Постанова № 48839904, 18.01.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5655/2011

18 січня 2012 року 15год. 05хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 підприємства науково-впроваджувальна фірма "Вестар" до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.08.2011 року ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 підприємства науково-впроваджувальна фірма "Вестар" (далі ПП НВФ "Вестар") звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі ДПІ у м. Рівне) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.08.2011 року.

Позов мотивовано тим, що відповідачем була проведена перевірка ПП НВФ "Вестар", за результатами якої зафіксовано порушення вимог пп.. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12. 2000 року, тобто порушення терміну сплати податкових зобов'язань, а саме з податку на додану вартість. Однак, на думку позивача, зазначений висновок податкового органу є безпідставними, оскільки узгоджене податкове зобов'язання по податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 1172,00 грн., за червень 2010 року в сумі 27 грн. та жовтень 2010 року в сумі 12289,00 грн., які було визначено позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, вересень-жовтень 2010 року сплачені вчасно, що підтверджується платіжними дорученнями. Проте, відповідач зарахував вказану суму не в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказаний в платіжному дорученні період, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості, внаслідок чого і нарахував зазначену суму штрафної санкції. З такими діями ДПІ у м. Рівне позивач не погоджується, так як вважає, що законодавством податковому органу не надано право змінювати призначення платежу шляхом зміни податкових зобов'язань в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. За наведеного, просить позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити повністю.

Представник відповідача позов заперечила та вказала, що зазначений п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року механізм зарахування є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби України. Також зазначила, що незважаючи на бажання платника податків спрямувати кошти на сплату поточних надходжень всупереч законодавчо встановленій черговості зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу, податкові органи мають правові підстави здійснювати зарахування таких податкових платежів в автоматичному режимі. У відповідності ж до ст. 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. На таких підставах просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

ПП НВФ "Вестар" є юридичною особою, відомості про неї внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням ідентифікаційного коду 13973789 та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Рівне.

Судом встановлено, що відповідачем щодо позивача проведена перевірка своєчасності сплати платежів до бюджету, за результатами якої складено акт № 278 від 01.08. 2011 року. З акту вбачається про встановлення перевіркою порушень вимог п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12. 2010 року, а саме: порушення терміну сплати податкового зобовязання по податку на додану вартість (а.с. 17).

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Рівне винесено податкове повідомлення-рішенням форми "Ш" № НОМЕР_1 від 16.08. 2011 року, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання застосовано штраф у розмірі 262,60 грн. (а.с. 21).

З матеріалів справи вбачається, що 24.09. 2010 року позивачем податковому органу подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2008 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за вказаний календарний період в розмірі 1117,00 грн. (а.с. 9-10, 11).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 19.07. 2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за вказаний календарний період в розмірі 27,00 грн. (а.с. 12-13).

22.11. 2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за вказаний календарний період в розмірі 12289,00 грн. (а.с. 14-15, 16).

В силу вимог пп. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В свою чергу, пп. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно, для сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість за червень, вересень-жовтень 2010 року граничний термін сплати 30 липня, 30 жовтня та 29 листопада наступні за звітним податковим місяцем.

Згідно платіжного доручення № 106 від 24 вересня 2010 року узгоджене податкове зобов'язання по податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 1117,00 грн., що було визначене позивачем у уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2008 року, ним сплачено. При цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: 13973789; ПДВ по уточненій декларації за вересень 2010 року (а.с. 6).

Згідно платіжного доручення № 62 від 28 липня 2010 року узгоджене податкове зобов'язання по податку на додану вартість за червень 2010 року в сумі 27,00 грн., що було визначене позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, ним сплачено. При цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "101. ПДВ за червень 2010 року" (а.с. 7).

Також, з матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення № 171 від 29 листопада 2010 року узгоджене податкове зобов'язання по податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 12289,00 грн., що було визначене позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, ним сплачено. При цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "101. ПДВ за жовтень 2010 року" (а.с. 8).

Проте, відповідач на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12. 2000 року зарахував сплачені суми не в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказаний в платіжному дорученні період, а в рахунок сплати пені та податкового боргу в порядку календарної черговості. Доказом цьому є копія облікової картки платника (а.с. 40-43), де сплачені позивачем суми зараховані в рахунок сплати пені та податкового боргу в порядку календарної черговості.

Крім того, та обставина, що сплачені суми не зараховані податковим органом в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказаний в платіжному дорученні період визнається відповідачем, про що зазначається в письмовому запереченні та рішеннях про результати розгляду скарг (а.с. 23-24, 26-28, 37).

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12. 2000 року, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" № 679-XIV від 20.05. 1999 року систему, порядок і форми платежів визначає Національний банк України.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01. 2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03. 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12. 2000 року, який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону. Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Аналогічна позиція викладена в ОСОБА_4 адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17.03. 2009 року.

Крім того, суду слід зазначити, що посилання відповідача, як на підставу у відмові в задоволенні позову, на п. 87.9 ст. 87, ст. 131 Податкового кодексу України є безпідставним та не приймається судом, оскільки вищезазначений нормативний акт набрав чинності з 01 січня 2011 року та не може застосовуватися до правовідносин, що виникали в 2010 році.

Враховуючи вищевикладене та ту обставину, що штрафна санкція, застосована до позивача податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 16.08. 2011 року розрахована як санкція за порушення на 122, 233 та 66 днів граничного строку сплати частини узгоджених податкових зобовязань за рахунок зарахування податковим органом у рахунок податкового боргу періодичних платежів в супереч призначення платежу зазначеного в платіжних дорученнях позивача, які ним оформлялися та подавалися в банк для оплати узгоджених податкових зобов'язань, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, вересень та жовтень 2010 року, таке рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а відтак підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.08. 2011 року, згідно якого ПП НВФ "Вестар" нараховано штрафну санкцію з податку на додану вартість в сумі 262,60 грн. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, позивачу підлягає поверненню 28 грн. 23 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № ПН20013 від 22.12. 2011 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № НОМЕР_1 від 16.08. 2011 року про сплату штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Присудити на користь позивача ОСОБА_3 підприємства науково-впроваджувальна фірма "Вестар" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.