Рішення № 48826434, 22.06.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Набережна 26 А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2012 р. Справа № 5019/988/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи за позовом заступника прокурора м. Рівне (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (далі Рада) в особі комунального підприємства «Теплотранссервіс» (далі Підприємство) Рівненської міської ради до приватного підприємця ОСОБА_1 (далі Підприємець) про стягнення в сумі 5930 рн.48 коп.

За участю представників:

Підприємства: ОСОБА_2 за дов. № 01-10/23 від 05 липня 2012 року;

відповідача: не зявився;

від органу прокуратури: ОСОБА_3 (посв. № 94 від 16 листопада 2011 року);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2012 року Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Ради та Підприємства про стягнення з Підприємця 5933 грн.85 коп. В обґрунтування позовних вимог, прокурор послався на те, що на виконання умов договору № 1545, укладеного між Підприємством та відповідачем 15 жовтня 2008 року, відповідачу була поставлена теплова енергія на загальну суму 5543 грн. 58 коп.. Оскільки відповідач, взяте на себе зобовязання, щодо плати поставленої йому енергії у встановлений договором строк не виконав, прокурор, посилаючись на статті 526, 625 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України) та статті 231, 232 Господарського кодексу України (далі ГК України), просив суд стягнути з Підприємства 5543,58 грн. основного боргу; 269,64 грн. пені; 74,36 грн. 3% річних; 46,27 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13 червня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/988/12, розгляд якої було призначено на 22 червня 2012 року.

До початку судового засідання, призначеного на 22 червня 2012 року, через канцелярію суду надійшла заява прокурора та позивача від 22 червня 2012 року № 01-10 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути з відповідача 5 543 грн.58 коп. основного боргу; 266 грн. 27 коп. пені; 74 грн. 36 коп. 3% річних; 46 грн. 27 коп. збитків від інфляції. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представники прокуратури та КП «Теплотранссервіс» в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

У судове засідання, призначене на 22 червня 2012 року, представник відповідача не зявився, витребуваних судом матеріалів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.

У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду була надіслана відповідачу за адресою ,зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою, зазначеною самим відповідачем у договорі № 1595 від 15.05.2008 року а саме: м Рівне проспект Миру 4/14.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та КП «Теплотранссервіс», всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2008 року між Підприємцем та підприємством було укладено договір № 1595 про постачання теплової енергії , за умовами якого КП «Теплотранссервіс» зобовязалось забезпечити тепловою енергією для потреб центрального опалення приміщення відповідача загальною площею 63,6 м.кв. за адресою м. Рівне, вул.. пр.Миру 4/2 (офіс), а відповідач в свою чергу зобовязується здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на умовах даного договору не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором № 1595 від 15 жовтня 2008 року, щодо поставки теплової енергії, свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Однак Підприємець взятий на себе за договором обовязок щодо своєчасної та повної оплати поставленої енергії не виконав, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість, яка на момент звернення позивача з даним позовом становила 5543 грн. 58 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу,надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено,що однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України ).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України , якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив,якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк,встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,договору,а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором 15 жовтня 2008 року № 1595, яка складає 5543 грн. 58 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги про стягнення з Підприємця вказаної суми.

Також у звязку з неналежним виконанням Підприємцем взятих на себе за договором зобовязань щодо своєчасної оплати вартості поставленої позивачем енергії,останній просив суд стягнути відповідача з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, пеню у розмірі 266 грн. 27 коп., нарахованої у період з 17 жовтня 2011 року по 14 квітня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобовязання, зокрема,може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обовязку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань. Субєктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи субєкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої прокурором, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 266 грн. 27 коп. пені підлягає задоволенню.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за договором прокурор просив суд стягнути з останнього три проценти річних в сумі 74 грн. 36 коп., нараховані з 17 жовтня 2011 року по 29 травня 2012 року,а також 46 грн. 27 коп. інфляційних втрат, нарахованих з 01 жовтня 2011 року по 01 квітня 2012 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (33000, АДРЕСА_1, код: НОМЕР_1) на користь комунального підприємства Теплотранссервіс (33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 27, ідентифікаційний код: 30841056) 5543 (пять тисяч пятсот сорок три) грн. 58 коп. основного боргу, 266 (двісті шістдесят шість) грн. 27 коп. пені, три проценти річних у розмірі 74 (сімдесят чотири) грн. 36 коп., а також 46 (сорок шість) грн. 27 коп. інфляційних втрат.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (33000, АДРЕСА_1, код: НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 1609 (одну тисячу шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26 червня 2012 року

Суддя В.Г.Торчинюк