Рішення № 48808169, 18.12.2014, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2591/14-ц

Провадження № 2/126/708/14

"18" грудня 2014 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Дісяк В. В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики з тих підстав, що як стверджує, 21.08.2012 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до якого він передав ОСОБА_4 гроші в розмірі 95 000 грн. Укладення договору позики підтверджується розпискою від 21.08.2012 року. Грошові кошти в розмірі 95 000 грн. були передані ОСОБА_4 у момент підписання розписки, при цьому були присутні свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_5, про що зазначено в розписці разом з підписами вказаних осіб. Відповідно до домовленості з ОСОБА_4, він повинен був щомісячно повертати йому певну суму коштів, або, за наявності такої можливості - всю суму боргу разом. ОСОБА_4 поступово, у відповідності до їх домовленості, повертав йому грошові кошти наступним чином: серпень 2012 року - 4 525 грн., вересень 2012 року - 8 729 грн., жовтень 2012 року - 10 000 грн., листопад 2012 року - 9 464 грн., грудень 2012 року - 6 414 грн., січень 2013 року - 5 365 грн., лютий 2013 року - 2 492 грн., березень 2013 року - 1 434 грн. Таким чином, ОСОБА_4 було повернуто частину боргу в сумі 48 423 грн. Починаючи з квітня 2013 року ОСОБА_4 перестав сплачувати борг і на даний час заборгованість становить 46 577 грн. 02.04.2014 року ОСОБА_4 був направлений лист з нагадуванням про необхідність сплати боргу, проте він жодним чином не відреагував на таке прохання. У відповідності до розрахунків, суми індексу інфляції, яка станом на 18.06.2014 року становить 5 263.20 грн., трьох відсотків річних 1 615.52 грн., загальна сума заборгованості становить 53 455.72 грн. Просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь суму основного боргу в розмірі 46 577 грн., три відсотки річних в розмірі 1 615.52 грн., індекс інфляції в розмірі 5 263.20 грн., а разом 53 455.72 грн.

ОСОБА_4 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики з тих підстав, що як стверджує, договору позики між ним та ОСОБА_3 та факту передачі йому 95 000 грн. не було. Він, працюючи водієм у ТОВ "Стамір" м.Київ, скоїв ДТП на автомобілі Volvo FH д/н НОМЕР_5 із напівпричепом д/н НОМЕР_7, який належить ОСОБА_3, зіткнувшись з автомобілем DAF 93 д/н НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_6 Відповідно до постанови Бершадського районного суду Вінницької області від 08.02.2010 року він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді 340 грн. штрафу в дохід держави за скоєння ДТП. За рішенням Дарницького районного суду м. Києва № 2-1202/11 від 23.03.2011 року з ТОВ "Стамір", в якому він працював водієм, стягнуто на користь ОСОБА_7, якій належить автомобіль DAF 93 д/н НОМЕР_6, матеріальну шкоду в сумі 86 968 грн. 88 коп., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., судові витрати в сумі 3 159 грн., а всього 95 127 грн. Таким чином, борг ТОВ "Стамір" перед ОСОБА_7 становить 95 127 грн., який він заподіяв внаслідок ДТП під час виконання ним трудових обов'язків в підприємстві ТОВ "Стамір". Він, перебуваючи на роботі у ТОВ "Стамір", не отримуючи ніякої позики від ОСОБА_3, сплачував з серпня 2012 року по березень 2013 року включно грошові кошти в сумі 48 423 грн. за заподіяну матеріальну шкоду, яку винен внаслідок ДТП. Таким чином він не заперечує та зобов'язується повернути решту коштів матеріальної шкоди ТОВ "Стамір", що на час його звільнення складає 53 455 грн. 72 коп. Так як повернення грошових коштів за заподіяну матеріальну шкоду та стягнення боргу за договором позики є різними правовідносинами, тому позов повинен пред'являтись належним позивачем - ТОВ "Стамір". Просить визнати договір позики від 21.08.2012 року недійсним.

Представник позивача - зустрічного відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, в зустрічному позові просить відмовити.

Відповідач - зустрічний позивач ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнали, зустрічний позов підтримали в повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 21.08.2012 року відповідач ОСОБА_4 в присутності двох свідків співробітників ТОВ «Стамір» м.Київ надав розписку позивачу ОСОБА_3 про те, що він винен та зобов'язується віддати йому 95 000 гривень, що підтверджується копією цієї розписки, цього факту ніхто зі сторін не заперечує.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 працював водієм в ТОВ «Стамір» м.Київ, співвласником котрого є позивач ОСОБА_3, чого ніхто зі сторін не заперечує.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, працюючи водієм автомобіля VOLVO FH 12 державний номер НОМЕР_5 із напівпричепом MA6Y ARSR державний номер НОМЕР_4, котрий належав ТЗОВ «Стамір», 15 січня 2010 року в с. Шляхова Бершадського району Вінницької області не врахував дорожню обстановку, що призвело до зіткнення з автомобілем DAF 93 державний номер НОМЕР_6, що підтверджується копією постанови Бершадського районного суду Вінницької області від 08.02.2010 року, з котрої видно, що ОСОБА_4 підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу по ст. 124 КУпАП.

Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23.03.2011 року із ТОВ «Стамір» в результаті завданої його працівником ОСОБА_4 під час виконання своїх трудових обов'язків на користь власника автомобіля DAF 93 державний номер НОМЕР_6 ОСОБА_7 стягнуто 86 968 грн. 88 коп. матеріальної шкоди, 5 000 грн. моральної шкоди та 3 159 грн. 61 коп. судових витрат, що підтверджується копією цього рішення, цього факту ніхто зі сторін не заперечує.

Тому суд вважає, що у даному випадку між сторонами склались трудові відносини, які повинні вирішуватися згідно з діючим трудовим законодавством України.

Показання свідка ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_1 про те, що 21.08.2012 року вони були присутніми при передачі позивачем ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_4 грошей в сумі 95 тисяч гривень суд розцінює критично, оскільки на час складення розписки вони всі були співробітниками ТОВ «Стамір», щодо конкретних обставин написання розписки та передачі грошей вони давали суперечливі показання.

З урахуванням наведеного, суд ставить під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, оскільки вони, як співробітники товариства, співвласником котрого є позивач, є заінтересованими в результаті розгляду справи, їх показання об'єктивно не підтверджуються і суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються особами, котрі беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Тому суд вважає, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики є незаконним, необґрунтованим безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню з вищенаведених підстав.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики суд вважає таким, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що в результаті вчинення 15.01.2010 року працівником ТОВ «Стамір» ОСОБА_4 дорожньо-транспортної пригоди була заподіяна шкода власнику автомобіля DAF 93 державний номер НОМЕР_6 ОСОБА_7 в розмірі з врахуванням понесених судових витрат 95 127 гривень, що підтверджується вищевказаними постановою та рішенням судів.

З врахування цих обставин а також того, що у вищевказаному ДТП винен відповідач, ОСОБА_4 21.08.2012 року надав позивачу, співвласнику ТОВ «Стамір» позивачу ОСОБА_3 відповідну розписку.

Тобто, в даному випадку наявні трудові відносини між працівником та особою, котра повинна нести відповідальність за шкоду, заподіяну її працівником.

Згідно зі ст.638 ч.1 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ж зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В судовому засіданні ні позивач, ні відповідач не довели, що мав місце договір позики, тобто, що позивач на умовах поворотності надав відповідачеві певну суму грошей.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що договір позики між сторонами укладеним не був.

Оскільки договір позики між позивачем та відповідачем не є вчиненим, зобов'язання за даним договором не виникли, а тому неможливо визнати цей договір недійсним, оскільки він є неукладеним.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає зустрічний позов незаконним, необґрунтованим, безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню в повному об'ємі.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 202, 207, ст. 638 ч. 1, 1046, 1047 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 213, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики - відмовити повністю.

В зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики - відмовити повністю.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 одну тисячу шістдесят гривень судових витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя В. І. Гуцол