Ухвала суду № 48842973, 14.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2015 рокусправа № 808/10329/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рігма"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2014р. у справі №808/10329/13-а

за поданням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рігма"

про стягнення коштів,

встановив:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - позивач, ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, податковий орган) звернулась до суду з поданням, в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рігма" суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 1308,00грн.

Вимоги подання обгрунтовано тим, що податковий борг у розмірі 1 308,00 грн. виник внаслідок несплати відповідачем самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2013 року, відповідно до поданої податкової декларації № 9081539040 від 18.12.2013 року.

Постановою суду першої інстанції подання задоволено. При цьому судом зазначено, що подання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про стягнення коштів за податковим боргом є обґрунтованим.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та провадження у справі закрити. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що доказом, що підтверджує сплату податку на додану вартість за листопад місяць 2013 року в даному випадку є платіжне доручення від 20.12.2013 року №897 про перерахування до бюджету ПДВ за листопад 2013 року в сумі 1308 грн. Відповідач стверджує, що він вчасно виконав зобов'язання відповідно до норми п.57.1 ст.57 ПК України, а тому податковий борг зі сплати ПДВ за листопад 2013р. в сумі 1308грн.у підприємства відсутній. Апелянт зазначає, що суд невірно застосовує норму ч.5 ст.183-3 КАС України, оскільки із поданих документів вбачається спір про право, у зв'язку з чим суд мав закрити провадження у справі та роз'яснити податковому органу, що останній має право звернутися до суду у загальному порядку. Заявник апеляційної скарги посилається на листи Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011р. №149/11/13-11 та від 22.04.2011р. №571/11/13-11. Зазначає, що податковим органом пропущено строк, визначений ст.183-3 КАС України, - 24 години з моменту встановлення обставин, які зумовлюють звернення до суду, тобто подання заявлено із пропуском строку, без відповідного клопотання про його відновлення.

Разом з тим, відповідач зазначає, що сплата ТОВ «Рігма» грошових зобов'язань із податку на додану вартість за листопад 2013 р. в сумі 1308 грн. добровільно або на підставі рішення суду про стягнення цієї заборгованості при наявності непогашених зобов'язань з цього виду податку за попередні періоди, не змінить визначеного п.87.9. ст.87 ПК України порядку погашення податкової заборгованості, і ці кошти у будь-якому випадку будуть зараховані органом державної податкової служби на погашення боргів за попередні періоди, а не за той період, що вказує в поданні заявник.

Зазначаючи в поданні вимоги про стягнення податкового боргу з ПДВ за листопад 2013 р., при наявності непогашеного податкового боргу з ПДВ за минулі роки, з урахуванням ст.87, п.87.9 ПК України, суд фактично прийняв рішення про погашення не новоствореного податкового боргу, а боргу за минулий період (хоча і такий відсутній у підприємства).

Перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

За висновками суду першої інстанції, внаслідок несплати самостійно визначеного грошового зобов'язання ТОВ "Рігма" має податковий борг податок на додану вартість у розмірі 1308,00 грн.

Заборгованість виникла в результаті подання до ДПІ податкової декларації з податку на додану вартість № 9081539040 від 18.12.2013, відповідно до якого відповідач самостійно визначив податкові зобов'язання у сумі 1308,00 грн.

Відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (яким регулювався порядок погашення податкових зобов'язань до 01.01.2011), відповідачу направлені податкові вимоги №1/812 від 01.12.2004 та № 2/21 від 12.01.2005, які отримані уповноваженою особою товариства.

З урахуванням спливу 10 календарних днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання; встановлення факту виникнення податкового боргу; а також спливу 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності звернення до суду із поданням про стягнення податкового боргу.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає помилковими та передчасними висновки суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що податковий борг у ТОВ «Рігма» виник внаслідок несплати самостійно визначеного податкового зобов'язання. Вказані обставини стали підставою для звернення ДПІ з поданням до суду про стягнення податкового боргу.

Під час судового розгляду справи, відповідачем до суду надавались заперечення, згідно з якими Товариство зазначає про відсутність будь-якого податкового боргу, а також про добровільну вчасну сплату всіх самостійно визначених податкових зобов'язань та підтверджує наведене відповідними доказами.

Проте, судом не приділено належної уваги поясненням та запереченням відповідача.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на суть спірних взаємовідносин, суд першої інстанції повинен був виходити з того, що спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з розміром податкового боргу, що стягується, чи з його наявністю.

Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Оскільки платник податків висловлює незгоду з наявністю податкового боргу з ПДВ, заявлена в поданні сума боргу та її розмір є спірними. При цьому, посилання ДПІ на право податкової служби зараховувати поточні платежі у рахунок погашення податкового боргу минулих періодів не свідчить про те, що заявлені до стягнення суми є безспірними.

Проте, всупереч наведеному, судом першої інстанції задоволено подання податкового органу без належного з'ясування обставин по справі, що призвело до помилкового рішення.

Оскільки з поданих документів вбачається наявність спіру, суд має закрити провадження у справі та роз'яснити податковому органу, що останній має право звернутися до суду у загальному порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що подання податкового органу при визначених обставинах не може бути задоволено, оскільки виявлено наявність спору між сторонами у справі після відкриття провадження за відповідним поданням, а зазначене є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що подання ДПІ про стягнення податкового боргу з платника податків помилково розглянуто в порядку окремого виду судового провадження, відмінного від загального (позовного).

За таких обставин, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, скасувавши постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 157, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рігма" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2014р. у справі №808/10329/13-а задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2014р. у справі №808/10329/13-а скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна