Постанова № 48839086, 12.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2015 року (10:38 год.) м. Київ №810/7051/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Будівельно-Монтажне управління № 53" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність від 13.01.2015 №13/02/15-Д

відповідача не зявився

Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Будівельно-монтажне управління №53» (далі позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 8 грудня 2014 року №0006412210 про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ на 108789,00 грн., в тому числі 72526,00 грн. за основним платежем та 36263,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0006422210 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на 4341400,50 грн., в тому числі 2894267,00 грн. за основним платежем та 1447133,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 8 грудня 2014 року №0006412210 з податку на додану вартість на суму 108789,00 грн. (в тому числі основний платіж 72526,00 грн., штрафні санкції 36263,00 грн.) та №0006422210 з податку на прибуток приватних підприємств в частині 1566823,00 грн. основного платежу у звязку з досягненням сторонами примирення через часткове погодження застосування процедури податкового компромісу.

30 березня 2015 року позивач звернувся до суду з уточненим адміністративним позовом (т.39, а.с. 29) та з урахуванням часткового закриття провадження у справі у вказаній частині просив суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 8 грудня 2014 року №0006422210 в частині застосування фінансової санкції в розмірі 783411,50 грн. на суму податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1566823,00 грн., щодо якої досягнуто податковий компроміс;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 8 грудня 2014 року НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1961166,00 грн., у тому числі 1327444,00 за основним платежем та 633722,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Отже, з урахуванням рішення про часткове погодження застосування процедури податкового компромісу від 10 березня 2015 року №1880/10/10-04-22-03 та ухвали про закриття провадження в частині позовних вимог від 30 березня 2015 року, розгляду в суді підлягають вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 грудня 2014 року №0006422210 в частині суми 1327444,00 грн. донарахованого податку на прибуток приватних підприємств та 1417133,50 грн. донарахованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (783411,50 + 633722,00).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено заниження у 2013 році задекларованих ПрАТ «БМУ №53» показників у рядку 03 податкової декларації «інші доходи» на загальну суму 1327444,00 грн. у зв'язку з непогашенням станом на 31 грудня 2013 року заборгованості перед ТОВ «Патера Україна» за договором від 31 травня 2013 року №3105 у розмірі 6986457,15 грн.

Позивач стверджує, що сума кредиторської заборгованості перед ТОВ «Патера Україна» не підпадає під визначення безнадійної заборгованості, оскільки строк позовної давності за вказаними зобовязаннями на момент перевірки не минув. Позивач зауважує, що товариством регулярно здійснюються платежі в рахунок погашення боргу перед ТОВ «Патера Україна». Водночас у розумінні статті 264 Цивільного кодексу України часткове погашення боргу є дією, що свідчить про визнання боргу та призводить до переривання строку позовної давності, тому сума непогашеної заборгованості позивачем правомірно не була включена до складу інших витрат 2013 року.

Крім того, позивач зазначив, що з огляду на досягнення податкового компромісу щодо частини грошових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 1566823,00 грн., визначених податковим повідомленням-рішенням від 8 грудня 2014 року №0006422210, штрафні санкції у розмірі 783411,50 грн., нараховані на вказану суму, підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що посадові особи Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення в частині, що оскаржується, є законним.

В підтвердження наведених обставин посилається на акт перевірки, яким встановлено, що позивач станом на 31 грудня 2013 року має прострочену кредиторську заборгованість у розмірі 6986457,15 грн., яка безпідставно не була включена до інших доходів за 2013 рік. При цьому вважає, що обставини, які б свідчили, що має місце переривання строку позовної давності по зобовязанням перед ТОВ «Патера Україна» відсутні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, був сповіщений належним чином, в матеріалах справи є розписка.

Ухвалою суду від 2 липня 2015 року відповідача Бориспільську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області замінено правонаступником Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Будівельно-монтажне управління №53» зареєстроване виконавчим комітетом Бориспільської міської ради 2 березня 1993 року як юридична особа, що підтверджується довідкою АБ №660216 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.4, а.с. 18).

У період з 13 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року посадовою особою Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу та відповідно до наказу №678 від 13 жовтня 2014 року, проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Будівельно-монтажне управління №53» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Результати перевірки оформлено актом «Про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Будівельно-монтажне управління №53» з питань, що стали предметом оскарження» (далі акт перевірки) (т.1, а.с. 137-167).

Перевіркою достовірності відображених показників рядка 03 «інші доходи» декларацій з податку на прибуток підприємств за 2013 рік встановлено їх заниження на загальну суму 6986547,15 грн. у зв'язку з не включенням до складу доходів простроченої кредиторської заборгованості перед ТОВ «Патера Україна» на суму 6986547,15 грн. за договором від 31 травня 2013 року №3105.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1566823,00 грн.

На підставі акту перевірки Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 8 грудня 2014 року №0006422210, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 4341400,50 грн., у тому числі 2894267,00 грн. за основним платежем та 1447133,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із рішенням відповідача в частині донарахування грошових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 1691166,00 грн. та застосованими штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1417133,50 грн., позивач звернувся до суду.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 8 грудня 2014 року №0006422210 в частині застосування фінансової санкції в розмірі 783411,50 грн. на суму податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1566823,00 грн., щодо якої досягнуто податковий компроміс, суд зазначає наступне.

17 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25.12.2014 № 63-VIII, яким Розділ XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2«Особливості уточнення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу».

За визначенням, наведеним у пункті 1 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що сума заниженого податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобовязання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобовязань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобовязання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобовязання вважається неузгодженим.

У силу положень пункту 8 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобовязань згідно із цим підрозділом.

З наведених вище положень слідує, що штрафні санкції на суму грошового зобовязання, щодо якої досягнуто податкового компромісу не застосовуються.

Судом встановлено, що 2 березня 2015 року ПрАТ «БМУ №53» звернулось до відповідача з заявою №02032015/о про намір досягнення податкового компромісу щодо грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 72526,00 грн. та грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 2894267,00 грн. (т.39, а.с. 4).

10 березня 2015 року Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення щодо часткового погодження застосування процедури податкового компромісу за податковими повідомленнями-рішеннями від 8 грудня 2014 року №0006412210 та №0006422210, а саме: з податку на додану вартість в сумі 108789,00 грн., в тому числі 72526,00 грн. за основним платежем та 36263,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1566823,00 грн. (т.39, а.с. 6).

Сума податкових зобовязань, що підлягає сплаті платником податків для досягнення податкового компромісу визначена в сумі 3626,30 грн. (податок на додану вартість) та 78341,15 грн. (податок на прибуток приватних підприємств), сплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №4498 від 2 березня 2015 року на суму 3627,00 грн. та №4509 від 3 березня 2015 року на суму 78342,00 грн. (т.39, а.с. 5).

Враховуючи, що відповідачем прийнято рішення про погодження застосування процедури податкового компромісу в частині грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1566823,00 грн., штрафні санкції, нараховані на вказану суму податкового зобовязання у розмірі 783411,50 грн., не застосовуються.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 8 грудня 2014 року №0006422210 в частині застосування (штрафної) фінансової санкції (штрафу) в розмірі 783411,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки щодо суми податкового зобовязання, на яку й нарахована штрафна санкція, між сторонами досягнуто податковий компроміс.

Розглядаючи вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 грудня 2014 року НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1961166,00 грн., у тому числі 1327444,00 за основним платежем та 633722,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 січня 2010 року ЗАТ «Будівельно-монтажне управління №53» (Покупець) уклало з ТОВ «Альтіс» (Продавець) договір купівлі-продажу, у силу якого Продавець зобовязувався поставити Покупцеві товар, а Покупець зобовязувався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Сторони домовились, що поставка товару буде здійснюватись партіями на підставі рахунку-фактури (пункт 3.1 договору). Датою поставки вважається дата прийняття товару Покупцем по видатковій накладній.

Згідно пункту 5.1 договору ціна товару, що поставляється, є вільною відпускною ціною і вказується у рахунку-фактурі.

За змістом пункту 6 договору розрахунки за товар здійснюються на умовах передплати на розрахунковий рахунок Продавця 5% вартості товару.

Оплата решти вартості товару у розмірі 95% здійснюється протягом 360 днів після підписання видаткових накладних.

Підставою для оплати товару є виставлені Продавцем рахунки-фактури.

Розрахунки здійснюються Покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця.

Податковим органом не заперечується та не спростовується факт виконання зазначеного договору, придбання позивачем продукції з метою використання у господарській діяльності, наявність та належність первинних документів, оформлених за даними договорами, правильність оформлення операції з придбання.

Однак, як свідчать матеріали перевірки, згідно з даними бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у позивача обліковується кредиторська заборгованість по ТОВ «Альтіс» на загальну суму 16019892,64 грн. (т.35, а.с. 1-2), у тому числі за 2010 рік на суму 6986547,15 грн., що виникла на підставі:

рахунку-фактури №СФ0002/1 від 29 січня 2010 року на суму 123500,20 грн.,

рахунку-фактури №СФ00082/5 від 30 квітня 2010 року на суму 1312000,28 грн.;

рахунку-фактури №СФ0000150 від 30 червня 2010 року в сумі 1176197,86 грн.;

рахунку-фактури №СФ00183/1 від 30 липня 2010 року на суму 1298484,81 грн.;

рахунку-фактури №СФ00273/4 від 39 жовтня 2010 року на суму 876000,00 грн.;

рахунку-фактури в№00326/1 від 30 грудня 2010 року на суму 1200000,00 грн.

Наявність вказаної заборгованості та підстави її виникнення позивачем не заперечуються.

31 травня 2013 року між ТОВ «Альтіс» (Первісний кредитор) та ТОВ «Патера Україна» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №3105, за яким Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові на загальну суму 16019892,64 грн., у тому числі 6986547,15 грн. за рахунками-фактурами, вказаними вище (т.2, а.с. 1-2).

В подальшому позивачем в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Патера Україна» було перераховано 10228920,00 грн., у тому числі 2733920,00 грн. в період з вересня по грудень 2013 року та 7216920,00 грн. в період з лютого по липень 2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями №1763 від 05.09.2013 на суму 927000,00 грн.; №299 від 09.09.2013 на суму 337000,00 грн.; №1835 від 12.09.2013 на суму 248465,00 грн.; №2044 від 14.10.2013 на суму 415075,00 грн.; №2129 від 22.10.2013 на суму 65000,00 грн.; №410 від 23.10.2013 на суму 23000,00 грн.; №451 від 28.10.2013 на суму 263380,00 грн.; №2195 від 14.11.2013 на суму 150000,00 грн.; №2329 від 03.12.2013 на суму 305000,00 грн.; №2727 від 13.03.2014 на суму 90000,00 грн.; №2826 від 01.04.2014 на суму 750000,00 грн.; №2880 від 14.04.2014 на суму 80000,00 грн.; №2943 від 30.04.2014 на суму 130000,00 грн.; №3013 від 21.05.2014 на суму 850000,00 грн.; №3137 від 11.06.2014 на суму 615000,00 грн.; №3138 від 12.06.2014 на суму 1200000,00 грн.; №3241 від 04.07.2014 на суму 618000,00 грн. (т.2, а.с. 3-11).

Відповідач з посиланням на загальні строки позовної давності у три роки, встановлені положеннями статті 257 Цивільного кодексу України та приписи підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України зазначає, що заборгованість, яка виникла на підставі виставлених позивачу рахунків-фактур №СФ-0002/1 від 29 січня 2010 року, №СФ00082/5 від 30 квітня 2010 року, №СФ0000150 від 30 червня 2010 року, №СФ00183/1 від 30 липня 2010 року, №СФ00273/4 від 39 жовтня 2010 року №СФ00326/1 від 30 грудня 2010 року, станом на 31 грудня 2013 року є безнадійною.

Таким чином, відповідач вважає, що отримані товарно-матеріальні цінності за договором купівлі-продажу з ТОВ «Альтіс» від 29 січня 2010 року на суму 6986547,15 грн. отримані безоплатно, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу встановлено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Під безнадійною заборгованістю згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу розуміється заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Отже, у разі якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані, але неоплачені товари (роботи, послуги) залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, з урахуванням податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Поняття та тривалість строку позовної давності закріплені у Цивільному кодексі України від 16.01.2003 № 435-IV.

Так, згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У силу положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, частиною 5 цієї ж статті встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Наведеній нормі кореспондують положення частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено судом вище, умовами договору купівлі-продажу між позивачем та ТОВ «Альтіс» встановлено, що розрахунки за товар здійснюються протягом 360 днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

Таким чином, початок перебігу строку позовної давності за зобовязаннями позивача перед ТОВ «Альтіс», відступленого ТОВ «Патера Україна», слід обчислювати після спливу 360 днів з дати виставлення відповідного рахунку-фактури.

Відповідно, саме після закінчення зазначених вище строків оплати, визначених договором та у разі нездійснення позивачем у цей строк оплати за товари, розпочинається перебіг строку позовної давності.

З урахуванням наведеного, датою спливу строку позовної давності слід вважати:

по рахунку-фактури №СФ-0002/1 від 29 січня 2010 року на суму 123500,20 грн.

23 січня 2013 року;

по рахунку-фактури №СФ00082/5 від 30 квітня 2010 року на суму 1312000,28 грн. 24 квітня 2014 року;

по рахунку-фактури №СФ0000150 від 30 червня 2010 року в сумі 1176197,86 грн. 24 червня 2014 року;

по рахунку-фактури №СФ00183/1 від 30 липня 2010 року на суму 1298848,81 грн. 24 липня 2014 року;

по рахунку-фактури №СФ00273/4 від 29 жовтня 2010 року на суму 876000,00 грн. 24 жовтня 2014 року;

по рахунку-фактури в№00326/1 від 30 грудня 2010 року на суму 1200000,00 грн. 24 грудня 2014 року.

Викладене спростовує висновок відповідача щодо спливу строку позовної давності за вказаними зобовязаннями станом на 31 грудня 2013 року.

Більш того, суд погоджується з доводами представника позивача, що вчення дій по частковій сплаті боргу призводить до переривання строку позовної давності.

За змістом статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Хоча чинне законодавство не містить вичерпного переліку таких дій, проте системний аналіз положень Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України). В цьому сенсі діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Суд вважає, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є дією, що свідчить про визнання боргу або іншого обов'язку.

При цьому згідно частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, часткова сплата позивачем заборгованості на користь ТОВ «Патера Україна» є дією, що свідчить про визнання боргу, відтак, строк позовної давності слід обчислювати з дати останнього платіжного доручення, яким позивач сплатив заборгованість перед ТОВ «Патера Україна» за договором про відступлення права вимоги від 31 травня 2013 року №3105.

З огляду на викладене, суд зазначає, що заборгованість позивача перед ТОВ «Патера Україна» на суму 6986547,15 грн. не може бути визнана безнадійною в розумінні пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки за зобов'язаннями позивача відповідно до рахунків-фактур, вказаних в акті перевірки не минув строк позовної давності.

У ході розгляду справи судом з метою отримання додаткових доказів, які потребують спеціальних знань у справі з урахуванням положень статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України було призначено судово-економічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експерта поставлено наступне питання:

- чи підтверджуються нормативно та документально висновки відповідача у акті Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 07.11.2014 №531/22-10/01037137 про заниження обєкту оподаткування податком на прибуток приватних підприємств ПрАТ "Будівельно-Монтажне управління № 53" за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 в розмірі 1327444,00 грн. шляхом збільшення доходу, що враховується при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств за рахунок включення до інших доходів суми кредиторської заборгованості перед ТОВ «Патера Україна» за Договором №3105 від 31.05.2013 в розмірі 6986547,15 грн., яка передана ТОВ «Альтіс» як уступка вимоги.

Згідно висновків експерта в рамках проведеної експертизи на підставі документів, наданих сторонами, вбачається, що заборгованість за отримані товари перед ТОВ «Альтіс» в сумі 6986547,15 грн. по рахунках-фактурах: №СФ-00002/1 від 29 січня 2010 року, №СФ- 00082/5 від 30 квітня 2010 року, №СФ-000150 від 30 червня 2010 року, №СФ-00183/1 від 30 липня 2010 року, №СФ-00273/4 від 29 жовтня 2010 року №СФ-00326/1 від 30 грудня 2010 року виникла в 2010 році.

Строк позовної давності по цих зобовязаннях спливає в 2014 році.

За наданими документами, у взаємовідносинах між ПрАТ «БМУ-53» з ТОВ «Альтіс» та ТОВ «Патера Україна» у періоді, що перевірявся, відсутній стан, коли заборгованість залишилася несплаченою після закінчення строку позовної давності.

Включення до складу доходів ПрАТ «БМУ-53» суми 6986547,15грн., як безнадійної кредиторської заборгованості, нормативно та документально не підтверджується.

Заниження податку на прибуток за 2013 рік в сумі 1327444,0грн., як не включення до складу доходів 6986547,15грн., нормативно та документально не підтверджується.

Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність викладених в акті перевірки доводів податкового органу щодо кваліфікації кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Патера Україна», як безнадійної.

За таких обставин, відповідач незаконно збільшив грошове зобовязання позивача з податку на прибуток приватних підприємств за грудень 2013 року на суму 1327444,00.

Тому, беручи до уваги невірне застосування відповідачем норм податкового і цивільного законодавства, недоведеність відповідачем тих обставин, які стали підставою для збільшення позивачу грошових зобовязань з податку на прибуток, податкове повідомлення-рішення від 8 грудня 2014 року НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1961166,00 грн., у тому числі 1327444,00 за основним платежем та 633722,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, жодних доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн. згідно платіжного доручення №2164726 від 18 лютого 2015 року.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною п'ятою статті 92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що з метою проведення судово-економічної експертизи документів між Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України та позивачем укладено договір №177/05-15 від 19.05.2015 натпроведення судової експертизи. На підставі виставленого рахунку №2454 від 19.05.2015 позивачем здійснено оплату вартості витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 21600,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4979 від 27.05.15.

Згідно з наданим суду актом здачі-приймання висновку судового експерта №6199/7659/15-45 від 16.06.2015 по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу особливої складності.

З урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року та наказу Міністерства юстиції України «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2015 році» №299/5 від 02.03.2015 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.03.2015 року за №247/26692, відповідно до якого у науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України нормативна вартість однієї експертогодини у 2015 році за експертизу особливої складності складає 92,40 грн., суд зазначає, що розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87,92 КАС України.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, витрати на проведення судової експертизи підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Судом 12 серпня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 17 серпня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 8 грудня 2014 року НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1961166,00 грн. (один мільйон девятсот шістдесят одна тисяча сто шістдесят шість гривень, 00 коп.), у тому числі 1327444,00 (один мільйон триста двадцять сім тисяч чотириста сорок чотири гривні, 00 коп.) за основним платежем та 1417133,50 грн. (один мільйон чотириста сімнадцять тисяч сто тридцять три гривні 50 коп.) за штрафними (фінансовими) санкціями.(штрафами).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління №53» (ідентифікаційний код 01037137, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд 12) 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) судового збору.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління №53» (ідентифікаційний код 01037137, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд 12) 21600,00 грн. (двадцять одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.