Рішення № 48833478, 18.08.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р.Справа № 925/1231/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Буднік А.М., за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" до фізичної особи-суб"єка підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 32 825,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем предявлено позов про стягнення з відповідача 32 825,90 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору поставки № ЧС-9/14 від 03 червня 2014 року, укладеного між сторонами, а саме: 13 301,00 основного боргу; 7 448,56 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару; 1880,81 грн. курсової різниці; 3 550,05 грн. як 36% річних; 3 985,28 грн. пені та 2660,20 грн. штрафу.

Сторони своїх представників у судові засідання жодного разу не направили, позивач поданими суду заявами позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити. Відповідач заперечень проти позову суд не надав.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представників сторін за наявними документами у справі в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

03 червня 2014 року між сторонами по справі було укладено договір поставки № ЧС-9/14, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу оригінальну продукцію виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість та ціна якої визначаються додатками до договору та/або накладними і рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною договору ( а.с. 17).

Укладений сторонами договір відповідає положенням чинного законодавства, зокрема ст. 712 ЦК України, у відповідності до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до проведення повного розрахунку (п. 11.2).

Доказів припинення дії договору шляхом його розірвання чи доказів визнання його недійсним сторонами у справу не надано.

Сторонами також було підписано сім додатків до договору ( а.с. 22-28), якими передбачено вид товару, що поставляється, його кількість, ціна та строки розрахунків.

За умовами всіх додаткових угод, остаточний розрахунок за товар повинен бути проведений відповідачем до 31.10.2014 року ( п. 3.1. всіх додаткових угод).

За доводами позивача, на виконання договору він відпустив відповідачу товар за видатковими накладними:

- № 5074 від 06.06.2014 року на суму 3960,00 грн.;

- № 5075 від 06.06.2014 року на суму 5900,00 грн.;

- № 5498 від 17.06.2014 року на суму 1980,00 грн.;

- № 6026 від 07.07.2014 року на суму 2140,00 грн.;

- № 6043 від 08.07.2014 року на суму 3 340,00 грн.;

- № 6044 від 08.07.2014 року на суму 9 680,00 грн.;

- № 6531 від 14.08.2014 року на суму 2000,00 грн.

на загальну суму 29 000,00 грн.

Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав.

Як вказано вище, за всіма додатковими угодами до договору, за кожну партію товару відповідач повинен був повністю розрахуватися до 31.10.2014 року.

Позивач вказав, що відповідач провів лише частковий розрахунок за отриманий товар на суму 15 699,00 грн., про що суду також надано засвідчені банківською установою виписки руху коштів по рахунку позивача із вказівкою у призначеннях платежів - оплата за товар. Доказів про проведення розрахунку у більшій сумі відповідач суду не надав.

Відповідач не надав суду доказів, що між сторонами існують інші договірні стосунки і внесені платежі повинні бути зараховані за іншим договором.

У відповідності до п. 3.7. договору від 03.06.2014 року, у випадку не зазначення у платіжному дорученні на оплату товару відомостей, згідно якого додатку перераховано конкретний платіж із посиланням на договір, то позивач має право на свій розсуд віднести отримані кошти за продукцію, в т.ч. за ту, що поставлена в минулі періоди.

Таким чином, залишок боргу за отриману продукцію у відповідача перед позивачем складає 13 301,00 грн. ( 29000,00 - 15699,00).

Строк виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції для відповідача є таким, що настав за всіма поставками товару, доказів сплати залишку основного боргу в справу не подано, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 13 301,00 грн. основного боргу.

Відповідач не подав суду заперечень проти неотримання товару, проти існування боргу, не надав доказів наявності спору між сторонами з приводу якості отриманого від позивача товару чи існування інших підстав для неоплати боргу.

Зобовязання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь 7 448,56 грн. дооцінки вартості неоплаченого відповідачем товару.

Дані вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до п. 2.5. договору № ЧС-9/14 від 03.06.2014 року, у разі зміни курсу гривні до долара США, позивач проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого відповідачу товару.

Згідно п. 3.3. договору сторони погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання цього договору або додатків до нього.

Така умова договору не суперечить ст. 524,533 ЦК країни, якими визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Формулу дооцінки вартості неоплаченого товару сторони узгодили у п. 3.4. договору, де нова вартість товару визначається шляхом поділу курсу долара на час проведення розрахунків на курс долара на час підписання договору і множення на ціну товару на час підписання окремого додатку до договору, де передбачено поставку цього товару.

І. За розрахунками позивача, сума дооцінки вартості товару становить 7 448,56 грн., виходячи з такого розрахунку:

21,2: 13,6 (поділ нового курсу долара на старий) = 1,56 (курсова різниця)

1,56 х 13 301,00 (залишок боргу) = 20 749,56 грн. (нова ціна товару внаслідок зміни курсу долара)

20 749,56 - 13 301,00 = 7448,56 грн.

ІІ. За цим же принципом позивач розрахував дооцінку вартості товару (назвавши її курсова різниця) по останньому здійсненому відповідачем платежу у сумі 9 899,00 грн. ( а.с. 8 та пояснення а.с. 59), оскільки ніби у попередньому розрахунку ця дооцінка не була врахована:

16,23 : 13,6 =1,19

1,19 х 9 899,00 = 11 779,81

11 779,81- 9 899,00 = 1880,81 грн.

Суд вважає, що у першому розрахунку (І.) позивач мав на увазі проведення розрахунку із суми боргу 23200,00 грн., який склався до часу проведення відповідачем останнього платежу в сумі 9 899,00 грн. ( а.с. 5). При такому розрахунку доводи позивача про те, що у першому розрахунку сплачена сума боргу 9 899,00 грн. не фігурує, були б логічним.

Однак, оскільки розрахунки (І.) проведено позивачем фактично із меншої суми залишку боргу (13301,00 грн.), ніж могли б бути проведені, то в цілому суд погоджується із доводами про право позивача на нарахування відповідачу дооцінки вартості неоплаченого товару (курсової різниці) за двома розрахунками у позовній заяві, що у загальній сумі складає 9 329,37 грн. (7448,56 грн. + 1880,81 грн.).

Дані розрахунки позивачем проведено у відповідності до досягнутих сторонами домовленостей у договорі від 03.06.2014 року, заперечень проти права позивача зробити дооцінку вартості неоплаченого товару, відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 9 329,37 грн. цього платежу, оскільки доказів сплати цих коштів відповідач суду не надав.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення розрахунків за товар в розмірі 3 985,28 грн. за період з 01.11.2014 року по 09.06.2015 року та 2 660,20 грн. штрафу.

Дана вимога підлягає до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до положень ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 7.1.1. договору, у випадку несвоєчасної оплати за отриману продукцію, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу.

Суд погоджується із розрахунками пені та штрафу на суму заборгованості відповідача ( а.с. 6), які зроблені відповідно до обставин справи.

Нарахування штрафу (13301,00 х 20% = 2660,20 грн.) на прострочену суму зобов'язання одночасно із нарахуванням пені не суперечить чинному законодавству, виходячи із принципу свободи договору та обов'язковості прийнятого стороною на себе зобов'язання.

Доказів сплати пені та штрафу з боку відповідача у справі немає, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 3 985,28 грн. пені та 2660,20 грн. штрафу.

Нарахування штрафу на прострочену суму зобов'язання одночасно із нарахуванням пені не забороняється чинним законодавством та не суперечить йому, виходячи із принципу свободи договору та обов'язковості прийнятого стороною на себе зобов'язання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 36 % річних із простроченої суми боргу до сплати на підставі ст. 625 ЦК України.

Дані вимоги також підлягають до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.

Пунктом 7.8 договору від 03.06.2014 року між сторонами погоджено, що в разі невиконання обов'язків по оплаті товару відповідач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплачує на користь позивача також і 36% річних на загальну суму простроченої оплати.

За розрахунками позивача, за період з 01.11.2014 року по 09.06.2015 року 36% річних на суму боргу за товар становлять 3 550,05 грн. ( а.с. 6).

Розрахунок процентів річних позивачем зроблено вірно та у відповідності до умов договору.

Доказів проведення розрахунку за процентами річних відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 3 550,05 грн. як 36% процентів річних.

На підставі викладеного, позов підлягає до повного задоволення за всіма вимогами.

Відповідач не скористався своїм правом клопотати перед судом про зменшення суми неустойки. Існування боргу за товар, як підстави для розрахунків позивача, не спростував, доказів сплати боргу за позовними вимогами суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 13 301,00 основного боргу; 9 329,37 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару (курсової різниці); 3 550,05 грн. як 36% річних; 3 985,28 грн. пені та 2660,20 грн. штрафу на підставі договору поставки № ЧС-9/14 від 03 червня 2014 року.

На підставі статті 49 ГПК України, при задоволенні позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1827,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Бабака, 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (ідентифікаційний код 35472893, м. Київ, вул. Ямська, 8) --- 13 301,00 основного боргу; 9 329,37 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару (курсової різниці); 3 550,05 грн. як 36% річних; 3 985,28 грн. пені та 2660,20 грн. штрафу на підставі договору поставки № ЧС-9/14 від 03 червня 2014 року та 1827,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 20 серпня 2015 року

Суддя Н.М. Спаських