Ухвала суду № 48843012, 19.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Кононенко О.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2015 рокусправа № 804/4885/15 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпропетровськ, пр.імені Газети "Правда", 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , секретар судового засідання - Фірсік Д.Ю., за участю представника позивача - Головко О.В., розглянувши у відкритому судового засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 р. у справі №804/4885/15 за позовом Державного підприємства "Дніпро-ВДМ" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

07.04.2015 року Державне підприємство "Дніпро-ВДМ" (далі - позивач) звернулось із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просив визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2015 року № 0004931500.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.12.2014 року відповідачем при проведенні перевірки встановлено нереальність проведення господарських операцій між Державним підприємством "Дніпро-ВДМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Кріон", Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас-ВДМ", що стало підставою для висновку про те, що товари які начебто отримані від цих підприємств фактично надійшли від невстановленої особи, тобто отримані безоплатно.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Скасувано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 13.02.2015 року № 0004931500.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підставами визнання нереальності господарських операцій за договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Кріон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас-ВДМ", стало те, що Державним підприємством "Дніпро-ВДМ" до перевірки надано товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 "Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні".

До перевірки не надано довіреностей, згідно яких здійснювалось приймання ТМЦ, сертифікатів походження ТМЦ, пояснень щодо потрапляння на режимну територія Державного підприємства "Дніпро-ВДМ" посадових (матеріально-відповідальних) осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-ВДМ", якими підписано накладні на передачу ТМЦ, згідно даних електронного реєстру отриманих/виданих накладних ІС «Архів податкових накладних» у 2013 році не зареєстровано податкові накладні на придбання ТОВ "Кріон" рідкого кисню, аргону та ацетилену.

З огляду на вищевикладене відповідачем встановлено, що Державним підприємством "Дніпро-ВДМ" занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 608 461 грн., в тому числі за 2 півріччя 2012 року в сумі 155 118,00 грн., за 2013 рік у сумі 453 343,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 25.11.2014 року по 15.12.2014 року посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Дніпро-ВДМ" з питань, що стали предметом оскарження, за результатами якої 22.12.2014 року складено акт № 3395/04-66-15-00/24433063, яким встановлено порушення позивачем пунктів 135.1, 135.2, 135.4, підпункту 135.5.1, 135.5.4, 135.5.13 пункту 135.5 статті 135 , пункту 137.10 статті 137, пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 608 461 грн., в тому числі за 2 півріччя 2012 року в сумі 155 118,00 грн., за 2013 рік у сумі 453 343,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 13.02.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004931500, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 760 576,22 грн., в тому числі за основним платежем - 608 461,00 грн. та штрафними санкціями - 152 115,22 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 13.02.2015 року №0004931500 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою, яку рішенням

Державної фіскальної служби України від 20.02.2015 року залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

З матеріалів справи вбачається, що підставами визнання нереальності господарських операцій за договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Кріон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас-ВДМ", стало те, що до перевірки надано товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 "Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" та не надано довіреностей, згідно яких здійснювалось приймання ТМЦ, сертифікатів походження ТМЦ, пояснень щодо потрапляння на режимну територію Державного підприємства "Дніпро-ВДМ" посадових (матеріально-відповідальних) осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-ВДМ", якими підписано накладні на передачу ТМЦ.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Кріон" на підставі договору постачання від 03.01.2013 року , згідно з п.1.1 якого предметом поставки є промислові гази, перелік, асортимент, кількість, ціна та вартість товару узгоджується сторонами в специфікаціях, які після їх підписання є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження реальності придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Кріон" кисню та ацетилену позивачем надані до суду належним чином завірені копії наступних документів: договору від 03.01.2013 року № 03-01-13/3737, специфікацій від 03.01.2013 року № 1-20 до договору від 03.01.2013 року №03-01-13, прибуткових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності якості, картки рахунку 631 за 2013 рік, платіжних доручень, витягів з книги реєстрації довіреностей.

Також у перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас-ВДМ" на підставі договору від 23.02.2012 року № 23-02/ВДМ/3480, згідно з п.1.1 якого здавальник постачає у переробку брухт та відходи, що вміщують дорогоцінні метали, а переробник приймає, перероблює сировину і компенсує вартість вилучених з сировини дорогоцінних металів на умовах цього договору.

На підтвердження реальності придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-ВДМ" металобрухту зі вмістом дорогоцінних металів в серпні та листопаді 2012 року позивачем надані до суду належним чином завірені копії наступних документів: договору від 23.02.2012 року № 23-02/ВДМ/3480, додаткових угод від 23.02.2012 року № 1, актів попереднього приймання, актів остаточного приймання, товарно-транспортних накладних, накладних постачальника, паспортів переробки за партіями, витягів з журналу обліку в'їзду-виїзду автомобілів, платіжних доручень.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Нормами пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому у відповідності до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 3 Закону України "Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України №996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Оглянуті судами першої та апеляційної інстанцій первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Докази підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій в матеріалах справи відсутні.

Тобто, надані до суду первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Згідно виписки з ЄДР одним із видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Кріон" є виробництво промислових газів, що спростовує посилання податкової інспекції на те що, походження товару не встановлено.

Щодо недоліків заповнення товарно-транспортних накладних зазначених в акті перевірки позивача та відсутності окремих документів на підтвердження господарських операцій колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З огляду на вищевикладене колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості, довіреностей, згідно яких здійснювалось приймання ТМЦ, сертифікатів походження ТМЦ, пояснень щодо потрапляння на режимну територія Державного підприємства "Дніпро-ВДМ" посадових (матеріально-відповідальних) осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-ВДМ", якими підписано накладні на передачу ТМЦ, оскільки з наведених документів не вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, а тому наведені документи не є обов'язковими для підтвердження отримання платником податків доходів чи здійснення витрат.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо не підтвердження спірних операцій та заниження податку на прибуток, колегія суддів погоджується з тим, що наданими позивачем документами спростовуються висновки зазначені в акті перевірки від 22.12.2014 року №3395/04-66-15-00/24433063, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 13.02.2015 року № 0004931500 та, як наслідок, задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неповно з'ясувано обставини справи, що мають значення для справи та

допущено неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлене порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

За наведених обставин, колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 р. у справі №804/4885/15 за позовом Державного підприємства "Дніпро-ВДМ" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19 серпня 2015 року, в повному обсязі ухвала складена 20 серпня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді В.А.Шальєва

Н.А.Олефіренко