Постанова № 48832928, 18.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.08.2015р. справа №908/587/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 (за довіреністю №23-12/14-1 від 23.12.2014р.);від відповідача 1: від відповідача 2: не зявився; не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м. Маріуполь Донецької областіна рішення господарського суду Запорізької області від18.06.2015р. (повний текст підписано 02.07.2015р.)по справі№ 908/587/15-г (суддя Попова І.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_6», м. Київдо 1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м. Маріуполь Донецької області; 2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-строй компанія», м. Донецькпровитребування майна з чужого незаконного володіння В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_6», м. Київ (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ», м. Маріуполь Донецької області (Відповідач 1) про витребування з чужого незаконного володіння та передачу Позивачеві наступного майна: вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAH05ZZZ3G163307.

Ухвалою суду від 09.04.2015р. до участі в справі в порядку ст.24 Господарського процесуального кодексу України залучено Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-строй компанія», м. Донецьк (Відповідач 2)

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. (суддя Попова І.А.) вказані позовні вимоги задоволені у повному обсягу за рахунок Відповідача 1: витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» та передано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_6» наступного майна з чужого незаконного володіння - вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAH05ZZZ3G163307. Крім того, з Відповідача 1 на користь Позивача стягнуті витрати по сплаті судового збору в розмірі 4230,98грн. В частині задоволення позову до Відповідача 2 було відмовлено.

Рішення місцевого суду вмотивовано доведеністю матеріалами справи факту невиконання Відповідачем обов'язку з повернення предмету лізингу після закінчення строку лізингу, що кваліфіковано як порушення відповідних зобов'язань, та належністю обраного способу судового захисту про витребування майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ», не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. у справі №908/587/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає: недоведеність Позивачем незаконності та недобросовісності володіння спірного майна з огляду на чинність договору лізингу через його поновлення в порядку ст.764 Цивільного кодексу України; безпідставність посилань Позивача на положення ст.1212 Цивільного кодексу України в обґрунтуванні позовних вимог та застосування механізму віндикації судом; неповноту встановлення обставин щодо здійснених лізингових платежів, що впливає на перехід права власності на предмет лізингу.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Радіонова О.О. та Зубченко І.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 18.08.2015р. о 10.00. год.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Відповідачів у судове засідання 18.08.2015р. не зявились, що, зважаючи на достатність наявних матеріалів справи та невизнання явки їх представників обовязковою, за висновком судової колегії, не перешкоджає розгляду справи по суті та встановлення правової визначеності довкола розглядуваних правовідносин в контексті гарантованого ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 1950р. право розгляд справ впродовж розумного строку.

Представник Позивача у судовому засідання проти апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у наданому відзиві.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 26.04.2007р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №L645-04/07 (Договір - а.с.а.с.9,10), відповідно до п.1.1 якого Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у володіння та користування протягом усього строку лізингу за плату (лізингові платежі) майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (Додаток № 2 до цього Договору), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

Згадуваною Специфікацією від 26.04.2007р. (а.с.12) сторони визначили, що предметом лізингу є вантажний автомобіль MAN 26413

Відповідно до п.1.2 Договору строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених у Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору) (надалі - Графік), та не може бути менше одного року. В свою чергу, остаточною редакцією Графіку (а.с.а.с.34, 35) сторони погодили, що строк лізингу за Договором становить проміжок часу з липня 2007 року по червень 2012 року.

Відповідно до п.5.4. Додатку № 4 Загальні умови фінансового лізингу (а.с.а.с.14-17) до Договору (надалі - Загальні умови) першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому Предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Зазначені в Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

Угодою (а.с.18) про внесення змін до договору № L645-04/07 сторонами у зв'язку із збільшенням вартості предмету лізингу за договором купівлі-продажу від 26.04.2007р. № Р632-04/07 та на підставі п. 3.2 договору сторони вирішили внести зміни в п. 3.1 розділу 3 договору виклавши його в наступній редакції: «Вартість предмета лізингу становить 376 216,20грн., у т. ч. 20% ПДВ».

На виконання умов вищезазначеного Договору, Позивач (Лізингодавець) придбав предмет лізингу (вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAH05ZZZ3G163307) за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння та користування Відповідачу (Лізингоодержувачу), що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 22.06.2007р. (а.с.20).

Відтак, як обґрунтовано визначив місцевий суд, першим періодом лізингу є липень 2007р., а останнім - червень 2012р.

У відповідності до п.8.2.1. Загальних умов Лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу. Поряд із цим, положення п.п.9.1., 9.2. Загальних умов передбачають можливість переходу права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача на підставі договору купівлі-продажу по закінченню строку лізингу та за умов належного виконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором.

Додатковою угодою від 28.02.2014р. (а.с.а.с.36, 37) до договору фінансового лізингу сторони домовились, що підписанням цієї Угоди Лізингоодержувач визнає наявність заборгованості за рахунками перед Лізингодавцем та зобов'язується сплатити її в розмірі та строк до 31.12.2014 р., за графіком, який наведений в таблиці пункту 1.1. цієї Угоди.

Згідно з п. 1.3 додаткової угоди від 28.02.2014р., виконання зобов'язання/боргових зобов'язань Лізингоодержувача за договором, з моменту укладання цієї Додаткової угоди, є відстроченим. Встановлено кінцеву дату виконання Лізингоодержувачем зобов'язань за договором до 31.12.2014 р. (зобов'язання повинні бути виконанні не пізніше зазначеної дати/дата виконання зобов'язань).

Наразі, як вбачається з матеріалів справи і Скаржником належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами це не спростовано, предмет лізингу після червня 2012р. не був ані повернутий Лізингодавцю, ані викуплений Лізингоодержувачем. Поряд із цим, відсутні докази також зміни (пролонгації) строку лізингу шляхом укладання відповідної угоди, як це передбачено п.9.2. договору.

За таких обставин, місцевий суд задовольнив заявлені позовні вимоги до Відповідача, застосовуючи як спеціальну норму п.7 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», так і визначене Позивачем витребування майна.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду таким, що підлягає зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір фінансового лізингу №L645-04/07 від 26.04.2007р. є належною підставою для виникнення, серед іншого, у Відповідача права на володіння та користування предметом лізингу, переданим його за актом приймання-передачі, що унеможливлює кваліфікацію набуття Відповідачем 1 цього майна як такого, що здійснено недобросовісно або без відповідних правових підстав.

Договірний (зобов'язальний) характер правовідносин між сторонами щодо передання спірного майна у користування на умовах лізингу та наявність спеціальної норми п.7 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» унеможливлює обґрунтоване застосування у даному випадку приведених у Позові приписів ст.ст.387, 400 і 1212 Цивільного кодексу України, що опосередковує альтернативні способи захисту (конкуренція позовів). Втім, правомірність відповідних зауважень Скаржника з цього приводу не мають своїм наслідком висновок про необґрунтованість позовних вимог в цілому, тим більше, що місцевий суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог як наслідок порушення зобовязань Лізингоодержувача з повернення майна після закінчення строку лізингу.

Водночас, правильно встановивши належну до застосування норму матеріального права, місцевий суд всупереч її змісту дійшов помилкового висновку щодо кваліфікація належного до застосування у розглядуваному випадку способу судового захисту у розумінні ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України. Дійсно, у світлі встановлених обставин, спосіб судового захисту мав визначатися саме у світлі припису п.7 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» - як спонукання до виконання зобов'язання з повернення предмету лізингу по закінченню строку лізингу, права Лізингоодержувача вимагати якого закріплене ст.10 цього Закону.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог договору і закону, а одностороння відмова від виконання зобов'язання, за загальним правилом, не допускається.

Апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду щодо доведеності факту неповернення предмету лізингу по закінченню визначеного строку лізингу, адже належного доказу настання визначеної підстави для припинення існування відповідного зобов'язання - викуп предмету лізингу - представлено не було. Таким чином, у світлі положень ст.1 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України мав право на звернення до суду за захистом з огляду на наявність порушення зобов'язань з боку Відповідача.

Апеляційний суд звертає увагу апелянта, що відсутність визначеної змістом п.9.1., 9.2. Загальних умов підстави для набуття права власності Відповідачем на предмет лізингу усуває потребу в дослідженні обставин виконання грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу в контексті предмету доказування та спору.

Також суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання Відповідача 1 про зупинення провадження у справі до завершення розгляду Господарським судом Запорізької області справи за позовом ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» до ТОВ «Торг-строй» про витребування майна, яке є предметом лізингу за договором фінансового лізингу №L645-04/07 від 26.04.2007р. адже в межах справи №908/587/15-г суд мав можливість самостійного встановлення і надання правової оцінки всім обставинам справи, що впливають на її правильне вирішення, відповідно до цього не має істотного значення для правильного вирішення розглядуваного спору в контексті зобов'язальних правовідносин між Лізингодавцем і Лізингоодержувачем зауваження щодо необхідності з'ясування питання фізичної наявності предмету лізингу у Відповідача 1 з урахуванням його правовідносин в межах договору зберігання з Відповідачем 2, оскільки ця обставина впливає виключно на можливість виконання рішення, а не на його прийняття. Більш того, матеріали справи взагалі не містять належних доказів порушення провадження за такою повязаною справою.

Також місцевий господарський суд цілком правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог до Відповідача 2, оскільки Позивач та Відповідач 2 не знаходяться у договірних відносинах, а спірні відносини Відповідача 1 та Відповідача 2 можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Посилання Відповідача на поточну чинність договору фінансового лізингу як правової підстави для продовження подальшого володіння та користування спірним майном не приймаються до уваги, адже положення ст.764 Цивільного кодексу України з огляду на спеціальні норми ч.1 ст.2, ч.ч.2, 3 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» не підлягають застосуванню до договору фінансового лізингу, що цілком узгоджується із ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України.

Таким чином, апеляційний суд, враховуючи приписи ст.ст.6, 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у вигляді зобов'язання Відповідача повернути Позивачеві спірний предмет лізингу з мотивів, викладених в цій постанові, що зумовлює необхідність відповідної зміни переглядуваного рішення із встановленням згідно вимог абз.2 ч.2 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України строку для вчинення відповідної дії тривалістю 30 календарних днів з моменту прийняття цієї постанови.

За таких обставин, Донецький апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги, що згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок Скаржника понесених ним витрат зі сплати судового збору за апеляційне оскарження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ», м. Маріуполь Донецької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. (повний текст підписано 02.07.2015р.) у справі №908/587/15-г залишити без задоволення.

2. Змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. від (повний текст підписано 02.07.2015р.) у справі №908/587/15-г, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиваджи, 2, ідентифікаційний код 32794511) повернути протягом 30 календарних днів, починаючи з 18.08.2015р., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_6» (04073, Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, ідентифікаційний код 34480657) наступне майно: вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAH05ZZZ3G163307».

3. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2015р., оформивши його у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

4. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: О.О.Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 6 примірників: 1,2, 3 - сторонами; 4 - у справу; 5 - ДАГС; 6 - ГСЗО