Рішення № 48822517, 14.08.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2015 р.Справа № 916/2562/15

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України, м.Іллічівськ

до відповідача Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт м.Іллічівськ

про стягнення 130968,25грн. інфляційних та 18146,87грн. 3% річних

За участю:

представника позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

представник відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство „Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України, м.Іллічівськ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт м.Іллічівськ про стягнення 130968,25грн. інфляційних та 18146,87грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем договору майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) № 108-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013, встановлення пунктом 2.3 договору обовязку відповідача щодо щомісячної оплати сервітуту, виставлення позивачем рахунків для оплати на суму 678151,89грн., стягнення з відповідача вказаної суми рішенням господарського суду Одеської області від 07.08.2014 по справі № 916/934/14, фактичне отримання коштів на виконання судового наказу 03.11.2014.

Вказує на ст.625 Цивільного Кодексу України як на підставу для стягнення інфляційних сум та 3% річних за весь час прострочки до моменту фактичного отримання коштів.

Заявою від 13.07.2015 вх.№ 17731/15 позивач уточнив назву позовної заяви, змінивши її на „Позовна заява про стягнення інфляційних та 3% річних, не зачіпаючи при цьому ані підстав подання позову, ані заявлених позовних вимог.

Відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на необхідність припинення провадження по справі відповідно до ч.1 п.2 ст.80 ГПК України, оскільки вже існує рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Вважає, що таким рішенням є рішення господарського суду Одеської області від 07.08.2014 по справі № 916/934/14. Також вказує, що позивач не скористався можливістю збільшення розміру позовних вимог під час розгляду справи № 916/934/14.

Розглянувши матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між сторонами по справі був підписаний договір майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) № 108-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013.

Питання щодо наявності та стягнення заборгованості за вказаним договором було предметом судового розгляду по справі № 916/934/14.

Так, Рішенням господарського суду Одеської області від 07.08.2014 по справі № 916/934/14 з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Іллічівськом філії стягнуто 678151,89грн. заборгованості та судовий збір у розмірі 13563,03грн.

Вказаним рішенням встановлено наступне:

„Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами по справі договору № 647-0/108-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013р. Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державному підприємству "Іллічівський морський торговельний порт" були виставлені наступні рахунки по оплаті за користування сервітутом: № Пр/4 448 від 30.09.2013р. на суму 209 054,34 грн., № Пр/9 357 від 31.10.2013р. на суму 158 065,48 грн., № Пр/9 378 від 30.11.2013р. на суму 152 966,59 грн., № Пр/12 870 від 31.12.2013р. на суму 158 065,48 грн. на загальну суму 678 151,89 грн., які в свою чергу були направлені відповідачу згідно з супровідними листами № 102/08.3-10/1202 від 04.10.2013р., № 145/08.3-10/1613 від 01.11.2013р., № 185/08.3-10/2170 від 04.12.2013р. та № 212/08.3-10/06 від 02.01.2014р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач обов'язок щодо своєчасної оплати рахунків, виставлених позивачем за користування причалом № 15, довжиною 175,00 п. м., архівний номер паспорту 85235 не виконав, та на теперішній час у нього наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 678 151,89 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення господарського суду Одеської області від 07.08.2014 по справі № 916/934/14 оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку, але було залишено без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2014.

Відповідно до п. 2.3 договору № 647-0/108-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013р. оплата сервітуту здійснюється відповідачем щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку позивача. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці.

Стаття ст.629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, враховуючи невиконання відповідачем свого обовязку щодо своєчасної сплати, виставлення позивачем рахунків № Пр/4 448 від 30.09.2013р. на суму 209 054,34 грн., № Пр/9 357 від 31.10.2013р. на суму 158 065,48 грн., № Пр/9 378 від 30.11.2013р. на суму 152 966,59 грн., № Пр/12 870 від 31.12.2013р. на суму 158 065,48 грн. на загальну суму 678 151,89 грн., суд вважає вимоги позивача про стягнення 130968,25грн. інфляційних та 18146,87грн. 3% річних обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо необхідності припинення провадження по справі по ч.1 п.2 ст.80 ГПК України, оскільки вже існує рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, суд вважає безпідставними.

Так, під час розгляду справи № 916/934/14 вирішувався спір щодо основного боргу по оплаті сервітуту, тоді як по даній справі позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних сум та 3% річних, як це передбачено ст.625 Цивільного Кодексу України. Таким чином, хоча субєктний склад учасників по справах і співпадає, але предмет спору та підстави для стягнення є різними.

Безпідставними є також доводи відповідача про те, що позивач повинен був заявити свої вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних саме під час розгляду справи № 916/934/14 і не зробивши це втратив право стягнення цих сум в подальшому. Діюче процесуально законодавство таких обмежень не містить і надає можливість позивачеві заявляти вимоги про стягнення передбачених ст.625 Цивільного Кодексу України сум як під час стягнення основного боргу так і шляхом подачі окремого позову.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст.33, 35, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Іллічівськом філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України, м.Іллічівськ до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт м.Іллічівськ про стягнення 130968 (сто тридцять тисяч девятсот шістдесят вісім ) грн. 25 коп., інфляційних та 18146 (вісімнадцять тисяч сто сорок шість) грн. 87 коп., 3% річних, -задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт (68001, м.Іллічівськ, вул.Праці, 6, р/р 26009114761 в ПАТ „Марфін банк м.Іллічівська, МФО 328168, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (68001, м.Іллічівськ, вул.Праці, 6, код ЄДРПОУ філії 38728418 п\р 26002010276249 у ПТА „БАНК ВОСТОК МФО 307123) 130968 (сто тридцять тисяч девятсот шістдесят вісім )грн. 25 коп., інфляційних, 18146 (вісімнадцять тисяч сто сорок шість) грн. 87коп., 3% річних, 2983 (дві тисячі девятсот вісімдесят три) грн. 00 коп., витрат на сплату судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 14.08.2015 року.

Повний текст рішення складено 19 серпня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков