Постанова № 48842462, 18.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 серпня 2015 року № 826/4572/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех»до треті особиДержавного реєстратора реєстраціїної служби Головного управління юстиції у м.Києві Чернієнко В.Г. Реєстраціїної служби Головного управління юстиції у м.Києві Приватне акціонерне товариствво "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" ОСОБА_2провизнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех»(далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного реєстратора реєстраціїної служби Головного управління юстиції у м.Києві Чернієнко В.Г. (далі по тексту - відповідач-1), Реєстраціїної служби Головного управління юстиції у м.Києві (далі по тексту - відповідач-2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариствво "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" (далі по тексту - третя особа - 1), ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа - 2), в якому просить:

визнати нечинним та скасувати рішення Реєстраціїної служби Головного управління юстиції у м.Києві від 23 липня 2013 року про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1;

визнати нечинним та скасувати свідоцтво про право власності на № НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_1 від 23 липня 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/4572/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30 березня 2015 року.

Судове засідання 30 березня 2015 року судом відкладалось, у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 14 квітня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідачів заперечив проти позову. Треті особи участі повноважних представників не забезпечили про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

При цьому, судом визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з тим, що про існування зареєстрованого права власності на спірну квартиру, згідно свідоцтва про право вланості на нерузоме майно від 23 липня 2015 року № НОМЕР_2 за ОСОБА_2, позивач дізнався 24 лютого 2015 року з повідомлення Експлуатаційної компанії "Лазурний блок".

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мітех" (фінансова компанія) та ОСОБА_2 (довіритель) укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва типу "А" № 207 від 06 березня 2008 року, відповідно до умов якого довіритель, на підставі повного визнання ним правил Фонду фінансування будівництва за програмою ЗАТ "Інтерінвестсервіс", затвердженим рішенням зборів засновників Фінансової компанії "Мітех" дає згоду на участь у ФФБ, бере на себе зобов'язання виконувати правила ФФБ, передає кошти Фінансовій компанії у довірче управління з метою отримання у власність об'єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Фінансової компанії з управління цими коштами, а Фінансова компанія приймає кошти на рахунок ФФБ у довірче управління з подальшим використанням коштів ФФБ у порядку, визначеному правилами ФФБ.

За довірителем закріплено наступний об'єкт інвестування: однокімнатна квартира загальною площею 56,14 кв.м. на 14 поверсі секції "Г", з будівельним номером 39.

Загальна вартість об'єкта інвестування на день укладання даного договору складає 793820,00 грн. (пункт 1.5 Договору).

За наслідками сплати довірителем грошових коштів у розмірі 793820,00 грн. на рахунок ФФБ, позивачем видано свідоцтво від 10 квітня 2008 року № 207 до Договору про участь у Фонді фінансування будівництва типу "А" № 207 від 06 березня 2008 року.

Згідно пункту 1.6 Договору, довіритель може отрмати у власність закріплений за ним об'єкт інвестування після введення об'єкта будівництва в експлуатацію на умовах, визначених правилами ФФБ.

10 квітня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мітех" (фінансова компанія) та ОСОБА_2 (довіритель) укладено договір уступки майнових прав № 207, відповідно до якого, фінансова компанія передає, а довіритель приймає майнові права на об'єкт інвестування.

Відповідно до сертифікату серії НОМЕР_3 від 23 квітня 2012 року, виданого на підставі акта готованості об'єкта до експлуатації від 05 квітня 2012 року, об'єкт будівництва - адмістративно - житловий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було введено в експлуатацію.

Як зазначено позивачем, об'єкт інвестування, що був закріплений за довірителем, після ведення будинку в експлуатацію та здійснення остаточних обмірів фактичної площі зазнав змін на 0,6 кв.м., згідно Технічного паспорту на квартиру від 28 жовтня 2013 року, наслідком чого, об'єкту інвестування було присвоєно поштовий номер 287.

Так, згідго з абзацом 2 підпукту 5.5.2 пункту 5.2 розділу 5 Правил Фонду фінансування будівництва, затвердженого протоколом зборів засновників ТОВ "ФК "Мітех" № 1ффб від 13 вересня 2005 року, для отримання у власність відповідного інвестування, необхідно здійснити остаточні розрахунки з Фінансовою компанією за наданими забудовником даними БТІ на таких умовах, зокрема:

1) у разі, якщо фактична загальна площа об'єкта інвестування більша, ніж загальна площа за об'єктом, і ця різниця становить більше 0,5 кв.м., довіритель вносить до ФФБ кошти в сумі, що відповідає вартості відповідної кількості вимірних одиниць об'єкта інвестування, на яку збільшилась загальна площа об'єкта інвестування.

Відтак, у зв'язку зі зміною загальної площі об'єкта інвестування та порядкового номера квартири, отриманих на підставі обмірів та технічних паспортів БТІ, між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мітех" (фінансова компанія) та ОСОБА_2 (довіритель) укладено додаткову угоду від 16 грудня 2013 року № 1 до договору про участь у Фонді фінансування будівництва типу "А" № 207 від 06 березня 2008 року, відповідно до якого загальна вартість об'єкта інвестування складає 800220,80 грн.

Отже, різниця, яка підлягає сплаті Довірителем Фінансовій компанії, згідно з затвердженими правилами ФФБ та відповідно до підписаної додаткової угоди від 16 грудня 2013 року № 1 до договору про участь у Фонді фінансування будівництва типу "А" № 207 від 06 березня 2008 року складає 6400,80 грн.

Однак, як зазначено позивачем, в порушення Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", Правил ФФБ та договору про участь у фонді фінансового будівництва, довіритель не з'явився та не провів остатоних розрахунків з Фінансовою компанією, не обміняв свідоцтво на довідку про набуття у власність об'єкту інвестування та відповіно не з'явився до забудовника та не підписав акт прийому-передачі об'єкту інвестування та не повідомив про причини неявки.

Таким чином, оформлення управителем та забудовником правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору про участь у Фонді фінансування будівництва типу "А" № 207 від 06 березня 2008 року та видачі Довірителю інших правовстановлюючих документів на даний об'єкт здійснено не було.

Вказані факти підтверджуються рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 03 грудня 2014 року у справі № 755/27582/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Фінансова компанія «Мітех», треті особи: ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", ПАТ «Банк Форум», яким ОСОБА_2 просив суд, зокрема: зобов'язати ПрАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" передати йому згідно договору про пайову участь у фінансуванні № 207 оригінал технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 та оригінал акту прийому-передачі квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» передати ОСОБА_2 оригінал довідки про набуття у власність квартири АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору про пайову участь у ффб № 207 від 03 березня 2008 року.

Однак, вказаним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 03 грудня 2014 року у справі № 755/27582/13-ц в позові ОСОБА_2 відмовлено.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, при підготовці документів для відкріплення об'єктів з боржниками компанії, що не розрахувались за договорами про участь у ффб, позивачем проведено звірку по об'єктам інвестування.

Відтак, для підтвердження відомостей про те, що спірна квартира АДРЕСА_1 не обслуговується та не має власника, позивач звернувся до житлово-експлуатаційної компанії, що обслуговує будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Так, згідно з повідомлення Експлуатаційної компанії "Лазурний блок" квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва про право власносі на нерухоме майно від 23 липня 2013 року № НОМЕР_2.

Позивач посилається на те, що проведення реєстрації об'єкта інвестування, що стало підставою для винесення оскаржуваного свідоцтво про право власності від 23 липня 2013 року № НОМЕР_2, вчинено відповідачами протиправно оскільки у ОСОБА_2 на момент проведення державної реєстрації на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 були відсутні правостановлюючі документи.

Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню, суд приходить до наступного.

Згідно статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі -Закон №1952-IV).

За змістом статей 2 та 3 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 41 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8 1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 6 частини 2 статті 9 Закону №1952-IV встановлено, що державний реєстратор видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.

Відповідно до приписів частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: 1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна; 2) членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; 3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); 4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується); 5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм; 6) реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна; 7) у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів; 8) фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки; 81) фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування; 9) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 19 Закону №1952-IV передбачені підстави для державної реєстрації прав та їх обмежень.

Разом з цим статтею 26 Закону №1952-IV визначено внесення записів до Державного реєстру прав.

Пунктом 24 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, у випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно (далі - свідоцтво). Свідоцтво оформляється у двох примірниках, один з яких долучається до реєстраційної справи, а другий видається заявникові.

Процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів (далі - заява) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури визначає Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за №1429/20167 (далі - Порядок №3502/5).

Відповідно до вимог пункту 2.6 Порядку №3502/5 для внесення записів про скасування державної реєстрації прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.

Згідно пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до свідоцтва про право власносі на нерухоме майно від 23 липня 2013 року № НОМЕР_2, право приватної власності на спірну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2

Однак, з наданого відповідачем витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що відомості стосовно державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, як за суб'єктом ОСОБА_2 так і взагалі по самому об'єкту відсутні.

Отже, у даному випадку відповідачем не приймалось рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру.

Відтак, враховуючи, що під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачами не проводилась державна реєстрація права власності на спірну квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, позовна вимога про визнання нечинним та скасування рішення Реєстраціїної служби Головного управління юстиції у м.Києві від 23 липня 2013 року про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 є необґрунтованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Однак, з урахуванням встановлених фактів щодо невиконання ОСОБА_2 умов договору про участь у Фонді фінансування будівництва типу "А" № 207 від 06 березня 2008 року, що підтверджується рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 03 грудня 2014 року у справі № 755/27582/13-ц, що у свою чергу виключає обставини, які стали підставою для видачі оскаржуваного свідоцтва на право власності на спірну квартиру, суд приходить до висновку, що таке свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 липня 2013 року № НОМЕР_2, відповідно до якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 липня 2013 року № НОМЕР_2.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Присудити з Державного бюджету України на користь приватного нотаріуса Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех» (код ЄДРПОУ 32920658 2994101697) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 (сто сімдесят три гривні) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник