Ухвала суду № 48843029, 13.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року

справа № 808/8502/14 (ДО/808/1178/14)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі № 808/8502/14 (ДО/808/1178/14) за позовом приватного підприємства «ВКФ Уніпром» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ВКФ Уніпром» (далі ПП «ВКФ Уніпром») 28 листопада 2014 року звернулось до суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, згідно з яким просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0003851500 від 16 жовтня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №981/05-83-15-111-1/35705471 від 27 серпня 2014 року (далі-акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму по господарських операціях з ТОВ «Луг спец сервіс».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована висновками перевіряючи осіб, які зроблено в акті перевірки, про недодержання позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме встановлено розбіжності між даними, які містить податкова накладна №3208 від 30 квітня 2014 року зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних контрагентом позивача ТОВ «Луг спец сервіс» та даними первинних документів позивача, а саме розбіжності у кількості поставленого товару та у ціні за одиницю поставленого товару. Зазначає, що позивач не звертався зі скаргою на продавця, що позбавляє позивача права на включення до складу податкового кредиту суми коштів за зазначеною податковою накладною.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ВКФ Уніпром», з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів по декларації за травень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №981/05-83-15-111-1/35705471 від 27 серпня 2014 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.201.10 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем до складу податкового кредиту за травень 2014 року включено податкову накладну видану ТОВ Луг спец сервіс» №3208 від 30 квітня 2014 року на суму 600246,45 грн., податок на додану вартість – 120049,29 грн., оформлену с порушенням вимог чинного податкового законодавства, чим завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2014 року на 120049,29 грн. (а.с.9-26).

Згідно з актом перевірки відповідачем встановлено розбіжності між даними, які містить податкова накладна №3208 від 30.04.2014 р. зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних контрагентом позивача ТОВ «Луг спец сервіс», та даними первинних документів позивача на підставі яких вона складена, а саме розбіжності у кількості поставленого товару та у ціні за одиницю поставленого товару. Заявку-скаргу до декларації з ПДВ за квітень 2014 року платником не надано.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2014 року №0002851500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 120049,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 30012,00 грн. (а.с.30).

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з яким ( в редакції на час складання податкових накладних) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач (покупець) у межах своєї господарської діяльності у письмовій форму уклав з ТОВ «Луг спец сервіс» (постачальник) генеральний договір поставки нафтопродуктів №24 від 14 березня 2014 року (а.с.31-35).

При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначеного правочину за наявності доказів які підтверджують обставини придбання товару, а саме: видаткової накладної (а.с.46), товарно-транспортних накладних (а.с.36-44).

Згідно з актом перевірки заборгованість відсутня.

ТОВ «Луг спец сервіс» виписано позивачу податкову накладну за травень 2014 року (а.с.21).

Таким чином, зазначеними документами підтверджується реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Луг спец сервіс», за наслідками яких сформовано податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, транспортування від продавця до покупця.

При цьому, колегія суддів вказує на те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Луг спец сервіс» податковим органом не заперечується.

Між тим, посилаючись на розбіжності між зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних податковою накладною №3208 від 30.04.2014 р. та первинними документами позивача наданих до перевірки, відповідач вважає, що ТОВ «Луг спец сервіс» втратило право на формування податкового кредиту.

Однак, з пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України ( в редакції на час видачі податкових накладних) вбачається, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.10 цієї ж статті передбачено, що Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів вказує на те, що на платника податку-продавця товарів/послуг покладено обов'язок надати покупцеві податкову накладну за наслідками господарської операції з поставки таких товарів/послуг, а також зареєструвати таку податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних шляхом надсилання її податковому органу. Підтвердженням реєстрації податкової накладної у вказаному Реєстрі є квитанція.

При цьому, у випадках неприйняття податкової накладної у разі порушення вимог, встановлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, податковий орган також надсилає квитанцію продавцю із зазначенням причини неприйняття. У такому разі покупець товарів/послуг не буде мати права на віднесення сум ПДВ по такій податковій накладній до податкового кредиту, в разі невиконання приписів абз. 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України, в той час як продавець не звільняється від обов'язку включення суми ПДВ по цій податковій накладній до суми податкових зобов'язань за відповідний звітній період.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вищезазначеними нормами передбачено порядок дій відповідача у випадку виявлення розбіжностей, при цьому виявлення таких розбіжностей передбачено підставою для повідомлення про розбіжності для подання уточнень та проведення перевірки.

Також, колегія суддів зауважує, що в такому випадку перевірка має стосуватися в першу чергу продавця, натомість, відповідачем перевірявся покупець.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність права на податковий кредит пов'язана з відсутністю зареєстрованої податкової накладної, тобто право на податковий кредит виникає саме у випадку наявності зареєстрованої належним чином податкової накладної.

Доказів неприйняття податковим органом податкової накладної, виданих ТОВ «Луг спец сервіс» позивачу, суми ПДВ по якій перевищують 10 000 грн., для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок їх формування з порушенням та невідповідності вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України або відсутності факту реєстрації продавцем податкових накладних матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Також, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Луг спец сервіс» не відмовляло в наданні податкових накладних позивачу, податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно підстав подавати до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника у позивача не виникало.

Згідно з пунктом 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1246, з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженого Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.

На запит покупця стосовно надання інформації, що міститься у Реєстрі, видається, зокрема про податкову накладну та/або розрахунок коригування, - витяг з Реєстру.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач отримав витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №2095737, в якому підтверджено факт реєстрації спірної податкової накладної ТОВ «Луг спец сервіс», та відповідно до якого, показники зазначені в отриманій від контрагента податковій накладній не відрізняються з даними, які отримано з витягу з Єдиного реєстру податкових накладних.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до внесених Законом України від 28.12.2014р. №71-VІІІ змін до Податкового кодексу, зокрема до статті 201, починаючи з 1 січня 2015 року, всі податкові накладні та розрахунки коригування до них складаються платниками податку виключно в електронному вигляді. З цього моменту покупці - платники податку мають можливість отримувати з Єдиного реєстру податкових накладних електронні копії податкових накладних, які зареєстровані в реєстрі їх контрагентами - постачальниками.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що до 1 січня 2015 року платники податку мали можливість перевірки виключно наявності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних і не мали доступу до електронної форми зареєстрованої податкової накладної.

Отже, колегія суддів вказує на те, що позивач взагалі не мав можливості перевірити відповідність даних податкових накладних в паперовому вигляді із зареєстрованими податковими накладними в електронній формі.

Також, колегія суддів вказує на те, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Так, статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Слід зазначити, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов’язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі № 808/8502/14 (ДО/808/1178/14) - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 14 серпня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко