Рішення № 48826646, 09.07.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2012 р. Справа № 5019/949/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи за позовом державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі ДП НАЕК Енергоатом), від імені якого діє відокремлений підрозділ Рівненська атомна електрична станція (далі Рівненська АЕС), до Кузнецовського міського комунального підприємства (далі Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 243 947 грн. 21 коп.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 за дов. від 14 червня 2012 року № 001-15/6802,

відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 05 травня 2012 року № 848

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2012 року ДП НАЕК Енергоатом, від імені якого діє Рівненська АЕС, звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору № 1, укладеного між позивачем та Підприємством 1 жовтня 2002 року (з урахуванням змін, внесених до нього додатковою угодою № 1 від 6 липня 2010 року), відповідачу в березні 2012 року була поставлена питна вода на загальну суму 238 204 грн. 26 коп. Оскільки відповідач взяте на себе зобовязання щодо оплати поставленої йому води у встановлений договором строк не виконав, позивач, посилаючись на статті 509, 526, 551, 623, 624, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 224, 225, 229, 230 Господарського кодексу України (далі ГК України), просив суд стягнути з Підприємства 243 947 грн. 21 коп., з яких: 238 204 грн. 26 коп. основний борг за договором, 4783 грн. 61 коп. пеня, нарахована у звязку з несвоєчасним проведенням розрахунків, 959 грн. 34 коп. три проценти річних.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 7 червня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/949/12, розгляд якої було призначено на 18 червня 2012 року.

В судовому засіданні 18 червня 2012 року було оголошено перерву до 09 липня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 09 липня 2012р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 09 липня 2012 р. позовні вимоги заперечив з підстав зазначених у відзиві на позов № 935 від 15.06.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" та Кузнецовське міське комунальне підприємство абонент 01.10.2002 р. уклали договір №1 на подачу питної води з водопроводу Рівненської АЕС (надалі в тексті Договір), а 06.07.2010р. Додаткову угоду №1 до договору №1 від 01.10.2002р. Згідно з п.п.1.1, 1.2 Договору Рівненська АЕС бере на себе зобов'язання забезпечити абонента питною водою, яка відповідає чинному стандарту або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 2880000 м3 /рік, 24000 м3 / місяць, 7890,4м3 /добу, з максимальною подачею 420,0 м3 / годину, а абонент - своєчасно оплачувати надані йому послуги у водопостачанні, належно експлуатувати водопровідні мережі, пристрой, прилади на них, які перебувають у нього на балансі, відповідно до цього договору та правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення. Згідно п.4 Договору розрахунки за використану воду здійснюються абонентом шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок РАЕС до 20- го числа наступного за звітним.

Договір та Додаткова угода до договору підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплені відбитками їх печаток.

Судом також встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач за період березня 2012 року поставив відповідачу питну воду на загальну суму 238 204 грн. 26 коп., у звязку з чим останньому були виставлений відповідний рахунок: від 31 березня 2012 року № СП000220-тв на суму 238 204 грн. 26 коп. (а.с. 9).

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором № 1 від 1 жовтня 2002 року щодо поставки питної води свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Однак Підприємство взятий на себе за договором обовязок щодо своєчасної та повної оплати поставленої у вищезазначений період води не виконало, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість, яка на момент звернення позивача з даним позовом становить 238 204 грн. 26 коп.

Позивач 28.04.2012р. звернувся до відповідача з претензією №001-15/4948, відповідно до якої просив погасити заборгованість. У відповідь на останню відповідач направив лист від 07.05.2012р. №755, відповідно до якого зазначив, що підприємство не заперечує щодо якості та об'єму отриманої послуги, але оплатити виниклу заборгованість не може, оскільки між Кузнецовським міським комунальним підприємством та позивачем не врегульовано питання щодо укладення договору постачання відповідно до вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель».(а.с.10-12).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Твердження відповідача щодо безпідставності вимог позивача про стягнення з Підприємства вартості поставленої у березні 2012 року питної води в звязку з недотриманням постачальником положень Закону України Про здійснення державних закупівель щодо переукладення договору на постачання води не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки відповідно до пункту 9 договору дана угода набуває чинності з 1 жовтня 2002 року та діє по 1 жовтня 2003 року. При цьому сторони погодили, що цей договір вважається переукладеним на новий строк на таких же умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії. Договір може бути розірвано за згодою сторін. Розірвання договору за вимогою однієї із сторін дозволяється у разі письмового попередження іншої сторони за 3 місяці.

Водночас відповідач не надав суду доказів того, що вищезазначений договір припинив свою дію в порядку, передбаченому пунктом 9 договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов в частині стягнення з відповідача 238 204 грн. 26 коп. суми основного боргу підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням Підприємством взятих на себе за договором зобовязань щодо своєчасної оплати вартості поставленої позивачем води, останній також просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4783 грн. 61 коп. яка нарахована з 21 квітня 2012 року по 07 червня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 238 204 грн. 26 коп., що складає вартість води, поставленої відповідачу у березні 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобовязання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обовязку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань. Субєктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що 6 липня 2010 року між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 1 від 1 жовтня 2002 року, в якій сторони погодили викласти пункт 4 договору в новій редакції, згідно з якою за несвоєчасне здійснення розрахунків за водопостачання абонент сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення від суми невиконаних зобовязань.

Пунктом 3 даної угоди передбачено, що вона є невідємною частиною договору № 1 від 1 жовтня 2002 року. В усьому іншому, що не передбачено даною угодою, сторони керуються умовами зазначеного договору.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 4783 грн. 61 коп. пені підлягає задоволенню.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за договором позивач просив суд стягнути з останнього три проценти річних в сумі 959 грн. 34 коп. нараховані з 21 квітня 2012 року по 07 червня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 238 204 грн. 26 коп., що складає вартість води, поставленої відповідачу у березні 2012 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтею 7 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, місто Кузнецовськ, майдан Незалежності, будинок 2, ідентифікаційний код: 30536302) на користь державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, місто Київ, вулиця Вєтрова, будинок 3, ідентифікаційний код: 24584661) в особі його відокремленого підрозділу Рівненська атомна електрична станція (34400, Рівненська область, місто Кузнецовськ, ідентифікаційний код: 05425046) 238 204 (двісті тридцять вісім двісті чотири) грн. 26 коп. основного боргу, 4783 (чотири тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 61 коп. пені, три проценти річних у розмірі 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 34 коп. а також 4878 (чотири тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 94 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09 липня 2012 року

Суддя Торчинюк В.Г.