Ухвала суду № 48837066, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2015 р. м. Київ К/800/36164/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Васильченко Н.В., Донець О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на постанову Сумського окружного адміністративного суду та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»

до відповідача Антимонопольного комітету України

про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

27.01.2014р. до суду з позовом про скасування рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.11.2013р. звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням відповідача визнано, що Товариство займає монопольну позицію на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Суми та накладено штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Вважаючи висновки Антимонопольного комітету щодо наявності в діях Товариства порушень законодавства помилковими, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014р., позов задоволено частково : визнано протиправними та скасовано пункти 2,3,4 рішення відповідача від 27.11.2013р.

Не погодившись з судовими рішеннями Антимонопольний комітет України звернувся з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновків про те, що спір повинен розглядатися в судах адміністративної юрисдикції та про те, що спірних правовідносинах відповідач діяв з порушенням вимог чинного законодавства.

У своїх запереченнях позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржується рішення Антимонопольного комітету України про застосування до Товариства штрафу, передбаченого статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за зловживання монопольним становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Суми.

Відповідно до статті 2442 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В постанові Верховного Суду України від 23.06.2015р. у справі N21-688а15 зазначено наступне :

«Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні статті 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом».

Частиною другою статті 4 КАС установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства, в тому числі господарського.

Такий інший порядок передбачено, зокрема, частиною першою статті 60 Закону № 2210-III, відповідно до якої заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду.

З огляду на зміст наведених норм справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів АМК підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Це стосується й розгляду справ за позовами органів АМК про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється саме згідно з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названих законів України. Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів АМК з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам. Винятком з цього правила, відповідно до положень статті 19 КАС є вирішення справ щодо оскарження рішень АМК з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель.

Оскільки оскаржувана ухвала Вищого адміністративного суду України від 5 червня 2014 року, якою залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, прийнята з порушенням встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, то, на думку колегії суддів, рішення у справі, яка розглядається, підлягають скасуванню, а провадження у цій справі - закриттю.»

Враховуючи висловлену Верховним Судом України правову позицію щодо юрисдикції адміністративних судів при розгляді справ про оскарження рішень Антимонопольного комітету України, колегія суддів вважає, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 228 суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Пунктом першим частини першої статті 157 КАС України обумовлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 222,223,228,230,231,254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014р. скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго».

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

Н.В. Васильченко

О.Є. Донець