Постанова № 48832626, 18.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.08.2015р. справа №908/593/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 (за довіреністю №23-12/14-1 від 23.12.2014р.);від відповідача: не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м. Маріуполь Донецької областіна рішення господарського суду Запорізької області від02.06.2015р. (повний текст підписано 08.06.2015р.)по справі№908/593/15 (суддя Корсун Л.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_6», м.Кіївдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м. Маріуполь Донецької області про витребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_6», м. Київ (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ», м. Маріуполь Донецької області (Відповідач) про витребування з чужого незаконного володіння та передачу Позивачеві наступного майна: АВТОГУДРОНАТОР MASSENZA 36U на базі КРАЗ 65053-0000300-02, № кузова/шасі Y7A65053070806188.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. (суддя Корсун В.Л.) вказані позовні вимоги задоволені у повному обсягу: витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» та передано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_6» наступне майно з чужого незаконного володіння - АВТОГУДРОНАТОР MASSENZA 36U на базі КРАЗ 65053-0000300-02, № кузова/шасі Y7A65053070806188.

Рішення місцевого суду вмотивовано доведеністю матеріалами справи факту невиконання Відповідачем обов'язку з повернення предмету лізингу після закінчення строку лізингу, що кваліфіковано, у тому числі, як порушення відповідних зобов'язань, а також - збереження Відповідачем цього майна без достатньої правової підстави.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ», не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. у справі №908/593/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає: недоведеність Позивачем незаконності та недобросовісності володіння спірного майна з огляду на чинність договору лізингу через його поновлення в порядку ст.764 Цивільного кодексу України; неповноту встановлення обставин щодо здійснених лізингових платежів, що впливає на перехід права власності на предмет лізингу; неможливість витребування спірного майна в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України через зобов'язальний характер взаємовідносин сторін та безпідставність застосування місцевим судом механізму віндикації; неврахування місцевим судом факту місцезнаходження предмету лізингу на момент звернення до суду з позовом, неможливість виконання прийнятого рішення та безпідставність відхилення клопотання про зупинення провадження у справі.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Зубченко І.В. та Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 18.08.2015р. о 14.00. год

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судове засідання 18.08.2015р. без пояснення причин не зявився, що, зважаючи на невизнання явки представників обовязковою, доведення ним позиції до відома суду безпосередньо в апеляційній скарзі та достатність наявних матеріалів справи, за висновком судової колегії, не перешкоджає розгляду справи по суті та встановленню правової визначеності довкола розглядуваного спору в контексті гарантованого ратифікованої Україною ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 1950р. права на розгляд справи впродовж розумного строку.

Представник Позивача у судовому засідання 18.08.2015р. проти апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у наданому відзиві.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 20.04.2007р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № L618-04/07 (надалі - Договір а.с.а.с.7,8 т.1), згідно з п. 1.1 якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без падання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Специфікацією (додаток № 2 до Договору) від 03.09.2007р. (а.с.15 т.1) в редакції угоди про внесення змін до договорів фінансового лізингу сторони визначили, що предметом лізингу є АВТОГУДРОНАТОР MASSENZA 36U на базі КРАЗ 65053-0000300-02.

Відповідно до п. 1.2 Договору строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених у Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору) (надалі - Графік), та не може бути менше одного року. В свою чергу, остаточною редакцією Графіку (а.с.35 т.1) сторони погодили, що строк лізингу за Договором складається з 60 Періодів лізингу з грудня 2007р. по листопад 2012р.

Пунктом 5.4. Додатку № 4 Загальні умови фінансового лізингу (а.с.а.с.11-14 т.1) до Договору (надалі - Загальні умови) першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому Предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Зазначені в Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

На виконання умов вищезазначеного Договору, Позивач (Лізингодавець) передав у тимчасове володіння та користування Відповідачу (Лізингоодержувачу), що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 10.11.2007р. (а.с.16 т.1), яким визначений серійний номер кузову/шасі предмету лізингу Y7A65053070806188.

Відтак, першим періодом лізингу є грудень 2007р., а останнім листопад 2012р. Висновок місцевого суду щодо кінцевої дати строку лізингу 31.07.2014р., визначеної п. 1.3. додаткової угоди від 28.02.2014р. (а.с.а.с.36, 37 т.1), є помилковим, оскільки: цією угодою не внесені зміни до п.1.2. договору відносно визначення строку лізингу саме графіком платежів і нової редакції графіку із визначенням кінцевого періоду лізингу «липень 2014р.» наразі матеріали справи не містять; місцевий суд безпідставно ототожнив строк лізингу зі строком дії договору фінансового лізингу та визначеною датою відстрочення виконання грошових зобовязань зі сплати лізингових платежів, що є різними поняттями, які не мають тотожного значення для вирішення питання щодо проміжку часу правомірного користування і володіння предметом лізингу з боку Відповідача у розумінні ч.ч.2, 3 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг».

У відповідності до п.8.2.1. Загальних умов Лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу. Поряд із цим, положення п.п.9.1., 9.2. Загальних умов передбачають можливість переходу права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача на підставі договору купівлі-продажу по закінченню строку лізингу та за умов належного виконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором.

Наразі, як вбачається з матеріалів справи і Скаржником належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами це не спростовано, предмет лізингу після 31.07.2014р. не був ані повернутий Лізингодавцю, ані викуплений Лізингоодержувачем. Поряд із цим, відсутні докази також зміни (пролонгації) строку лізингу шляхом укладання відповідної угоди, як це передбачено п.9.2. договору.

За таких обставин, місцевий суд задовольнив заявлені позовні вимоги до Відповідача, застосовуючи як спеціальну норму п.7 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», так і наведені Позивачем в обґрунтування заявлених вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, місцевий суд відмов у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі №908/593/15-г до завершення розгляду іншої справи про витребування Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» спірного майна у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Строй Компанія», мотивуючи це відсутністю визначеної ст.79 Господарського процесуального кодексу України неможливості самостійної оцінки наявних доказів та встановлення наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог, а також ненаданням доказів порушення відповідної повязаної справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду таким, що підлягає зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір фінансового лізингу №L618-04/07 від 20.04.2007р. є належною підставою для виникнення, серед іншого, у Відповідача права на володіння та користування предметом лізингу, переданим його за актом приймання-передачі, що унеможливлює кваліфікацію набуття Відповідачем цього майна як такого, що здійснено недобросовісно або без відповідних правових підстав.

Договірний (зобов'язальний) характер правовідносин між сторонами щодо передання спірного майна у користування на умовах лізингу та наявність спеціальної норми п.7 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» унеможливлює обґрунтоване застосування у даному випадку приписів ст.ст. 387 і 1212 Цивільного кодексу України, що опосередковує альтернативні способи захисту (конкуренція позовів). Втім, правомірність відповідних зауважень Скаржника з цього приводу не мають своїм наслідком висновок про необґрунтованість позовних вимог в цілому.

Внаслідок безпідставного застосування місцевим судом означених норм матеріального права, відбулася помилкова кваліфікація належного до застосування у розглядуваному випадку способу судового захисту у розумінні ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України. Дійсно, у світлі встановлених обставин, спосіб судового захисту мав визначатися у світлі згадуваного Позивачем та застосованого місцевим судом припису п.7 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» саме як спонукання до виконання зобов'язання з повернення предмету лізингу по закінченню строку лізингу, права Лізингоодержувача вимагати якого закріплене ст.10 цього Закону.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог договору і закону, а одностороння відмова від виконання зобов'язання, за загальним правилом, не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. У світлі вимог ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України одним з критеріїв належного виконання є строк виконання зобов'язання, недотримання якого є порушенням у розумінні ст.610 та зумовлює прострочення боржника у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

Апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду щодо доведеності факту неповернення предмету лізингу по закінченню визначеного строку лізингу, адже належного доказу настання визначеної підстави для припинення існування відповідного зобов'язання - викуп предмету лізингу - представлено не було. Таким чином, у світлі приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України мав право на звернення до суду за захистом з огляду на наявність порушення зобов'язань з боку Відповідача.

Апеляційний суд звертає увагу апелянта, що відсутність визначеної змістом п.9.1., 9.2. Загальних умов підстави для набуття права власності Відповідачем на предмет лізингу усуває потребу в дослідженні обставин виконання грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу в контексті предмету доказування та спору. Також не має істотного значення для правильного вирішення розглядуваного спору в контексті зобов'язальних правовідносин між Лізингодавцем і Лізингоодержувачем зауваження Скаржника щодо необхідності з'ясування питання фізичної наявності предмету лізингу у Відповідача, оскільки ця обставина впливає виключно на можливість виконання рішення, а не на його прийняття. Означений висновок зумовлює правомірність відхилення судом першої інстанції клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі, адже в межах справи №908/593/15-г суд мав можливість самостійного встановлення і надання правової оцінки всім обставинам справи, що впливають на її правильне вирішення, тим більше, що належних доказів порушення іншої повязаної справи ані місцевому, ані апеляційному суду представлено не було.

Посилання Відповідача на поточну чинність договору фінансового лізингу як правової підстави для продовження подальшого володіння та користування спірним майном правомірно не були прийняті до уваги, адже положення ст.764 Цивільного кодексу України з огляду на спеціальні норми ч.1 ст.2, ч.ч.2, 3 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» не підлягають застосуванню до договору фінансового лізингу, що цілком узгоджується із ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України.

Таким чином, апеляційний суд, враховуючи приписи ст.ст.6, 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у вигляді зобов'язання Відповідача повернути Позивачеві спірний предмет лізингу з мотивів, викладених в цій постанові, що зумовлює необхідність відповідної зміни переглядуваного рішення із встановленням згідно вимог абз.2 ч.2 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України строку для вчинення відповідної дії тривалістю 30 календарних днів з моменту прийняття цієї постанови

За таких обставин, Донецький апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги, що згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок Скаржника понесених ним витрат зі сплати судового збору за апеляційне оскарження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ», м. Маріуполь Донецької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. (повний текст підписано 08.06.2015р.) у справі №908/593/15-г залишити без задоволення.

2. Змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. у справі №908/593/15-г, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиваджи, 2, ідентифікаційний код 32794511) повернути протягом 30 календарних днів, починаючи з 18.08.2015р., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_6» (04073, Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, ідентифікаційний код 34480657) наступне майно: АВТОГУДРОНАТОР MASSENZA 36U на базі КРАЗ 65053-0000300-02, № кузова/шасі Y7A65053070806188.»

3. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2015р., оформивши його у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»

4. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Д.О. Попков

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3 у справу; 4 ДАГС; 5 ГСЗО