Рішення № 48804021, 17.08.2015, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/19/15-ц

№ пров. 2/697/159/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2015 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Хорошун О.В.

за участю секретаря с/з Десятник О.А.

позивача ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Каневі, Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся в Канівський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя. В позовній заяві вказав, що ОСОБА_2 та відповідач, ОСОБА_5 24 грудня 1999 року зареєстрували шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород - Дністровському зроблено відповідний актовий запис № 402. За час шлюбу вони придбали 22 липня 2005 році недобудований житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 Протягом 2005 року до 19.10.2005 року будинок добудував особисто, але при здачі в експлуатацію будинку сторони домовилися, що реєструвати будинок будуть на дружину так, як на той час в них була повна довіра одне до одного. Факт повної довіри підтверджується належними письмовими доказами зокрема - договорами дарування дачної земельної ділянки та житлового будинку, які довіритель подарував своїй дружині, і які вона згодом продала. В 2010 році між позивачем та відповідачем виник конфлікт і враховуючи, те що йому було висловлені реальні погрози він виїхав проживати в інший населений с. Мартинівка, Канівського району. Про те, що дружина Позивача подала в суд позовну заяву про розірвання шлюбу він не знав - це свідчить ксерокопія паспорта з відсутністю відмітки про розірвання шлюбу. Про розірвання шлюбу ОСОБА_2 дізнався лише коли отримав повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб - 03 грудня 2014 року. Тому строк позовної давності обчислюється з 03.12.2014 року та закінчується 03.12.2017 року. Добровільно відповідач не бажає ділити майно, це свідчить звернення до правоохоронних органів про погрози фізичною розправою та пошкодження майна та здійснення психологічного тиску.

Просить суд поділити майно, набуте ОСОБА_2 за час шлюбу з ОСОБА_5, слідуючим чином:

виділити у власність, ОСОБА_2 1/2 частину будинковолодіння розташоване за адресою: 19000, АДРЕСА_1; припинити право власності, ОСОБА_5 на 1/2 частину будинковолодіння розташоване за адресою: 19000, АДРЕСА_1. Стягнути з відповідача судові витрати.

До початку розгляду справи по суті позивач скориставшись своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 31 ЦПК України збільшив позовні вимоги та просить суд визнати причини пропуску ОСОБА_2 строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк. Поділити майно виділити у власність, ОСОБА_2 будинковолодіння розташоване за адресою: 19000, АДРЕСА_1; припинити право власності, ОСОБА_5 на будинковолодіння розташоване за адресою: 19000, АДРЕСА_1. Стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просять їх задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені у позові та заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Повідомлення про причину неявки в засідання відповідача до суду не надійшло, а тому суд вважає за можливе відповідно до п.4 ст. 169 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи..

В судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 показали, що позивач придбав недобудований будинок у 2005 р. та здійснював його добудову. Їм невідомо за чиї кошти придбавався цей будинок.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема, що ОСОБА_2, та ОСОБА_5, 24 грудня 1999 року зареєстрували шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород - Дністровському зроблено відповідний актовий запис № 402.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України 21.12.2007 № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, вказано, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК ( 435-15 ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

З договору купівлі-продажу недобудованого житлового будинку від 22.07.2005 р., який посвідчено державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі № 1-2796 (а.с.11) вбачається, що ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_13 та ОСОБА_14 недобудований житловий будинок, готовністю 40%, з прибудовою готовністю - 71%, балкон готовністю 100 %, ганок готовністю 100%, погріб готовністю 100% і сплачують за нього обговорену грошову суму.

Вказаний недобудований житловий будинок, готовністю - 40 %, що відчужується за даним договором розташований в АДРЕСА_1

Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Канівського міськрайонного суду від 09.06.2010р., що підтверджено витягом з реєстрації актів цивільного стану КУ № 656679 (а.с.25-26)

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 68 СК України передбачено, здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу, зокрема, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ними у шлюбі придбаний недобудований житловий будинок готовністю 40 % , що розташований в АДРЕСА_1, який в подальшому було добудовано та введено в експлуатацію під час перебування у шлюбі 26.09.2005р. (а.с. 185)

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Канівської міської ради №395 від 19.10.2005 р. надано дозвіл ОСОБА_4 на оформлення право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 (а.с.189) та зареєстровано право власності про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8927599 від 13.11.2005р. (а.с.192)

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4 заперечує щодо визнання за позивачем права власності на спірний будинок про що надала письмові заперечення (а.с. 45-46,110), але жодних доказів на підтвердження своїх заперечень відповідачем суду не було надано.

Суд критично оцінює доводи позивача та його представника в частині, що недобудований житловий будинок готовністю 40 % , що розташований в АДРЕСА_1 придбаний лише за кошти позивача, які виручені від продажу його майна в Одеській області, а тому слід визнати лише за ним право власності на спірний будинок, оскільки продаж земельної ділянки та житлового будинку в смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області відбулася в період шлюбу між сторонами, і на час здійснення продажу цієї нерухомості вона належала за договорами дарування ОСОБА_4, а не позивачу (а.с. 21-22).

Суд оцінивши наявні у справі докази на підставі свого внутрішнього переконання та за критеріями їх належності, допустимості і достовірності, давши належну оцінку поясненням сторін, свідків, приходить до висновку що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд вважає, що на відповідача слід покласти сплату судових витрат по справі, які понесені позивачем при розгляді справи у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, зокрема, у вигляді судового збору у сумі 243,60 грн. + 3410,40 грн. + 121,80грн. / 2 = 1887,90грн., витрати на правову допомогу у сумі 4161 грн./2 = 2080,50 грн., а всього 3968,40 грн..

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60,61,88, 212-215,294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати причини пропуску ОСОБА_2 строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.

Провести поділ спільного майна подружжя та виділити у власність, ОСОБА_2 1/2 частину будинковолодіння, яке розташоване за адресою: 19000, АДРЕСА_1.

Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/2 частину будинковолодіння, яке розташоване за адресою: 19000, АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі, зокрема, витрати по оплаті судового збору в сумі 1887,90 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім гривень 90 коп.), витрати на правову допомогу в сумі 2080,50 грн. (дві тисячі вісімдесят гривень 50 коп.), а всього 3968,40 грн. (Три тисячі дев'ятсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий О . В . Хорошун