Ухвала суду № 48843110, 19.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 757/311/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Остапчук Т.В. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 01.12.2014, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 09 червня 2015 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову, та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає, що судом не надано вірної правової оцінки обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, , розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами виїзної планової документальної перевірки АТ «Сбербанк Росії» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2014 винесено Акт перевірки № 1418/28-10-43-10/25959784 від 01.12.2014, яким встановлено порушення абз. 2 ч. 8 ст. 9, п. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Разом з наведеним актом складено протокол № 15 від 01.12.2014 про вчинення Головою Правління АТ «Сбербанк Росії» адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 165 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску (авансових платежів) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

17.12.2014 на підставі вище вказаного протоколу, заступником начальника Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України ОСОБА_3 винесено постанову № 20 про накладення адміністративного стягнення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 1651 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 1 700,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підставою для винесення оскаржуваного рішення стало порушення позивачем абз. 2 ч. 8 ст. 9, п. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за що передбачена відповідальність ч. 4 ст. 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обставинам, що підлягають дослідженню у даній справі, вже надавалася правова оцінка у рішенні Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 по справі 826/20418/14 за адміністративним позовом ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування, зокрема, рішень про застосування штрафних санкцій від 17.12.2014 №0002084301 та №0002094301, які винесені у результаті виявлення за ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» порушень абз. 2 ч. 8 ст. 9 та п. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Тобто, фактично оскаржувана постанова від 17.12.2014 № 20 та наведені вище рішення від 17.12.2014 №0002084301 й №0002094301 прийняті у зв'язку з виявленням одних і тих же порушень законодавства, з відмінністю лише в тому, що підставою для винесення постанови є протокол про адміністративне правопорушення та у результаті - притягнення до адміністративної відповідальності, а для названих рішень - акт перевірки та, відповідно, притягнення до адміністративно-господарської відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 по справі 826/20418/14 залишено в силі рішення від 17.12.2014 №0002094301 та залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва в частині скасування рішення від 17.12.2014 №0002084301.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Київський апеляційний адміністративний суд у рішенні від 19.03.2015 по справі 826/20418/14 зазначив, що в акті перевірки, з урахуванням якого приймалося оскаржуване рішення, відповідачем констатовано норму, яку, на думку відповідача було порушено АТ «Сбербанк Росії», проте, жодним чином не доведено, що АТ «Сбербанк Росії» здійснив виплату заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, без одночасної сплати єдиного внеску.

З огляду це, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з цим застосування до нього у зв'язку з порушенням даної норми адміністративного стягнення, передбаченого ч. 4 ст. 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення є необґрунтованим.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Київський апеляційний адміністративний суд у рішенні від 19.03.2015 по справі 826/20418/14 зазначив, що не підтримує позицію суду першої інстанції про скасування рішення про застосування штрафних санкцій на тій підставі, що позивач, здійснив перерахунок заробітної плати без наявності розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум, бо поєднує у собі функції банку та роботодавця одночасно. Також суд зауважив, що діюче законодавство не містить винятку щодо невиконання банком функції контролю за сплатою єдиного соціального внеску у випадку якщо такий банк користується в якості роботодавця власними послугами.

У зв'язку з викладеним, апеляційний суд погоджується з висновком про порушення АТ «Сбербанк Росії» вимог ч. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що правопорушення передбачене ч. 4 ст. 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосується несплати або несвоєчасної сплати єдиного внеску, страхових внесків, у тому числі авансових платежів. А тому, дана норма не застосовується за порушення вимог ч. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» що у свою ченргу передбачає видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати лише за умови подання документів про сплату відповідних сум єдиного внеску.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої також інстанції виходив з того, що адміністративне стягнення накладено відповідачем поза межами строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Листом від 02.08.2013 №6802-0-4-13/11 Міністерство юстиції України роз'яснило, що в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

Колегія суддів звертає увагу на те, що тривалі правопорушення вчинюються протягом більш-менш тривалого часу та характеризуються безперервним здійсненням єдиного діяння. До них може бути віднесено, наприклад, зберігання наркотичних засобів у невеликих розмірах, проживання без паспорта тощо.

При перевірці АТ «Сбербанк Росії» відповідачем виявлені порушення абз. 2 ч. 8 ст. 9 та п. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що мали місце за період з квітня 2011 року по вересень 2013 року та характеризувалися регулярною несплатою певних сум.

Апеляційний суд зазначає, що у даному випадку має місце вчинення разових порушень протягом певного періоду, а не одного триваючого порушення, тому для притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка їх вчинила застосовується строк у два місяці з дня вчинення таких правопорушень.

Таким чином, враховуючи, що порушення позивачем абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не мало місце, відповідальність за порушення ч. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» частиною 4 статті 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачена, а також те, що відповідачем порушено двохмісячний строк на накладення адміністративного стягнення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування постанови № 20 про накладення адміністративного стягнення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 1651 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 1 700,00 грн.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 червня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.