Постанова № 48842454, 18.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 серпня 2015 року № 826/11147/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06 квітня 2015 року № 9216/10/26-58-22-07-09 щодо непогодження застосування податкового компромісу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11147/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30 червня 2015 року.

У судовому засіданні 30 червня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не спростовано представниками сторін, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрросмонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з обмеженою відповідальністю "Фірма "АСІА", товариством з обмеженою відповідальністю "Каліон", товариством з обмеженою відповідальністю "Капекс-буд", товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаїр компані", товариством з обмеженою відповідальністю "Альта ком", товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.О. Електронікс-1" з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.03.2014 та з податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.03.2013 при здійсненні операцій з купівлі та продажу товарів.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрросмонтаж":

пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 209 079,00 грн.;

пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 203 459,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 25.06.2014 №2892/26-58-22-08-11/37313115 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 09.07.2014 №0005242208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 254 324,00 грн., у тому числі: 203 459,00 грн. - основний платіж, 50 865,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 09.07.2014 №0005252208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 261 349,00 грн., у тому числі: 209 079,00 грн. - основний платіж, 52 270,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року у справі № 826/15908/14 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрросмонтаж" про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрросмонтаж" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2014 року №0005242208 та від 09.07.2014 №0005252208. Зобов'язано сторони повідомити суд про прийняте рішення за результатами розгляду заяви позивача про намір досягнення податкового компромісу.

Станом на 018 серпня 2015 року остаточне рішення у справі №824/15908/14 не прийняте. Зазначене свідчить про те, що грошове зобов'язання, визначене податковими повідомленнями-рішеннями від 09 липня 2014 року №0005242208 та №0005252208 є неузгодженим, оскільки триває процедура їх судового оскарження.

Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» звернулось до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві із заявою про намір досягнення податкового компромісу від 27 березня 2015 року, у якій просило розпочати процедуру застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень від 09 липня 2014 року №0005242208 та №0005252208. До вказаної заяви надані платіжні доручення від 30 березня 2015 року №№ 136, 137 та від 03 квітня 2015 року № 138 відповідно про сплату податкового компромісу.

За результатом розгляду вказаної заяви відповідач прийняв рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 06 квітня 2015 року № 9216/10/26-58-22-07-09.

Слід зазначити, зі змісту спірного рішення встановити підставу у непогодженні податкового компромісу не вбачається можливим, оскільки контролюючим органом не зазначено. Проте, згідно заперечень підставою для непогодження застосування податкового компромісу стало відсутність інформації щодо результату розгляду справи №824/15908/14 Київським апеляційним адміністративним судом.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про непогодження застосування податкового компромісу від 06 квітня 2015 року № 9216/10/26-58-22-07-09, позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" розділ ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2 "Підрозділ 9-2. Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу".

Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно із пунктом 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, дана норма жодним чином не стосується податкового компромісу, а встановлює строк в 1095 днів, протягом яких контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків.

Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

У відповідності до пункту 7 листа Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 10.03.2015 №04-27/10-598 "Щодо деяких питань застосування податкового компромісу" межі застосування підрозділу 9-2 Податкового кодексу України визначено строками давності, встановленими статтею 102 ПКУ (не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання).

Тобто, початок перебігу строку в 1095 днів починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, незалежно від того за який період платник допустив порушення податкового законодавства, що стало наслідком прийняття таких рішень.

Відповідно до приписів пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Станом на дату розгляду даної справи відсутні судові рішення які набрали законної сили, тобто процедура судового оскарження податкових повідомлень-рішень є не закінченою. За таких обставин, податкові зобов'язання на підставі податкових повідомлень-рішень від 09 липня 2014 року №0005242208 та №0005252208 не були узгоджені.

Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики у пункті 4 листа від 10.03.2015 №04-27/10-598 "Щодо деяких питань застосування податкового компромісу" зазначає, що Законом встановлено заявницький (інформаційний) характер процедури податкового компромісу щодо розміру сплати, видів податків та термінів застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, по яких не завершена процедура судового та/або адміністративного оскарження, та іншими неузгодженими податковими зобов'язаннями.

Нормами абзацу 1 пункту 7 підрозділу 9-2 Податкового кодексу України чітко встановлено, що для податкових зобов'язань, які є неузгодженими внаслідок не закінчення процедури судового та/або адміністративного оскарження, та для інших неузгоджених податкових зобов'язань, до яких закон встановлює можливість застосування податкового компромісу, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5% від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу.

Будь-яких повноважень контролюючого органу щодо відмови в застосуванні податкового компромісу у таких випадках Законом не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач необґрунтовано прийняв рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 06 квітня 2015 року № 9216/10/26-58-22-07-09, посилаючись на відсутність інформації щодо результату розгляду справи №824/15908/14 Київським апеляційним адміністративним судом, у зв'язку з чим, адміністративний позов про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06 квітня 2015 року № 9216/10/26-58-22-07-09 щодо непогодження застосування податкового компромісу підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом'янському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 06 квітня 2015 року № 9216/10/26-58-22-07-09 щодо непогодження застосування податкового компромісу.

3.Судові витрати в сумі 73,08 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрросмонтаж» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник