Ухвала суду № 48814747, 10.08.2015, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/717/15-ц

Провадження №4-с/498/25/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

10 серпня 2015 року смт. Велика Михайлівка Одеської області

Великомихайлівський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Теренчук Н.С.

при секретарі Іванову І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу заявника - стягувача ОСОБА_1 (заінтересовані особи - боржник ОСОБА_2 та відділ державної виконавчої служби Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області) на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження -

В С Т А Н О В И В:

Заявник просить визнати неправомірною та скасувати постанову від 22 червня 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 46313585 державного виконавця В.В.Лемак відділу державної виконавчої служби Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції Одеської області про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа 2/1508/411/2012 виданого 02 листопада 2012 року Великомихайлівським районним судом Одеської області; а також зобовязати державного виконавця В.В.Лемак вказаного відділу поновити виконавче провадження ВП № 46313585 з примусового виконання виконавчого листа 2/1508/411/2012 виданого 02 листопада 2012 року Великомихайлівським районним судом Одеської області.

У скарзі зазначено, що за вказаним виконавчим листом належало стягнути з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача борг за договором позики 157 000 грн., витрати з оплати судового збору 1570 грн., правової допомоги 500 грн..

Підставою для закінчення виконавчого провадження у постанові вказано те, що фактично виконано згідно наданих боржником квитанцій та розписок стягувача про отримання боргу, проте заявник стверджує, що після видачі судом вказаного виконавчого листа та його звернення до примусового виконання боржник не сплачував їй будь-яких грошових коштів на його виконання.

У судовому засіданні заявник та її представник вимоги своєї заяви підтримали та уточнили, що за вказаним виконавчим листом боржником було сплачено заявнику 67 199 грн. і залишок заборгованості на теперішній час складає 91 871 грн.. Пояснили, що надані позивачем розписки про отримання стягувачем поросят, зерна та грошових коштів 7000 грн., 30595 грн., 2500 грн. не є погашенням боргу за виконавчим листом, а стосуються майнових відносин стягувача і боржника як колишнього подружжя та партнерів по підприємницькій діяльності з використання комбайнів та іншої сільськогосподарської діяльності у рослинництві.

Заінтересована особа боржник ОСОБА_2 скаргу не визнав і суду пояснив, що борг за виконавчим документом був погашений перед стягувачем шляхом надання їй грошових коштів, поросят і зерна, про що вона видавала відповідні розписки. Також пояснив, що ніяких майнових відносин стягувача і боржника як колишнього подружжя та партнерів по підприємницькій діяльності з використання комбайнів та іншої сільськогосподарської діяльності у рослинництві у них не було, оскільки комбайни були арештовані, а він працював на своєму комбайні та повертав стягувачу борг.

Представник заінтересованої особи боржника ОСОБА_2- ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду від неї надійшла заява, в якій вона просила залишити без задоволення скаргу ОСОБА_1 на постанову державної виконавчої служби Великомихайлівського району Одеської області, у зв'язку з тим, що виконавчою службою виконано дії з припинення виконавчого провадження на законних підставах. Також просила розглянути справу у її відсутність з поважної причини, пов'язаної з незадовільним станом здоров'я.

Представник заінтересованої особи відділу ДВС Великомихайлівського МРУЮ у судове засідання не зявився, до суду надано письмові пояснення відділу про відмову у задоволені скарги. Зазначено, що 26.11.2012 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з боржника на користь стягувача боргу за договором позики 157 000 грн., витрат з оплати судового збору 1570 грн., правової допомоги 500 грн.. Це виконавче провадження було закінчено у звязку з визнанням між його сторонами мирової угоди, а під час провадження стягувач власноруч надавала до відділу розписки про погашення ОСОБА_2 боргу. 27.01.2015 року стягувач повторно подала заяву про виконання вказаного виконавчого листа, а боржник 02.02.2015 року надав до відділу заяву про надання квитанцій та розписок стягувача про сплату боргу за вказаним виконавчим листом, з яких були зняті та засвідчені копії і приєднані до матеріалів справи та винесена оскаржувана стягувачем постанова.

Вислухавши заявника, її представника, заінтересовану особу, дослідивши надані ними матеріали, суд находить скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

За виконавчим листом, виданим 02.11.2012 року Великомихайлівським районним судом Одеської області на виконання рішення від 07.08.2012 року у справі № 2/1508/411/2012, з боржника на користь стягувача стягнуто борг за договором позики 157000 грн., витрати з оплати судового збору 1570 грн., правової допомоги 500 грн., а всього на суму 159070 грн..

Постановою від 17.01.2015 року заступника начальника відділу державної виконавчої служби Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП № 46313585 з виконання вказаного виконавчого листа.

За заявою боржника від 02.02.2015 року на адресу цього відділу ДВС він надає копії квитанцій та розписок стягувача про сплату боргу в сумі 159070 грн. згідно вказаного виконавчого листа.

До заяви додані засвідчені відділом ДВС наступні розписки від імені стягувача та квитанції банківських установ:

розписка від 11.08.2010 року, що ОСОБА_1 отримала 2000 грн. за автомобіль ВАЗ 2105 по договору продажу. Ще повинна отримати 5000 грн. до кінця тижня;

розписка від 14.08.2000 року, що ОСОБА_1 оголошує про втрату права власності на автомобіль НОМЕР_1 ВАЗ 2105 у звязку з усним договором про передачу у власність ОСОБА_2 у звязку з виплатою суми 7000 грн.;

розписка від 21.10.2011 року, що ОСОБА_1 взяла у ОСОБА_2 2500 грн.;

розписка від 15.04.2013 року, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 поросят вагою 305 кг по 45 грн. за 1 кг загальною сумою 13725 грн.;

розписка від 11.06.2013 року, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 поросята в кількості 5 шт. загальною вагою 102 кг по 40 грн. на суму 4080 грн.;

розписка від 30.06.2013 року, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 ячмінь на суму 1600 грн.;

розписка від 8.08.2013 року, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 гроші в сумі 30595 грн.;

розписка від 20.08.2013 року, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 ячмінь у кількості 2138 кг по 2000 грн. за тону на суму 4276 грн.;

квитанція Ощадбанку від 09.09.2013 року про перерахування ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 49000 грн. з призначенням платежу «Виплачено заборгованість по рішенню суду»;

розписка від 8.10.2013 року, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 овес вагою 800 кг по 2000 грн. за тону на суму 1600 грн.;

розписка від 10.10.2013 року, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 зерно ячмінь вагою 830 кг по 2500 грн. за тону на суму 2075 грн.;

розписка від 11.10.2013 року, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 зерно ячмінь на суму 19050 грн. і овес на суму 3900 грн., а всього 22950 грн.;

квитанція Ощадбанку від 11.07.2014 року про перерахування ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 18199 грн. з призначенням платежу «Погашення заборгованості згідно рішення суду, повний розрахунок».

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 03 грудня 2012 року у справі № 1508/460/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної та особистої приватної власності на майно буди встановлені наступні обставини:

сторони перебували у шлюбі з 03 листопада 2005 року, припинили подружні відносини з травня 2010 року, рішення суду про розірвання вказаного шлюбу набрало законної сили 26 грудня 2011 року;

сторони згідно свідоцтв про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та свідоцтв про сплату єдиного податку займаються наданням послуг у рослинництві.

Вказаним рішенням за сторонами визнано право спільної сумісної власності на два комбайни марки ДОН-1500Б з жаткою для збирання зерна і причепом для її перевезення, пристроєм для збирання соняшника і кукурудзи. Відмовлено у частині позову про визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на автомобіль марки ВАЗ 2105 і причеп з мотиву їх придбання у ОСОБА_1 за 7000 грн. згідно розписок від 11 та 14 серпня 2010 року.

Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (частина 1 і 2 статті 11).

Заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням (частина 1 статті 32).

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання (частина 1 статті 36).

Виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (пункт 8 частини 1 і частина 3 статті 49).

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду (частина 1 статті 82).

Виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку, що підтвердженим є сплата боржником на користь стягувача грошових коштів за квитанціями банку від 09.09.2013 року 49000 грн. і від 11.07.2014 року 18 199 грн. на загальну суму 67 199 грн. на часткове виконання виконавчого листа від 02.11.2012 року про стягнення боргу та витрат у справі в загальній сумі 159 070 грн..

Щодо квитанцій від 11 і 14 серпня 2010 року та 21.10.2011 року, то вони не стосуються спірних правовідносин, оскільки видавались до винесення рішення у справі про стягнення боргу.

У розписці від 08.08.2013 року на 30595 грн. не зазначено про отримання стягувачем цих грошових сум на погашення боргу за договором позики на підставі рішення суду.

Щодо усіх розписок про отримання стягувачем від боржника поросят та зерна ячменю і вівса на загальну суму 50306 грн., то у них також не зазначено про отримання стягувачем цього майна на погашення боргу за договором позики на підставі рішення суду. Крім цього, державний виконавець і боржник у зазначеному вище порядку не звертались із заявою до суду про зміну способу і порядку виконання рішення, оскільки виконавчий лист передбачає сплату грошових коштів, а не передачу стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні суду та виконавчому листі.

Судом відхиляються пояснення боржника про оплату грошових коштів та передачу майна стягувачу за вказаними розписками на виконання рішення суду про стягнення боргу, оскільки він не надав суду з цього приводу належних та допустимих доказів, а також не спростував пояснень стягувача, що ці дії стосуються відносин стягувача і боржника як колишнього подружжя та партнерів по підприємницькій діяльності з використання комбайнів та іншої сільськогосподарської діяльності у рослинництві.

Пояснення стягувача в цій частині підтверджені описаним вище рішенням суду від 03.12.2012 року, за яким між сторонами існували невирішені відносини щодо поділу майна і вони мають два комбайни, які використовують у підприємницькій діяльності.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що стягувачем було сплачено на виконання рішення суду про стягнення боргу 67199 грн. і залишок заборгованості на день винесення оскаржуваної заявником постанови складає 91871 грн. (159 070 67 199), щодостягнення якого державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішення суду.

З цієї підстави постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є неправомірною і підлягає скасуванню, а виконавче провадження щодо стягнення залишку боргу необхідно поновити.

Керуючись статтями 383 і 387 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу заявника - стягувача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову від 22 червня 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 46313585 державного виконавця В.В.Лемак відділу державної виконавчої служби Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції Одеської області про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа 2/1508/411/2012 виданого 02 листопада 2012 року Великомихайлівським районним судом Одеської області визнати неправомірною та скасувати.

Зобовязати державного виконавця В.В.Лемак відділу державної виконавчої служби Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції Одеської області поновити виконавче провадження ВП № 46313585 з примусового виконання виконавчого листа 2/1508/411/2012 виданого 02 листопада 2012 року Великомихайлівським районним судом Одеської області щодо залишку заборгованості в сумі 91871 грн..

Про виконання ухвали відділу державної виконавчої служби Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції Одеської області повідомити суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання цієї ухвали суду.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Великомихайлівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 5-денний строк з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.С.Теренчук