Ухвала суду № 48829990, 30.05.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26а

_________________

УХВАЛА

"30" травня 2014 р. Справа № 918/441/14

Суддя Павленко Є.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 161 484 грн. 90 коп.,

В засіданні приймали участь:

представник позивача: ОСОБА_2 за дов. від 18 грудня 2013 року № 1208,

представник відповідача: ОСОБА_3 за дог. від 6 травня 2014 року № 06/05,

відповідач: ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за поставлений останньому товар, з яких: 156 348 грн. 00 коп. основний борг, 1 718 грн. 66 коп. інфляційні втрати, 3 418 грн. 24 коп. 3 проценти річних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року порушено провадження у справі № 918/441/14, розгляд якої було призначено на 23 квітня 2014 року.

Ухвалою суду від 23 квітня 2014 року розгляд справи відкладено на 6 травня 2014 року.

Ухвалою суду від 6 травня 2014 року розгляд справи відкладено на 27 травня 2014 року.

У судовому засіданні 27 травня 2014 року оголошувалася перерва до 30 травня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати товару, поставленого останньому відповідно до підписаних між сторонами видаткових накладних: від 31 липня 2011 року № 162, від 11 серпня 2011 року № 202, від 17 серпня 2011 року № 203, від 31 серпня 2011 року № 197, від 7 вересня 2011 року № 193, від 28 вересня 2011 року № 245, від 22 вересня 2011 року № 270, від 3 жовтня 2011 року № 337, від 5 жовтня 2011 року № 254 та від 10 серпня 2012 року.

У судових засіданнях 27 травня 2014 року та 30 травня 2014 року представник відповідача, а також у судовому засіданні 30 травня 2014 року сам відповідач, зазначили, що частина спірних видаткових накладних (а.с. 174-183) останнім не підписувалася. Відтак підписи, виконані на цих документах від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, не належать даній особі та є підробленими.

Крім того, до початку судового засідання 30 травня 2014 року через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача від 26 травня 2014 року (а.с. 134-135), в якому останній просив суд призначити у даній справі судову почеркознавчу експертизу для встановлення дійсності підписів ОСОБА_1 на вищезазначених товаророзпорядчих документах.

Частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судовою експертизою є дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

З вищезазначених приписів чинного законодавства вбачається, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (далі Постанова).

Враховуючи суперечливість доказів та пояснень сторін щодо особи, яка від імені відповідача виконала підписи на спірних видаткових накладних, а також наявність дійсної потреби у використанні спеціальних знань для встановлення вказаного факту, який входить до предмета доказування у справі, суд на підставі вищенаведених імперативних приписів чинного законодавства дійшов висновку про необхідність задоволення вищезазначеного клопотання та призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи з вказаного питання.

Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5 (далі Інструкція) передбачено, що основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису.

Відповідно до пункту 8 Постанови, визначаючись з експертною установою, яка проводитиме судову експертизу, господарський суд має враховувати положення пункту 1.5 Інструкції, згідно з якими експертизи проводяться, як правило, за зонами регіонального обслуговування.

Додатком № 1 до вказаної Інструкції встановлено, що Рівненська область відноситься до зони регіонального обслуговування Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про доручення проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 918/441/14 Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (79024, місто Львів, вулиця Липинського, будинок 54).

У судовому засіданні 30 травня 2014 року для обєктивного та повного проведення судової експертизи були відібрані експериментальні зразки підпису фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, які були долучені до матеріалів справи (а.с. 158-167). Крім того, у матеріалах справи містяться документи, що містять вільні (а.с. 138-154), а також умовно-вільні (а.с. 155) зразки його підпису.

Слід зазначити, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час розгляду справи має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 23 Постанови.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність покладення витрат по оплаті проведення призначеної судової експертизи на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, оскільки саме цією особою було заявлено клопотання про призначення судової експертизи.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 41, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Призначити судову почеркознавчу експертизу у справі № 918/441/14.

2. Проведення судової почеркознавчої експертизи доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (79024, місто Львів, вулиця Липинського, будинок 54).

3. Поставити перед судовим експертом наступне питання:

- Чи виконано підписи від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у видаткових накладних від 31 липня 2011 року № 162, від 11 серпня 2011 року № 202, від 17 серпня 2011 року № 203, від 31 серпня 2011 року № 197, від 7 вересня 2011 року № 193, від 28 вересня 2011 року № 245, від 22 вересня 2011 року № 270, від 3 жовтня 2011 року № 337, від 5 жовтня 2011 року № 254 та від 10 серпня 2012 року в графі "Отримав(ла)" (а.с. 174-183) тією особою, від імені якої вони зазначені (ОСОБА_1), чи іншою особою?

4. Попередити експерта про кримінальну відповідальність за достовірність експертизи, передбачену статтею 384 Кримінального кодексу України.

5. Попередню оплату вартості судової почеркознавчої експертизи в повному обсязі покласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з наступним віднесенням цих витрат на винну сторону. Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 провести своєчасну та повну оплату експертизи.

6. Матеріали справи № 918/441/14 направити до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

7. Зобов'язати судового експерта надіслати копії експертних висновків сторонам у справі згідно з вимогами частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Є.В. Павленко