Рішення № 48813399, 03.03.2010, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 2-48/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2010 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Бінько М.А.,

за участю: позивачки - ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2 управління ветеринарної медицини в Миколаївській області ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління ветеринарної медицини в Миколаївській області, ОСОБА_5 районної державної лікарні ветеринарної медицини, закритого акціонерного товариства страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування матеріальних збитків та компенсації моральної (немайнової) шкоди, завданих дорожньо транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 управління ветеринарної медицини в Миколаївській області про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 21 539 грн. 82 коп. та 200 000 грн. 00 коп. компенсації моральної (немайнової) шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.04.2008 року близько 09 год. 15 хв. на автошляху Ульянівка - Миколаїв, ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки "DAEWOO LANOS", державний знак НОМЕР_1, в належному технічному стані, що належить ОСОБА_5 районній державній лікарні ветеринарної медицини, порушив п. п. 2.3 "б", 11.2, 12.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Москвич - ИЖ 2717, державний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, що рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_7 загинув, що стало підставою для звернення його матері - ОСОБА_1 з даним позовом до суду.

Ухвалами суду від 15.07.2009 року до участі в справі в якості відповідачів залучені ОСОБА_5 районна державна лікарня ветеринарної медицини, закрите акціонерне товариство страхова компанія «Українська страхова група», а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_6

В судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1, збільшивши розмір позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 управління ветеринарної медицини в Миколаївській області, як юридичної особи, якій підпорядковується ОСОБА_5 районна державна лікарня ветеринарної медицини, матеріальну шкоду, яка складається з: витрат, пов'язаних з похованням загиблого в сумі 1 488 грн. 80 коп., вартості поминального обіду в сумі 2 694 грн. 02 коп. та виготовлення намогильної споруди в сумі 4 200 грн. 00 коп., а також 4 000 грн. 00 коп. за проведення автотехнічної експертизи, відповідно до постанови слідчого, 290 грн. 00 витрат за проживання експерта, 11 375 грн. 00 коп. за кредитними зобов'язаннями (7 777 грн. 76 коп. перед ВАТ Державний Ощадний банк України, 3 597 грн. 24 коп. перед ЗАТ КБ «ПриватБанк»), 2 000 грн. 00 коп. вартості проїзду до суду під час розгляду кримінальної справи, а всього - 26 047 грн. 82 коп.

Крім того, просила стягнути компенсацію моральної (немайнової) шкоди в розмірі 200 000 грн. 00 коп., посилаючись на ті душевні страждання, яких вона зазнала як мати внаслідок загибелі свого сина.

Представники ОСОБА_2 управління ветеринарної медицини в Миколаївській області в судовому засіданні заперечували проти стягнення обумовлених в позові сум з юридичної особи, інтереси якої вони представляють, зважаючи на відсутність для цього будь яких правових підстав.

Відповідачі ОСОБА_5 районна державна лікарня ветеринарної медицини та закрите акціонерне товариство страхова компанія «Українська страхова група» своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце проведення якого були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, відповідно до ст. 11 ЦПК України, а також матеріали кримінальної справи № 1-60/2009 за звинуваченням ОСОБА_8 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, суд прийшов до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 03.04.2008 року близько 09 год. 15 хв. на автошляху Ульянівка - Миколаїв, ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки "DAEWOO LANOS", державний знак НОМЕР_1, в належному технічному стані, що належить ОСОБА_5 районній державній лікарні ветеринарної медицини, порушив п. п. 2.3 "б", 11.2, 12.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Москвич - ИЖ 2717, державний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, що рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_7 загинув.

За фактом скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 був притягнутий до кримінальної відповідальності та вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.03.2009 року, зміненим ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 02.06.2009 року в частині покарання, був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок суду в кримінальній справі, що набрав законної сили, є обовязковим для суду, що розглядає справу щодо цивільно правових наслідків дій особи.

Згідно з вимогами ст.ст. 1166 - 1168, 1187 ЦК України, власник транспортного засобу має відповідати за шкоду, завдану внаслідок дії цього джерела підвищеної небезпеки, якщо не доведе, що шкода є наслідком непереборної сили, або умислу потерпілого.

При цьому, за положеннями ч.2 ст. 1187 ЦК України, власником джерела підвищеної небезпеки, вважається особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Що також, узгоджується з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року за N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", де зазначено, що "під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Тобто, для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за ст. 1187 ЦК України необхідно визначити дві основні ознаки володільця транспортного засобу: юридичну та матеріальну (фактичну), тобто виявити того, хто фактично володіє цим транспортним засобом (здійснює його експлуатацію, використання, зберігання та утримання), та відповідні правові підстави такого володіння.

При цьому, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.

Так, як вбачається з матеріалів справи автомобіль марки «DAEWOO LANOS», державний знак НОМЕР_1, за участю якого була скоєна вищевказана дорожньо транспортна пригода, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НІС № 265940, належить ОСОБА_5 районній державній лікарні ветеринарної медицини (згідно наказу № 4 від 14.01.2003 року «Про реорганізацію Управління державної ветеринарної медицини ОСОБА_5 районної державної адміністрації» останнє реорганізовано в ОСОБА_5 районну державну лікарню ветеринарної медицини), яка є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про Державну реєстрацію юридичної особи, а також довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Факт перебування ОСОБА_8, який керував обумовленим транспортним засобом під час дорожньо транспортної пригоди, в трудових відносинах з власником автомобіля сторонами в судовому засіданні не оспорювався та знайшов своє підтвердження відповідно до матеріалів кримінальної справи щодо звинувачення останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Отже, відповідач ОСОБА_5 районна державна лікарня ветеринарної медицини, як володілець указаного автомобіля «DAEWOO LANOS», який є джерелом підвищеної небезпеки, зобов'язаний відшкодувати позивачці заподіяну їй шкоду. Тоді як підстав для покладення даної відповідальності на інших осіб, зокрема, Головне управління ветеринарної медицини в Миколаївській області, суд не вбачає.

В той же час, згідно страхового полісу № ВВ/2009540 обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідачем ОСОБА_5 районною державною лікарнею ветеринарної медицини було укладено договір страхування, відповідно до якого страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - марки «DAEWOO LANOS», державний знак НОМЕР_1. Строк дії даного договору з 13.07.2007 року по 12.07.2008 року.

Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого був установлений в розмірі 51 000 грн. 00 коп.

Згідно наявних в матеріалах справи письмових доказів, зокрема товарного чеку б/н від 04.04.2008 року на суму 244 грн. 00 коп., накладної № 185 від 04.04.2008 року на суму 211 грн. 80 коп., накладної № 15 від 03.04.2008 року на суму 1 033 грн. 00 коп., позивачкою були понесені витрати, пов'язані з похованням сина на загальну суму 1 488 грн. 80 коп., а також 4 200 грн. 00 коп. на виготовлення намогильної споруди (дана сума сторонами не оспорювалася), відповідно до товарних чеків № 128, 129 від 19.05.2009 року, а всього 5 688 грн. 80 коп.

Зазначена сума підлягає стягненню з закритого акціонерного товариства страхова компанія «Українська страхова група», відповідно до приписів ст. 1201 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року (з послідуючими змінами та доповненнями), оскільки дані витрати відносяться до шкоди заподіяної життю та здоров'ю третіх осіб, при цьому розмір відшкодування не перевищив страхової суми, зазначеної в полісі.

Що стосується вимог позивачки ОСОБА_1 про стягнення витрат на організацію поминального обіду, останні не можуть бути задоволені, так як проведення поминальних обідів не передбачено Законом України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 року ( з послідуючими змінами та доповненнями), та не включено до «Мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг», затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 за № 193, отже не є обов'язковим, тому проведення та оплата поминальних обідів, що не відноситься до обрядів, є власною ініціативою осіб, які їх організують.

Відповідно до п.22.3. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року (з послідуючими змінами та доповненнями»), страховиком потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, визначаючи розмір компенсації моральної (немайнової) шкоди, яка полягала в душевних стражданнях, що зазнала позивачка в звязку з загибеллю її сина, відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», суд приймає до уваги характер та обсяг душевних страждань, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках та обставини заподіяння шкоди, тому на користь позивачки, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, підлягає стягненню грошовий еквівалент компенсації заподіяної їй моральної (немайнової) шкоди в розмірі 25 000 грн. 00 коп.: 2 550 грн. 00 коп. з закритого акціонерного товариства страхова компанія «Українська страхова група», 22 450 грн. 00 коп. з ОСОБА_5 районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Вирішуючи питання щодо вимог позивачки про стягнення 11 375 грн. 00 коп. за кредитними зобов'язаннями загиблого ОСОБА_7 перед ВАТ Державним Ощадним банком України та ЗАТ КБ «ПриватБанк», суд приймає до уваги положення ст. 22 ЦК України, відповідно до якої під збитками розуміють пряму дійсну шкоду (витрати, втрата або пошкодження майна), а також неотриманні доходи, тому вищевказані суми, на думку суду, не можуть бути віднесені до збитків, які відповідач заподіяв внаслідок дорожньо транспортної пригоди, оскільки питання щодо внесення платежів за кредитом передбачено відповідним зобов'язанням, що виникло між кредитодавцем та позичальником.

Також не підлягають задоволенню й вимоги позивачки щодо стягнення витрат на проведення експертизи, яка була призначена постановою слідчого СУ УМВД України в Миколаївській від 25.04.2008 року, так як питання щодо її призначення та подальшого стягнення її вартості вирішується в порядку, передбаченому КПК України. Тоді як, ст. 79 ЦПК України передбачає відшкодування стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрат, пов'язаних з проведенням судових експертиз, призначених під час розгляду відповідної цивільної справи. Зазначене стосується і витрат на проживання експерта.

Крім того, слід відмовити позивачці у стягненні 2 000 грн. 00 коп., визначених останньою як витрати, що повязані з її явкою до суду.

Так, на підтвердження витрат, пов'язаних з проїздом позивачки до суду були надані копії договорів найму транспортного засобу від 25.09.2008 року, 04.02.2009 року та 23.02.2009 року, але суд не може визнати надані докази достатніми, оскільки позивачка не надала жодних доказів того, що зазначена в них особа мала в користуванні на відповідній правовій підставі транспортний засіб, зобов'язання повністю виконано, виходячи з тексту останніх, а також не наданий розрахунок норм витрат пального за кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту, з належним підтвердженням останнього

В силу ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору та витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у визначених цивільним законодавством розмірах: 56 грн. 88 коп. судовий збір в частині вимог майнового характеру, 08 грн. 50 коп. судовий збір в частині вимог немайнового характеру та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи, в наступному порядку: з закритого акціонерного товариства страхова компанія «Українська страхова група» - 57 грн. 73 коп. (56 грн. 88 коп. + 85 коп.) судового збору та 07 грн. 65 коп. з ОСОБА_5 районної державної лікарні ветеринарної медицини; а також витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи: з закритого акціонерного товариства страхова компанія «Українська страхова група» - 03 грн. 24 коп. та 116 грн. 76 коп. з ОСОБА_5 районної державної лікарні ветеринарної медицини, з розрахунку часток задоволених позовних вимог майнового та немайнового характеру.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 79, 85, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 районної державної лікарні ветеринарної медицини, закритого акціонерного товариства страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування матеріальних збитків та компенсації моральної (немайнової) шкоди, завданих дорожньо транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування матеріальних збитків 5 688 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 80 коп.

Стягнути з закритого акціонерного товариства страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної (немайнової) шкоди в розмірі 2 550 ( дві тисячі пятсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної (немайнової) шкоди в розмірі 22 450 (двадцять дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління ветеринарної медицини в Миколаївській області про відшкодування матеріальних збитків та компенсації моральної (немайнової) шкоди, завданих дорожньо транспортною пригодою - відмовити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства страхова компанія «Українська страхова група» на користь держави (бюджет м. Вознесенська банк УДК в Миколаївській області код банку 23406957, МФО 826013, код платежу 22090100, р/р 31415537700007) судовий збір у розмірі 57 (п'ятдесят сім) грн. 73 коп.

Стягнути з закритого акціонерного товариства страхова компанія «Українська страхова група» на користь держави (бюджет м. Вознесенська: 22050000 банк ГУДКУ в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 23406957, р/р 31210259700007, МФО 826013) витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 03 (три) грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь держави (бюджет м. Вознесенська банк УДК в Миколаївській області код банку 23406957, МФО 826013, код платежу 22090100, р/р 31415537700007) судовий збір у розмірі 07 (сім) грн. 65 коп.

Стягнути з закритого акціонерного товариства страхова компанія «Українська страхова група» на користь держави (бюджет м. Вознесенська: 22050000 банк ГУДКУ в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 23406957, р/р 31210259700007, МФО 826013) витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 116 (сто шістнадцять) грн. 76 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя Л.В. Лузан