Постанова № 48820786, 18.08.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року Справа № 916/1210/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - АМК),

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015

зі справи № 916/1210/13

за позовом АМК

до товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод", м. Одеса (далі - Товариство),

про стягнення 9 500 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Харченко С.В.,

відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 9 500 грн. у зв'язку з невиконанням Товариством у встановлений Законом України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) рішення АМК від 15.08.2012 № 575-р (далі - Рішення № 575-р), яким на Товариство було накладено штраф у сумі 50 000 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.07.2013 (суддя Желєзна С.П.): позов задоволено; з Товариства стягнуто в доход державного бюджету України пеню в сумі 9 500 грн. і 1 720,50 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (колегія суддів у складі: Філінюк І.Г. - головуючий, Пироговський В.Т. і Лавриненко Л.В.): задоволено апеляційну скаргу Товариства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Додатковою постановою апеляційного господарського суду від 27.05.2015 (у тому ж складі) з АМК стягнуто на користь Товариства 860,25 грн. судових витрат, пов'язаних з поданням апеляційної скарги.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України АМК просить скасувати згадані постанову і додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду та залишити без змін рішення господарського суду Одеської області від 08.07.2013 з цієї справи. Скаргу мотивовано порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 56 і 60 Закону і статей 43, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин і висновків.

У провадженні господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/30/13-г за позовом АМК до Товариства про стягнення штрафних санкцій у сумі 90 500 грн. Рішенням суду із зазначеної справи від 04.03.2013, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2013, яке є чинним, позов було задоволено, з Товариства стягнуто до державного бюджету України штраф у сумі 50 000 грн. і пеню в сумі 40 500 грн.

Згідно з Рішення № 575-р, зокрема, було визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону у вигляді неподання інформації АМК на вимогу державного уповноваженого від 31.10.2011 № 300-29/03-10457 у встановлений строк; за це порушення на Товариство було накладено штраф у сумі 50 000 грн.

Рішенням № 575-р одержано Товариством 31.08.2012.

У визначений частиною третьою статті 56 Закону строк Товариство не виконало Рішення № 575-р, не сплатило штраф у сумі 50 000 грн. Рішення № 575-р у встановлений статтею 60 Закону строк Товариство не оскаржило.

У зв'язку з цим суми штрафу і пені й були присуджені до стягнення з Товариства у справі № 916/30/13-г.

З огляду на невиконання Товариством Рішення № 575-р щодо сплати штрафу в сумі 50 000 грн. у строк до 31.10.2012 АМК згідно з частиною п'ятою статті 56 Закону вправі був нарахувати Товариству до сплати пеню. Нарахування останньої припинилося з 04.03.2013 у зв'язку з прийняттям господарським судом Одеської області рішення зі справи № 916/30/13-г; при цьому згаданим судовим рішенням з Товариства також було стягнуто суму пені, нарахованої на підставі частини п'ятої статті 56 Закону, за періоду з 01.11.2012 по 24.12.2012 у сумі 40 500 грн.

Таким чином, АМК вправі вимагати з Товариства сплати пені за невиконання Рішення № 575-р, яка розраховується за періоду з 25.12.2012 по 04.03.2013 включно. З урахуванням приписів зазначеної норми Закону відповідний розмір пені складає:

50 000 грн. (сума штрафу за Рішенням № 575-р) х 70 (кількість днів прострочення) х 1,5 : 100 = 52 500 грн.

Оскільки розмір пені за невиконання рішення АМК про сплату штрафу не може перевищувати самої суми штрафу, а також з урахуванням того, що частина пені в сумі 40 500 грн. вже була присуджена до стягнення у справі № 916/30/13-г, правомірним є стягнення пені в сумі 9 500 грн.

Судом апеляційної додатково з'ясовано та зазначено таке.

04.11.2013 Товариство звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення цього ж суду від 04.03.2013 у справі № 916/30/13-г.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.12.2013, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2015, рішення господарського суду Одеської області від 04.03.2013 зі справи № 916/30/13-г скасовані, у позові АМК відмовлено.

Судами також встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2013 у справі № 522/29352/13-ц, яке набрало законної сили 16.12.2013, визнано недійсними з моменту підписання довіреності від 03.01.2011 № 03/01-1, від 31.01.2012 № 01/01-12 та від 22.01.2013 № 01/13-Д-1, видані директором Товариства ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_7 23.10.2014 ухвалою Апеляційного суду Одеської області залишено без змін рішення Приморського районного суду м. Одеси.

Відтак зазначеним рішенням було визнано недійсною, зокрема, довіреність від 03.01.2011, за якою ОСОБА_7 нібито отримав як представник Товариства Рішення № 575-р.

Дана обставина стала підставою для скасування рішення господарського суду Одеської області від 04.03.2013 зі справи № 916/30/13-г у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_7 повноважень на отримання поштової кореспонденції, адресованої Товариству, оскільки рішення суду було обґрунтоване врученням Товариству 31.08.2012 Рішення № 575 та несплатою Товариством у двомісячний строк штрафу, накладеного на нього за цим Рішенням № 575.

Оскільки позовні вимоги АМК щодо сплати штрафу задоволені не були, то відсутні й підстави для нарахування пені за його несвоєчасну оплату.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача (Товариства) пені в сумі 9 500 грн. у зв'язку з невиконанням ним рішення АМК № 575.

Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу; розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Згідно з частиною першою статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Отже, за змістом цього законодавчого припису, апеляційний господарський суд здійснює повторний розгляд справи у повному обсязі та не обмежений у такому розгляді обставинами і доказами, встановленими і оціненими господарським судом першої інстанції у первісному розгляді тієї ж справи.

Апеляційний господарський суд у вирішенні даного спору наведеної норми процесуального права не врахував та залишив поза увагою викладене в постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2015 у справі № 916/2835/13, яка (справа) пов'язана з даною справою № 916/1210/13, а також обставини, наведені у рішенні господарського суду Одеської області від 11.03.2014 у тій же справі № 916/2835/13, що залишене в силі відповідною постановою Вищого господарського суду України, та не дав цим обставинам ніякої правової оцінки.

Відтак апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та наведеного припису частини першої статті 43 цього ж Кодексу. Тому у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування апеляційною інстанцією норм матеріального права, у тому числі Закону.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, оскаржувана постанова згідно з пунктом 3 статті 1119 і частиною першої статті 11110 ГПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду. У такому розгляді суду необхідно врахувати наведене, з'ясувати обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015

зі справи № 916/1210/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій