Постанова № 4881179, 09.09.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2009 № 18/71

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів:

За участю представників:

від позивача: представник не з’явився,

від відповідача : Кизима А.Д. – представник за довіреністю,

ві д третьої особи 1: Гарматюк А.Д. - представник за довіреністю,

від третьої особи 2: представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” та Відкритого акціонерного товариства „Київський електротехнічний завод „Транссигнал”

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.11.2007

у справі № 18/71 (суддя

за позовом Закритого акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія”

до Відкритого акціонерного товариства „Київський електротехнічний завод „Транссигнал”

треті особи: 1.Відкрите акціонерне товариство „Універмаг „Україна”,

2.Дейнега Іван Кирилович

про стягнення 15177,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2006 року Закритим акціонерним товариством „Українська транспортна страхова компанія” заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Київський електротехнічний завод „Транссигнал” 15 177,46 збитків за заподіяну шкоду та судових витрат.

В процесі розгляду даної справи у суді першої інстанції, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 15 177,46 грн. – основний борг, 6 192,40 грн. – інфляційних втрат, 1 504,44 грн. – 3% річних з простроченої суми та судові витрати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.11.2007р. у даній справі позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Київський електромеханічний завод „Транссигнал” на користь Закритого акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” 15 177,46 грн. шкоди, 151,77 грн. витрат по сплаті державного мита та 78,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 22.11.2007р. змінити та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 22.11.2007р. скасувати в частині стягнення збитків у розмірі 15 177, 46 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та припинити провадження у справі, оскільки відповідач у даній справі є неналежним відповідачем.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції не визначено реальні, дійсні, прямі збитки, що фактично зазнало ВАТ „Універмаг „Україна” внаслідок пошкодження автомобіля „Мерседес Бенц”. Крім того, апелянт посилається на те, що виплата страхового відшкодування відбулася поза межами страхового випадку, оскільки, Договором №224/ю не передбачено строк дії останнього.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – змінити.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – скасувати частково.

Третьою особою 1 надано відзив на апеляційні скарги, в якому просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін.

Третьою особою 2 не надано відзиву на апеляційні скарги.

Позивачем та третьою особою 2 не використано наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні. Матеріали справи містять докази про належне повідомлення позивача та третьої особи 2 про поновлення провадження та призначення справи до розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзивів, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

Як вбачається з Постанови Шевченківського районного суду від 12.05.2004р., 24.03.2004 року була скоєна дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки „Мерседес-Бенц” (державний номерний знак 178-73 КА) під керуванням Лахно П.М. та автомобіля марки „ЗІЛ-441” (державний номерний знак 142-29 КА), що належить відповідачеві, під керуванням Дейнеги І.К.

Особою, винною у скоєні ДТП, визнано водія автомобіля марки „ЗІЛ-441” (державний номерний знак 142-29 КА) Дейнегу І.К.

Встановлено, що Постанова Шевченківського районного суду від 12.05.2004р. сторонами у передбаченому законом порядку не оспорювалась.

Пошкоджений автомобіль марки „Мерседес-Бенц” (державний номерний знак 178-73 КА) був застрахований на підставі договору страхування №224/ю від 11.12.2003р. (далі –Договір).

З даного Договору вбачається, що Страховиком автомобіля марки „Мерседес-Бенц” (державний номерний знак 178-73 КА) є позивач, страхувальником є третя особа 1. Застрахованим ризиком, зокрема, є ризик дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до страхового полісу №00080029 від 13.12.2003р період страхування - з 30.12.2003 року по 12.06.2004р. (т. а.с. 9).

Розмір завданої шкоди автомобілю марки „Мерседес-Бенц” (державний номерний знак 178-73 КА) згідно з актом №469 дослідження спеціаліста – автотоварознавця від 21.04.2004р. ЛФ ЗАТ УЦПЩ „Експерт-Сервіс”, складає 18476,82 грн.

Встановлено та не спростовано сторонами, що позивачем на користь третьої особи 1 сплачено 485,40грн. – експертних послуг та 14658,01 грн. – страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №1786 від 21.04.2004р. та №2590 від 21.06.2004р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Стаття 27 Закону України „Про страхування" зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч. 1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За таких обставин, колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу суми страхового відшкодування в сумі 15 177,46 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 6192,40 грн. та 1504,44 грн. -3% річних колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість даних вимог, оскільки, з боку відповідача існує обов’язок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобов’язання, тому положення ст. 625 Цивільного кодексу України до даних правовідносин не застосовуються.

Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами безпідставність позовних вимог в частині основного боргу.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на вищевикладене.

Окрім того, щодо посилань апелянта на те, що судом першої інстанції не визначено реальні, дійсні, прямі збитки, що фактично зазнало ВАТ „Універмаг „Україна” внаслідок пошкодження автомобіля „Мерседес-Бенц” (державний номерний знак 178-73 КА), колегія суддів вважає, що такі посилання не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Судом апеляційної інстанції по даній справі призначалась судова автотоварознавча експертиза з метою визначення дійсного розміру матеріального збитку, отриманого власником застрахованого вищезазначеного транспортного засобу. Однак, експертиза не була проведена у зв”язку з невиконанням сторонами вимог експерта щодо надання оригіналів необхідних документів та у зв”язку з не проведенням оплати дослідження.

В пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів (див. також пункт 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 11.11.98 N 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" та пункт 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз").

Відповідно до вимог ст.22 ЦК України сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як свідчать матеріали справи, позивач та відповідач на протязі розгляду даного спору проявляли пасивність щодо всебічного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Окрім того, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на те, що вказаний вище автомобіль перебував в оренді в Компанії „Файнбуд” і тому, на думку відповідача, позов пред”явлено до неналежного відповідача, є безпідставними, приймаючи до уваги наступне.

Відповідачем не надано доказів, які свідчили б про те, що між відповідачем та Компанією „Файнбуд” при використанні автомобіля відповідача, який був учасником ДТП, мали місце орендні правовідносини.

Колегія суддів вважає, що між відповідачем та Компанією „Файнбуд” склались правовідносини з надання послуг по перевезенню, оскільки, як вбачається з листа Компанії „Файнбуд”, адресованого відповідачу ( а.с.71 ), Компанія просила виділити автотранспорт для перевезення будівельних панелей з м. Фастова до м. Києва; в подальшому відповідачем згідно даного листа Компанії останній було виділено автотранспорт ( а.с.72 ).

Встановлено, що, враховуючи те, що відповідачем у даному випадку надавались Компанії послуги з перевезення, тому даним автотранспортом керував не водій Компанії, а водій відповідача Дейнега І.К., який перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг з огляду на викладені вище обставини.

Проте, колегією суддів встановлено, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні помилково зазначив стягнення відповідних сум за даним позовом з ВАТ „Київський електромеханічний завод „Транссигнал”, замість стягнення з ВАТ „Київський електротехнічний завод”. У зв”язку з цим колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2007р. слід в цій частині змінити.

Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” та Відкритого акціонерного товариства „Київський електротехнічний завод „Транссигнал” на рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2007 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.11.2007 року у справі №18/71 змінити та викласти його в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Київський електротехнічний завод „Транссигнал” (01135, м.Київ, вул..Жилянська, 97, код ЄДРПОУ 00260652) на користь Закритого акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” (01033, м.Київ, вул..Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) 15 177,46 грн. шкоди, 151,77 грн. витрат по сплаті держмита та 78,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині відмовити.”

3. Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ.

4. Матеріали справи №18/71 направити до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя

Судді