Постанова № 4883603, 22.09.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2009 № 12/281

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

позивачаВарічев М.Я. довіреність від 15.09.2008 р.

відповідача:не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.01.2009

у справі № 12/281 (суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ "Долина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"

про стягнення 1289390,61 грн.

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “НВ “Долина”

провизнання ексклюзивного дистрибюторського договору №101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел” від 05.03.2007р. недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.01.2009 р. в справі №12/281 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “НВ “Долина” (далі НВ “Долина”, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” (далі ТОВ “Тридента Агро”, відповідач) про стягнення 1289390,61 грн. був задоволений в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НВ “Долина” основний борг за ексклюзивним дистрибюторським договором № 101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел” від 05.03.2007р. в сумі 1254475грн. 40 коп., пеню в сумі 34915грн. 21 коп., витрати на послуги адвоката в сумі 128788грн., державне мито у сумі 12 893 грн. 91коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” до Товариства з обмеженою відповідальністю “НВ “Долина” про визнання ексклюзивного дистрибюторського договору №101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел” від 05.03.2007р. недійсним, було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове, яким в первісному позові відмовити повністю, а зустрічний задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначено, що ТОВ “Тридента Агро” вважає рішення незаконним та необєктивним через невідповідність висновків викладених в ньому, фактичним обставинам, матеріалам справи та чинному законодавству України. Окрім цього, дане Рішення підлягає скасуванню через порушення норм процесуального законодавства.

Так, в скарзі зазначено, що місцевий господарський суд не врахував, що зі змісту спірного договору вбачається, що від імені Постачальника НВ “Долина”, виступає директор Лопаєнко Юрій Олексійович, який діє на підставі Статуту. В розділі 16 даного Договору, від імені Постачальника, як директор НВ “Долина” ставить свій підпис, тобто дає згоду на підписання даного Договору на визначених умовах, Сухов Г.В.

Судом першої інстанції не було вжито заходів до встановлення дійсності факту, стосовно того, хто саме підписав спірний договір, що є порушенням норм процесуального права.

Також, відповідач наголошує на тому, що в розділі 16 даного Договору, де значаться реквізити сторін, кодом ЄДРПОУ НВ “Долина” зазначено 24051976, а як видно з печатки кодом НВ “Долина” є 34721115, що призвело до введення в оману підприємства відповідача при укладенні спірного Договору. Під кодом ЄДРПОУ 24051976 значиться Мале приватне науково-дослідницьке підприємство “Долина”, директором якого виступає СуховГ.В., що підтверджується додатковою угодою від 28.02.2007 року.

Також, ТОВ “Тридента Агро” вважає, що суд першої інстанції не вірно визначив, що перший має перед НВ “Долина” заборгованість за спірним договором з огляду на наступне.

Згідно п. 7.1. договору ТОВ “Тридента Агро” зобовязалось сплатити на користь позивача вартість запланованого до поставки у 2007 р. товару за наступним графіком: до 07.03.2007 р. в порядку передплати 504 900 грн.; до 01.04.2007 р. 336 600 грн.; до 31.11.2007 р. 841 500 грн. Посилаючись на вказане, відповідач вважає, що обовязковою умовою поставки товару за спірним Договором мала бути попередня оплата у розмірі 504 900 гривень до 07 березня 2007 року. Як видно із матеріалів справи, ТОВ “Тридента Агро” жодних проплат по Договору не робило, тому НВ “Долина” не повинне було розпочинати поставку товару.

До того ж, відповідно до отриманого товару, ТОВ “Тридента Агро” здійснило чотири оплати, проте в платіжних документах в графі “призначення платежу” були вказані видаткові накладні, зокрема накладна №РН-00/3/1 від 12.03.2007 у платіжних дорученнях від 23.04.2007 р. та від 11.05.2007 року. У платіжних дорученнях від 11.09.2007 року та від 01.10.2007 року підставою платежу є накладна №РН-24 від 14.05.2007 року.

Господарський суд міста Києва при винесені рішення даного факту не врахував. Також не було взято до уваги те, що НВ “Долина” не заперечувало проти такого призначення платежу, а прийняло його.

Тобто, у даному випадку Товар, вказаний у вищезазначених накладних, був поставлений на підставі підтвердження замовлень, прийнятих до виконання.

Оскільки, в зазначених накладних строк оплати товару не вказаний, а позивач не направляв ТОВ “Тридента Агро” вимог погасити заборгованість, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк оплати товару не настав, тому суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги НВ“Долина” про стягнення з ТОВ “Тридента Агро” 1289390,61 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу, НВ “ДОЛИНА” апеляційні вимоги не визнало, зазначило що вони є безпідставними та необґрунтованими. В звязку з вказаним, позивач просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою від 20.02.2009 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 31.03.2009 р.

31.03.2009 р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду по справі №12/281 було призначено судову почеркознавчу експертизу, а провадження у справі зупинено до її проведення.

09.07.2009 р. супровідним листом Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув надані йому матеріали справи №12/281 з додатками після проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою від 27.07.2009 р. апеляційне провадження у справі №12/281 поновлено, розгляд справи призначений на 22.09.2009 р.

В судове засідання 22.09.2009 р. зявився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не зявився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

До канцелярії суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Дослідивши доводи викладені в клопотанні, судова колегія вважає, що вони не є обґрунтованими і не підлягає задоволенню, оскільки представник мав достатньо часу (з 27.07.2009 р. по 22.09.2009 р.) для ознайомлення з висновком судової почеркознавчої експертизи.

В звязку з викладеним, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.

05.03.2007 р. між НВ “Долина” (постачальник) та ТОВ “Тридента Агро” (дистрибютор), було укладено ексклюзивний дистрибюторський договір № 101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел” (надалі договір).

Згідно п. 3.3.1. та п. 5.2. вказаного вище договору, позивач зобовязався поставити відповідачеві товар окремими партіями та в погоджені в додатках до договору строки, а відповідач в свою чергу згідно п. 7.1. договору зобовязався сплатити на користь позивача вартість запланованого до поставки у 2007 р. товару за наступним графіком: до 07.03.2007 р. в порядку передплати 504900грн.; до 01.04.2007 р. 336600грн.; до 31.11.2007 р. 841500 грн.

В період з березня по жовтень 2007 р. позивач, поставив відповідачеві товар на загальну суму 1 405 475,40 грн.

Факт поставки товару підтверджується накладними № РН-000/3/1 від 12.03.2007р. на суму 140370 грн., № РН-0000006 від 15.03.2007 р. на суму 81624грн., № РН-0000007 від 20.03.2007 р. на суму 72504грн., № РН-0000008 від 26.03.2007 р. на суму 113220грн., № РН-0000010 від 27.03.2007р. на суму 74190грн., № РН-000/9/1 від 02.04.2007р. на суму 22755грн., № РН-00/15/1 від 10.04.2007р. на суму 29325грн., № РН-00/17/1 від 13.04.2007р. на суму 293430грн., № РН-0/17/12 від 14.04.2007р. на суму 73950грн., № РН-0000022 від 03.05.2007р. на суму 209694грн., № РН-0000024 від 14.05.2007р. на суму 51000грн., № РН-0000025 від 17.05.2007р. на суму 51000грн., № РН-0000029 від 18.05.2007р. на суму 45900грн., № РН-0000031 від 29.05.2007р. на суму 46474,20 грн., №РН 00/34/1 від 30.05.2007р. на суму 5622грн., № РН-0000036 від 05.06.07р. на суму 15613,20 грн., № РН-0000037 від 08.06.2007р. на суму 10440грн., № РН-0000039 від 11.06.2007р. на суму 11244грн., № РН-0000042 від 12.06.2007р. на суму 10200грн., № РН-0000043 від 14.06.2007р. на суму 5100грн., № РН-0000048 від 09.07.2007 р. на суму 1020грн., №РН-0000051 від 16.07.2007р. на суму 15300грн., № РН-0000078 від 11.09.2007р. на суму 15300грн., № РН-0000094 від 02.10.2007р. на суму 10200грн.

Для отримання товару за видатковими накладними № РН-000/3/1 від 12.03.2007 р., № РН-0000006 від 15.03.2007 р., № РН-0000007 від 20.03.2007р. відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНК № 289995 від 12.03.2007р.; для отримання товару за видатковими накладними №РН-0000008 від 26.03.2007р., № РН-0000010 від 27.03.2007р., № РН-000/9/1 від 02.04.2007р., відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ № 188735 від 2б.03.2007р.; для отримання товару за видатковими накладними № РН-00/15/1 від 10.04.2007р., № РН-00/17/1 від 13.04.2007р., № РН-0/17/12 від 14.04.2007р. відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ № 188785 від 05.04.2007 р; для отримання товару за видатковою накладною №РН 0000022 від 03.05.2007р., відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ № 188889 від 27.04.2007р.; для отримання товару за видатковими накладними РН-0000024 від 14.05.2007р., № РН-0000025 від 17.05.2007р., №РН-0000029 від 18.05.2007р. відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ № 188965 від 10.05.2007р.; для отримання товару за видатковими накладними № РН-0000031 від 29.05.2007р., № РН-00/34/1 від 30.05.2007р., № РН-0000036 від 05.06.2007р. відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ № 189014 від 29.05.2007р.; для отримання товару за видатковими накладними № РН-0000037 від 08.06.2007р., № РН-0000039, № РН-0000042 від 12.06.2007р., №РН-0000043 від 14.06.2007р. відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ № 189043 від 08.06.2007р.; для отримання товару за видатковою накладною № РН-0000048 від 09.07.2007р. відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ №189114 від 02.07.2007р.; для отримання товару за видатковою накладною № РН-0000051 від 16.07.2007р. відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ № 189121 від 12.07.2007р.; для отримання товару за видатковою накладною № РН-0000078 від 11.09.2007р. відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ №189215 від 11.09.2007р.; для отримання товару за видатковою накладною № РН-0000094 від 02.10.2007р. відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ № 189233 від 02.10.2007р.

Вартість поставленого позивачем товару була оплачена відповідачем лише частково, а саме: 23.04.2007 р. 100000грн., 11.05.2007 р. 20000грн., 11.09.07р. 20000грн., 01.10.2007 р. 11000 грн., всього на суму 151000грн.

Таким чином, несплаченою залишилась вартість поставленого за вищевказаними накладними товару на суму 1254475,40грн. та тим самим порушив умови ексклюзивного дистрибюторського договору № 101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел” від 05.03.2007 р.

Враховуючи викладене, НВ “Долина” просить суд зобовязати ТОВ “Тридента Агро” сплатити йому суму основної заборгованості в розмірі 1254475,40грн. та пені, нарахованої на підставі п. 11.2 договору, розмір якої згідно розрахунку становить 34915,21грн.

Зазначення у видаткових накладних умовою продажу: передплата та повідомлення відповідачем, що така передплата не була здійснена ТОВ “Тридента Агро” не можуть свідчити про позадоговірний характер поставок товару та лише додатково підтверджують факт порушення відповідачем умов ексклюзивного дистрибюторського договору № 101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел” від 05.03.2007 р.

Відповідач проти задоволення позовних вимог НВ “Долина” заперечував посилаючись на те, що вимоги обґрунтовані умовами ексклюзивного дистрибюторського договору № 101 ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел” від 05.03.2007 p., в той час як відповідач цей договір не визнає, Така позиція відповідача ґрунтується на тому, що на час його укладення НВ“ДОЛИНА” не мало ліцензії на здійснення оптової торгівлі пестицидами та агрохімікатами, особа, що підписала спірний договір від імені позивача не мала відповідних повноважень, у спірному договорі невірно зазначено код ЄДРПОУ позивача.

Посилаючись на вищевказані обставини відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання ексклюзивного дистрибюторського договору № 101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел” від 05.03.2007 р. недійсним.

Зустрічний позов про визнання спірного договору недійсним задоволенню не підлягає в звязку з тим, що всупереч позовним та апеляційним твердженням відповідача, НВ “Долина” мало ліцензію Міністерства аграрної політики України на здійснення оптової торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) належним чином посвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Твердження представника ТОВ “Тридента Агро” стосовно того, що договір підписаний не тією особою, яка зазначена в договорі зі сторони НВ “Долина”, не є підставою ні для задоволення зустрічного позову, ні для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до Висновку №4721 судово-почеркознавчої експертизи, складеного 01.07.2009 р.,: “Підпис, який значиться від імені Лопаєнка Ю.О. в графі “Директор”, нижче реквізитів постачальника в примірнику ексклюзивного дистрибюторського договору №101 ЄК (наданий експерту відповідачем) та підпис, який значиться від імені Сухова Г.В. в графі: “Директор”, нижче реквізитів постачальника в примірнику ексклюзивного дистрибютерського договору №101 ЄК (наданий експерту позивачем), виконані однією особою Лопаєнком Юрієм Олексійовичем.” Таким чином, підпис на спірному договірі здійснений повноважною особою.

Щодо неправильного зазначення в спірному договорі коду ЄДРПОУ НВ “Долина”, то вказана обставина згідно вимог чинного законодавства не є підставою для визнання договору недійсним та вказав, що інші умови договору дозволяють в повній мірі ідентифікувати позивача, як постачальника товару за спірним договором.

Також обставини укладення між сторонами справи спірного договору встановлені ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.01.2009 р. по справі №13/209пд та відповідно до ст. 35 ГПК України, зазначені обставини не підлягають доведенню.

Крім того, спірний договір з боку позивача був посвідчений печаткою ТОВ “НВ“ДОЛИНА” з зазначенням коду ЄДРПОУ № 34721115, що відповідає дійсному ідентифікаційному коду позивача. За вказаних обставин суд визнає доводи відповідача про його необізнаність про реквізити позивача необгрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

Таким чином, підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні.

Доводи позивача щодо , суд першої інстанції вірно прийняв як належні, оскільки зазначені вище видаткові накладні, мають всі необхідні реквізити, та підписані повноважними представниками відповідача, що діяли на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлених на бланках суворої звітності (типова форма № М-2). Крім того, вони містять посилання на спірний договір, як на підставу здійснення поставки товару, а саме в графі “Заказ” зазначено “Договір №101 ЭК от 05.03.07”, що спростовує твердження відповідача, викладене в апеляційній скарзі, що товар поставлявся йому на підставі підтвердження замовлень, прийнятих до виконання, строк оплати яких ще не наступив.

Таким чином, посилання відповідача на те, що ним в розрахункових документах на оплату товару було як підставу зазначено Видаткові накладні, а не спірний договір, не дає підстав вважати, що поставка здійснювалась за простим замовленням, а не за договором №101 ЭК, в результаті чого строк оплати поставленого товару ще не настав.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в звязку з наступним.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, договори та інші правочини є підставами виникнення прав та обовязків для їх сторін.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладення господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи 05.03.2007 р. сторонами був підписаний та посвідчений печатками ексклюзивний дистрибюторський договір № 101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел”.

Відповідно до умов п. 3.3 вказаного договору позивач, як постачальник, зобовязався надати у власність відповідача товар - регулятор росту рослин “Вымпел”, а відповідач, як дистрибютор, згідно п. 3.1. договору, зобовязався прийняти, оплатити поставлений товар та вжити необхідних зусиль для подальшої максимальної реалізації товару на ринку України.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку про те, що між сторонами спору було укладено договір, до якого повинні бути застосовані положення чинного законодавства України, що регулюють відносини з поставки товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання зобовязання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач лише частково сплатив на користь позивача вартість поставленого йому за договором товару та тим самим порушив умови п. 7.1. ексклюзивного дистрибюторського договору № 101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел”, укладеного сторонами від 05.03.2007 р.

Сума основного боргу відповідача за ексклюзивним дистрибюторським договором №101ЄК від 05.03.2007 р. на цей час складає 1 254 475,40 грн.

У відповідності зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Таким чином, судом було встановлено факт порушення відповідачем своїх грошових зобовязань за ексклюзивним дистрибюторським договором № 101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин „Вымпел", укладеного сторонами від 05.03.07р.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не навів суду підстав на визнання договору недійсним і не надав доказів на спростування обставин, на які посилається позивач.

Розглядаючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог НВ “Долина” про стягнення з ТОВ “Тридента Агро” пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно до умов п. п. 11.2 договору № 101ЄК від 05.03.2007 р. в разі порушення Дистрибютором (відповідачем) строків оплати товару, що передбачені цим договором, Дистрибютор сплачує Постачальнику (позивачеві) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобовязання за кожний день прострочки.

Згідно до ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до умов п. 7.1. відповідач зобовязався здійснити передплату товару у сумі 504900 грн. до 07.03.2007 p., однак з 07.03.2007 р. до 07.09.2007 р. (шість місяців з моменту, коли зобовязання повинно було бути виконане) відповідач сплатив на користь позивача лише 120 000 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем свого грошового зобовязання за договором, позивачем було нараховано пеню за період прострочки з 07.03.2007 р. по 07.09.2007 р. з врахуванням розміру облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочки та розміру заборгованості відповідача у вказаний період.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 34 915,21 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку сум пені відповідачем суду не надано.

Виходячи з вказаних обставин та приймаючи до уваги те, що встановлений ексклюзивним дистрибюторським договором № 101ЄК від 05.03.2007 р. розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобовязань відповідає вимогам чинного законодавства України, суд визнає позовні вимоги НВ “Долина” про стягнення з ТОВ “Тридента Агро” пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за спірним договором в розмірі 34 915,21 грн. обґрунтованими та погоджується з наданим позивачем розрахунком.

Стосовно розподілу господарських витрат, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно до ст. 44 ГПК України витрати на оплату послуг адвоката до складу судових витрат.

Зважаючи на те, що позивачем було понесені фактичні витрати на оплату послуг адвоката Варічева М.Я., який представляв інтереси позивача під час розгляду справи відповідно до умов угоди про надання адвокатом правової допомоги від 15.09.2008 p., що підтверджується оригіналом вказаної угоди, яка міститься в матеріалах справи, а також платіжним дорученням про сплату позивачем на користь Варічева М.Я. 128788,0 грн. у якості оплати за правову допомогу, надану за угодою про надання адвокатом правової допомоги від 15.09.2008 p., яке теж міститься в матеріалах справи, суд визнає за необхідне включити до складу судових витрат, витрати позивача на оплату послуг адвоката.

Вирішуючи питання щодо розміру судових витрат в частині оплати послуг адвоката, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 12 розяснень Президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (з наступними доповненнями та змінами)” вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Враховуючи вказане та приймаючи до уваги те, що позивачем до стягнення було заявлено значну суму, а саме 1 289 390,61 грн., зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, а також враховуючи, що умовами п. 1.2. угоди про надання адвокатом правової допомоги від 15.09.2008р. було передбачено, що ця справа є пріоритетною та першочерговою у відношенні до інших справ адвоката, що обумовлює необхідність відмови адвоката від прийняття нових доручень, що можуть заважати виконанню доручення позивача, враховуючи те, що виконання адвокатом доручення позивача вимагало неодноразових відряджень з м. Луганська до м. Києва, що в свою чергу вимагало витрати додаткового часу, суд не вбачає підстав для визнання судових витрат в цій частині неспіврозмірними та такими, що потребують обмеження.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимоги викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, а тому залишає її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва без змін, оскільки суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2009 р. у справі №12/281 без змін.

Справу № 12/281 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя

Судді

28.09.09 (відправлено)