Постанова № 48839103, 18.08.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року справа № П/811/1589/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"

доНовгородківського відділення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції

Долинської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2015 року №0000032200 та №0000311700, а також від 22.04.2015 року №0001771700, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новгородківського відділення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції та Долинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень рішень від 26.01.2015 року №0000032200 та №0000311700, а також від 22.04.2015 року №0001771700.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що позивач законно користується статусом суб'єкта спеціального режиму оподаткування та не вчиняв порушень, викладених в акті перевірки. Отже, складений акт та висновки, які зроблені посадовими особами відповідача, є необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваного рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення винесено правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 року подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ "Прогрес" зареєстроване в якості юридичної особи 16.04.1998 року Новгородківською РДА Кіровоградської області.

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №384 від 12.11.2014 року посадовими особами Долинської ОДПІ (Новгородківське відділення) проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Прогрес" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 0110.2011 по 30.09.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2014року, результати якої оформлено актом №5/11-11-22-00/05526770 від 26.12.2014 року (а.с.55-97).

В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано порушення:

- п. 209.17 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 175850,00 грн., в тому числі за жовтень 2011 року на суму 60560,00 грн., червень 2012 року 47290,00 грн., травень 2013 року 68000,00 грн.;

- п.198.5 ст.198, п.192.1,пп.192.1.1 ст.192, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 168390,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 року 2103,00 грн., грудень 2012 року 112339,00 грн., січень 2013 року 51839,00 грн., лютий 2013 року -2109,00 грн. та, відповідно в даному розмірі, на порушення п. 209.2 ст.209 ПК України не за призначенням та /або всупереч умовам чи цілям її надання отримано податкову пільгу;

- п. 2.2.169 п.2.169 ст.169 ПК України в частині неправомірного надання податкової пільги, без відповідної заяви. За результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб 7244,15 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення рішення №00000032200 від 26.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 269340,00 грн., в тому числі за основним платежем 215472,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 53868,00грн. (а.с.26);

- податкове повідомлення рішення №0000311700 від 26.01.2015 року, яким позивачу збільшено за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 9055,19 грн., в тому числі за основним платежем 7244,15 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1811,04 грн. (а.с.27)

Не погодившись з вказаними рішеннями, ТОВ "Прогрес" оскаржило їх Головного управління ДФС у Кіровоградській області (а.с.28-33).

Рішенням ГУ ДФС у Кіровоградській області за результатами розгляду скарги позивача, частково скасовано податкове повідомлення рішення №0000032200 від 26.01.2015 року, залишено без змін податкове повідомлення рішення №0000311700 від 26.01.2015 року та збільшено штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням №0000311700 від 26.01.2015 року з 1811,04 грн. до 3530,23 грн. (а.с.35-42).

За результатами адміністративного оскарження, податковим органом сформовано:

- податкове повідомлення рішення №0000032200 від 26.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 193 640,00 грн., в тому числі за основним платежем 154912,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 38728,00грн. (а.с.43);

- податкове повідомлення рішення №0001771700 від 22.04.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 3530,23 грн., в тому числі за основним платежем 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3530,23 грн. (а.с.44).

Вказані рішенні оскаржені позивачем до ДФС України (а.с.45-51) та рішенням №9851/6/99-99-10-01-05-15 від 08.05.2015 року залишена без розгляду (а.с.52-54).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Під час перевірки, посадовими особами податкового органу зроблено наступні висновки. Так, відповідно до книги складського обліку по рахунку 27 "Продукція сільського господарського виробництва", станом на 01.06.2012 року на залишках рахувався соняшник в кількості 37,320 тонн. Згідно акту зачистки за червень 2012 року товариством оприбутковано 61,540 тонн соняшника.

В подальшому вказані залишки соняшнику реалізовані на ТОВ "АМД Україна" згідно податкових накладних від 20.06.2012 року №10/2 на загальну суму 265708,62 грн., в тому числі ПДВ - 44284,77 грн. та від 21.06.2012 року №11/2 на загальну суму 189497,37 грн., в тому числі ПДВ 31582,90 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені ТОВ "Прогрес" до складу податкових зобов'язань спеціальної (скороченої) декларації з ПДВ за червень 2012 року.

Таким чином, реалізований товариством соняшник, на думку перевіряючих, в кількості 61,540 тонн є продукцією невласного виробництва (стор. 7 Акту).

Аналогічне порушення, на думку перевіряючих, вчинено ТОВ "Прогрес" і в травні 2013 року (стор. 7-8 Акту), що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2013 року на суму 68000,00 грн.

Представник позивача з приводу вказаних порушень пояснив, що за період з 01.09.2011 року по 21.06.2012 року на зберігання до ТОВ "Прогрес" надійшло 2 188 200 кг власної продукції, зокрема, соняшнику. Залишок станом на 01.01.2011 року складав 8 770 кг (власна продукція) соняшнику врожаю 2010 року. Всього 2 196 970кг. За період з 01.04.2011 року по 31.06.2012 року підприємством реалізовано 2 258 510 кг соняшнику.

Відповідно до акту зачистки від 21.06.2012 року ТОВ "Прогрес" виявлено надлишок в загальній вазі 61 540 кг соняшнику, який пояснюється збільшенням вологості (+1,3% 28 585 кг) та сміттєвої домішки ( +1,5 % 32 955 кг) (а.с.99).

Згідно з вказаним актом, надлишок насіння пояснюється збільшенням вологості та смітної домішки соняшнику. Збільшення вологості в зв'язку з його періодичним перекиданням, та як наслідок, лущенням, змішанням з пилом, яке виникає при перекиданні.

Крім того, за період з 01.09.2012 року по 27 травня 2013 року на зберігання до ТОВ "Прогрес" надійшло 1 994 800 кг власної продукції, зокрема соняшнику. За період з 01.09.2012 по 27.05.2013 року підприємством реалізовано 1 198 730 кг соняшнику. Відповідно до акту зачистки від 27.05.2013 року підприємством було виявлено надлишок в загальній вазі 4100 кг соняшнику, який пояснюється збільшенням вологості (0,34 %,4100 кг). Згідно з вказаним актом, збільшення вологості пояснюється зберіганням насіння соняшнику на бетонній підлозі (а.с.100).

Відповідно до п.1.1, 1.2,1.9, 1.18, 1.19 розділу 8 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України №661 від 13.10.2008 року, зачистка партій зерна і продукції проводиться комісією в складі керівника підприємства, начальника ВТЛ і головного бухгалтера за участю матеріально відповідальної особи і оформляється актом зачистки (форма №30 чи форма №30а) у п'ятиденний строк після закінчення переважування чи повної видачі зерна і продукції. У тих випадках, коли при повному використанні партій зерна чи при перевірці їх наявності шляхом переважування не встановлено лишків і нестач та не немає зволоження смітної домішки, а також коли підвищення вологості чи смітної домішки за пояснення комісії не призведе до збільшення маси, акти за формою №30 не складаються, партія зачищається безрезультатно.

Після перевірки достовірності кількісних і якісних показників за первинними документами і підрахунків у книзі кількісно-якісного обліку комісія складає акт зачистки (форма №30 чи ворми№30а) у трьох примірниках і надає його на затвердження керівнику підприємства. При виявленні лишків комісією по зачистці, бухгалтерія оприбутковує їх згідно з результатами переважування. Розподіл лишків проводиться за особовими рахунками поклажодавців кількості і якості зерна з оформленням актів розрахунків. Реалізація лишків проводиться тільки після затвердження актів зачистки.

Матеріалами справи встановлено, що акт зачистки №1/2012 від 21.06.2012 року та акт зачистки №1/2013 від 27.05.2013 року затверджені директором ТОВ "Прогрес" (а.с.99-100).

Отже суд приходить до висновку, що позивач мав право реалізувати виявлені лишки соняшнику врожаю 2010 - 2011 року в кількості 61540 кг та соняшнику врожаю 2012 року в кількості 4100 кг.

18.06.2012 року між ТОВ "АМД Україна" (покупець за договором) та ТОВ "Прогрес" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №60/К/ВО на поставку насіння соняшнику (а.с.166-167).

Залишки соняшнику врожаю 2010 -2011 року в кількості 61540 кг реалізовані на ТОВ "АМД Україна", згідно податкової накладної від 20.06.2012 року №10/2 на загальну суму 265708,62 грн., в тому числі ПДВ - 44284,77 грн. (соняшник в кількості 57,760 тн) (а.с.160) та податкової накладної №22/2 від 21.06.2012 року на загальну суму 189497,37 грн., в тому числі ПДВ 31528,90 грн. (соняшник в кількості 41,100 тн), згідно з умовами укладеного договору (а.с.161).

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені ТОВ "Прогрес" до складу податкових зобов'язань спеціальної (скороченої) декларації з ПДВ за червень 2012 року.

Залишки соняшнику врожаю 2012 року, ТОВ "Прогрес" реалізовано на ПП "ПАФ "Мюннт" згідно податкової накладної №3/2 від 22.05.2013 року на загальну суму 616743,18 грн., в тому числі ПДІ 102790,53 грн. (соняшник "Делфі" в кількості 4000 кг на суму 340000,00 кг та кукурудзи КВС -381 в кількості 5799 кг), згідно договору купівлі-продажу від 22.05.2013 (а.с.162) та на ТОВ "АФ "Долинка" згідно податкової накладної №6/2 від 27.05.2013 року на загальну суму 56100,00 грн., в тому числі ПДВ 9350,00 грн. (соняшник "Делфі" в кількості 550,00 кг),згідно договору купівлі-продажу від 27.05.2013 (а.с.163).

Суми податку по вказаним податковим накладним включені позивачем до складу податкових зобов'язань спеціальної (скороченої) декларації з ПДВ за травень 2013 року.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що реалізований підприємством соняшник був продукцією власного виробництва.

Нормами статті 209 Податкового кодексу України врегульовано спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Відповідно п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 11, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період, перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У відповідності до п. 209.7 ст.209 Податкового кодексу України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до п.209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються безпосередньо платником податку суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Стосовно посилань представника відповідача на те, що позивачем занижено податкове зобов'язання за грудень 2012 року в сумі 157510,58 грн., суд зазначає наступне.

Перевіркою податкових накладних та реєстрів отриманих податкових накладних встановлено віднесення ТОВ "Прогрес" до складу податкового кредиту скорочених декларацій з ПДВ відповідних звітних періодів суми податку на додану вартість по податкових накладних: №273 від 14.10.2011 року на загальну суму 772608,00 грн., в тому числі ПДВ 128768,00 грн., виписану ПП "ОСОБА_1 Плюс на аміачну селітру в кількості 256 тонн та №38 від 23.02.2012 року на загальну суму 172455,48 грн., в тому числі ПДВ 28742,58 грн., виписану ТОВ "Укрнафтоком" на дизельне пальне в кількості 18786л.

Отримані товариством матеріальні цінності, відповідно до рахунку 27 та актів списання мінеральних добрив та ПММ, використані для підживлення посівів озимого ріпаку, озимої пшениці та озимого ячменю урожаю 2012 року.

Згідно даних форми статистичної звітності №29-сг (річна) "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" за 2012 рік встановлено списання 651 га посівів озимих культур (161 га ріпак, 349 га пшениця, 141 га ячмінь) внаслідок їх загибелі (а.с.179-182).

З матеріалів справи судом встановлено, що у зв'язку з відсутністю продуктивної вологи в період оптимальних строків посіву спостерігається загибель озимого ячменю на площі 141,00 га, загибель озимої пшениці на площі 255,00 га, озимого ріпаку на площі 161,00 га, що підтверджується актом від 26.04.2012 року (а.с.171).

Відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов висновку, що товари/послуги, які придбалися для вирощування загиблих посівів і по яким було сформовано податковий кредит, вважаються використаними і не відносяться до сільськогосподарської діяльності, а повинні відноситись до виробничої діяльності

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є факт придбання товарів із метою їх використання в господарській діяльності, що підтверджується відповідними первинними документами, складеними згідно вимог діючого законодавства.

На підтвердження понесення позивачем витрат пов'язаних з вирощуванням загиблих сільськогосподарських культур, до матеріалів справи надано бухгалтерську довідку, накладні, видаткові накладні та рахунок фактуру (а.с.174-178).

Згідно п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України - господарська діяльність - діяльність особи що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Діяльність позивача з засіяння зернових культур була спрямована на отримання доходу, що не заперечується відповідачем, та цілком відповідає визначенню господарської діяльності, яке наведено у п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, відтак висновки відповідача відсутність в діяльності позивача ознак господарської діяльності та про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість внаслідок невключення до складу зобов'язань сум податку на додану вартість від загиблих посівів є безпідставними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення рішення №0000032200 від 26.01.2015 року є обґрунтованими та підлягають скасуванню.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень №0000311700 від 26.01.2015 року та №0001771700 від 22.04.2015 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з п.п 3.5.4.2.2 п. 3.5.4 акту перевірки, то за результатами перевірки правомірності надання платникам податку податкової соціальної пільги встановлено відсутність у ТОВ "Прогрес" заяв найманих працівників про застосування соціальної пільги в періоді з 01.102.2011 р. по 30.09.2014р., що є порушенням пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПК України та стало підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7244,15 грн.

Підпунктом 169.2.2. ст.169 ПК України передбачено, що платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.

Підпунктом "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Представник позивача обґрунтовуючи звернення до суду зазначив, що вказане порушення є необґрунтованими, оскільки перевіряючі не звертались до посадових осіб підприємства з проханням надати на перевірку заяви працівників про застосування податкової соціальної пільги, копії яких надані до матеріалів справи.

При цьому, суд зазначає, що факт відсутності вказаних заяв у позивача під час проведення перевірки підтверджується актом перевірки. При цьому після перевірки позивачем копії вказаних заяв додані до заперечення до акту перевірки (а.с.13-19) та долучено до матеріалів справи (а.с.109-132).

Суд не погоджується з вказано позицією податкового органу, враховуючи нижченаведені приписи Податкового кодексу України.

Згідно вимог п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Однак, будь-яких актів щодо ненадання позивачем заяв найманих працівників про застосування соціальної пільги перевіряючими не складались.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем було безпідставно прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0000311700 від 26.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 9055,19 грн., в тому числі за основним платежем 7244,15 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1811,04 грн. та №0001771700 від 22.04.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 3530,23 грн., в тому числі за основним платежем 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3530,23 грн., а тому вимоги позивача в частині визнання їх не чинними є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000032200 від 26.01.2015 року, винесене Новгородківським відділенням Долинської ОДПІ на загальну суму 193640,00 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000311700 від 26.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобовязання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 9055,19 грн., в тому числі за основним платежем 7244,15 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1811,04 грн.

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення НОМЕР_1 від 22.04.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 3530,23 грн., в тому числі за основним платежем 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3530,23 грн.

5.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (код ЄДРПОУ - 05526770) судові витрати у розмірі 752,68 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук