Постанова № 48839079, 18.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року (16:56 год.) м. Київ№810/65/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Бленд" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 довіреність від 24.10.2014 №226

відповідача не зявився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» (далі позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29 серпня 2014 року №0015281703.

11 серпня 2015 року до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, якою позивач частково погодився з нарахованою сумою штрафних санкцій у розмірі 3813,10 грн. та пені у розмірі 97,67 грн. З урахуванням цього просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29 серпня 2014 року №0015281703 в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 11643,56 грн. та пені у сумі 4049,45 грн.

В судовому засіданні 18.08.2015 представником позивача подана заява про уточнення суми штрафних санкцій та пені за оскаржуваним рішенням у звязку з технічною опискою у раніше поданій заяві від 11.08.2015, з урахуванням чого позивач просить визнати протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29 серпня 2014 року №0015281703 в частині нарахування штрафу та пені на суму 15693,01 грн.

Протокольною ухвалою суду вказані заяви прийняті до розгляду судом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що вчасно та у повному обсязі сплатив єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, однак обслуговуючий банк позивача не виконав прийняті до виконання платіжні доручення зі сплати єдиного внеску, що у свою чергу спричинило утворення недоїмки та нарахування штрафних санкцій.

Разом з тим, позивач стверджує, що вказані обставини не можуть слугувати підставою для нарахування товариству штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки положеннями пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України платники податків звільняються від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі платежів до бюджетів, якщо це сталось з вини банку.

Таким чином, позивач вважає, що податковий орган протиправно прийняв рішення, яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосував до ТОВ «БМБ Бленд» штрафні санкції у розмірі 11643,56 грн. та пеню у сумі 4049,45 грн.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що посадові особи Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29 серпня 2014 року №0015281703 діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 18 серпня 2015 року не зявився, в матеріалах справи є клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Ухвалою суду від 7 квітня 2015 року відповідача Броварську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів замінено на його правонаступника Броварську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» зареєстроване Броварською районною державною адміністрацією Київської області 6 листопада 2003 року як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №080365 (т.1, а.с. 45).

29 серпня 2014 року Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято рішення №0015281703, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 15456,66 грн. та нараховано пеню у сумі 4147,12 грн. (т.1, а.с. 7).

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішеннями Головного управління Міндоходів у Київській області від 16 жовтня 2014 року №2613/10/10-36-10-01-04/978 (т.1, а.с. 16-18) та Державної фіскальної служби України від 26 листопада 2014 року №7469/6/99-99-10-4-07-15 (т.1, а.с. 22-23) скарги позивача залишені без задоволення, а рішення Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 29 серпня 2014 року №0015281703 без змін.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, в редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У силу положень абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пп. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Абзацом 1 ч. 5 ст. 9 Закону № 2464-VI визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку (ч. 7 ст. 9 вказаного Закону).

Частина 8 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачає, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобовязані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч.10 ст.9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно п.2 ч.11 ст. 25 Закону № 2464-VI, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Підпунктом 2 п. 7.2 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 №455 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Інструкція №455) передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Для платників, зазначених у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць.

Згідно письмових пояснень відповідача, у яких наведено детальний розрахунок штрафної санкції та пені відповідно до рішення від 29 серпня 2014 року №0015281703, судом встановлено, що податковим органом нараховані штрафні санкції та пеню на недоїмку, що виникла в період з 23 квітня 2014 року по 29 серпня 2014 року.

Як вбачається із матеріалів справи, 16 квітня 2014 року ТОВ «БМБ Бленд» подало до податкового органу звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за березень 2014 року від 16 квітня 2014 року, відповідно до якого сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становить 46052,36 грн. (а.с. 81-87).

Згідно картки особового рахунку позивача, станом на 1 квітня 2014 року позивач мав переплату у розмірі 6,33 грн. (т.4, а.с. 17).

Платіжними дорученнями від 4 квітня 2014 року №318 на суму 10000,00 грн. (т.3, а.с. 92), від 7 квітня 2014 року №322 на суму 4000,00 грн.(т.3, а.с. 96), від 11 квітня 2014 року №327 на суму 3995,00 грн. (т.3, а.с. 93), від 17 квітня 2014 року №332 на суму 19000,00 грн. (т.3, а.с. 94), від 18 квітня 2014 року №334 на суму 9035,29 грн. (т.3, а.с. 95) та від 7 травня 2014 року №341 на суму 22,08 грн. (т.2, а.с. 34). позивач сплатив ЄСВ за березень 2014 року на загальну суму 46052,37 грн.

Судом встановлено, що платіжне доручення від 17 квітня 2014 року №332 на суму 19000,00 грн. обслуговуючий банк позивача не виконав. Платіжне доручення від 18 квітня 2014 року №334 обслуговуючим банком виконано лише 8 травня 2014 року, що підтверджується даними картки особового рахунку з ЄСВ позивача.

Враховуючи невиконання обслуговуючим банком позивача платіжного доручення від 17 квітня 2014 року №332 та несвоєчасне зарахування коштів на рахунок органу доходів і зборів згідно платіжного доручення від 18 квітня 2014 року №334, у позивача станом 22 квітня 2014 року утворилась недоїмка у розмірі 25937,61 грн. (т.4, а.с. 17).

20 травня 2014 року позивач подав до податкового органу звітність з ЄСВ за квітень 2014 року, відповідно до якого сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становить 48247,57 грн.

Суму єдиного внеску за квітень 2014 року було сплачено відповідно до платіжних доручень на загальну суму 48171,58 грн.:

від 8 травня 2014 року №30 на суму 988,47 грн. (т.3, а.с. 98);

від 15 травня 2014 року №349 на суму 4884,87 грн. (т.3, а.с. 99);

від 16 травня 2014 року №351 на суму 6000,00 грн. (т.3, а.с. 100);

від 20 травня 2014 року №352 на суму 2101,95 грн. (т.2, а.с. 37);

від 20 травня 2014 року №405 на суму 11196,29 грн. (т.3, а.с. 101);

від 20 травня 2014 року №355 на суму 23000,00 грн. (т.3, а.с. 102).

Судом встановлено, що платіжне доручення від 20 травня 2014 року №355 на суму 23000,00 грн. обслуговуючим банком позивача не виконано.

Платіжні доручення від 16 травня 2014 року №351 на суму 6000,00 грн. та від 20 травня 2014 року №352 на суму 2101,95 грн. обслуговуючим банком позивача виконано із запізненням, а саме: 22 травня 2014 року, що підтверджується карткою особового рахунку позивача.

За вказаних обставин, недоїмка з ЄСВ зросла та станом на 31 травня 2015 року складала 42069,65 грн. (т.4, а.с. 18).

18 червня 2014 року позивач подав до податкового органу звітність з ЄСВ за травень 2014 року, відповідно до якої сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становить 44378,89 грн.

Суму єдиного внеску за травень 2014 року було сплачено відповідно до платіжних доручень на загальну суму 44378,98 грн.:

від 13 червня 2014 року №69 на суму 4900,00 грн. (т.3, а.с. 103);

від 20 червня 2014 року №244 на суму 4700,00 грн. (т.3, а.с. 104);

від 20 червня 2014 року №750 на суму 31350,00 грн. (т.3, а.с. 105);

від 23 червня 2014 року №752 на суму 3428,98 грн. (т.3, а.с. 106).

З огляду на недоїмку, що утворилась за попередні місяці внаслідок невиконання (несвоєчасне виконання) платіжних доручень, станом на 30 червня 2014 року у позивача утворилась недоїмка з ЄСВ у розмірі 42069,56 грн. (т.4, а.с. 19).

9 липня 2014 року позивач подав до податкового органу звітність з ЄСВ за червень 2014 року, відповідно до якої сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становить 42016,43 грн.

Суму єдиного внеску за червень 2014 року на загальну суму 46441,66 грн. було сплачено відповідно до платіжних доручень:

від 11 липня 2014 року №77 на суму 4981,60 грн. (т. 3, а.с. 107);

від 14 липня 2014 року №981 на суму 3095,52 грн. (т. 3, а.с. 108);

від 18 липня 2014 року №82 на суму 4111,03 грн. (т.3, а.с. 109);

від 21 липня 2014 року №1084 на суму 10000,00 грн.; (т.3, а.с. 110);

від 22 липня 2014 року №1088 на суму 3900,00 грн. (т.3, а.с. 111);

від 23 липня 2014 року №1089 на суму 5000,00 грн. (т.3, а..с 112);

від 24 липня 2014 року №1116 на суму 5000,00 грн. (т.3, а.с. 113);

від 25 липня 2014 року №1143 на суму 2413,00 грн.; (т.3, а.с. 114);

від 25 липня 2014 року №1144 на суму 1100,00 грн. (т.3, а.с. 115);

від 29 липня 2014 року №86 на суму 6940,51 грн. (т.3, а.с. 116).

Станом на 31 липня 2014 року недоїмка позивача становила 37544,33 грн. (т.4, а.с. 20).

20 серпня 2014 року позивач подав до податкового органу звітність з ЄСВ за липень 2014 року, відповідно до якої сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становить 45703,97 грн. (т.1, а.с. 109-113).

Суму єдиного внеску за липень 2014 року на загальну суму 34356,28 грн. було сплачено відповідно до платіжних доручень:

від 4 серпня 2014 року №91 на суму 1749,00 грн. (т.3, а.с. 117);

від 7 серпня 2014 року №96 на суму 75,99 грн. (т.3, а.с. 118);

від 11 серпня 2014 року №117 на суму 1161,56 грн. (т.3, а.с. 119);

від 15 серпня 2014 року №120 на суму 2789,00 грн. (т.3, а.с. 120);

від 20 серпня 2014 року №122 на суму 11064,65 грн. (т.3, а.с. 121);

від 21 серпня 2014 року №1395 на суму 500,00 грн. (т.3, а.с. 122);

від 21 серпня 2014 року №500 на суму 1040,00 грн. (т.3, а.с. 124);

від 21 серпня 2014 року №510 на суму 9500,00 грн. (т.3, а.с. 123);

від 21 серпня 2014 року №123 на суму 430,00 грн. (т.3, а.с. 125);

від 21 серпня 2014 року №1417 на суму 3220,08 грн. (т.3, а.с. 126);

від 28 серпня 2014 року № 124 на суму 2826,00 грн. (т.3, а.с. 127).

Станом на 31 серпня 2014 року відповідно до особової картки позивача недоїмка з ЄСВ становила 48892,02 грн. (т.4, а.с. 21).

З приводу платежів, що здійснені позивачем після 20 числа відповідного календарного місяця, суд зауважує, що позивач не заперечує щодо правомірності нарахування штрафних санкцій та пені за відповідні періоди, у звязку з чим заявою від 21 серпня 2015 року зменшив позовні вимоги на суму 3910,77 грн. необхідної штрафної санкції та пені.

При цьому суд зазначає, що наведений позивачем розрахунок належної штрафної санкції підтверджується матеріалами справи. Натомість відповідач, який заперечує проти позовних вимог, жодних обґрунтувань, які б спростовували зазначені розрахунки позивача не надав.

Щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 11643,56 грн. та пені у сумі 4049,45 грн. на недоїмку, що виникла з підстав невиконання обслуговуючим банком ПАТ «Банк Перший» платіжних доручень від 17 квітня 2014 року №332 на суму 19000,00 грн., від 20 травня 2014 року №355 на суму 23000,00 грн. та несвоєчасного виконання платіжних доручень від 18 квітня 2014 року №334 на суму 9035,29 грн., від 16 травня 2014 року №351 на суму 6000,00 грн. та від 20 травня 2014 року №352 на суму 2101,95 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2011 року № 2346-III (далі Закон №2346-III).

За змістом п.1.30 ст.1 Закону №2346 платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Пунктом 8.1 ст.8 Закону №2346-III передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

У відповідності до п.8.2 ст.8 зазначеного Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

Положенням п. 22.4 ст. 22 Закону №2346-III передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу для платника є завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

У свою чергу, як вбачається зі змісту п. 1.29 ст. 1 Закону №2346-III, проведення самого переказу грошей на підставі платіжного документа є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система, тобто банк.

За порушення строків, встановлених пп. 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом (п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

В силу п. 32.1 ст. 32 Закону №2346-III банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

З контексту наведених вище норм права слідує, що виконання платником обов'язку по перерахуванню в бюджет суми грошового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум грошових зобов'язань. Тобто платник податку, зборів або інших платежів, надавши банку платіжне доручення про сплату відповідних сум в межах операційного часу банку, вважається таким, що виконав свої податкові зобов'язання перед бюджетом в повному обсязі, при цьому, відповідальність за подальший переказ сум податкового зобов'язання несе банк.

Отже, з моменту прийняття банком зобов'язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник внесків не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату внесків, за умови, що такий платних звернувся до банку у строк, встановлений для сплати цих внесків.

Такі висновки суду, зокрема, узгоджуються із приписами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, якою встановлено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи, що визначальним є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне (несвоєчасне) внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, суд приходить до висновку, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2013 року №К-29990/10, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2014 року № К/800/13275/13, від 24 квітня 2014 року №К/800/45057/13.

Суд враховує, що позивачем на адресу відповідача було направлено листи, яким ТОВ «БМБ Бленд» повідомило податковий орган про невиконання ПАТ «Банк Перший» зазначених платіжних доручень (т.1, а.с. 9, 12).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав вказаний лист-повідомлення з додатками 30 квітня 2014 року (т.1, а.с. 10).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на момент невиконання обслуговуючим банком позивача платіжних доручень від 17 квітня 2014 року №332 на суму 19000,00 грн., від 20 травня 2014 року №355 на суму 23000,00 грн. залишок на рахунку позивача був достатнім для виконання зазначених платіжних доручень (т.1, а.с. 24-25).

За таких обставин суд зазначає, що неперерахування ЄСВ не є наслідком винних дій позивача, відтак до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції та пеня.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що рішення Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 29 серпня 2014 року №0015281703 в частині застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 15693,01 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність оскаржуваного рішення в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 11643,56 грн. та пені на суму 4049,45 грн., не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 182,70 грн. згідно платіжного доручення № 378 від 29 грудня 2014 року.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету.

Судом 18 серпня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 20 серпня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29 серпня 2014 року №0015281703 в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 11643,56 грн. та пені на суму 4049,45 грн. на загальну суму 15693,01 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» (ідентифікаційний код 32277387, місцезнаходження: 07434, Київська область, Броварський район, с. Шевченкове, вул. Польова, буд. 2) 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.