Постанова № 48842638, 17.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 серпня 2015 року № 826/3749/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ»доВідділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києвіпро визнання незаконними дій та скасування постанови, акту опису й арешту майна, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03 березня 2015 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» (далі - ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ», позивач) з адміністративним позовом про:

- визнання незаконними дій начальника Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Мацюк О.В. стосовно прийняття постанови від 22.01.2015;

- визнання незаконними дій державного виконавця Максимова М.М. стосовно складання Акту опису й арешту майна ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» від 19.02.2015;

- скасування постанови начальника Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Мацюк О.В. від 22.01.2015 (далі - оскаржувана постанова);

- скасування Акту опису й арешту майна ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» від 19.02.2015 (далі - оскаржуваний акт).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві перебуває зведене виконавче провадження № 25674070 (далі - ЗВП № 25674070).

Окрім цього, до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві надійшов виконавчий лист про стягнення з ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» боргу по заробітній платі на користь ОСОБА_2 Розглянувши заяву стягувача - ОСОБА_2, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43192938, яке було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 25674070.

В процесі здійснення державним виконавцем виконавчих дій у межах іншого виконавчого провадження № 43193756, останнім на підставі ухвали Господарського суду м. Києва № 910/10562/14 від 18.08.2014, якою порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ», 28.10.2014 було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 43193756.

Під час перевірки матеріалів ЗВП № 25674070 начальником Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Мацюк О.В. було встановлено наявність постанов про зупинення виконавчих проваджень, винесених у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», де є стягнення за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, стягнення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Своєю постановою від 22.01.2015 начальник Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Мацюк О.В. скасувала постанови про зупинення виконавчих проваджень, винесених у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач з діями начальника Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Мацюк О.В. щодо винесення нею постанови від 22.01.2015 та власне з постановою від 22.01.2015 не погоджується, оскільки через скасування всіх постанов про зупинення виконавчих проваджень, винесених у межах ЗВП № 25674070, в подальшому, а саме 19.02.2015, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Максимовим М.М. на підставі Акту опису й арешту майна від 19.02.2015 був здійснений опис та арешт майна підприємства позивача.

Як наслідок, позивач також не погоджується з діями державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Максимова М.М. щодо складання ним акту опису й арешту майна від 19.02.2015 та власне з актом опису й арешту майна від 19.02.2015.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, Відділ, відповідач) своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.

29 травня 2015 року головним державним виконавцем Відділу через канцелярію суду було подано копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 43193756 та 25674070.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

На виконанні у Відділі державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві перебуває зведене виконавче провадження № 25674070 (ЗВП № 25674070).

До ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від ОСОБА_2 (стягувач) надійшла заява для примусового виконання виконавчого листа № 759/3979/14-ц, виданого 05.05.2014, про стягнення з ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» боргу по заробітній платі на загальну суму 44 789,40 грн. на користь ОСОБА_2

За наслідками розгляду вказаної вище заяви, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43192938, копію якої було направлено сторонам до виконання та відома.

Оскільки на виконанні у Відділі перебуває зведене виконавче провадження ВП № 25674070 по стягненню з ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» на користь групи стягувачів, державним виконавцем на підставі ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» 07.08.2014 було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження ВП № 43192938 до зведеного виконавчого провадження № 25674070.

Окрім цього, судом встановлено, що на підставі ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі про банкрутство від 18.08.2014 у справі № 910/10562/14, якою порушено провадження у справі № 910/10562/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 22; код ЄДРПОУ 03449901), головним державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Максимовим М.М. в межах виконавчого провадження ВП № 43193756 28 жовтня 2014 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 43193756 з примусового виконання виконавчого листа № 163/360/14-ц, виданого Любомльським районним судом Волинської області від 24.04.2014 про стягнення з боржника - ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» на користь стягувача - ОСОБА_4 заборгованості із заробітної плати у розмірі 23 495,84 грн., відрядних - 9 910,40 грн., моральної шкоди - 3 100,00 грн. та 243,60 грн. судового збору.

Начальником ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Мацюк О.В., в порядку ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження», було проведено перевірку матеріалів зведеного виконавчого провадження ЗВП № 25674070 по стягненню з ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» на користь ОСОБА_2, за результатами якої останньою було встановлено, що відповідно до пп. 3.9.2 п. 3.9 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зведене виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», зупиняється лише в частині стягнень, які підпадають під дію запровадженого господарським судом мораторію, зокрема не зупиняються провадження за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, стягнення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також у випадку перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та у разі виконання рішень у немайнових спорах.

22 січня 2015 року начальником ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Мацюк О.В. винесено постанову (оскаржувана постанова), пунктом першим якої, скасовано постанови про зупинення виконавчих проваджень, винесених у відповідності до пункту 8 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», де є стягнення за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, стягнення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; пунктом другим зобов'язано державного виконавця вживати виконавчі дії, де є стягнення за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, стягнення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі постанови начальника про перевірку ЗВП № 25674070 від 22.01.2015, головним державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Максимовим М.М. в межах виконавчого провадження ВП № 43193756 26 січня 2015 року винесено постанову про скасування процесуального документу, якою скасовано документ «Постанова про зупинення виконавчого провадження (п. 8 ч. 1 ст. 37)» від 28.10.2014, що видав Максимів М.М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 163/360/14-ц, виданого Любомльським районним судом Волинської області від 24.04.2014 про стягнення з боржника - ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» на користь стягувача - ОСОБА_4 заборгованості із заробітної плати у розмірі 23 495,84 грн., відрядних - 9 910,40 грн., моральної шкоди - 3 100,00 грн. та 243,60 грн. судового збору.

19 лютого 2015 року державним виконавцем Максимовим М.М. при примусовому виконанні ЗВП № 25674070 був здійснений опис та арешт рухомого майна - транспортних засобів, про що було складено Акт опису й арешту майна (оскаржуваний акт).

Незгода з діями начальника та головного державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві стосовно, відповідно винесення постанови від 22.01.2015 та складання акту опису й арешту майна від 19.02.2015 у зведеному виконавчому провадженні ВП № 25674070 та з оскаржуваними постановою та актом обумовили позивача на звернення до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення їх представників, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою ст. 1 Закону № 202/98-ВР (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Приписами статті 1 Закону № 606-XIV (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

В частинах 1, 2 ст. 2 Закону № 606-XIV вказано, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Відповідно до частини другої ст. 4 Закону № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Стосовно вимог позивача про визнання незаконними дій начальника ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Мацюк О.В. щодо прийняття постанови від 22.01.2015 та скасування постанови від 22.01.2015, суд зазначає, що контроль за законністю виконавчого провадження, визначений у ст. 83 Закону № 606-XIV.

Так, приписами ч. ч. 1, 2 ст. 83 Закону № 606-XIV контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз вказаних вище норм спеціального закону дає підстави стверджувати, що винесення начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, своєї постанови про скасування постанови, винесеної у виконавчому провадженні державним виконавцем, є його правом, якщо буде встановлено, що прийнята державним виконавцем в процесі виконання рішення постанова суперечить вимогам закону.

Так, як вбачається з матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження, Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» звернулось з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» до Господарського суду м. Києва, який своєю ухвалою від 04.06.2014 (справа № 910/10562/14) прийняв заяву про порушення справи про банкрутство до розгляду.

Ухвалою цього ж суду від 18.08.2014 порушено провадження у справі № 910/10562/14 про банкрутство ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 22; код ЄДРПОУ 03449901); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV в разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню.

Отримавши вказану вище увалу Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 910/10562/14 про банкрутство ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» від 18.08.2014, головним державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Максимовим М.М. 28.10.2014 в межах виконавчого провадження ВП № 43193756 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV було прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження.

Втім, приписами пп. 3.9.2 п. 3.9 розділу III Інструкції № 512/5 (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що зведене виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 37 Закону, зупиняється лише в частині стягнень, які підпадають під дію запровадженого господарським судом мораторію, зокрема не зупиняються провадження за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, стягнення невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також у випадку перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та у разі виконання рішень у немайнових спорах.

Як було встановлено з облікової картки на ЗВП № ЄДРВП 25674070, в ньому стягувачами є, зокрема, фізичні особи, по стягненню з боржника - ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» заборгованості із заробітної плати та ін. виплат, які не підпадають під дію запровадженого господарським судом мораторію.

Виявивши при здійсненні контролю за рішеннями, діями безпосередньо підпорядкованого державного виконавця під час виконання рішень порушення норм чинного законодавства та особистих прав, свобод та інтересів стягувачів - фізичних осіб, начальник ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Мацюк О.В. правомірно дійшла висновку про скасування постанов про зупинення виконавчих проваджень, винесених у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV, оскільки стягнення за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, стягнення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, не підпадають під дію запровадженого господарським судом мораторію.

З підстав викладеного, суд вважає, що начальник ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві стосовно прийняття оскаржуваної постанови діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її дії є правомірними, а прийнята нею оскаржувана постанова така, що відповідає приписам норм чинного законодавства.

Стосовно вимог позивача про визнання незаконними дій державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Максимова М.М. щодо складання акту опису й арешту майна від 19.02.2015 та скасування акту опису й арешту майна від 19.02.2015, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 39 Закону № 606-XIV протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Отже, після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, тобто з моменту скасування начальником відділу постанов про зупинення виконавчих проваджень, державний виконавець вправі вчиняти дії, визначені спеціальним законом, для своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV).

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений в ст. 52 Закону № 606-XIV.

Так, за приписами ч. ч. 1, 5, 6 ст. 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Арешт і вилучення майна боржника визначені в ст. 57 Закону № 606-XIV.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

З аналізу вказаних вище норм спеціального закону вбачається, що державний виконавець під час проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту складає акт опису та арешту майна боржника.

Таким чином, право державного виконавця зі складання акту опису й арешту майна визначено Законом № 606-XIV.

З підстав того, що обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, були усунені, суд вважає, що державним виконавцем задля своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень правомірно було проведено опис майна боржника та накладено на нього арешт.

Як наслідок, державний виконавець ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві стосовно складання оскаржуваного акту діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його дії є правомірними, а складений ним оскаржуваний акт таким, що відповідає приписам норм чинного законодавства.

Виходячи з того, що суди розглядають адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, і не можуть виходити за межі позовних вимог, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість відповідачем доведено правомірність вчинених ним дій та прийнятих ним правових актів індивідуальної дії.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 122, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко