Ухвала суду № 48843111, 19.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Батрак І.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2015 рокусправа № 808/1522/15 приміщення суду за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект імені Газети "Правда", 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Фірсік Д.Ю., за участю позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запоріжського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 р. у справі № 808/1522/15 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач-1), Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області(далі - відповідач-2) про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем - 1 незаконно утримано з нього податок з доходів фізичних осіб і перераховано в місцевий бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, який в свою чергу незаконно користувався вказаними коштами в період з 11.06.2004 року по 17.11.2014 року, в який ці кошти знецінились в результаті інфляції, тим самим йому було завдано збитків тим, що не отримав дохід (упущена вигода), які б міг реально отримати за звичайних обставин, якби не було порушено його цивільне право. Посилається на приписи ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України та вважає, що відповідач-1 завдав йому майнову шкоду в результаті свого неправомірного рішення про утримання податку з вихідної допомоги в порушення наказу №153 від 11.06.2004 року, в якому було вказано виплатити вихідну допомогу без утримання податку. Відповідач-2 теж завдав майнової шкоди своєю бездіяльністю при вирішенні питання про повернення суми незаконного утриманого податку з вихідної допомоги позивача в період з 11.03.2013 року по 17.11.2014 року. Неправомірність вказаних дій відповідачів підтверджено рішенням судів першої та апеляційної інстанції. Згідно розрахунку розмір завданих збитків у вказаний період складає 11 428,65 грн. Тому просить визнати неправомірною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області та Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області в нарахуванні та виплаті суми інфляції на виплачену із затримкою суму незаконно утриманого податку з доходів фізичної особи в розмірі 6 025,79 грн.; зобов'язати відповідача-1 нарахувати та виплатити суму інфляції за період з 11.06.2004 року по 17.11.2014 року на виплачену з затримкою суму незаконно утриманого податку в розмірі 6 025,79 грн.; зобов'язати відповідача-2 нарахувати та виплатити суму інфляції за період фактичного незаконного ними користування з 11.06.2004 року по 17.11.2014 року на виплачену з затримкою суму незаконно утриманого податку в розмірі 6 025,79 грн.

Постановою Запоріжського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що підставами для відшкодування завданої йому шкоди є неправомірні дії відповідачів, а самі зобов'язання, які виникають з неправомірних дій виконують у діючому цивільному праві охоронну функцію, оскільки спрямовані на досягнення правомірного результату - першочергового відновлення його порушеного майнового становища. Неправомірність дій відповідачів підтверджено рішенням судів першої та апеляційної інстанції.

Тому, з відповідачів на його користь повинні бути стягнуті завдані йому збитки.

Безпідставними є і твердження суду першої інстанції в частині того, що розрахунок розміру майнової шкоди є теоретичним, так як не підтверджений відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який би він міг і повинен був отримати, якби не дії відповідачів.

Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарг підтримав.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року, визнано неправомірними дії ТУ ДСАУ в Запорізькій області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги як судді у відставці ОСОБА_2. Стягнуто з місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя на користь ОСОБА_2 утриманий податок з доходів фізичних осіб із суми вихідної допомоги при виході у відставку у розмірі 6025,79 грн.

17.11.2014 року здійснено перерахування коштів відповідно до платіжного доручення №1195 від 17.11.2014 року на суму 6 025,79 грн.

18.11.2014 року від позивача до УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області надійшла заява про нарахування та виплату суми інфляції за період 11.06.2004 року по 17.11.2014 року, за який кошти знецінились в результаті інфляції, проте листом від 24.11.2014 року №02-13/125-3770 позивачу відмовлено з тих підстав, що органи казначейства не наділені повноваженнями щодо самостійного нарахування та виплат сум інфляцій, стягнення коштів здійснюється виключно на підставі виконавчих документів.

28.11.2014 року позивач звернувся із заявою про проведення виплати йому суми інфляції на недоотриману частку вихідної допомоги судді, яка була відрахована у вигляді податку на доходи фізичних осіб, до ТУ ДСАУ в Запорізькій області.

Листом від 26.12.2014 року № 08-02/3171 відповідачем-1 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для виплату йому суми інфляції на недоотриману частку вихідної допомоги судді, яка була відрахована у вигляді податку на доходи фізичних осіб, оскільки вихідна допомога мала одноразовий характер.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Позивач просить нарахувати та виплатити йому суму інфляції, в зв'язку з знеціненням коштів, що не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини 4 статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Необхідною умовою для відшкодування потерпілій особі матеріальної шкоди є наявність протиправної дії (бездіяльності) суб'єкта правопорушення, шкідливого наслідку (втрати які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі або витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Обов'язковим елементом складу правопорушення є наявність причинного зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що, пред'являючи позов про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен був надати обґрунтований розрахунок розміру упущеної вигоди з поданням документів, які б підтверджували цей розрахунок.

Позивач посилається на показники зведеної таблиці індексів інфляції з 2000 року по 2014 роки та офіційного курсу гривні до долару США станом на 11.06.2004 року та 17.11.2014 року згідно листа Національного банку України від 20.05.2015 року №10-023/2151.

У позовній заяві позивач зазначав, що розмір завданих збитків у вказаний період складає 11 690,03 грн. (при розрахунку позивач виходив з середнього розмірі індексу інфляції у розмірі 102,94%, відповідно до зведеної таблиці індексів інфляції). Позивачем надано до суду інший розрахунок, у якому за основу береться офіційний курс долара США, встановлений Національним банком України, розмір збитків складає 11 428,65 грн.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що розрахунки не підтвердженими відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якби не дії відповідачів. Позивачем не наведено жодної правової норми, яка б передбачала здійснення розрахунку упущеної вигоди на підставі наданої таблиці індексів інфляції (Україна) та офіційного курсу долара США, встановленого Національним банком України, без врахування жодного документу, який би свідчив про можливий розмір передбачуваного доходу (прибутку) у спірний період та надавав змогу обґрунтувати його.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відмовляючи позивачу в нарахуванні та виплаті суми інфляції на виплачену із затримкою суми незаконно утриманого податку з доходів фізичної особи в розмірі 6 025,79 грн., відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Запоріжського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 р. у справі № 808/1522/15 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19 серпня 2015 року, в повному обсязі ухвала складена 20 серпня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А. Олефіренко

В.А.Шальєва