Ухвала суду № 48842805, 09.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2015 рокусправа № П/811/4471/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року у справі № П/811/4471/14 за адміністративним позовом приватного підприємства "Денвол Оіл" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Денвол Оіл" звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2014 № 0000182206 на загальну суму 33624 грн., в тому числі основного платежу - 22416 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 11208 грн., прийняте Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Кіровоградської області; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2014 № 0000192206 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 544 грн., прийняте Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Кіровоградської області; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2014 № 0000172206 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4253 грн., в т.ч. основного платежу у сумі 2835 грн., та штрафної (фінансової) санкції у сумі 1418 грн., прийняте Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень при формуванні податкового кредиту з ПДВ та формуванні податку на прибуток, з огляду на що, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року даний позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Матеріалами справи встановлено, що у період з 13.10.2014 по 17.10.2014 посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Інкомфарма» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014, ТОВ «Вайт Груп» за період з 01.02.2014 по 31.03.2014, ТОВ «Алва Союз» за період з 01.04.2014 по 30.04.2014, ТОВ «Барій Стандарт» за період з 01.05.2014 по 30.06.2014, ТОВ «Браво СРЛ» за період з 01.08.2012 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 24.10.2014 за №28/11-23-22-06/36333193, у висновках якого зазначено про порушення позивачем приписів чинного законодавства, зокрема, п.138.2., п. 138.4, п. 138.8 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено валові витрати за перевіряємий період в розмірі 13500 грн., у тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 13500 грн., внаслідок чого занижено суму податку на прибуток за перевіряємий період 2835 грн., у тому числі за 3 квартал 2012 року в розмірі 2835 грн.; п. 185.1, п. 187.1 та 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством завищено податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 74303 грн., в т.ч. за березень 2014 року в сумі 74303 грн.; п. 193.3, п. 198.6, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит з ПДВ в загальному розмірі 96607 грн., в т.ч. за наступні податкові періоди: за серпень 2012 року - 1250 грн., вересень 2012 року - 1450 грн., лютий 2014 року - 1233 грн., березень 2014 року - 78691 грн., квітень 2014 року - 5500 грн., травень 2014 року - 2983 грн., червень 2014 року - 5500 грн., внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за перевіряємий період в загальному розмірі 22416 грн., в т.ч. за наступні податкові періоди: за серпень 2012 року - 1250 грн., вересень 2012 року - 1450 грн., лютий 2014 року - 1233 грн., березень 2014 року - 4500 грн., квітень 2014 року - 4956 грн., травень 2014 року - 3527 грн., червень 2014 року - 5500 грн., а також завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації з ПДВ) за квітень 2014 року в сумі 544 грн.

На підставі названого акту перевірки, 07.11.2014 Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000182206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33624 грн., в т.ч. основного платежу - 22416 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 11208 грн., № 0000172206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4253 грн., в т.ч. основного платежу у сумі 2835 грн., та штрафної (фінансової) санкції у сумі 1418 грн., № 0000192206, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 544 грн. Не погодившись з вказаними рішеннями податкового органу, підприємство оскаржило їх до суду, правомірність винесення яких і стала предметом розгляду даного спору.

Вирішуючи спірні правовідносини та скасовуючи спірні податкові повідомлення - рішення, суд першої інстанції виходив з добросовісності приватного підприємства "Денвол Оіл" як платника податку, з огляду на правомірне формування ним податкової звітності на підставі належних документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, внаслідок чого обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами понесення таких витрат.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають грунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат і податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження протягом апеляційного перегляду справи, що позиція податкового органу про недійсність спірних правочинів ґрунтується на висновках актів перевірки контрагентів позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірний перевіряємий період приватне підприємство "Денвол Оіл" уклало ряд наступних правочинів: договір № 12/02 від 03.02.2014 про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку (без аудиту), укладений з ТОВ «Вайт Груп»; договір № 44/04 від 01.04.2014 щодо надання транспортно-експедиційних послуг з ТОВ «Алва Союз»; договір № 21/05 від 01.05.2014 щодо надання транспортно-експедиційних послуг з ТОВ «Барій Стандарт»; договір № 21157/08 від 01.08.2012 щодо надання транспортно-експедиційних послуг з ТОВ «Браво СРЛ»; договір поставки нафтопродуктів № 94/03 від 18.03.2014, укладений з ТОВ «Інкомфарма»; договір поставки нафтопродуктів № НП-4/14 від 01.11.2013 з ТОВ «ОТНП». Факт реальності придбання товарів (послуг) за вищезазначеними договорами підтверджується актами здачами-приймання виконаних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також виписками з банку, що підтверджують факт оплати таких товарів (послуг).

В подальшому, частину зазначеного товару реалізовано, а частину передано на зберігання (т.2, а.с. 12-18, 24-25, 34-39, 46-50,58, 65-71, 75-81,86-87).

Наведені документи цілком об'єктивно розцінені судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час здійснення спірних господарських операцій, вищезазначені контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичної особи та виступали правоздатним учасником господарського обороту.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань відповідає наявним у справі доказам.

А відтак, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року у справі № П/811/4471/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай