Постанова № 48839008, 10.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2015 року 810/2340/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

при секретарі судового засідання Погоржеської М.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" до Районного відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Районного відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу від 27 квітня 2015 № 47016703.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення суду, за невиконання якого на Товариство накладено штраф, фактично було виконано до прийняття спірної постанови, у звязку з чим відсутні законодавчі підстави для застосування ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV (далі Закон №606-XIV).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача письмових заперечень на позов не надав, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25 березня 2015 року постановою державного виконавця Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області відкрито виконавче провадження ВП № 47016703 з приводу примусового виконання наказу Господарського суду Київської області, виданого 24.03.2015 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі № 911/3750/14, відповідно до якого належало витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новація-1" майно, а саме: частину магістрального водоводу "Дніпро-Рось" на ділянці між очисними спорудами Білоцерківського водоканалу (за адресою: м. Біла Церква, вул. Ставищанська, 130) і водозабором на р. Рось; шламонакопичувач, площею 14,5 га; також вузол розвантаження і переробки вапна.

Відповідно до пункту 2 вказаної постанови державний виконавець встановив боржнику строк для добровільного виконання судового рішення до семи днів з дня її винесення.

Листом від 26.03.2015 № 2020 державний виконавець повідомив боржнику про відкриття вказаного виконавчого провадження, надіслав вимогу про добровільне виконання судового рішення щодо передачі присудженого майна стягувачу ТОВ "Новація-1", а також попередив про наслідки невиконання судового рішення та вимог державного виконавця.

Лист від 26.03.2015 № 2020 разом із копією постанови від 26.03.2015 ВП № 47016703 про відкриття виконавчого провадження позивач отримав 27.03.2015.

Однак, боржник рішення господарського суду не виконав, присуджене майно не передав.

3 квітня 2015 державний виконавець надіслав на адресу боржника і стягувача вимогу від 03.04.2015 № 2312, в якій констатував, що станом на 03.04.2015 в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які документи, що підтверджують виконання рішення господарського суду, тому вимагав надати державному виконавцю у строк до 07.04.2015 документи, які б підтверджували факт передачі стягувачеві присудженого майна (предметів).

Вказану вимогу державного виконавця вручено позивачеві 06.04.2015.

Оскільки жодних документів, що підтверджують виконання рішення суду добровільно боржник не надав, 07.04.2015 року держаний виконавець за участі понятих та у присутності представника стягувача склав акт про передачу присудженого майна представнику стягувача. Цим актом від 07.04.2015 також засвідчено факт відмови боржника (позивача) виконати рішення господарського суду добровільно.

8 квітня 2015 року державний виконавець прийняв постанову від 08.04.2015 ВП № 47016703 про накладення на ТОВ "Білоцерківвода" штрафу у сумі 680,00 грн. (40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) за невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.

27 квітня 2015 року державний виконавець прийняв постанову від 27.04.2015 ВП № 47016703 про повторне накладення на ТОВ "Білоцерківвода" штрафу у сумі 1 360,00 грн. (80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) за невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що боржник не виконав рішення господарського суду, оскільки не мав можливості 07.04.2015 зявитися на вимогу державного виконавця у звязку із відрядженням посадових осіб Товариства, про що повідомлено відповідачу, а також присуджене майно не належить ТОВ "Білоцерківвода", а є власністю громади міста Біла Церква.

Позивач також пояснив суду, що оскаржив постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі № 911/3750/14 до Вищого господарського суду України, у звязку з чим подав державному виконавцю заяву про зупинення виконавчого провадження, але державний виконавець дану заяву до уваги не прийняв і виконавче провадження не зупинив.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначаються положеннями Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону №606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Частиною 1 статті 7 Закону №606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно з частиною другою та пятою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Згідно із статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження" в разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

З наведених норм вбачається, що повторне накладення на боржника штрафу в порядку статтею 75, 89 вказаного Закону за невиконання рішення суду про зобов'язання боржника вчинити певні дії можливе лише в тому випадку, коли воно фактично ще не виконане.

З вищевикладеного вбачається, що Актом державного виконавця від 07.04.2015 (за участі понятих та у присутності представника стягувача) підтверджується передача присудженого майна представнику стягувача, про що також зазначено в постанові про закінчення виконавчого провадження від 08.06.2015, а отже суд вважає, що правових підстав на повторне накладення штрафу 27.04.2015 у державного виконавця не було.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду жодних доказів в обґрунтування правомірності винесення ним спірної постанови.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на наведене вище, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 про накладення штрафу від 27 квітня 2015 року по виконавчому провадженню № 47016703.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" сплачений судовий збір у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. та 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 серпня 2015 р.