Рішення № 48831543, 17.08.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.08.2015 Справа № 920/1131/15

за позовом ОСОБА_1, м. Суми

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «Севіда», м. Суми

про стягнення 171 000 грн. 00 коп.

СУДДЯ Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: не зявився.

Від відповідача: не зявився.

Суть спору: позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.08.2015р., просить стягнути з відповідача 277 066 грн. 50 коп. заборгованості, у тому числі: 154 680 грн. 00 коп. частина в майні товариства відповідача, яка підлягає виплаті у звязку із виходом позивача зі складу учасників товариства, 115 470 грн. 40 коп. інфляційні збільшення боргу за період з 06.02.2014р. по 03.08.2015р., 6 916 грн. 10 коп. 3% річних за період з 06.02.2014р. по 03.08.2015р.

В судове засідання 17.08.2015р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 155 400 грн. 00 коп. частина в майні товариства відповідача яка підлягає сплаті у звязку із виходом позивача зі складу учасників товариства, 114 374 грн. 40 коп. інфляційні нарахування за період з 06.02.2014р. по 17.08.2015р., 7 127 грн. 11 коп. 3% річних за період з 17.06.2014р. по 17.08.2015р. Відповідно до ст. 22 ГПК України зазначена заява приймається судом до розгляду.

Крім цього, 12.08.2015р.до суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, згідно якої позивач просить накласти арешт та заборону на відчуження на майно, що належить відповідачу нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Огарьова, 21 (площею 186,9 м.кв.), в межах суми стягнення за позовом.

Відповідача в дане судове засідання не зявився, письмовий відзив на позов не подав.

Ухвала про порушення провадження у справі №920/1131/15 від 20.07.2015р. та ухвала про відкладення розгляду справи №920/1131/15 від 03.08.2015р., що направлялись судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем в позовній заяві, були повернуті поштою з відміткою «за зазначеною адресою не знаходиться».

Згідно спеціального витягу з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців №20977547 від 05.08.2015р., відповідач знаходиться за адресою: 40030, Сумська область, м. Суми, вул. Огарьова, буд. 21.

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі відсутності сторін за адресою, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Тому, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у даному судовому засіданні, клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача в дане судове засідання не надходило, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 є учасником ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «НВП «СЕВІДА», їй належить частка у статутному капіталі відповідача у розмірі 40%. Вказаний факт підтверджується п. п. 1.2, 4.2 статуту відповідача, затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 12.02.2008р. та спеціальним витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 05.08.2015р.

Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники господарського товариства мають право вийти у передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства, а також користуватися іншими правами, передбаченими цими кодексами, законами та установчими документами товариства.

Відповідно до п. 3.1.8 статуту вихід із складу учасників відбувається шляхом повідомлення товариства про свій вихід не пізніше ніж за один місяць до виходу.

Реалізуючи своє право на вихід із складу учасників товариства, позивач 06.01.2014р. подав нотаріально засвідчену заяву про свій вихід зі складу засновників (учасників) ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «НВП «СЕВІДА», та виплату належної йому частки у статутному капіталі відповідача.

Вказана заява була передана відповідачу, про що свідчить виписка із книги реєстрації вхідної кореспонденції 2013-2014р.р.

Згідно із п. 28 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008р., вихід зі складу учасників товариства не повязується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У звязку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами звязку.

Таким чином, моментом виходу позивача з товариства у даному випадку є 06.02.2014р.

Наслідком виходу зі складу учасників господарського товариства, згідно ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» є виникнення в особи, що виходить, права на одержання вартості частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасниками та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати, встановлюються статутом і законом.

Також, п. 30 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008р., передбачено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частки прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Відповідно до п. 3.1.8 статуту відповідача учасник товариства має право вийти із складу учасників товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за один місяць до виходу, при цьому йому виплачується вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді.

Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, у якому учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. За домовленістю між учасниками та товариством виплата вартості частина майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Таким чином, враховуючи той факт, що в установчих документах відповідача неврегульована вартість частини майна, що підлягає виплаті при виході зі складу учасників, вона повинна розраховуватися із вартості чистих активів відповідача пропорційно частці позивача в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу із товариства.

Відповідно до балансу відповідача станом на 06.01.2014р. вартість чистих активів товариства складає 388 500 грн. З урахуванням частки позивача у статутному капіталі 40% частка майна в товаристві, яка підлягає виплаті на дату виходу становить 155 400 грн. 00 коп.

Згідно із ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», п. 3.1.8 статуту відповідача виплата проводиться після затвердження звіту за рік, у якому учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Судом встановлено, що моментом виходу позивача зі складу учасників товариства є 06.02.2014р. Тому, відповідач був зобовязаний у строк до 06.02.2015р. сплатити позивачу належну йому частку у статутному капіталі у розмірі 155 400 грн. 00 коп.

Відповідач своє зобовязання не виконав, тому позовні вимоги у вищезазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, згідно уточнених позовних вимог від 17.08.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивач просить стягнути з відповідача 7 127 грн. 11 коп. 3 % річних за період з 06.02.2014р. по 17.08.2015р. та 114 374 грн. 40 коп. інфляційних витрат за період з 06.02.2014р. по 17.08.2015р.

Позивачем не вірно визначений період нарахування інфляційних витрат та 3% річних, так як вже зазначено вище, відповідач був зобовязаний у строк до 06.02.2015р. сплатити позивачу належну йому частку у статутному капіталі у розмірі 155 400 грн. 00 коп., а тому розрахунок 3% річних та інфляційних витрат повинен бути здійснений з 06.02.2015р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Тобто, 3% - річних та інфляційні витрати повинні бути нараховані за період з 06.02.2015р. по 17.08.2015р.

Тому, вказана вимога про стягнення з відповідача 7 127 грн. 11 коп. 3 % річних та 114 374 грн. 40 коп. інфляційних витрат підлягає задоволенню частково, а саме: сума 3 % річних та інфляційних витрат що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 2 465 грн. 11 коп. 3% річних за період з 06.02.2015р. по 17.08.2015р. та 54 563 грн. 50 коп. інфляційних витрат за період з 06.02.2015р. по 17.08.2015р. В частині стягнення 4662 грн. 00 коп. 3% річних та 59810 грн. 90 коп. інфляційних витрат суд відмовляє позивачу.

12.08.2015р. до суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, згідно якої позивач просить накласти арешт та заборону на відчуження на майно, що належить відповідачу нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Огарьова, 21 (площею 186,9 м.кв.), в межах суми стягнення за позовом.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Здійснивши оцінку обгрунтованості доводів заявника викладених у заяві про забезпечення позову, суд враховуючи особливість правовідносин, що є предметом спору, часткове задоволення позовних вимог, а також відсутність зв'язку між заходом до забезпечення позову (арешт майна) і предметом позовних вимог (стягнення грошових коштів), дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеної заяви.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕВІДА» (40030, Сумська область, м. Суми, вул. Огарьова, буд. 21, код 14017754) на користь ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 155 400 грн. 00 коп. частка майна в товаристві, 2 465 грн. 11 коп. 3% річних, 54 563 грн. 50 коп. інфляційних витрат та 4 248 грн. 57 коп. судового збору.

3.В частині стягнення 4 662 грн. 00 коп. 3% річних та 59 810 грн. 90 коп. інфляційних витрат - в позові відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.08.2015р.

СУДДЯ О.Ю. Резніченко