Постанова № 48838577, 28.07.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року м. Житомир справа № 806/2144/15

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

секретар судового засідання Костарчук О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" (далі - позивач, ТОВ "Перша логістична компанія") звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000472201 від 27.05.2015.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем 27.05.2015 відносно позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 яким донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4183048,00 грн та застосовано податкову штрафну санкцію в сумі 2091524,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту позапланової документальної виїзної перевірки № 469/22-01/37678031 від 08.05.2015. З прийняттям податкового-повідомлення рішення позивач не погоджується, вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що порушення, зазначені у акті перевірки ґрунтуються на тих обставинах, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" отримувало транспортно-експедиційні послуги, пов'язані із перевезенням грузів від ТОВ "Еколайн-СТ" згідно договору № 177 від 27.04.2014, та відповідно у акті перевірки перевіряючими зазначається про наявність інформації яка свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки податкові накладні містять недоліки і податковий орган не може провести зустрічну перевірку ТОВ "Еколайн-СТ". Однак, такі твердження відповідача не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства. Акти виконаних робіт в повній мірі відповідають поняттю первинний документ, а надані під час перевірки податкові накладні, звіти експедиторів, додатки і додаткові угоди до укладеного Договору, транспортні документи, в своїй сукупності дають змогу ідентифікувати види і обсяги транспортно-експедиційних послуг, які виконувались спірним контрагентом. На думку позивача посилання податкового органу на відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських операцій не можуть бути достовірними, а є лише припущеннями податкового органу, оскільки не підкріплюються жодними доказами та жодними первинними документами.

Контрагент підприємства на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних підприємству був зареєстрований платником ПДВ, мав свідоцтво платника ПДВ та індивідуальний податковий номер, задекларували свої податкові зобов'язання з ПДВ за спірними операціями в повному обсязі. Відтак, підприємством не порушені вимоги податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань з ПДВ, за фактами придбання транспортно-експедиційних послуг.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити, на підставі доводів викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали і просили у їх задоволенні відмовити. Пояснили, що висновки акта перевірки № 469/22-01/37678031 від 08.05.2015 є обґрунтованими та відповідають дійним обставинам справи. Крім того, заперечували проти задоволення позову з огляду на підстави, викладені у письмових запереченнях (т.1 а.с. 80-94). Вважають, що прийняте податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" зареєстровано 11.07.2011 Коростенським міськрайонним управлінням юстиції за № НОМЕР_2. Підприємство взято на податковий облік в Коростенській ОДПІ 12.08.2011 за № 197, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.04.2013 № 200115915 ТОВ "Перша логістична компанія" зареєстровано та є його платником, індивідуальний податковий номер 376780306267. Згідно інформації про види діяльності, основним видом діяльності ТОВ "Перша логістична компанія" є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (КВЕД_52.29).

У квітні 2015 року Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" по питанню дотримання вимог законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах із контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколайн-СТ" за період з 01.02.2014 по 30.11.2014.

За результатами перевірки складено акт № 469/22-01/37678031 від 08.05.2015 (т.1 а.с. 9-66).

Актом перевірки зафіксовані порушення ТОВ "Перша логістична компанія":

- п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 4 183 048,00 грн, в тому числі: за лютий 2014 року на суму 1 152 664,00 грн; за квітень 2014 року на суму 1 142 799,00 грн; за травень 2014 року на суму 748 115, 00 грн; за вересень 2014 року на суму 724 201,00 грн; за жовтень 2014 року на суму 255 235,00 грн; за листопад 2014 року 160 034,00 грн.

На підставі акту № 469/22-01/37678031 від 08.05.2015, 27 квітня 2015 року Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області прийнято податкове повідомлення рішення №0000472201 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ "перша логістична компанія" з податку на додану вартість в розмірі 6274572,00 грн, у тому числі: 4183048,00 грн - основний платіж, 2091524,00 грн - штрафна санкція (т.1 а.с. 8 ).

Не погодившись із вказаним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення від 27.05.2015 №0000472201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки № 469/22-01/37678031 від 08.05.2015 (т.1 а.с. 9-66), висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість за перевіряймий період на суму 41 830 483,00 грн обґрунтовано завищенням суми податкового кредиту за лютий-листопад 2014 року на визначену суму.

Такий висновок контролюючого органу зроблено у зв'язку із слідуючим.

ТОВ "Перша логістична компанія" прийнято до обліку податкові накладні, які складені з порушенням Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі замінами та доповненнями) та Наказу Міністерства України №1379 від 01.11.2011 року "Про затвердження Форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної".

ТОВ "Перша логістична компанія" до обліку прийнято податкову накладну №1013 від 30.05.2014 на загальну суму 44 826,07 грн в т.ч. ПДВ 7 471,01 грн. Сума ПДВ за даною податковою накладною включена до складу податкового кредиту за травень 2014 року. Проте згідно наданих до перевірки документів, податкова накладна № 1013 від 30.05.2014 на загальну суму 44 826,07 грн. в т.ч. ПДВ 7471,01 грн - відсутня.

Проаналізувавши реєстр отриманих податкових накладних, що подається СГД до контролюючого органу не встановлено взаємовідносин ТОВ "Еколайн-СТ" з ветеринарною та фітосанітарною службою, а тому відповідач дійшов висновку, що документально не підтверджено надання вищезазначених послуг ТОВ "Еколайн-СТ" контрагенту-покупцю, а саме ТОВ "Перша логістична компанія".

Операції з продажу послуг по ланцюгу постачальників - ТОВ "Еколайн-СТ" - ТОВ "Перша логістична компанія" за лютий-листопад 2014 року здійснювались з метою приховання необґрунтованого завищення вартості наданих послуг. При цьому перевіряючими здійснено посилання на інформаційні ресурси ДФС України щодо ТОВ "Еколайн-СТ" від 23.03.2015 № 223/26-55-22-09/37882209 ДПІ у Печерському районі. А також, відповіді від прокуратури міста Києва за №1608 від 14.04.2015, що слідчим відділом прокуратури міста Києва проводило досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001623 від 24.11.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.3 ст.212 КК України. Та відповідно до відповіді від 24.04.2015 за №14070/7/07-3 Житомирської ОДПІ про те, що працівниками оперативного управління Житомирської ОДПІ під час відпрацювання постачальників ТОВ "Перша логістична компанія" - ТОВ "Еколайн-СТ" було опитано працівників даного підприємства згідно звітів 1-ДФ за 2014 рік, які повідомили що ніякого відношення до ТОВ "Еколайн-СТ" не мають, про таке підприємство не чули, заробітну плату на даному підприємстві ніколи не отримували.

ТОВ "Перша логістична компанія" до перевірки не надало частини залізничних накладних, які б підтверджували факт надання транспортно-експедиційних послуг окремими маршрутами, відсутні звіти експедитора до актів виконання робіт, а саме № 938 та № 983, які виписані у травні 2014 року.

При проведенні аналізу за допомогою АІС "Єдиний реєстр податкових накладних" встановлено , що жодна податкова накладна у даному реєстрі за 2014 рік між ТОВ "Перша логістична компанія" та ТОВ "Еколайн-СТ" не зареєстрована.

Суд не погоджується з висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

Податковий кредит, згідно зі пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

У відповідності до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно зі абз. 1 п. 198.2 цієї статті ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно зі абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу приписів п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Бухгалтерський облік, згідно зі ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абз. 11 ст. 1 Закону).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту з ПДВ є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Перша логістична компанія" (Клієнт) та ТОВ "Еколайн-СТ" (Експедитор) 27.02.2014 укладено договір №177, за умовами якого Експедитор зобов'язується за дорученням клієнта за винагороду і за рахунок Клієнта організовувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів Клієнтом, лініями залізничних доріг України, Російської Федерації, країн Балтії та СНД, інших іноземних держав.

Згідно із пункту 1.2. договору № 177 від 27.02.2014, транспортно-експедиційними послугами вважаються усі послуги (т.ч. і окремо) пов'язані з пошуком а наданням необхідних та придатних (технічних та комерційних) транспортних засобів, підготовка до завантаження вагонів та перевезення (в т.ч. очистка та маркування), підсилка вагонів в місця завантаження, поставка вагонів під завантаження, узгодження строків використання вигонів, контроль за завантаженням, узгодження необхідних дозволів та документів на рухомий скалд, контроль розвантаження та підготовка вагонів після вантажу, організація повернення вагонів, та інші роботи пов'язані із обслуговуванням вагонів та вантажів, а також інші види послуг передбачені Законому України "Про транспортно-експедиціну діяльність" чи міжнародними угодами.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.5, 2.6 договору сторони мають право самостійно залучати третіх осіб для виконання своїх обов'язків по договору, без згоди із другої сторони. Факт надання послуг "Експедитора" і виконання ним своїх обов'язків по договору підтверджується залізничною накладною або іншим комплексом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. "Експедитор" не є перевізником, перевізником є організації та підприємства "Укрзалізниця" або інших залізниць. Юридичні дії і операції пов'язані з виконанням цього договра сторони можуть здійснювати в усній формі. Умови та параметри надання послуг, перевезення і вантажів, а також їх вартість і витрат, можуть бути узгоджені сторонами в усній формі або при листуванні з допомогою засобів електронною зв'язку.

Крім того, відповідно до пункту 3.1 вартість послуг за договором визначається сторонами на договірній основі і визначається виходячи з їх виду, обсягу надання послуг, а також їх терміновості. Вартість послуг вказується в рахунках "експедитор" та/або в актах виконання робіт/надання послуг.

До вказаного договору сторонами було укладено додаткові угоди (том 9 а.с. 57-158), в яких зазначено період відвантаження, станцію відправлення, станцію призначення, найменування вантажу, кількість вагонів, партію вантажу та загальну вартість послуг. Крім того, додаткові угоди передбачають умови розрахунків, які здійснюються Експедитором в тому числі на умовах предоплати.

На підтвердження виконання умов договору від 27.02.2014 позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (т. 15 а.с. 1-250, т. 16 а.с. 1-10), податкові накладні (т.14 а.с. 1-37, том. 11 а.с. 210-250, т.12 ст.1-173, т.13 ст.27-250), звіти експедиторів (т.11 а.с. 1-209, т.10 а.с. 1-250), копію картки рахунків (т. 9 а.с. 185-258), залізничні накладні (т. 6 а.с.200-250, т.7 а.с.1-250, т.8 а.с. 1-250, т.9 а.с.1-155), а оплата підтверджується банківськими виписками (т. 16 а.с. 11-297).

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, останній був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і є платником податку на додану вартість.

У подальшому отримані транспортно-експедиційні послуги від ТОВ "Еколайн-СТ", позивачем реалізовано контрагентам позивача: ПАТ "Аграрний фонд", ПП "Аграрні інвестиції", ТОВ "Агроальянс", ТОВ СП "Агродім", ТОВ "Агрофірма "ім.Чапаєва", ТОВ "АТ Каргіл", ТОВ "МПСК Блріваж", СТОВ "Господарочка", ПАТ "ДПЗКУ", ПрАТ "МХП Зернопродукт", ТОВ "Зоря поділля", ТОВ "Інвестагропром", ТОВ "Катеринопільський елеватор", ТОВ "Кернел-трейд", СТОВ "Лан", ПАТ "Лебединецький насіннєвий завод", ТОВ "Східноєвропейська компанія Малтюроп", ПАТ "МХП", ТОВ "Немирівлатінвест", ПП "Новгород-сіверські аграрні інвестиції", ПАТ "Новосівське Хлібоприймальне підприємство", ТОВ "Олімп", ТОВ "Поділлялатінвест", ТОВ "Промінь Поділля", ТОВ "РоАгро", ТОВ "Росток-Трейд", ТОВ "ТД ХЖК", ПАТ "Теофіпольський цукровий завод", ТОВ "Україна 2001", ТОВ "Укралитнасіння", ТОВ "Чарівна нива", ТОВ "Шагилинське". Подальша реалізація підтверджується актами виконаних робіт (т.14 а.с. 38-25, т.15 а.с. 1-250, т. 16 а.с. 1-10).

Щодо оформлення податкових накладних.

У силу приписів п. 201 ст. 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до абз. 2 п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 "Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за N 185/24962 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України. Дата укладання договору заповнюється в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 3 цього Порядку.

Під час судового розгляду справи встановлено, що всі податкові накладні, виписані на користь позивача і на підставі яких сформовано податковий кредит за лютий - листопад 2014 року, у графі "Вид цивільно - правового договору" містять інформації щодо назви договору, який було укладено між позивачем і контрагентом.

Разом з цим, суд наголошує, що номер та дата договору є формальним, а не обовязковим реквізитом податкової накладної, оскільки обовязковість наявності такого реквізиту не передбачена п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Дата та номер договору є елементом форми податкової накладної.

Дане твердження суду ґрунтується на правовій позиції висловленій Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 17.07.2013 у справі № К/800/7790/13.

Стосовно реєстрації податкових накладних, виписаних контрагентом.

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно зі пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX ПК України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Як видно із копій податкових накладних, виписаних ТОВ "Еколайн-СТ" за результатами господарських операцій відповідно до договору транспортного експедитування № 177 від 27.02.2014, сума податку на додану вартість в кожній податковій накладній не перевищує 10 тис. грн, що виключає необхідність реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Твердження відповідача щодо відсутності податкової накладної № 1013 від 30.04.2014 суд оцінює критично, оскільки копія вказаної накладної була оглянута судом і долучена до матеріалів справи (т. 12 а.с. 127).

Також судом оглянуті акти наданих послуг, зокрема №938 та 983, які підтверджують факти виконання контрагентом позивача послуг по організації перевезення вантажів, та встановлено, що такі акти оформлені з дотриманням вищенаведених вимог та містять всі необхідні реквізити, зміст господарської операції зазначено у відповідності до договору № 177 від 27.02.2014.

Акти наданих послуг містять деталізацію наданих послуг в розрізі їх видів, які були зумовлені виконанням цих договорів.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

Із наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів слідує, що останні оформлені у відповідності до вимог ч. 2 ст.9 Закону та норм Положення, а податкові накладні, виписані ТОВ "Еколайн-СТ", - згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону, п. 2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій. Податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити та видані особами, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, на момент їх видачі.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що господарській операції позивача з ТОВ "Еколайн-СТ" підтвердженні належними первинними документами, які є допустимими доказами під час вирішення такої категорії справ.

Що ж до посилань Коростенської ОДПІ, викладених в акті перевірки, на отримання податкової інформації щодо:

- неможливості проведення зустрічної перевірки ТОВ "Еколайн-СТ" акт ДПІ у Печерському ГУ ДФС у м. Києві від 23.03.2015 №223/26-55-22-09/37882209, в якому зазначено інформацію про удаваність проведених господарських операцій ТОВ "Еколайн-СТ", які фактично спрямовані на формування податкових вигод третім особам;

- не встановлення отримання ТОВ "Еколайн-СТ" дозвільних документів на проведення діяльності яка їх потребує;

- здійснення ТОВ "Еколайн-СТ" діяльності спрямованої на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам;

- неможливості встановити фактичне місцезнаходження підприємства та його посадових осіб станом на 23.03.2015;

а також на отриманий лист від 24.04.2015 за №14070/7/07-3 про те, що працівниками оперативного управління Житомирської ОДПІ під час відпрацювання постачальників ТОВ "Перша логістична компанія" - ТОВ "Еколонай-СТ" було опитано працівників даного підприємства згідно звітів 1-ДФ за 2014 рік та встановлено, що про дане підприємство "не чули та ніякого відношення не мали", то суд їх до уваги не приймає, враховуючи наступне.

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії' підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку:"... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977 щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також "Шоста Директива").

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства Українидо законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на відповідність acquiscommunautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії', а саме: "...Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Верховний Суд України в постанові від 31 січня 2011 року (№ 21-47а10) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За таких обставин, вищевказані акти та інша податкова інформації щодо контрагента позивача та контрагентів контрагента не є належними та допустимими доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Еколайн-СТ" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірок про те, що діяльність контрагента позивача - ТОВ "Еколайн-СТ" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням позивачу податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах контролюючих органів недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

У свою чергу, отримання контролюючим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов'язань і податкового кредиту.

Однак, податковим органом не доведено існування таких обставин. Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів щодо відсутності у …. матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних оспорюваних правочинів, а також того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ "Еколайн-СТ", можливо, порушують вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичними адресами тощо, та доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Натомість суд мав можливість пересвідчитись у тому, що придбання позивачем товарів у контрагентів - постачальників є необхідною умовою здійснення його господарської діяльності та спрямовані на одержання доходу.

Також, на думку суду, є необґрунтованими посилання контролюючого органу, в акті перевірки, на пояснення працівників, в яких вони повідомили, зокрема, що ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності вказаного Товариства не мав, зважаючи на слідуюче.

Згідно зі частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В силу приписів частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Системний аналіз положень норм чинного процесуального законодавства свідчить на користь висновку, що пояснення, відібрані Оперативним Управлінням ГУ Міндоходів у Житомирській області, у керівника певного контрагента та його працівників не можуть бути належним доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер договору, укладеного між позивачем і контрагентом.

У розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Інформація стосовно наявності таких судових рішень щодо посадових осіб ТОВ "Еколайн-СТ" на момент розгляду адміністративної справи відсутня.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

За змістом вказаних норм, заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в статті 218 Цивільного кодексу України, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відтак, відмова посадових осіб контрагента позивача від факту здійснення фінансово господарської діяльності ТОВ "Еколайн-СТ" не може бути прийнята судом як беззаперечний доказ не отримання позивачем послуг, на виконання договору транспортного експедування від 27.02.2014 № 177.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкової накладної.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Еколайн-СТ" недійсними, а також визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача наміру отримати за вищевказаним договором інший результат, ніж придбання товару.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за спірною угодою, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач до суду не подав.

Отже, аналіз матеріалів справи щодо взаємовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколайн-СТ", свідчать:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання;

- доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідач суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту коштів, сплачених позивачем відповідно до договору, укладеного із ТОВ "Еколайн-СТ".

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколайн-СТ" не були спрямовані не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.05.2015 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень осіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2015 року № НОМЕР_1, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 86, 94, 158-163, 185, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 27 травня 2015 року № НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 03 серпня 2015 р.