Рішення № 48821987, 05.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015

Справа №910/12920/15

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Кот Т.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000", смт.Стоянка

до

Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Київ

про

стягнення 20 791,11 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" (надалі – ТОВ "Обрій-2000", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, (надалі – СП "Марком", відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 9 896,84 грн., пені у розмірі 3 578,07 грн., 6 971,66 грн. інфляційних втрат та 344,54 грн. – 3% річних.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов’язань за укладеним договором №39/14/4787 від 28.03.2014р. щодо оплати поставленої продукції в порядку та строки, передбачені умовами вказаного договору.

Ухвалою від 21.05.2015р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва у складі судді Князькова В.В. порушено провадження у справі №910/12920/15 та розгляд справи призначено на 10.06.2015р.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 10.06.2015р. у зв`язку із неявкою представника відповідача та відсутністю витребуваних документів розгляд справи відкладено на 08.07.2015р.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 08.07.2015р., у зв`язку із неявкою представників сторін та відсутністю витребуваних документів, розгляд справи відкладено на 22.07.2015р.

Керуючись ст.69 Господарського процесуального кодексу України, 22.07.2015р. представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку розгляду справи №910/12920/15.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2015р. розгляд справи відкладено на 05.08.2015р.

Відповідач відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст.59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

При цьому, суд відзначає, що прийняті процесуальні документи по справі відправлені на адреси відповідача, зазначені в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вищий господарський суд України у п.11 інформаційного листа від 15.03.2007р. №01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/12920/15.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

28.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" (постачальник, позивач) та Спільним українсько-німецьким підприємством "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №39/14/4787, згідно із п.1.1. якого постачальник приймає на себе зобов’язання поставляти і передавати у власність покупцеві, а покупець зобов’язується приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в специфікаціях, що є невід’ємними частинами даного договору і в кількості, передбаченій замовленнями на товар.

Пунктом 2.14 договору поставки передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товаро-транспортної та/ або видаткової накладної.

За змістом п.3.11 договору №39/14/4787 від 28.03.2014р. покупець має право повернути постачальнику товари, що були поставлені останнім в торгівельну мережу покупця, а постачальник зобов’язаний прийняти такі товари.

Згідно із п.4.3 договору постави покупець оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, на виконання умов договору №39/14/4787 від 28.03.2014р. позивач поставив відповідачу продукцію на суму 13 456,21 грн., що підтверджується видатковими накладними:

-№16579 від 29.04.2014р. на суму 4 122,10 грн.;

-№16580 від 29.04.2014р. на суму 1 089,91 грн.;

-№16578 від 29.04.2014р. на суму 4 122,10 грн.;

-№16783 від 30.04.2014р. на суму 4 122,10 грн.

Вказані вище видаткові накладні підписані сторонами без зауважень і заперечень.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо належного виконання позивачем обов’язку по поставці СП "Марком" товару на загальну суму 13 456,21 грн.

Як вказувалося вище, відповідно до п.4.3 договору покупець оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №39/14/4787 від 28.03.2014р. зобов’язання не виконав, продукцію у визначений договором строк не оплатив.

Відповідно до накладних на повернення постачальнику №713 від 09.01.2015р. на суму 2 542,69 грн., №732 від 09.01.2015р. на суму 1 016,68 грн. відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 3 559,37 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги положення укладеного договору, суд дійшов висновку щодо наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар (з урахуванням часткового повернення товару) у розмірі 9 896,84 грн. Вказані обставини також підтверджуються наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2014р. по 14.01.2015р., який скріплено печатками та підписано сторонами без зауважень та заперечень.

Факт наявності прострочення виконання відповідачем грошових зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорено відповідачем.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем позовні вимоги доведені повністю, вимоги щодо стягнення з СП "Марком" на користь ТОВ "Обрій-2000" заборгованості за поставлений товар у розмірі 9 896,84 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача нарахованої на суму 9 896,84 грн. пені за період з 30.05.2014р. по 08.05.2015р. у розмірі 3 578,07 грн., інфляційних втрат в сумі 6 971,66 грн., 3% річних в сумі 344,54 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами п.6.4 договору №39/14/4787 від 28.03.2014р., у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов’язаний сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання зобов’язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Розрахунок пені здійснюється за формулою: Пеня = С х 2УСД х Д : 100, (де С – сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д – кількість днів прострочення).

Позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення пеню за період з 30.05.2014р. по 08.05.2015р. в сумі 3 578,07 грн.

Проте, за висновками суду, розрахунок суми пені, проведений позивачем, не є арифметично вірним, суперечить вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи враховуючи наступне:

Як вказувалося вище, покупець оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Встановлено, що 29.04.2014р. позивачем було поставлено товар на суму 4 122,10 грн. (видаткова накладна №16579 від 29.04.2014р.). А відтак, відповідач був зобов’язаний оплатити поставлену продукцію до 29.05.2014р. Отже, період нарахування пені за видатковою накладною №16579 від 29.04.2014р. має починатися з 30.05.2014р. та з урахуванням ст.232 Господарського кодексу України закінчуватися 29.11.2014р.

Таким чином, розмір пені за видатковою накладною №16579 від 29.04.2014р. за період з 30.05.2014р. по 29.11.2014р. становить 492,73 грн.

29.04.2014р. позивачем було поставлено товар на суму 1 089,91 грн. (видаткова накладна №16580 від 29.04.2014р.) Отже, період нарахування пені за видатковою накладною №16580 від 29.04.2014р. має починатися з 30.05.2014р. та з урахуванням ст.232 Господарського кодексу України закінчуватися 29.11.2014р.

Таким чином, нарахування пені за видатковою накладною №16580 від 29.04.2014р. за період з 30.05.2014р. по 29.11.2014р. становить 130,28 грн.

29.04.2014р. позивачем було поставлено товар на суму 4 122,10 грн. (видаткова накладна №16578 від 29.04.2014р.) Отже, період нарахування пені за видатковою накладною №16578 від 29.04.2014р. має починатися з 30.05.2014р. та з урахуванням ст.232 Господарського кодексу України закінчуватися 29.11.2014р.

Таким чином, нарахування пені за видатковою накладною №16578 від 29.04.2014р. за період з 30.05.2014р. по 29.11.2014р. становить 492,73 грн.

30.04.2014р. позивачем було поставлено товар на суму 4 122,10 грн. (видаткова накладна №16783 від 30.04.2014р.). Отже, період нарахування пені за видатковою накладною №16783 від 30.04.2014р. має починатися з 31.05.2014р. та з урахуванням ст.232 Господарського кодексу України закінчуватися 30.11.2014р. Однак, позивачем за вказаною видатковою накладною зазначено строк нарахування пені з 02.06.2014р. по 08.05.2015р.

Таким чином, нарахування пені за видатковою накладною №16783 від 30.04.2014р. за період з 02.06.2014р. по 30.11.2014р. становить 493,75 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що загальний розмір пені за зазначеними видатковими накладними за вказаний вище період становить 1 609,49 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку із порушенням відповідачем строків оплати поставленого товару позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України звернувся до суду з вимогою про стягнення з СП "Марком" 3% річних в сумі 344,54 коп.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: сума санкцій = С х 3 х Д : 365 : 100, (де С – сума заборгованості, Д – кількість днів прострочення).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено наступне:

За видатковою накладною №16579 від 29.04.2014р. позивачем нараховано 3% річних за період з 30.05.2014р. по 09.01.2015р. на суму 4 122,10 грн. та з 12.01.2015р. по 08.05.2015р. на суму 562,73 грн.

Таким чином, враховуючи період нарахування встановлений позивачем, а також приймаючи до уваги повернення 09.01.2015р. позивачу товару (№713 від 09.01.2015р. на суму 2 542,69 грн., №732 від 09.01.2015р. на суму 1 016,68 грн.), судом встановлено, що розмір 3% річних за видатковою накладною №16579 від 29.04.2014р. за період з 30.05.2014р. по 08.01.2015р. та з 12.01.2015р. по 08.05.2015р. становить 81,30 грн.

За видатковою накладною №16580 від 29.04.2014р. розмір 3% річних за період з 30.05.2014р. по 08.05.2015р. становить 30,82 грн.

За видатковою накладною №16578 від 29.04.2014р. розмір 3% річних за період з 30.05.2014р. по 08.05.2015р. становить 116,55 грн.

За видатковою накладною №16783 від 30.04.2014р. розмір 3% річних, з урахуванням визначеного позивачем періоду з 02.06.2014р. по 08.05.2015р., становить 115,53 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що загальний розмір 3% річних за зазначеними видатковими накладними за вказаний вище період становить 344,20 грн.

У зв’язку з цим, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 344,20 грн.

Одночасно, сукупний індекс інфляції розраховується за формулою: ИИс = (ИИ1:100) х (ИИ2:100) х (ИИ3:100) х ... (ИИZ:100), (де ИИ-1 - індекс інфляції за первий місяць прострочення, ИИ-2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення, ......, ИИ-Z - індекс інфляції за останній місяць прострочення).

Згідно листа №62-97р від 03.04.1997р. Верховного Суду України „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” індекс інфляції розраховується на місяць. При цьому, індекс інфляції за місяць, в якому виникло право вимоги, береться до уваги лише у разі, якщо право вимоги виникло в першій половині відповідного місяця, а індекс інфляції за місяць, в якому зобов’язання припинилося, береться до уваги лише в разі, коли зобов’язання припинилося в другій половині місяця.

Таким чином, керуючись діючим законодавством, позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення інфляційні втрати з травня 2014р. по травень 2015р. в сумі 6 971,66 грн.

Проте, перевіривши розрахунок, судом встановлено, що сума інфляційних вказаний період становить 5 881,75 грн., а саме:

Враховуючи період нарахування встановлений позивачем, а також приймаючи до уваги повернення 09.01.2015р. позивачу товару (№713 від 09.01.2015р. на суму 2 542,69 грн., №732 від 09.01.2015р. на суму 1 016,68 грн.), судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за видатковою накладною №16579 від 29.04.2014р. за період з 30.05.2014р. по 08.01.2015р. та з 12.01.2015р. по 08.05.2015р. становить 746,57 грн.

За видатковою накладною №16580 від 29.04.2014р. розмір інфляційних втрат за період з 30.05.2014р. по 08.05.2015р. становить 599,62 грн.

За видатковою накладною №16578 від 29.04.2014р. розмір інфляційних втрат за період з 30.05.2014р. по 08.05.2015р. становить 2 267,78 грн.

За видатковою накладною №16783 від 30.04.2014р. розмір інфляційних втрат, з урахуванням визначеного позивачем періоду з 02.06.2014р. по 08.05.2015р., становить 2 267,78 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 881,75 грн.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" до Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 9 896,84 грн., пені у розмірі 3 578,07 грн., 6 971,66 грн. інфляційних втрат та 344,54 грн. – 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04053 м.Київ, провулок Нестеровський, будинок 7/9, ЄДРПОУ 14364757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-2000" (03680 м.Київ, вул.Радищева, будинок 10/14, ЄДРПОУ 30116493) заборгованість у розмірі 9 896 (дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто шість) грн. 84 коп.; пеню в сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев’ять) грн. 49 коп.; інфляційні втрати в сумі 5 881 (п’ять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 75 коп.; 3% річних у розмірі 344 (триста сорок чотири) грн. 20 коп.; судовий збір у розмірі 1 558 (одна тисяча п’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 25 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено – 10.08.2015р.

Суддя В.В. Князьков