Рішення № 48806828, 11.08.2015, Оболонський районний суд міста Києва

11.08.2015 Справа № 756/766/15-ц

Унікальний номер 756/766/15-ц

Справа № 2/756/1752/15

ОКРЕМА УХВАЛА

11 серпня 2015 року Оболонський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Богдан О.О.

при секретарі Верес Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11.08.2015 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Судом вирішено : поновити ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з 17 грудня 2014 року на посаді чергового залу відділу обслуговування в терміналах аеровокзального комплексу наземного обслуговування підрозділів, підпорядкованих заступнику генерального директора з виробництва та аеродромно-технічного забезпечення на період відсутності ОСОБА_2 до фактичної дати виходу на роботу, та визнати незаконним та скасувати наказ №11-07/1-1423/п від 17.12.2014 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України

Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Київська область, м. Бориспіль, 08307, код ЄДРПОУ 20572069) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.12.2014 року по 11.08.2015 року в розмірі 30243 (тридцяти тисяч двохста сорока трьох) гривень 56 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Київська область, м. Бориспіль, 08307, код ЄДРПОУ 20572069) на користь держави судовий збір 302,43 грн.

У січні 2015 року позивачка звернулась до суду даним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що 04.02.2011 року була прийнята на роботу до Державного підприємтсва (далі ДП) «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на посаду чергового по залу відділу обслуговування пасажирів аеровокзального комплексу на визначений строк роботи, відповідно до наказу №11-07/1-123/п від 04.02.2011 року.

За час роботи ОСОБА_1 неодноразово переводилась на посади та нею на вимогу роботодавця були написані дві заяви про призначення її на посади, на яких працювали інші особи, які перебували у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме:

-в лютому 2011 року про призначення її на посаду чергового залу до виходу ОСОБА_3 з відпустки по догляду за дитиною до долсягнення нею трирічного віку;

-в листопаді 2013 року про призначення її на посаду чергового залу до виходу ОСОБА_2 з відпустки до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Всі інші перепризначення були пов»язані з структурними змінами в ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

17.12.2014 року відповідно до наказу №11-07/1-1423/п позивачку звільнено з роботи у зв»язку з закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України.

З 17.12.2014 року по 29.12.2014 року вона перебувала на лікарняному, тому трудову книжку забрала тільки 30.12.2014 року.

При отриманні трудової книжки на її заперечення проти правової підстави для звільнення, представник роботодавця - працівник відділу кадрів її повідомила, що вона звільнена у зв»язку з виходом з відпустки по догляду за дитиною працівника ОСОБА_4, на посаді якої позивачка ніби-то працювала.

Прохання позивачки ознайомити її з заявою про переведення її на посаду ОСОБА_4 задоволено не було та повідомили, що підприємство надасть її за вимогою суду.

У зв»язку з викладеним позивачка зазначила, що вона не подавала роботодавцю заяву про переведення або призначення її на посаду працівника ОСОБА_4, про це також роботодавець її не попереджав.

При цьому працівник ОСОБА_2, на посаді якої працювала позивачка, на роботу не виходила, а відтак і умова для звільнення позивачки не настала.

Позивачка вважала своє звільнення незаконним тому, що закінчення строку трудового договору, укладеного з нею, обумовлене виходом з відпустки по догляду за дитиною саме працівника ОСОБА_2, на робоче місце якої вона була призначена 01.11.2013 року відповідно до наказу №11-07/1-1267/п.

В порушення вимог ч.2 ст. 47 КЗпП України позивачці було відмовлено видати копію наказу про звільнення, який вона вважає незаконним.

Вважаючи, що роботодавцем порушено право позивачки на працю, гарантоване ст. 43 Конституцією України, вона заявила позовну вимогу про поновлення її на роботі на посаді чергового залу відділу обслуговування в терміналах аеровокзального комплексу наземного обслуговування підрозділів, підпорядкованих заступнику генерального директора з виробництва та аеродромно-технічного забезпечення та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення по день ухвалення судового рішення.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала. Пояснила, що вона є інвалідом ІІІ групи загального захворювання та їй не рекомендовано психо-емоційне навантаження. Має діагноз - аутеімунний теріозид, гіпотеріоз, перенесла операцію 16.01.2012 року. Роботодавцю ця обставина була відома, оскільки працівники проходять медичний огляд і вона надавала цю інформацію в санчасть, їй встановили полегшену працю - більше часу на відпочинок. Разом з тим у її вихідний день 17.12.2014 року їй зателефонувала начальник зміни ОСОБА_5, щоб вона перетелефонувала ОСОБА_6, який в свою чергу повідомив її , щоб вона приїхала на підприємство протягом 2 годин в цей же день і забрала свою трудову книжку, оскільки на роботу вийшла ОСОБА_4.

Позивачка зазначає, що у зв»язку з таким повідомленням про незаконне звільнення вона отримала нервовий зрив. Вона відчувала біль у серці, задихалася, вживала серцеві ліки та звернулася за допомогою до невідкладної медичної допомоги, де їй зробили кардіограму серця - стан її погіршився, в цей же день зверталась до ендокринолога, оскільки може зазнати тероїдного кризу. Їй збільшили дози гармону, що вона приймає, виписали заспокійливі. Зазначені обставини зафіксовані документально. Після незаконного звільнення стан її здоров»я погіршився, встановлено нові діагнози - кардіологічний та онкозахворювання. Має доньку-студентку на контрактній формі навчання, у зв»язку з чим також зазнала переживань, оскільки необхідний дохід щоб сплачувати за навчання.

У зв»язку з цими обставинами 17.12.2014 року вона отримала лікарняний, про що повідомила роботодавця. Трудову книжку отримала, коли прийшла на роботу після лікарняного 30.12.2014 року.

Розрахунок при звільненні з позивачкою проведений 18.12.2014 року, проте після отримання лікарняного, який і на даний час знаходиться на підприємстві, їй запропонували звернутися з заявою як фізична особа, а не працівник, про оплату лікарняного та одного дня відпустки, який не врахували при звільненні.

Позивачка зазначає, що заява від її імені від 30.04.2014 року про переведення на посаду ОСОБА_4 нею не подавалась і написана від її імені іншою сообою, що підтвердила судово-почеркознавча експертиза, вартість якої вона також просила стягнути як судові витрати. Просила позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і просив задовольнити. Вважає підробку заяви позивачки зухвалою та її трудові права грубо порушеними. Крім того, зазначив, що позивачка має намір звернутися з позовом про відшкодування моральної шкоди окремо, оскільки бажає провести відповідну медичну експертизу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. Вважає звільнення з займаної посади позивачки законним, просив в задоволенні позову відмовити. Пояснив, що йому не відомо обставини складення наказу про переведення на іншу роботу від 30.04.2014 року позивачки і перевірка щодо цього на підприємтві не проводилася. Будь-яких доказів на підтвердження необхідності переведення позивачки на посаду ОСОБА_4 з посади ОСОБА_2 суду не надав.

В судовому засіданні було встановлено наступне.

ОСОБА_1 прийнята на роботу до ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» наказом № 11-07/1-123/п від 04.02.2011 року на посаду чергового по залу відділу обслуговування пасажирів аеровокзального комплексу на визначенний строк, на період відсутності ОСОБА_3 до фактичного дня її виходу на роботу (а.с.22).

Наказом № 11-07/1-1423/п від 17.12.2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади чергового залу відділу обслуговування в терміналах служби пасажирського обслуговування комплексу наземного обслуговування підрозділів заступника генерального директора з операційної діяльності у зв»язку з закінченням строку трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України (а.с.78).

Під час перебування в трудових відносинах з відповідачем наказом №11-07/1-57/4 параграф 1 від 20.01.2014 року ОСОБА_1 було переведено на посаду чергового залу відділу обслуговування в терміналах аеровокзального комплексу підрозділу заступника генерального директора з виробництва та аеродромно-тенічного забезпечення на період відсутності ОСОБА_2 (а.с.51).

Доказів виходу на роботу з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 відповідачем суду не надано.

02.05.2014 року на підприємстві було складено наказ № 11-07/1-449/п параграф 300 на підставі заяви ОСОБА_1 про переведення її на посаду чергового залу відділу обслуговування в терміналах служби пасажирського обслуговування виробничого комплексу на період відсутності чергового залу відділу обслуговування в терміналах СПО ОСОБА_4 до фактичної дати виходу її на роботу (а.с.52).

Висновком еспертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 17.06.2015 року №7261/7262/15-32 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Підпис працівника», «з наказом (розпорядженням) ознайомлений» в наказі №№ 11-07/1-449/п параграф 300 про переведення на іншу роботу ОСОБА_1 від 30.04.2014 року виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів.

Рукописні записи у графі «заява працівника» та рукописний текст «18 квітня 14» у графі «підпис працівника» в наказі № 11-07/1-449/п параграф 300 про переведення на іншу роботу ОСОБА_1 від 30.04.2014 року виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Підписи від імені ОСОБА_1 у графах «підпис працівника», « З наказом (розпорядженням) ознайомлений» в наказі № 11-07/1-449/п параграф 300 про переведення на іншу роботу ОСОБА_1 від 30.04.2014 року виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с.100-106).

Доказів на спростування висновків експертизи відповідачем суду не надано, як і не надано пояснень походження вищезазначених документів.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку про порушення трудових прав ОСОБА_1 та незаконне її переведення на посаду, з якої вона була звільнена 17.12.2014 року у зв»язку з виходом працівника ОСОБА_4 Також є незаконним переміщення ОСОБА_1 на посаді ОСОБА_4 наказом № 11-07/1-1176/п від 21.10.2014 року та наказом №11-07/1-1395/п від 08.12.2014 року, про що також зазначено в трудовій книжці (а.с.6-9) та звільнення її з посади чергового залу обслуговування в терміналах служби пасажирського обслуговування до комплексу наземного обслуговування підрозділів , підпорядкованих заступнику генерального директора з операційної діяльності.

Враховуючи, що про незаконне переведення та переміщення ОСОБА_1 дізналась під час звільнення, вона не мала можливості оскаржити дані накази у встановленому порядку та захистити свої трудові права.

Крім того, судом встановлено, що 17.12.2014 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, оригінал якого знаходиться на підприємстві. Лікарняний серія АГЗ №674631 виданий поліклінікою №1 Оболонського района м. Києва з 17.12.2014 року по 29.12.2014 року.

Статтею 43 Конституції України гарантовано кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 33 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 КЗпП та в інших випадках, передбачених законодавством.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не подавала заяви про переведення її на посаду чергового залу відділу обслуговування в терміналах служби пасажирського обслуговування виробничого комплексу на період відсутності чергового залу відділу обслуговування в терміналах СПО ОСОБА_4 до фактичної дати виходу її на роботу та не погоджувалася на неї, не обирала її, заява від її імені про переведення складена іншою невстановленою особою, суд прийшов до висновку про те, що грубо порушені трудові права позивачки підлягають судовому захисту.

Оцінивши у сукупності зібрані у справі докази надані сторонами на підтвердження своїх доводів та заперечень, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивачки як законних та обгрунтованих. ОСОБА_1 підлягає поновленню на попередній посаді, а наказ про її звільнення визнанню незаконним та скасуванню.

Враховуючи викладене та оскільки під час розгляду справи в суді було встановлено порушення трудового законодавства Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», встановлено факт підроблення заяви працівника про переведення на іншу посаду, суд вважає за необхідне довести дані факти до відома Державної інспекції України з питань праці Міністерства праці та соціальної політики України для вирішення питання про проведення відповідної перевірки.

На підставі викладеного та керуючись ст. 210, 211 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

порушити питання перед Державною інспекцією України з питань праці Міністерства праці та соціальної політики України про необхідність проведення перевірки Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» ( Київська область, м. Бориспіль 08307, код ЄДРПОУ 20572069), з питання дотримання трудового законодавства при переведенні працівників на іншу посаду та правомірності їх звільненні для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Копію окремої ухвали направити до Державної інспекції з питань праці Міністерства праці та соціальної політики України для виконання.

Про вжиті заходи повідомити Оболонський районний суд м. Києва у протягом місяця з дня надходження окремої ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п»яти днів з дня її проголошення особами, інтересів яких вона стосується, через суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: Богдан О.О.