Ухвала суду № 48837007, 16.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Київ К/800/64066/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013

у справі 826/489/13-а

за позовом Державного підприємства «Антонов»

до Київської регіональної митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Антонов» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2013 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання Державним підприємством «Антонов» законодавства України з питань митної справи за період з 01.05.2009 по 31.12.2011, за наслідками якої складено акт від 18.09.2012 №5/12/100000000/14307529..

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог митного законодавства у зв'язку з заниженням митної вартості імпортованих товарів за вантажними митними деклараціями №122000113/2010/007827 від 20.04.2010 та №122000113/2010/013979 від 06.07.2010.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 65 від 23.10.2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, на загальну суму 735 339,98 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та підприємством GEVEN S.p.A. (Неаполь, Італія) 22.02.2010 року укладено контракт №АН-01-19. Відповідно до умов контракту продавець зобов'язувався: а) розробити та провести сертифікацію певного товару (крісла авіаційні); б) виготовити та надати товар покупцю, який у свою чергу, зобов'язувався профінансувати розробку, виготовлення, витрати на сертифікацію, оплатити та прийняти товар. Під час ввезення на митну територію України товар (крісла авіаційні) задекларовано позивачем за вантажною митною декларацією № 122000113/2010/007827 від 20.04.2010 року, в якій в р.42 «Загальна сума за рахунком» зазначено 117671,00 грн. (11053,00 євро).

Відповідно до акта перевірки при декларуванні товару за вантажною митною декларацією № 122000113/2010/007827 від 20.04.2010 року позивачем не враховано витрати, понесені позивачем на користь підприємства GEVEN S.p.A. за проведення робіт за межами митної території України, пов'язані із розробкою товару та його сертифікацією, внаслідок чого порушено вимоги статті 267 Митного кодексу України, що призвело до зменшення бази оподаткування та несплати до Державного бюджету України податку на додану вартість на суму 61322,33 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ВАТ «Омское машиностроительное конструкторское бюро» 22.09.2009 року укладено договір №93. Відповідно до умов зазначеного договору, виконавець зобов'язується виконати у відповідності до даного договору та здати замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дослідно-конструкторську роботу.Оплата та виконання робіт, передбачених відомістю виконаних досвідно-конструкторських робіт за договором №93 від 22.09.2009 року підтверджуються відповідними актами прийому-передачі та платіжними дорученнями.

Податковий орган вважає, що позивачем при визначенні митної вартості товару не враховано витрати, понесені на користь ВАТ «Омское машиностроительное конструкторское бюро» за проведення робіт за межами митної території України.

Згідно обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, вартість проектно-конструкторських робіт сплачена позивачем в повному обсязі окремо від вартості товарів, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, рахунками-фактури, актами-приймання-передачі виконаних робіт, протоколами погодження договірної ціни, додатковими угодами, відомостями виконання складової частини дослідно-конструкторської роботи, специфікаціями до договорів, рахунків на оплату,вантажно-митними деклараціями, переліком обладнання, що передається у тимчасове користування, а грошові зобов'язання задекларовані та відображені у податкових накладних.

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванні товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме: належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

З аналізу даної правової норми слідує, що до ціни товару може додаватися вартість дослідно-конструкторських робіт безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваного товару і тільки у випадку постачання останніх безоплатно або за заниженими цінами.

Враховуючи, що роботи за укладеними позивачем договорами поставляються за плату, то суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що висновки відповідача є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 у справі 826/489/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 у справі 826/489/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко Т.М. Шипуліна