Постанова № 48832854, 18.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа№ 911/1417/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі : Богатчук К.І.

за участю представників :

позивача - не з'явився

відповідача - Зайченко С.С.

третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 09.06.2015 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Баришівкатепломережа"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

про стягнення 25397,21 гривень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2015 по справі №911/1417/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Баришівкатепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2235 грн. 70 коп. - штрафу та 321 грн. 66 коп. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить вищезазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Сітайло Л.Г. судді: Пашкіна С.А.., Баранець О.М.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015, у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №911/1417/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М. Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до свого провадження та призначено до розгляду 18.08.2015.

Розпорядженнями секретаря Судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015, у зв'язку з перебуванням суддів Баранця О.М. та Майданевича А.Г., у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційних скарг по справі №911/1417/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А.., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

В судове засідання 18.08.2015 з'явився представник відповідача.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники позивача та третьої особи повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача та третьої особи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2015. Проти розгляду справи у відсутність представників позивача та третьої особи не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

28 серпня 2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Баришівкатепломережа" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/949-ТЕ-17 (далі-договір).

Відповідно до умов Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.08.2012 і діє в частині поставки газу до 31.12.2012, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 512399,95 грн. Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині розрахунків належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за отриманий газ, в сумі 213459,84 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2014 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 №30 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (далі - постанова КМ України №30) між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації та Управлінням фінансів Баришівської районної державної адміністрації, Баришівською районною державною адміністрацією, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Баришівкатепломережа" укладено договір про організацію взаєморозрахунків №215/30, предметом якого була організація та проведення між сторонами взаєморозрахунків відповідно до статей 14, 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

Відповідно до умов зазначеного договору, сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за договором №12/949-ТЕ-17 від 28.08.2012 на суму 298940,11 грн. (газ, поставлений у грудні 2012 року).

Згідно з п. п. 11, 16 зазначеного договору сторони зобов'язалися, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та перерахувати кошти наступній стороні.

Сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовного предмета спору.

Таким чином, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків №215/30, сторони змінили порядок та строк проведення розрахунків за природний газ, отриманий у грудні 2012 та, на який нарахований штраф, що є предметом розгляду у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2. договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків, передбачених ст. 230 ГК України, необхідно щоб оплата за газ, поставлений у грудні 2012, була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 01.07.2015 по справі №3-322гс15 та від 09.09.2014 по справі 3-101гс14.

Статтями 611, 549 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач оплатив вартість поставленого у жовтні 2012 року газу з порушенням погоджених сторонами строків, в зв'язку з чим прийшов до обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача штрафу за порушення договірних зобов'язань.

В той же час, місцевий господарський суд зазначив, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором є наслідком обставин, які виникли з об'єктивних причин, в зв'язку з чим прийшов до висновку про зменшення заявленого до стягнення штрафу за порушення строків оплати газу, поставленого у жовтні 2012 на 50% до 2235,70 грн., в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги апелянт, не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафу та посилається при цьому на порушення судами приписів ст. 233 ГК України, ст.ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та фактичні обставини справи, а також беручи до уваги, що, зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, посилання скаржника на порушення судами даних норм, колегією суддів визнано безпідставними.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2015 по справі №911/1417/15 - без змін.

Матеріали справи №911/1417/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Є.Ю. Пономаренко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.08.2015