Постанова № 48842683, 19.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 серпня 2015 року № 826/5333/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс ЛТД»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києвіпро визнання незаконними та скасування рішень від 04.11.2014 р. № 0001391702, від 11.11.2014 р. № 24/26-50-17-05-20, вимогу від 11.11.2014 р. № Ю-24/26-50-17-05,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просить:

1. скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2014 року форма «Р» № 0001391702, винесене ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників 5 094,24 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 4 130,57 грн. в повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України та іншим актам законодавства.

2. скасувати рішення від 11.11.2014 р. № 24/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій в розмірі 7 507,48 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2014 р. № Ю-24/26-50-17-05 у розмірі 15 014,96 грн. в повному обсязі, як такі, що не відповідають вимогам Податкового кодексу України та іншим актам законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в акті фактичної перевірки, посадових осіб податкового органу ґрунтуються на припущеннях і носять суб'єктивний характер.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справ. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Згідно наданих письмових заперечень проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що позивачем під час заповнення податкового розрахунку не відображена інформація щодо виплаченого доходу працівникам підприємства.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена фактична перевірка з питань дотримання ТОВ «Аверс ЛТД» норм чинного трудового та податкового законодавства України в частині оформлення трудових відносин та з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 14.08.2014.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Аверс ЛТД»:

- пп. 14.1.54, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп.163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп.164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 (а) ст. 176 Податкового кодексу України, підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 5094,24 грн.;

- «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» № 1020, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р., а саме: підприємством невірно відображені суми виплачених доходів у вигляді додаткового блага за чотири квартали 2013 р. та І, ІІ квартали 2014 р.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано за 2013-2014 роки єдиного соціального внеску на загальну суму 15613,05 грн. в (ЄСВ 39,02%-14344,77 грн. та ЄСВ 3,6%-1268,28 грн.).

За результатами перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві донараховано 5094,24 грн. податку на доходи фізичних осіб за період січень 2013 р. - березень 2014 р., про що складено акт № 53/26-50-17-05-22946858 від 14.08.2014 р. та винесено рішення № 24/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.11.2014 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 7507,48 грн.

Також за результатами перевірки, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 р. № 0001391702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9224,81 грн. та винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2014 р. № Ю-24/26-50-17-05, відповідно до якої позивач повинен сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 15014,96 грн.

За результатами розгляду первинної скарги, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 13.10.2014 р. № 10371/10/26-15-10-09-25, яким скасовано штрафну санкцію в частині 145,24 грн., визначену у податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.09.2014 р. № 0000881702, а скаргу - задоволено частково.

За результатами розгляду повторної скарги, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 04.11.2014 р. № 609/6/99-99-10-01-03-15, яким податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 р. № 0000881702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.10.2014 № 10371/10-26-15-09-25 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (п. 164.1.1 п. 164 цієї статті).

Положеннями пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

За визначенням пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до пп. 164.2.17 (б) п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Таким чином, особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку з доходів фізичних осіб - юридичні особи, які зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення податкового законодавства позивачем полягає у тому, що підприємством не утриманий податок на доходи фізичних осіб з отриманих коштів працівниками підприємства під звіт на витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами, і не включених до складу оподаткованого доходу сплаченого на користь платника податків на суму 35 229,85 грн.

Податковим органом встановлено отримання додаткового блага працівниками підприємства ОСОБА_1 на суму 14 710,32 грн. та ОСОБА_2 на суму 20 519,53 грн. відшкодованих витрат за паливно-мастильні матеріали.

Таким чином в порушення вимог чинного законодавства позивачем не було включено до складу оподаткованого доходу працівників товариства доходів, отриманих ними, як додаткове благо, у вигляді коштів, виданих на компенсацію придбання бензину.

Окрім того, податковим органом встановлено, що в податковому розрахунку за формою № 1ДФ інформація відображалась не в повному обсязі, а саме: не відображена інформація у податкових розрахунках за формою № 1ДФ за 2013 рік та І, ІІ квартали 2014 р. невірно відображений виплачений дохід працівникам підприємства, а саме: підприємством невірно відображені суми виплачених доходів у вигляді додаткового блага.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 вказаної статті).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 (надалі - Порядок N 637).

Відповідно до п. 2.11 вказаного Порядку видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 1.2 Порядку N 637 заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N 1020, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за N 46/18784 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Відповідно до пп. 3.1.13, п. 3.5, п. 3.6 розділу ІІІ вказаного Порядку у графі 2 "Податковий номер або серія та номер паспорта*" відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), про яку надається інформація в податковому розрахунку.

У графі 4 "Сума перерахованого податку" відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету.

Сума нарахованого доходу у графі 3а, сума виплаченого доходу у графі 3, сума нарахованого податку на доходи фізичних осіб у графі 4а та сума перерахованого до бюджету податку на доходи фізичних осіб у графі 4 відображаються у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками).

У графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу. Якщо доходи виплачуються у звітному кварталі не в повному обсязі і їх остаточна виплата буде здійснюватись у наступних кварталах, ознака доходу в разі виплати повинна вказуватися відповідно до нарахованого в попередньому кварталі доходу.

Щодо кожної фізичної особи потрібно заповнювати стільки рядків, скільки ознак доходів вона має. Про кожну ознаку доходу фізичної особи потрібно заповнювати тільки один рядок з обов'язковим заповненням графи 2 "Податковий номер або серія та номер паспорта*", крім випадків, зазначених у пунктах 3.7 та 3.8 цього розділу.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки авансових звітів було встановлено, що підприємство здійснювало закупівлю паливно-мастильних матеріалів для власного використання при здійсненні перевезень вантажним транспортом. Облік руху паливно-мастильних матеріалів здійснювався на підприємстві на підставі подорожніх листів вантажного транспорту, наданих до перевірки.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року N 2344-III (надалі - Закон N 2344-III), а також Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених Наказом Міністерства транспорту N 363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила N 363).

Так, відповідно до положень вказаних нормативних актів документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

На час виникнення спірних правовідносин були чинними норми, відповідно до яких підтвердженням виконання робіт є належним чином оформлені подорожні листи, разом із товарно-транспортними накладними.

Отже, єдиним юридичним документом на підставі якого здійснюється списання товарно-матеріальних цінностей, їх обліку, оприбуткування складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є товарно-транспортна накладна.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, товарно-транспортні накладні можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку лише за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відповідно до п.п. 11.3 - 11.6 Правил N 363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Виходячи з викладеного вище, обов'язковими документами, на момент виникнення спірних правовідносин, які є підставою для відображення в бухгалтерському обліку виконаних перевезень, зокрема, списання паливно-мастильних матеріалів є належним чином оформлені документи первинного обліку, а саме: товарно-транспортні накладні та подорожні листи.

Як вбачається з матеріалів справи, до перевірки ТОВ «Аверс ЛТД» було надано подорожні листи вантажних автомобілів. Натомість товарно-транспортних накладних, які є підтвердженням фактичного перевезення вантажів товариством надано не було.

Крім того, як свідчать матеріали справи, подорожні листи оформлені із порушенням вимог чинного законодавства, а саме: останні містять незаповнені графи 24-31 розділу «Послідовність виконання завдання»; не проставлені обов'язкові підписи осіб, які приймали участь у перевезенні.

Суд також враховує, що в наданих подорожніх листах відсутні відмітки про обов'язковий медичний огляд водіїв вантажного автотранспорту, який повинен проводитися перед виїздом вантажного транспорту в рейс, що передбачено п. 1.4 Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України від 31.01.2013 № 65/80.

Зважаючи на викладене вище у сукупності, суд приходить до висновку, що надані на перевірку подорожні листи ТОВ «Аверс ЛТД» не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., та відповідно не підтверджують факт здійснення перевезення, зокрема, використання паливно-мастильних матеріалів для вантажних автомобілів в господарській діяльності.

На підставі наданих первинних документів, а саме: авансових звітів та чеків про сплату за паливно-мастильні матеріали підприємством було придбано паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 35 229,85 грн.

Таким чином, двома водіями підприємства було отримано додаткові блага в загальній сумі 35 229,85 грн. в період з 01.01.2013 р. по 01.07.2014 р., яку в порушення вимог п. 1 ч. 164 Податкового кодексу України, не було включено позивачем - податковим агентом до складу оподаткованого доходу, сплаченого на користь платника податків. Зокрема, позивачем порушено вимоги Порядку N 637, а саме: при заповненні розрахунку за формою № 1ДФ підприємством невірно відображені суми виплачених доходів та утриманого податку стосовно двох водіїв ТОВ «Аверс ЛТД».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-VI.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Однак, як свідчать матеріали справи, позивачем не утримано та не перераховано єдиний внесок з суми виплаченого додаткового блага на користь двох водіїв підприємства, а тому суд погоджується з висновками податкового органу, що ТОВ «Аверс ЛТД» занижено суми єдиного внеску в розмірі 39,02% на суму 14344,77 грн. за 2013-2014 роки в порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення винесені відповідачем з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Аверс ЛТД» не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс ЛТД» відмовити повністю.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс ЛТД» (код ЄДРПОУ 22946858) решту суми судового збору у розмірі 1 644,30 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору у розмірі 1 644,30 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс ЛТД» (код ЄДРПОУ 22946858) доручити ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук