Постанова № 48833030, 18.08.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" серпня 2015 р. Справа № 906/285/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Карпович О.В.,

без участі представників сторін, які в судове засідання не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Відповідача-Товарис-тва з додатковою відповідальністю «ЖЛ» на рішення господарського суду Житомирської області у справі №906/285/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснабзбут» м.Запоріжжя

до Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» м.Житомир

про стягнення 2 168 928 грн. 66 коп. заборгованості,-

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.04.2015р. у справі №906/285/15 (суддя Трелецька-Байдюк Н.Я.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідаль-ністю «Донснабзбут» (надалі в тексті – ТзОВ «Донснабзбут») до Товариства з додатковою відпові-дальністю «ЖЛ» (надалі в тексті – ТДВ «ЖЛ») про стягнення 2 168 928 грн. 66 коп. заборгованості по розрахунках.

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що заборгованість Відповідача перед Позивачем в сумі 1 092 200 грн. підтверджується договором про переведення боргу та рішенням господарсько-го суду м.Києва від 28.01.2014р. у справі №910/24003/13. Крім того, між сторонами існують дого-вірні відносини поставки. Позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, однак зобов’язання з повної та своєчасної оплати товару Відповідач не виконав, внаслідок чого утворилася заборгова-ність в сумі 780 010 грн. Обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню суд визнав вимоги Позивача щодо стягнення 31 764 грн. 86 коп. -3% річних та 264 953 грн. 80 коп інфляційних втрат. Разом з тим, в ході розгляду справи сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків та погодили суму основного боргу на 90 000 грн. меншою від первісно заявленої, тому в цій частині провад-ження у справі припинено.(арк.справи 105-107).

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу до Рівненсь-кого апеляційного господарського суду, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 28.04.2015р., прийняти нове, яким зменшити інфляційні втрати на суму 41 095 грн. 53 коп. та покласти судові витрати на Позивача.

Обґрунтовуючи скаргу Позивач зазначає, що приймаючи рішення господарський суд непов-но з’ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. Скаржник вказує, що фактично сума боргу складала 680 000 грн., а тому інфляційні втрати станов-лять 78 200 грн., що не враховано судом першої інстанції.(арк.справи 134-136).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2015р. поновлено про-пущений строк, прийнято до провадження та призначено розгляд скарги Відповідача на 04.08. 2015р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Розізна-на І.В.(арк.справи 130,131).

Розгляд справи відкладався на 18.08.2015р. Разом з тим, ухвалою від 04.08.2015р. апеляцій-ний суд зобов’язав Позивача до 17.08.2015р. подати через канцелярію суду обґрунтоване підтверд-ження заявленої суми боргу Відповідача за договором №42 від 18.03.2013р.; письмові пояснення щодо існування інших договорів між сторонами, крім наявних в матеріалах справи та Відповідача подати через канцелярію суду докази, які підтверджують заборгованість перед позивачем в сумі 680 000 грн.: платіжні доручення, накладні на повернення товару, акти здачі-приймання виконаних робіт, докази зарахування зустрічних однорідних вимог тощо; надати письмові пояснення щодо іс-нування інших договорів між сторонами, крім наявних в матеріалах справи. У разі невиконання да-них вимог в зазначений строк подати суду письмові обґрунтування неможливості подання витре-буваних документів.(арк.справи 152-153).

Позивач надав пояснення з приводу апеляційної скарги, в яких зазначає, що річні та інфля-ційні втрати нараховані на суму заборгованості, яка існувала на момент звернення до суду, а не на момент винесення рішення. Крім того, звертає увагу, що період нарахування Позивач обрав знач-но менший ніж вправі був заявити.(арк.справи 160-161).

Розпорядженням в.о. голови суду від 18.08.2015р. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, у зв’язку із перебуванням у відпустці судді Розізнаної І.В. Визна-чено колегію суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Олексюк Г.Є.(арк.справи 163).

Сторони не забезпечили явки своїх представників у призначені на 04 та 18 серпня 2015р. судові засідання. Разом з тим 17.07.2015р. ТДВ «ЖЛ» поштою надіслало клопотання про відкла-дення розгляду справи у зв’язку із неможливістю представника прибути у судове засідання через його участь у іншому судовому засіданні.(арк.справи 156).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль-ного права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Донснабзбут»-постачальник та ТзОВ «Ренесанс Кепітал Інвест»-покупець уклали договір поставки від 01.11.2012р. №0027, відповідно до умов яко-го постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві продукцію, сировину для харчової промисловості, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити продукцію.(арк.справи 26-31).

Матеріалами справи стверджено, що ТзОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» належним чином не виконало зобов’язання з повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Так, рішенням господарського суду м.Києва від 28.01.2014р. у справі №910/24003/13, яке набрало законної сили, задоволено позов ТзОВ «Донснабзбут» до ТзОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» про стягнення основного боргу в сумі 1 092 200 грн., 114 071 грн. 60 коп. пені та 24 969 грн. 39 коп. -3% річних.(арк.справи 12-22).

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Ренесанс Кепітал Інвест»-первісний боржник, ТДВ «ЖЛ»-новий боржник та ТзОВ «Донснабзбут»-кредитор уклали договір від 03.02.2014р. №31/ 101 про переведення боргу за договором поставки №0027 від 01.11.2012р.(надалі в тексті – Договір про переведення боргу), відповідно до умов п.п.2,3 якого – первісний боржник переводить на ново-го боржника борг (грошове зобов’язання) у сумі 1 092 200 грн., яке виникло на підставі Договору поставки від 01.11.2012р. №0027, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зо-бов’язання. Новий боржник зобов’язувався погасити борг впродовж шести місяців з дня підписан-ня Договору про переведення боргу. Даний договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений відтисками печаток сторін.(арк.справи 23).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, TзOB «Донснабзбут»-продавець та ТДВ «ЖЛ»-покупець уклали договір від 18.03.2013р. №42 (надалі в тексті – Договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов’язується продати, а покупець прийняти та оплатити сировину для харчової про-мисловості (продукцію).(арк.справи 24-25).

Номенклатура, асортимент, кількість, найменування кожної партії продукції визначаються згідно заявок Покупця.(п.2.1 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору продукція вважається переданою Покупцеві з моменту фак-тичної передачі йому разом з необхідними супроводжуючими документами та підписання покуп-цем видаткової та накладної та податкової накладної. З цього моменту покупець набуває право власності на продукцію.

Ціна за одиницю продукції узгоджується сторонами в специфікаціях, які є невід’ємною ча-стиною Договору, або згідно рахунка. Рахунки за вказану у п.1.1 Договору продукцію покупець здійснює безпосередньо з продавцем, у безготівковому порядку, у термін 60 календарних днів з дня прийняття. Днем оплати рахується день списання банком коштів з рахунку Покупця. Загальна сума Договору складається із суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього Договору та на вказаних накладних.(п.п.4.1-4.4 Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками TзOB «Донснабзбут» та ТДВ «ЖЛ», скріплено відтисками печаток сторін.(арк.справи 25).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору у лютому-березні 2014р. ТзОВ «Донснабзбут» передало, а ТДВ «ЖЛ» прийняло товар на загальну суму 1 852 210 грн., що підтверджується видатковими накладними №35 від 06.02.2014р., №36 від 06.02.2014р., №86 від 14.02.2014р., №124 від 19.02.2014р., №148 від 21.02.2014р., №5 від 03.03.2014р.(арк.справи 32-37).

Матеріали справи не містять доказів оплати Відповідачем ні за Договором про переведення боргу ні вартості поставленого товару, однак Позивач заявив до стягнення 1 872 210 грн. боргу за цими договорами, 31 764 грн. 86 коп. річних за період з 03.02.2014р по 31.12.2014р. за Договором про переведення боргу та за період з 03.05.2014р. по 31.12.2014р. за Договором поставки, 264 953 грн. 80 коп. інфляційних за загальний період з травня по грудень 2014 року.(арк.справи 6-7).

Під час провадження у справі в суді першої інстанції 07.04. 2015р. сторони провели звірку взаєморозрахунків, за наслідками якої склали двосторонній Акт. З Акта звірки взаєморозрахунків вбачається, що протягом березня-квітня 2014р. Відповідач частково оплатив борг в сумі 90 000 грн.(арк.справи 98-102).

Суд першої інстанції припинив провадження в цій частині за відсутністю предмета спору.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором поставки та за договором про переведення боргу.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) – госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань і є обов’язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов’язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України).

Зобов’язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарсь-ких відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до зако-ну, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’я-зання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарсь-ких договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, пе-редбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного Виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногоспо-дарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи стверджено, що 18.03.2013р. з моменту укладення Договору – між сто-ронами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійс-нює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’-язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’я-зується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, тому в силу ст.ст. 655, 692 ЦК України та п.п.4.2, 4.3 Договору – факт прийняття Відповідачем товару зумовлює виникнення у нього зобов’язання оплатити вартість цього товару в сумі 780 010 грн., яку заявив Позивач при зверненні до суду.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та стверджується матеріалами справи – Відповідач не оплатив Позивачеві вартість поставленого товару в сумі 780 010 грн., однак під час провадження в суді першої інстанції сторони в Акті звірки взаєморозрахунків відобразили сплату Відповідачем 90 000 грн., тому з підстав п.11 ч.1 ст.80 ГПК України провадження в цій частині при-пинено правомірно.

Крім того, у Відповідача є невиконаний обов’язок сплатити Позивачеві 1 092 200 грн. за до-говором про переведення боргу.

Вирішуючи дану справу, колегія суддів приймає до уваги, що матеріалами справи в сукуп-ності стверджується обґрунтованість вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1 782 210 грн. заборгованості, тому така вимога підлягає задоволенню як вірно встановлено судом першої інстан-ції.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України – одностороння відмова від зобов’язан-ня або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає вико-нанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(статті 526, 530 ЦК України).

Дослідивши згідно ст.625 ЦК України суму нарахованих 3% річних та інфляційних, колегія суддів дійшла висновку, що за період за період з 03.02.2014р по 31.12.2014р. за Договором про пе-реведення боргу там за період з 03.05.2014р. по 31.12.2014р. за Договором поставки -3% річних в сумі 31 764 грн. 86 коп. та 264 953 грн. 80 коп. інфляційних за загальний період з травня по гру-день 2014 року по обох договорах нараховані підставно і обчислені арифметично вірно, тому згід-но ст.33 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.

Крім того, колегія суддів відхиляє як безпідставне та необґрунтоване твердження Скаржни-ка, що сума заборгованості фактично становила 680 000 грн., тому інфляційні мали мали нарахо-вуватися саме на цю суму, оскільки матеріалами справи не стверджено, а Відповідач жодними на-лежними та допустимими доказами не довів вказаного.

Отже, з вищевикладених мотивів колегія суддів зазначає, що фактичні обставини, які вхо-дять до предмета доказування у цій справі, з’ясовані судом першої інстанції з достатньою повно-тою. В той же час, судом першої інстанції в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об’єктив-но розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтуван-ня своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, вра-ховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інс-танції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм мате-ріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без за-доволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» на рішення госпо-дарського суду Житомирської області від 28.04.2015р. у справі №906/285/15 залишити без задово-лення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №906/285/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.