Постанова № 48833553, 18.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа№ 910/11850/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі : Богатчук К.І.

за участю представників :

позивача - Борзенкова Ю.М.

відповідача - Давиденко О.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 (суддя - Лиськов М.О. )

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія

"Альфа-Гарант"

до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-

страхова компанія"

про стягнення 66 995,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 по справі №910/11850/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням, Товариствj з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить вищезазначене рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2015 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого - судді Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2015, у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/11850/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М. Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2015, у складі колегії суддів: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Майданевич А.Г., прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 18.08.2015.

17 серпня 2015 року представником відповідача, через відділ документального забезпечення суду, подано відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у зв'язку з перебуванням суддів Баранця О.М. та Майданевича А.Г. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/11850/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015, колегією суддів, в вищезазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до свого провадження

В судове засідання 18.08.2015 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

29 грудня 2006 року між позивачем (Страховик) та Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно - страхова компанія" (Страхувальник) укладено Договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексценденту №91-017/07-04 (далі- Договір).

Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що дія Договору розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені позивачем зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами) (пункт 1.3. Договору).

Згідно з п. 1.4. Договору страхування транспортних засобів наземного транспорту це укладення позивачем договорів добровільного страхування наземних транспортних засобів зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами).

Пунктом 2.1. Договору сторони передбачили, що перестрахування здійснюється на облігаторній пропорційній основі на засаді ексцеденту сум з пропорційним розподілом суми есцеденту між перестраховиками.

Відповідно до п. 3.2.1. Договору позивач зобов'язаний на умовах, викладених в розділі 2 Договору, передавати відповідачу в перестрахування частину відповідальності за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору.

Згідно з п. 2.11. Договору основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення позивачем щомісячних рахунків-бордеро премій, щомісячних рахунків-бордеро збитків та щоквартального переліку збитків, які заявлені, але не сплачені.

Позивач зобов'язаний один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати відповідачу рахунок-бордеро премій, та рахунок-бордеро збитків. Рахунки-бордеро та Бордеро заявлених, але несплачених збитків оформляються та надаються відповідачу в письмовому вигляді в двох примірниках. Один з двох примірників Рахунку-бордеро премій, Рахунку-бордеро збитків та Бордеро заявлених, після їх підписання та скріплення печаткою, повертається позивачу протягом 3-х робочих днів. Зазначені документи після їх підписання є невід'ємними частинами Договору (п. 3.2.2 Договору).

Водночас п. 3.4.2. Договору встановлено обов'язок відповідача, протягом 5-ти робочих днів з дня отримання від позивача рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків, підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу перестрахувальника.

17 травня 2007 року ТДВ СК "Альфа Гарант" застраховано автомобіль "Porsche Cayenne", державний реєстраційний номер AA 0483 CP договором страхування № 06-Z/01-040-00190, який перестраховано в ПАТ "УОСК", згідно з п. 31 Рахунку Бордеро премій № 07-04/05 за травень 2007.

17 серпня 2007 року сталось викрадення автомобіля "Porsche Cayenne", державний реєстраційний номер AA 0483 CP.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2007 Борисов Д.В. повідомив позивача про настання страхової події.

Пунктом 5.1. Договору передбачено що залежно від характеру страхового випадку і обставин, за яких він мав місце, настання страхового випадку має бути підтверджено документами, які надаються Страхувальником. Зокрема при незаконному заволодінні транспортним засобом: належним чином завірена копія постанови про порушення кримінальної справи, належним чином завірена копія постанови про зупинення досудового слідства у разі неможливості встановити особу, що скоїла злочин (п. 5.1 .4. Договору).

У всіх випадках страхувальник повинен надати копію свідоцтва про реєстрацію Т.З., копію посвідчення водія (особи що керувала ТЗ на момент настання ДТП) для фізичних осіб: копія паспорту, копія свідоцтва про присвоєння ідентифікаційного коду; акту автотоварознавчого дослідження, проведеного незалежним єкспертом-автотоварознавцем, погодженим із Страховиком, (п. 5.1.6 Договору страхування). Інші документи, які дають змогу встановити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, обставини настання страхового випадку та дають право Страховику на регресні вимоги до винних осіб (п 5.1.7 Договору).

Згідно з п. 5.2 Договору в разі, якщо ТЗ придбано за кошти, які надані Страхувальнику Вигодонабувачем за Кредитним договором і на момент сплати страхового відшкодування у Страховика не має доказів того, що кредитна заборгованість за згаданим договором погашена повністю (включаючи відсотки за користування кредитом та штрафні санкції), обов'язковий документом для сплати страхового відшкодування вважається також письмова вказівка Вигодонабувача щодо реквізитів, за якими слід перерахувати страхове відшкодування.

Відповідно до листа №6294 від 17.10.2007 Банк «Фінанси та Кредит», як Вигодонабувач за страховим полісом серії №06-z\01-040-00190, де страхувальником виступає Борисов Д.В. просить перерахувати страхове відшкодування в сумі 534216,00 грн. за наступними реквізитами:

Філія «Центральне РУ» Банку «Фінанси та Кредит», ВАТ

Код ЄДРПОУ 25745867 МФО 300937

Номер рахунку 29091970900980.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору страхування № 06-Z/01-040-00190 від 17.05.2007, позивач, на підставі заяви страхувальника, страхового акту №СТ/07/2287 від 22.10.2007, страхового акту №СТ/07/2287/1 від 19.11.2007, довідки Печерського районного управління головного управління МВС в м. Києві №54/06-8619 від 28.10.2007 виплатив страхувальнику частку страхового відшкодування у розмірі 30 % від страхової суми, а саме - 160294,91 грн., та другу частку страхового відшкодування у розмірі 70%, а саме - 359456,27 грн., саме на рахунки Вигодонабувача, що підтверджується платіжними дорученнями №1961 від 06.11.2007 та №2259 від 06.12.2007.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи відповідача та місцевого господарського суду, що позивач повинен відмовити у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 4.3.1. Договору при отриманні Перестрахувальником інформації від Страхувальника (його довіреної особи) про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, Перестрахувальник зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів сповістити про це Перестраховика.

Згідно з листом №2569 від 17.08.2007 про зазначену страхову подію повідомлено відповідача.

Відповідно до п 4.3 2. Договору Перестраховик, після отримання від перестрахувальника Повідомлення про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, має право направити свого представника для участі у розслідування такого випадку.

В той же час, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували намір відповідача взяти участь у врегулюванні зазначеного страхового випадку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТДВ СК "Альфа-Гарант" та відповідачем підписано перелік збитків, які заявлені, але не сплачені станом на 01.10.2007 до Договору перестрахування, за яким відповідно до умов договору перестрахування, ПрАТ "УОСК" повинно сплатити свою частку у сумах страхового відшкодування за угон автомобіля "Porsche Cayenne", державний реєстраційний номер AA 0483 CP у строки, зазначені в п. 4.3 Договору перестрахування.

Згідно з п. 4.1 Договору перестраховик, в межах свого обсягу відповідальності, приймає участь у відшкодуванні всіх збитків за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього Договору.

Відповідно до п. 4.3.4 Договору, після проведення виплати своєї частини, у сумі страхового відшкодування, позивач направляє відповідачу копії документів, складених в процесі врегулювання даного збитку. Відповідач не має права вимагати від позивач надання документів в більшому обсязі, ніж це зазначено в п. 3.2.3.3. Договору.

Згідно з п. 4.3.5. Договору протягом 10-ти робочих днів з дня отримання відповідних документів перестраховик сплачує перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування.

Частка ПрАТ "ЄСС" у вищезазначеній сумі страхового відшкодування, відповідно до розрахунку частки Перестраховика в сумі страхового відшкодування, склала - 24245,41 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, керуючись пунктом 4.3.4. Договору, направив відповідачу копії документів, складених в процесі врегулювання збитку, з проханням здійснити виплату частки страхового відшкодування, що підтверджується листом №4391 від 09.11.2007 та №4684 від 11.12.2007. Відповіді на зазначений лист відповідач не надав, частку страхового відшкодування не сплатив.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з п. 3.3.6. Договору перестраховик має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшити розмір своєї частки страхування, зокрема, у випадку, коли, перестраховик не надав повністю або частково документів, зазначених в п. 3.2.3. даного Договору.

Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається перестраховиком не пізніше останнього дня, визначеного п.п. 3.4.3., 3.4.4. Договору, для виплати страхового відшкодування та повідомляється перестрахувальнику в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач прийняв чи повідомляв про мотивовану відмову у виплаті страхового відшкодування в порядку та згідно з пунктом 3.3.6. Договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на пропуск строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено місцевим господарським судом, укладений між сторонам по справі договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексценденту №91-017/07-04 за своєю правовою природою є договором перестрахування.

За договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування (ст. 987 ЦК України).

Частина 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" визначає, що перестрахування-страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до ст. 355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування, згідно п.3 ч. 1 ст. 980 ЦК України, можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексценденту №91-017/07-04, виходячи з його змісту, є також за своєю правовою природою і договором страхування, оскільки страховик страхує в іншого страховика ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Разом з цим, стаття 268 ЦК України містить перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. Так, згідно з п. 5 ч. 1 зазначеної статті, позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що за договором перестрахування позивач є застрахованою особою і ним заявлена вимога до відповідача, який є страховиком, то на вимоги про стягнення частини страхового відшкодування за Договором перестрахування №91-017/07-04 не поширюється позовна давність, передбачена ст. 257 ЦК України.

Оскільки, позивачем не пропущено строку позовної давності, то його порушене право підлягає захисту.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 11.3 Договору сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених цим договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1 % від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки.

18 грудня 2007 року відповідач отримав від Позивача лист претензію №4684 від 11.12.2007 з розрахунком другої (останньої) частки виплаченого страхового відшкодування про що свідчить повідомлення з відміткою про отримання та довідка із копією журналу реєстрації вхідної кореспонденції.

Отже, термін виконання зобов'язань, згідно з п.4.3.5 Договору перестрахування АТ "УОСК" перед ТДВ СК "Альфа_Гарант" щодо сплати частки страхового відшкодування спливає протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідних документів, а саме 28.12.2008.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені, прийшла до висновку, що він перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки. Так, за розрахунком суду до стягнення підлягає сума пені в розмірі 2586,21 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 по справі №910/11850/15 - скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 по справі №910/11850/15 задовольнити частково.

2.Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 по справі №910/11850/15.

3.Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" задовольнити частково.

4.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний номер 23734213) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, ідентифікаційний код 32382598) 24245 (двадцять чотири тисячі двісті сорок п'ять) грн. 41 коп. - заборгованості, 2586 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят шість) грн. 21 коп. - пені, 42434 (сорок дві тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 42 коп. - інфляційних втрат, 5428 (п'ять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 31 коп. - 3% річних та 1783 (одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовити.

5.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний номер 23734213) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, ідентифікаційний код 32382598) 891 (вісімсот дев'яносто одну) грн. 70 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6.Видачу наказів доручити до Господарському суду міста Києва

7.Матеріали справи №910/11850/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Є.Ю. Пономаренко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.08.2015.