Постанова № 48842978, 19.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Олійник В.М.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"19" серпня 2015 р. справа № 804/6447/15 приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпропетровськ, пр.імені Газети "Правда", 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 р. у справі № 804/6447/15 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика"СТИМУЛ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Стимул", в якому просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Стимул" адміністративно-господарські санкції у розмірі 50 069,70 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 50,07 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 р. та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

За 3 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2015 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 50 069,70 грн. Сума заборгованості по адміністративно- господарських санкціях підтверджується звітом за формою 10-ПІ № 03-07/6198 від 25.02.2015 р. за 2014 р.

Розмір пені у сумі 50,07 грн. підтверджується Розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2015 р. відповідачем подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів Форми №10-ПІ за 2014 рік, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві в 2014 році становила 208 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 5 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, встановлених відповідно до вимог статті 19 - Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 8 осіб; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 16 689,90 грн. (а.с.5).

З вказаного звіту вбачається, що відповідачем самостійно визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 50 069,70 грн., проте у встановлений законодавством термін вказану суму не сплатив, у зв'язку з чим позивачем у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" було нараховано пеню у сумі 50,07 грн. (а.с.6).

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на підприємства, установи, організації законодавчо покладено обов'язок створювати робочі місця для інвалідів.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини 2 статті 19 вищевказаного закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" (діяв на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, приписами законодавства обов'язок з працевлаштування інвалідів покладається на Державну службу зайнятості, однак при умові щомісячного інформування місцевих центрів зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) для працевлаштування інвалідів.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) шляхом подання статистичної звітності у формі №10-ПІ поштова - річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів". Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці щомісячно повідомляють центри зайнятості, направляючи звітність у формі №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року №420, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за №1534/11814.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом 2014 року щомісяця подавалась Звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (Форма №3-ПН), згідно якої вказано про наявну кількість вакансій для інвалідів, зокрема підсобний робітник - 1 особа, тоді як необхідно було зазначити 3 (а.с.24-47).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не було вжито заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, встановлених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" протягом 2014 року, оскільки у 2014 році було створено лише 1 робоче місце, у звітах Форми №3-ПН щомісяця зазначалось про 1 вакансію для інвалідів, замість необхідних 3.

Директор ТОВ Кондитерська фабрика «Стимул» наказом №011/п-1 від 11.01.2014 року наказав: залучити інвалідів для працевлаштування на підприємстві шляхом своєчасної подачі звітів до центру зайнятості за місцем реєстрації підприємства, регулярно розміщувати об'яви в рекламних газетах, на сайті компанії створити рубрику та розміщувати об'яви про вакантні посади для інвалідів, створити комісію та провести атестацію робочих місць інвалідів (а.с.23), проте жодних доказів виконання п.2-4 цього наказу, а саме розміщення відповідачем об'яв в рекламних газетах про наявні вакантні посади для інвалідів, створення на сайті компанії рубрики та розміщення об'яв про вакантні посади для інвалідів, створення комісії та проведення атестації робочих місць інвалідів відповідачем до суду не надано.

Отже, колегією суддів встановлено факт невиконання роботодавцем заходів стосовно створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та належного щомісячного інформування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів органи працевлаштування.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, встановлена відповідальність, яка за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою для застосування такої відповідальності до учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

За викладених обставин, відповідач не виконав свого обов'язку по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році, вина відповідача доведена, оскільки ним не було вжито необхідних заходів для забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування, а тому є підстави для притягнення його до господарсько-правової відповідальності.

Враховуючи те, що відповідачем на час розгляду справи в добровільному порядку не сплачені адміністративно-господарські санкції у розмірі 50 069, 40 грн. та пеня у розмірі 50, 07 грн., відповідних доказів до суду не надано, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування та задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 р. у справі № 804/6447/15 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика"СТИМУЛ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені- скасувати.

Позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика"СТИМУЛ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика"СТИМУЛ" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 50 069 грн. 70 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 50 грн. 07 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А. Олефіренко

В.А.Шальєва