Постанова № 48810240, 30.08.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4671/2012

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.08.2013 Вінницький міський суд Вінницької області

у складі :

головуючого суддіШидловського О.В.,

при секретаріАнтоновій К.Є.,

за участю:

прокурораГрималюка В.В.,

підсуднихОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілихОСОБА_3,

представника потерпілихОСОБА_4,

адвокатівОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_6 про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.ст. 222 ч.2, 190 ч.2, 286 ч.2 КК України та ОСОБА_2 за ст.ст. 366 ч.1, 358 ч.3, 191 ч.3, 190 ч.4 КК України на додаткове розслідування,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.ст. 172 ч.1, 222 ч.1, 2, 366 ч.3, 358 ч.4, 190 ч.2, 286 ч.2 КК України та ОСОБА_2 за ст.ст. 366 ч.1, 358 ч.3, 191 ч.3, 190 ч.4 КК України.

Адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заявив клопотання про направлення кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, на додаткове розслідування. Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового слідства було допущено грубі порушення вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України. Зокрема, органами досудового слідства не встановлено, кому саме заподіяно збитки внаслідок вчинення інкримінованого ОСОБА_1 Також захисник ОСОБА_1 зазначає, що обвинувачення ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 шляхом обману та зловживання довірою заволодів транспортними засобами, проте фактично спір виник не у зв'язку з передачею транспортних засобів, а у зв'язку з розрахунком за них. Так, транспортні засоби передавались без оплати для того, щоб в подальшому під їх заставу отримати кредитні кошти і такий спосіб їх придбання був запропонований не ОСОБА_1, а ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які досудовим слідством визнані потерпілими у кримінальній справі.

Захисник ОСОБА_1 також вважає, що вартість транспортних засобів, заволодіння якими інкримінується ОСОБА_1, органами досудового слідства визначено з порушенням чинного законодавства, оскільки з предявленого ОСОБА_1 обвинувачення вбачається, що вартість відчужуваних ОСОБА_1 транспортних засобів визначалась відповідно до домовленості ОСОБА_1 з однієї сторони і ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з іншої сторони. При цьому вказаний розмір збитків включає не лише вартість транспортних засобів, а ще і витрати, понесені у зв'язку з постановкою транспортних засобів на облік та частину доходу, отриманого внаслідок їх експлуатації. Таким чином, на думку захисника ОСОБА_1, органами досудового слідства не було визначено реальну вартість транспортних засобів, а відтак і не встановлено справжніх збитків, які заподіяні потерпілим.

Крім того, захисник ОСОБА_1 вважає, що неповнота досудового слідства полягає і в тому, що в порушення вимог ст.ст. 22, 74, 75 КПК України органами досудового слідства не було проведено почеркознавчу експертизу розписок, складених ОСОБА_1 Необхідність проведення таких експертиз захисник ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що його підзахисний заперечував факт їх складання на суму 132 280 євро.

Також, на думку захисника ОСОБА_1, потребують проведення додаткової перевірки обставини стосовно передачі ОСОБА_1, згідно обвинувального висновку, в середині грудні грудня 2008 року ОСОБА_9 на ринку «Урожай» грошових коштів в сумі 299 073,45 грн., оскільки фактично кошти ОСОБА_1 передані не були, ОСОБА_9 виступав у якості поручителя, не є власником вказаних коштів, а відтак не може бути і потерпілим. Під час здійснення досудового слідства не враховано, що з листопада 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 склались неприязні стосунки, у зв'язку з непорозумінням щодо розрахунків за транспортні засоби, а тому підлягає зясуванню, з яких спонукань ОСОБА_9 виступав поручителем ОСОБА_1 Крім того, органами досудового слідства не встановлено джерело походження коштів в сумі 30 000 євро, які були позичені ОСОБА_1 Необхідність такого зясування випливає з того, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не працюють і субєктами підприємницької діяльності не зареєстровані, а тому сума в 30 000 євро для них є значною. Крім того, обвинувачення ґрунтується на тому, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ОСОБА_13 впізнали ОСОБА_1 як особу, якій передали 30 000 євро, проте в судовому засіданні не могли пояснити, за якими ознаками впізнали ОСОБА_1, стверджували, що слідчий предявляв їм фотознімки значної величини. При цьому з протоколів предявлення фотознімків для впізнання випливає, що ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 було предявлено копії фотознімків з паспорта ОСОБА_1 З копії паспорта ОСОБА_1 вбачається, що його було видано 24.06.2003р., а тому предявлені вказаним особам копії фотокарток є застарілими стосовно події грудня 2008 року. Крім того, на час проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_1 перебував під вартою, а тому слідчий мав можливість провести впізнання особи.

Також при провадженні досудового слідства у кримінальній справі, порушеній за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, було порушено вимоги чинного кримінально-процесуального законодавства в частині предявлення ОСОБА_1 всіх матеріалів розслідування для ознайомлення та порушено його право на захист. Зокрема, 10.02.2010 р. ОСОБА_1 було предявлено постанову про притягнення в якості обвинуваченого та допитано його і відразу ж після цього оголошено обвинуваченому про закінчення досудового слідства у справі та предявлено матеріали справи для ознайомлення. При цьому вимоги ст. 217 КПК України в частині надання матеріалів справи для ознайомлення потерпілим виконані не були, а тому виконання вимог ст. 218 КПК України було незаконним, оскільки допускається лише після виконання вимог ст. 217 КПК України.

Крім того, 10.02.2010р. ОСОБА_1 та його захисником було заявлено клопотання про доповнення слідства та закриття справи, проте в порушення вимог ст. 221 КПК України постанова про відмову в задоволенні заявленого клопотання ОСОБА_1 та його захиснику оголошена не була. Також оголошення ОСОБА_1 про закінчення досудового слідства одразу ж після предявлення ОСОБА_1 обвинувачення та здійснення його допиту порушує права останнього, встановлені ст. 142 КПК України.

Підсудний ОСОБА_1 заявлене клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Підсудна ОСОБА_2 та її захисник заявлене клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Прокурор, представник потерпілих ОСОБА_4, потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_3 проти задоволення заявленого клопотання заперечували.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

З приводу тверджень адвоката ОСОБА_6 в частині відсутності в матеріалах справи документальних доказів, які б підтверджували факт належності вищевказаних транспортних засобів на праві власності ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вбачається наступне.

В ході як досудового, так і судового слідства підсудний ОСОБА_1 дав вичерпні свідчення щодо процедури придбання транспортних засобів.

Так, ним було зазначено, що у травні 2008 року він за посередництвом ОСОБА_14 звернувся безпосередньо до ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з пропозицією придбання у них вантажних автомобілів. При цьому, ОСОБА_14 раніше йому повідомив умови придбання автотранспорту у ОСОБА_9 та його компаньйонів. З іншими особами ОСОБА_1 будь-яких домовленостей не мав. З його слів він не цікавився юридичними питаннями вчинення даного договору. Він придбавав автомобілі саме у зазначених осіб. Усі розрахунки проводились з ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т.2 а.с.14-17, т.3 а.с.42-244, т.6 а.с.213-215).

Аналогічні свідчення давали на досудовому та судовому слідстві ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т.3 а.с.170-173,174-178,180-182).

Підтвердила факт придбання автомобілів у зазначених осіб і підсудна ОСОБА_2, зокрема на очних ставках з ОСОБА_9 та в суді (т.3 а.с.250-252).

Таким чином, будь-які суперечності або невідповідності в частині права власності на транспортні засоби, а саме вантажні автомобілі з напівпричепами, відсутні.

Відповідно до положень ст. 65 КПК України, визначено, що доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 49 КПК України потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

На думку сторони потерпілих шкода заподіяна саме ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки сумніви щодо фактичної належності даним особам транспортних засобів відсутні.

Твердження ОСОБА_6 про те, що сідельний тягач-Е марки «Scania 124L420», шасі № XLER4X20004475923 постановлено на облік на ПП «Бріана» не доводиться матеріалами справи, оскільки даний транспортний засіб був ввезений за дорученням ПП «Бріанна», яке в подальшому видало довідку - рахунок (т.4, а.с.249; т.5, а.с.81-93).

Окрім того, твердження адвоката ОСОБА_6 про відсутність претензій до підсудних з боку ОСОБА_15 спростовується її показами на досудовому слідстві та в суді, відповідно до яких вона передала усі повноваження своєму чоловікові ОСОБА_7, оскільки транспортні засоби були придбані на спільні кошти ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (т.3 а.с. 169).

З огляду на наведене, переконання адвоката ОСОБА_6 про передчасність визнання ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 потерпілими по справі не відповідає дійсним обставинам та матеріалам кримінальної справи, а відтак відсутня неповнота досудового слідства в цій частині.

Адвокат ОСОБА_6 акцентує увагу суду на той факт, що під час досудового слідства вартість транспортних засобів визначено з порушенням чинного законодавства, оскільки з предявленого ОСОБА_1 обвинувачення вбачається, що вартість відчужуваних ОСОБА_1 транспортних засобів визначалась відповідно до домовленості ОСОБА_1 з однієї сторони і ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з іншої сторони. При цьому вказаний розмір збитків включає не лише вартість транспортних засобів, а ще і витрати, понесені у зв'язку з постановкою транспортних засобів на облік та частину доходу, отриманого внаслідок їх експлуатації.

Дане твердження спростовується тим, що підсудний ОСОБА_1 жодним чином ні на досудовому слідстві, ні під час розгляду справи в суді не заперечував щодо вартості транспортних засобів, які ним з ОСОБА_2 були придбані у потерпілих. Загальна сума була визначена за спільною домовленістю між сторонами та була ним особисто зазначена в розписках, які були видані на імя ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та становила 239 000 євро (т.7 а.с.1). Дана сума за свідченням як потерпілих, так і підсудного складалась із собівартості транспортних засобів, та витрат, які були повязані з їх переміщенням із-за кордону до місця призначення на Україні, а також розмитненням та постановкою на реєстраційний облік в органах ДАІ. Однак, в жодних свідченнях не зазначалось, що в вартість транспортних засобів був включений «дохід, отриманий внаслідок їх експлуатації».

Крім того, підсудний ОСОБА_1 під час розслідування неодноразово змінював покази щодо наявної заборгованості. Зокрема, при дачі показів в якості свідка 14.06.2009 року (т.2 а.с.133) ОСОБА_1 стверджує, що писав розписку на суму 132 280 євро під тиском з боку ОСОБА_9. Під час допиту в якості обвинуваченого 03.12.2009 року в присутності захисника ОСОБА_6, ОСОБА_1 надавалась розписка від 10.11.08 на суму 132 280 євро, на що ОСОБА_1 повідомив, що наполягає на раніше даних показах (т.6 а.с.213-215), а вже при проведенні очної ставки з ОСОБА_9, ОСОБА_1 повідомив, що нібито він писав розписку на суму 32 280 євро, а цифру « 1» хтось дописав. Крім того, відповідно до звернень ОСОБА_1 в різні інстанції, останній неодноразово вказує, що писав розписку на суму саме 132 280 євро. Щодо пояснень підсудної ОСОБА_2 з цього приводу, то в судовому засіданні нею не заперечувався факт написання розписок саме на суму 132 280 євро.

При наявності сумніву вартості вказаного вище майна, захист та підсудні мали право та можливість заявляти клопотання щодо призначення проведення судово-почеркознавчої експертизи, для уточнення достовірності розписок, а також про призначення експертизи щодо встановлення вартості автомобілів, чим і усунути неповноту досудового слідства.

Крім того, в своєму клопотанні ОСОБА_6 вказує на те згідно обвинувального висновку, в середині грудня 2008 року ОСОБА_9 на ринку «Урожай» було передано грошові кошти в сумі 299 073,45 грн., проте в судовому засіданні встановлено, що фактично кошти ОСОБА_1 передані не були, ОСОБА_9 виступав у якості поручителя та не був власником вказаних коштів, а відтак не може бути і потерпілим, а також те, що під час здійснення досудового слідства не враховано, що з листопада 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 склались неприязні стосунки, у зв'язку з непорозумінням щодо розрахунків за транспортні засоби, а тому підлягає зясуванню, з яких спонукань ОСОБА_9 виступав поручителем ОСОБА_1

Зясування спонукань, за яких ОСОБА_9 виступав поручителем ОСОБА_1, є абсолютно недоречним і не може жодним чином вплинути ані на кваліфікацію дій підсудних, ані на прийняття рішення по справі загалом. А відтак, не може вважатись підставою для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.

Крім того, як вказує у своєму клопотанні ОСОБА_6, органами досудового слідства не встановлено джерело походження коштів в сумі 30 000 євро, які були позичені ОСОБА_1 Необхідність такого зясування випливає з того, що ОСОБА_11 та ОСОБА_16 не працюють і субєктами підприємницької діяльності не зареєстровані, а тому сума в 30 тис. євро для них є значною.

В першу чергу необхідно зазначити, що підтвердження доходу свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_11 та джерело походження коштів в сумі 30 000 євро, які були передані зазначеними свідками підсудним (обставини, які, на думку адвоката ОСОБА_6, вказують на неповноту слідства) не є предметом доказування по даній кримінальній справі відповідно до вимог ст. 64 КПК України (в редакції 1960 року). Факт передачі коштів був підтверджений потерпілими та свідком ОСОБА_13 як на досудовому слідстві, так і в суді.

Крім того, як вбачається з клопотання ОСОБА_6, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_16, ОСОБА_13 впізнали ОСОБА_1 як особу, якій передали 30 000 євро. Окрім того ОСОБА_11, ОСОБА_16 та ОСОБА_13 впізнали ОСОБА_2, яка особу, яка була разом з ОСОБА_1 під час передачі останньому грошових коштів (т.2, а.с.57,67,75). Проте в судовому засіданні не могли пояснити, за якими ознаками впізнали ОСОБА_1, стверджували, що слідчий предявляв їм фотознімки, однак, на час проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_1 перебував під вартою, а тому слідчий мав можливість провести впізнання особи

Сумніви щодо належності проведення на досудовому слідстві такої слідчої дії як впізнання осіб підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повністю усунуті з огляду на впізнання цих осіб зазначеними свідками в судовому засіданні. ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_13 впевнено вказали на підсудних, як на тих осіб, яким в грудні 2008 року були передані на прохання ОСОБА_9 30 000 євро. Окрім того, в своїх свідченнях в суді чітко визначили, за якими ознаками впізнали підсудних на досудовому слідстві.

Крім того, ОСОБА_6 вказує у своєму клопотанні на те, що при провадженні досудового слідства по кримінальній справі по ст. 190 ч.4 КК України було порушено вимоги КПК про обовязковість предявлення обвинуваченому всіх матеріалів для розслідування для ознайомлення та порушено право обвинуваченого на захист.

Щодо порушення, на думку адвоката ОСОБА_6, вимог чинного кримінально-процесуального законодавства в частині предявлення ОСОБА_1 всіх матеріалів розслідування для ознайомлення та його права на захист, а також порушення права на доповнення слідства, необхідно зауважити на наступне.

Як визначено п. 5 ч. 1 ст. 237 КПК України, під час попереднього судового засідання суд зясовує, чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Суд не вбачає дані підстави обґрунтованими і такими, що є істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства і перешкоджають розгляду справи по суті. Більш того, відповідно до процесуальних прав підсудного та його захисника, передбачених чинним законодавством, останні мають законне право на доповнення як матеріалів досудового слідства, а в подальшому і судового.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_6.

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.ст. 222 ч. 2, 190 ч.2, 286 ч.2 КК України та ОСОБА_2 за ст.ст. 366 ч.1, 358 ч.3, 191 ч.3, 190 ч.4 КК України на додаткове розслідування відмовити.

Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя