Ухвала суду № 48807581, 20.08.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

760/20574/14-ц

2-104/15

солом`янський районний суд м. Києва

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2015 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Грінченко Є.С.,

представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

представників відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши позов Приватного акціонерного товариства «ХЛАДОПРОМ» до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_5 про визнання недійсними повністю свідоцтв на знак для товарів і послуг, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив суд визнати недійсним повністю Свідоцтво на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за НОМЕР_1 від 26.04.2010 року та Свідоцтво на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» за НОМЕР_2 від 26.04.2010 року, зобов`язати Державну службу інтелектуальної власності України (далі - ДСІВУ) внести відомості про визнання недійсними повністю вищезазначених свідоцтв до відповідного Державного реєстру та опублікувати такі відомості в офіційному бюлетені «Промислова власність», мотивуючи свої вимоги з урахуванням пояснень його представників в судовому засіданні наступним.

Так, представники позивача акцентують увагу суду на тому, що Відкрите акціонерне товариство «Київський холодокомбінат №2» подало заявку на реєстрацію знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3» ще 22 лютого 1999 року, в той час як відповідач ОСОБА_5 з відповідними заявками на реєстрацію знаків для товарів і послуг на «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2» до ДСІВУ звернувся лише 04 липня 2008 року.

Відповідно і реєстрація ДСІВУ торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_3» відбулася значно раніше із видачею свідоцтва на знак для товарів і послуг (16 квітня 2001 року), аніж «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1» (26 квітня 2010 року), відтак представники позивача наполягають на тому, що з 2001 року діють виключно права позивача на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3», що відповідно до положень Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» надає останньому виключних прав використовувати зазначену торговельну марку для виробництва товарів, для яких вона була зареєстрована, за своїм розсудом, а також виключно позивач має право дозволяти іншим особам використовувати цю торговельну марку без його дозволу.

В той же час, позивач дізнався про те, що ДСІВУ всупереч положенням вищезазначеного закону зареєструвала торговельні марки «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1» для товарів, зокрема, 30 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП), серед яких є морозиво.

Так, представники позивача зазначають, що знаки «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1» зареєстровані для тих же товарів та споріднених з товарами послуг, що і знак «ІНФОРМАЦІЯ_3». При цьому, заявка на реєстрацію знаків «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1» була подана, як наведено вище, набагато пізніше, ніж був зареєстрований знак «ІНФОРМАЦІЯ_3», відтак позивач за таких обставин, вважає, що має пріоритет на використання свого знаку, а дії відповідача ДСІВУ по реєстрації знаку та видачі відповідного свідоцтва кваліфікує як такі, що не відповідають положенням закону.

Звертаючи увагу на звукову (фонетичну), графічну (візуальну) та смислову (семантичну) схожість, позивач стверджує про те, що вищезазначені позначення схожі до ступеню змішування, зокрема на те, що незважаючи на комбінацію слів в позначеннях із додаванням «ІНФОРМАЦІЯ_10», «ІНФОРМАЦІЯ_7», «ІНФОРМАЦІЯ_6», домінуючим елементом все ж таки є «ІНФОРМАЦІЯ_3», який перебуває під охороною.

Таким чином, позивач робить висновок про те, що ДСІВУ всупереч закону надала правову охорону позначенню, яке є оманливим і таким, що призводить до введення в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу. Схожість товарів та однорідність послуг за вищезазначеними свідоцтвами є також очевидною, наполягають представники позивача.

Так, за твердженням позивача, торговельні марки за оспорюваними свідоцтвами не відповідають умовам надання правової охорони, а саме є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком позивача «ІНФОРМАЦІЯ_3» за свідоцтвом України НОМЕР_3, а також можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар.

В обґрунтування права на звернення до суду позивач зазначає, що діями ДСІВУ щодо реєстрації оспорюваних свідоцтв на знаки для товарів і послуг та діями ОСОБА_5 щодо використання торговельних марок за оспорюваними свідоцтвами створюються перешкоди у здійсненні ним виключних прав інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України НОМЕР_3.

Відтак вважаючи свої права порушеними, позивач вимагає судового захисту шляхом припинення дій, які порушують такі права, та відновлення становища, яке існувало до порушення (Том №1 а.с.1а-7)

Представники відповідача ДСІВУ та ОСОБА_5 кожний окремо проти задоволення позову заперечували, посилалися на те, що ДСІВУ було ретельно перевірені матеріали відповідних заявок, зокрема, відповідачем ОСОБА_5 надані пояснення і внесені відповідні зміни в ці матеріали на предмет як самого переліку товарів у класі МКТП, так і щодо виробника товарів оспорюваних свідоцтв.

Крім того, представник ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначала, що порівнюючи вищезазначені позначення, навпаки, відсутні ознаки звукової, графічної схожості, оскільки торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_3» має один елемент, в той час як оспорювані - по 3 («ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_9» або «ІНФОРМАЦІЯ_7»), що «ІНФОРМАЦІЯ_3» виконаний стандартним шрифтом, а оспорювані позначення - різними оригінальними шрифтами, містить зображення у вигляді трикутників, що нагадує айсберг, з хвилястою стрічкою у нижній частині, над якою на фоні трикутника зображено три ведмеді, що за семантикою «ІНФОРМАЦІЯ_3» має один словесний елемент, а оспорювані три словесні елементи із самостійним значенням - «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_9» або «ІНФОРМАЦІЯ_8». Представник відповідача ОСОБА_5 наполягає на тому, що в даному конкретному випадку споживач за наявною графічною відмінністю достовірно вирізнить товари цих різних, на її думку, торговельних марок.

Також, представник відповідача ОСОБА_5 наводила дані про те, що в Україні на сьогоднішній день зареєстровано промислові зразки, в яких використано словесний елемент «ІНФОРМАЦІЯ_4», як то морозиво «Каштан» ТМ «Рудь», АТ «Житомирський маслозавод», «КАШТАН» Компанія Ласка, морозиво «Геркулес Каштан Донецький» тощо, відтак твердження позивача про виключно його майнові права інтелектуальної власності на це позначення є, на думку представника ОСОБА_5 неспроможними.

Також остання подала клопотання «про доручення» проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності у даній справі певним атестованим судовим експертам, наполягала на тому, що питання про повторне її (експертизи) призначення вже не стоїть, оскільки вирішено ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року, якою було задоволено клопотання відповідачів у даній справі та призначено експертизу об`єктів інтелектуальної власності в Київському науково-дослідному інституті судових експертиз, оплату якої покладено на ОСОБА_5 В той же час, обґрунтовуючи дане клопотання, зазначала, що її (експертизи) непроведення не може бути поставлене у провину відповідача ОСОБА_5, оскільки останній не отримував, за переконанням представника відповідача, жодні платіжні документи з цього приводу. В той же час, додала, що Київський науково-дослідний інститут судових експертиз «виставив» досить велику вартість за її (експертизи) проведення, що згідно отриманих відомостей, зокрема, відповіді на адвокатський запит судового експерта ОСОБА_8, вартість експертної установи є завищеною за проведення аналогічного роду експертиз.

Представник відповідача ДСІВУ підтримала клопотання представника відповідача ОСОБА_5

В свою чергу, представники позивача категорично заперечували проти задоволення клопотання. Аргументували свою позицію тим, що відповідач ОСОБА_5 таким чином зловживає своїми процесуальними правами, всіляко намагається затягнути розгляд справи. Зазначали, що саме за ініціативою ОСОБА_5 така експертиза була призначена, що саме він повинен був з розумною періодичністю цікавитися перебігом справи, в тому числі її знаходження в експертній установі, оскільки самою ухвалою суду про її призначення було чітко визначено, що саме він є особою, яка зобов`язана її оплатити і саме від таких дій буде залежати її проведення, чого він не знати не міг.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, дійсно відповідно до ст. 143 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта.

В той же час, суд вважає такими, що заслуговують на увагу твердження представників позивача про свідоме зловживання відповідачем ОСОБА_5 своїми процесуальними правами, направлене на затягування розгляду справи і прийняття кінцевого рішення у справі.

Так, суд на виконання ч.4 ст.10 ЦПК України всіляко сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, зокрема, задовольнив клопотання відповідача ОСОБА_5 і призначив у справі відповідну експертизу. При цьому, представник ОСОБА_5 як вбачається був присутнім в судовому засіданні 12 грудня 2014 року (Том №1 а.с.176-179)

В той же час, протягом більше ніж 6 місяців оплата за її проведення до експертної установи не надійшла. Натомість справа перебуває в провадженні суду з вересня 2014 року.

Згідно ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях постійно наголошує на тому, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана в жодному разі не зловживати своїми процесуальними правами, не вчиняти формальних дій, які можуть призвести до необґрунтованого зволікання із вирішенням справи по суті.

Листом Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є поведінка заявника.

Крім того, як на тому наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд розцінює поведінку відповідача ОСОБА_5 як недобросовісну та таку, яка направлена на затягування розгляду справи і зволікання прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі по порушеним позивачем питанням.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 27, 60, 143 ЦПК України, ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, суд -

УХВАЛИВ :

В задоволенні клопотання представника відповідача про доручення проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності іншим атестованим експертам - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя В.С. Кицюк