Рішення № 48815434, 18.08.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5940/15

Головуючий у першій інстанції Івченко В. Б.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретаря Феленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів,

встановила:

22 липня 2014 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача аліменти на своє утримання у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення дітьми шестирічного віку, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є матір'ю малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилалась на те, що рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 19.11.2012 року з відповідача на її користь стягувались аліменти у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення дітьми трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5, після чого стягування завершилось.

Діти, які проживають з нею, мають суттєві вади фізичного розвитку, зокрема, донька ОСОБА_7 є інвалідом дитинства та через фізичні вади потребує постійного домашнього догляду, у зв'язку з чим вона здійснює за нею догляд до шести років.

У зв'язку з цим, позивачка звернулась до суду з даним позовом, однак, в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву з проханням справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі (а.с. 25).

Відповідач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням справу розглядати у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с. 24).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені.

В апеляційному порядку зазначене рішення оскаржує ОСОБА_3, яка не приймала участі у справі, однак на користь якої з відповідача ОСОБА_5 на утримання їх спільного сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, також утримуються аліменти у розмірові 1/4 частки всіх доходів відповідача ОСОБА_5

Апелянт посилалась на те, що оскільки вона не була залучена до участі у справі, то оскаржуваним рішенням були порушені її права та права її неповнолітнього сина.

У зв'язку з цим, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні її вимог, посилаючись на те, що рішення суду було ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права.

До суду апеляційної інстанції 06.08.2015 року з'явився представник апелянта - ОСОБА_9 та позивачка ОСОБА_4, яка суду пояснила, що вона проживає разом з відповідачем ОСОБА_5 і дітьми за адресою: АДРЕСА_1, у найманій квартирі, однак зареєстровані вони за місцем проходження служби її чоловіком - відповідачем ОСОБА_5 - АДРЕСА_2.

У зв'язку з цим, вони не отримували поштової кореспонденції суду апеляційної інстанції, у тому числі і копій апеляційної скарги, а тому просила відкласти розгляд справи на іншу дату (а.с.84).

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів, дійшла висновку про необхідність оголошення у справі перерви до 18.08.2015 року, до 15.00 год., для вручення копій апеляційної скарги сторонам у справі та повторного їх виклику в судове засідання.

При цьому позивач ОСОБА_4 особисто розписалась про отримання нею копії апеляційної скарги як для себе, так і для відповідача ОСОБА_5, та розписалась про отримання повідомлення для себе і відповідача про дату, час і місце наступного судового засідання (а.с.87, 88).

Таким чином, колегія суддів вважає, що сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, у тому числі, в порядку, передбаченому абз. 5 ч. 5 ст. 74 ЦПК України, оскільки за зареєстрованим у встановленому законом порядку місці не проживають (а.с.58-65), а також у відповідності до ч. 3 ст. 76 ЦПК України - через повнолітнього члена сім'ї - в даному випадку - через позивачку ОСОБА_4 - для відповідача ОСОБА_5

Заяви позивачки ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_5 про неможливість їх участі у розгляді справи 18.08.2015 року не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки направлені на відкладення справи, а не встановлення об'єктивних обставин у справі (а.с.93, 96).

При цьому, колегією суддів також враховано, що довідка головного лікаря дитячої міської клінічної лікарні № 3 ОСОБА_10 № 74 від 12.03.2015 року датована 12.08.2015 року і не відноситься до дати розгляду справи, тобто до 18.08.2015 року (а.с.94, 97).

У в'язку з викладеними обставинами, колегія суддів дійшла висновку про необхідність продовження розгляду справи за відсутності осіб, які не з'явились, так як їх неявка визнана судом неповажною.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду, останній виходив із того, що позивач ОСОБА_4 потребує від відповідача ОСОБА_5 аліментів на її утримання, у зв'язку із її доглядом за малолітніми дітьми, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, до досягнення ними шестирічного віку, а також із того, що відповідач ОСОБА_5 має можливість надавати їй матеріальну допомогу у вигляді аліментів.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступні обставини.

Так, звертаючись до суду з позовом, позивач посилалась на те, що рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19.11.2012 року у цивільній справі № 2-0107/2060/2012, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду АРК Україна від 12.03.2013 року, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення аліментів та про зменшення розміру аліментів, частково задоволено позов, та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу), щомісячно, на утримання кожної, до досягнення ними повноліття, починаючи з 01.08.2012 року.

Також вказаним рішенням було стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини заробітку(доходу), щомісячно, до досягнення дітьми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5, починаючи з 01.08.2012 року.

Оскільки діти досягли трирічного віку, то стягнення аліментів на утримання дружини відповідача - ОСОБА_4 було припинено.

Однак, оскільки вона продовжує здійснювати догляд за дітьми до досягнення ними шестирічного віку, вона також просила стягнути на її користь аліменти до досягнення дітьми шестирічного віку у розмірі 1/8 частини всіх його доходів.

Проте, ні позивач, ні відповідач не повідомили суд першої інстанції про те, що 12.12.2002 року постановою Конотопського міського суду Сумської області у цивільній справі № 2- 23 72/02 з відповідача ОСОБА_5, на користь апелянта ОСОБА_3 на утримання їх спільного сина, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, відповідного віку, щомісяця, починаючи з моменту звернення і до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.43-44).

Таким чином, відповідач ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_7 має зобов'язання щодо сплати аліментів на користь ОСОБА_3 по утриманню сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1\4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, відповідного віку, щомісяця, до ІНФОРМАЦІЯ_7.

Так, у відповідності до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі пред'явлення до особи, яка вже сплачує аліменти, позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або утримання на інших осіб суд має вчинити передбачені ч. 3 ст. 36 ЦПК України дії щодо залучення одержувача аліментів до участі у справі.

Однак, суд першої інстанції зазначених обставин не врахував і не залучив до участі у справі особу, на користь якої відповідач ОСОБА_5 уже сплачує аліменти, тобто апелянта ОСОБА_3

Зазначені обставини призвели до того, що на теперішній час з відповідача стягуються аліменти у загальній сумі, які перевищують 50 % його щомісячних доходів, а саме:

на користь апелянта ОСОБА_3 - аліменти на утримання їх спільного сина, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, до ІНФОРМАЦІЯ_7;

на користь позивачки ОСОБА_4 - аліменти на утримання доньок ОСОБА_7 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, по 1/8 частині на кожну дитину з усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, до ІНФОРМАЦІЯ_8, тобто у загальному розмірі 1/4 частини.

Тобто, з відповідача ОСОБА_5 підлягають стягненню аліменти у загальному розмірі 1/2 частини з усіх доходів( заробітку), що не перевищує 50 відсотків його заробітної плати (доходів). (1/4 + 1/8+ 1/8).

Разом з тим, оскаржуваним рішенням з відповідача додатково стягнуто аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/8 частини всіх його доходів щомісячно, що в загальному розмірі перевищує 50 % його щомісячного доходу на 1/8 частину.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 p. № 606-XІV ( 606-14 ) «Про виконавче провадження» максимальний розмір аліментів не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Крім того, п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 p. № 606-X1V ( 606-14 ) «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

З огляду а викладене, на підставі оскаржуваного рішення суду, розмір аліментів, який має стягуватись з відповідача ОСОБА_5 на користь апелянта ОСОБА_3 на користь їх сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, до ІНФОРМАЦІЯ_7, автоматично буде зменшений в ході виконання судового рішення.

Тобто оскаржуваним рішенням суду суттєво порушуються права апелянта ОСОБА_3, яка не була залучена до участі у справі, що є грубим порушенням норм цивільно-процесуального законодавства, та яке тягне за собою скасування оскаржуваного судового рішення.

Крім викладеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як було вказано вище, у відповідності до ч. 4 СК України право на утримання має дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Із наданої суду заяви відповідача, останній погодився з позовними вимогами ОСОБА_4, тобто визнав, що він має можливість надавати їй матеріальну допомогу, незважаючи на те, що з нього вже стягуються аліменти на утримання трьох дітей.

З цих підстав, колегія суддів погоджується з доводами апелянта з приводу того, що позовні вимоги є надуманими, спору між сторонами стосовно утримання позивачки не існує і позов направлений лише на зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню на утримання сина апелянта - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4

Окрім вищевикладеного, такого висновку колегія суддів також дійшла виходячи з того, що позивачка ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 проживають разом із дітьми, що було особисто підтверджено в суді апеляційної інстанції позивачкою ОСОБА_4

Крім того, матеріали справи не мають жодних доказів виникнення між сторонами спору щодо утримання дітей або позивачки з боку відповідача.

Більш того, та обставина, що оскаржуваним судовим рішення сторони фактично діяли з метою зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню на утримання сина апелянта - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, підтверджується позовними вимогами відповідача по даній справі ОСОБА_5 до апелянта ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, із 1/4 частини до 1/8 частини всіх його доходів (а.с.56)

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_5 мотивував тим, що він не має можливості сплачувати аліменти на утримання сина в зазначеному судом розмірі, оскільки загальний розмір аліментів на утримання трьох дітей, а також його дружини, перевищує 50 % його щомісячного доходу.

Таким чином, зазначеними доводами спростовується його заява до суду про згоду з позовними вимогами по даній справі (а.с.24), тобто спростовується його можливість надавати матеріальну допомогу у вигляді аліментів своїй дружині - ОСОБА_4 у розмірі 1/8 частини, та підтверджується факт відсутності спору між сторонами по даній справі.

Як пояснив в суді апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_9, за вказаними позовними вимогами Суворовський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, яким зменшив розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, на утримання їх сина, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4

Однак, зазначене рішення не набрало законної сили і наданий час перебуває на розгляді апеляційного суду Одеської області за апеляційною скаргою ОСОБА_3

З цього приводу колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду із заявами про неможливість прийняти участь у справі, сторони надали суду копію Суворовського районного суду м. Одеси від 15 травня 2015 року, яким дійсно було зменшено розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, на утримання їх сина, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, до 1\8 частини (а.с.95, 98). Дані про набрання рішенням законної сили відсутні.

Разом з тим, у вказаному рішенні йдеться про те, що з відповідача ОСОБА_5 стягуються аліменти у більшому розмірі, ніж 50%, тобто йдеться про оскаржуване судове рішення, яким стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 1/8 частини всіх доходів відповідача.

Таким чином, всі вищевикладені обставини свідчать про порушення оскаржуваним судовим рішенням прав і законних інтересів апелянта ОСОБА_3, яка не була залучена до участі у справі, а тому була позбавлена можливості надати свої заперечення проти позовної заяви і пояснення з приводу судового спору.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його повністю спростовують, рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2015 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення на її користь з ОСОБА_5 аліментів.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко