Рішення № 48833380, 17.08.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р.Справа № 922/3531/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків до Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків про стягнення 67720,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №27283 31.12.2014 р.;

відповідача - ОСОБА_2 довіреність №01-42юр/3212 від 30.04.15 р.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Акціонерної компанії "Харківобленерго", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 67720,00 грн., яка складається з: 38522,07 грн. - основна сума заборгованості; 2161,76 грн. - 3% річних від простроченої суми; 27036,17 грн. - сума інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору №3/30/03 від 30.03.10 р., який був укладений між Шебелинським ЛВУМГ філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління Магістральних газопроводів "Харківтрансгаз") та Акціонерною Компанією "Харківобленерго". Крім того, позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до: 17 серпня 2015 року о 10:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні надав уточнення позовних вимог за вх.№32809, в якій позивач користуючись правами наданими йому ст. 22 ГПК України, у зв'язку із наданням відповідачем повідомлень про проведення заліку однорідних вимог просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 36311,00 грн., де: 7113,07 грн. - основна сума заборгованості; 2161,76 грн. - 3 річних від простроченої суми; 27036,17 грн. - сума інфляційних втрат.

Враховуючи, що згідно ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, про що надав 03.08.15 р. відзив на позовну заяву за вх.№30774.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між Шебелинським ЛВУМГ філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління Магістральних газопроводів "Харківтрансгаз") та Акціонерною Компанією "Харківобленерго" 30 березня 2010 р. було украдено договір № 3/30/03 (далі по тексту - договір).

Згідно з п. 1.1. договору, власник мереж (позивач) зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача (відповідач) або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання визначається згідно з додатками "Кошторис обґрунтованих витрат" та "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж" розробленими відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 р. № 732/15423.

Договір набрав чинності з 01.04.2010 р. та укладений на строк до 31.12.2010 р. та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його І.(п.10.4 Договору).

На виконання зазначеного вище договору позивач з квітня 2013 року по травень 2015 р. надав послуги відповідачу на загальну суму 74127,88 грн.

05.11.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 4087/13 сплатити вищевказану заборгованість.

Відповідач, розглянувши вимогу Позивача, у листі № 01-12/9801 від 14.11.2014 р. повідомив про скрутне фінансове становище та запропонував розглянути можливість провести залік зустрічних однорідних вимог.

13 березня 2015 р. та 06 травня 2015 р., відповідно до ч. 2 ст. 601 ЦК України та ч. З ст. 203 ГК України, було проведено залік зустрічних однорідних вимог. В результаті чого було зменшено заборгованість відповідача на 35 605,81 грн.

Відповідно до п. 7.3 договору оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого "Акта прийому-здачі наданих робіт у 10-денний термін з дати отримання рахунку.

Відповідачем після подачі позову до суду звернувся до позивача із повідомленнями №05-12/1931 від 13.03.2015 р. на суму 14 221,87 грн., №05-12/3533 від 06.05.2015 грн. на суму 21 383,94 грн., №01-12/4841 від 30.06.2015 р. на суму 13 357,04 грн., №01-12/4842 від 30.06.2015 р. на суму 1 111,30 грн., №05-12/6638 від 29.07.2015 р. на суму 14 228,23 грн., №05-12/6709 від 30.07.2015 на суму 2 405,81 грн. та №05-12/6772 від 31.07.2015 р. на суму 246,62 грн. про проведення заліку зустрічних однорідних вимог.

У зв'язку із чим позивачем були зменшені позовні вимоги, тому сума основного боргу за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання відповідача перед позивачем становить 7113,07 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд вважає позовну вимогу в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 7113,07 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 2161,76 грн. - 3% річних від простроченої суми; 27036,17 грн. - сума інфляційних втрат.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних втрат та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська,149, п/р 26003010050912 в АТ "Банк золоті ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (61001, м. Харків, вул. Культури, 20-А, р/р 26009300002871 в ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854, код ЄДРПОУ 25698645) заборгованість за надані посулуги у розмірі 36311,00 грн., де: 7113,07 грн. - основна сума заборгованості; 2161,76 грн. - 3% річних від простроченої суми; 27036,17 грн. - сума інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.08.2015 р.

Суддя ОСОБА_3