Рішення № 48799515, 13.08.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/4775/14-ц Головуючий у 1-й інст. Баренко С.Г.

Категорія 48 Доповідач Косигіна Л. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Талько О.Б., Худякова А.М.

при секретарі Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя, його поділ

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест-Буд-Інжиніринг» про визнання спільним майном подружжя на майнові права на обєкт нерухомості

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати спільним майном подружжя: квартиру АДРЕСА_1 і області, гараж № 705 у кооперативі «Сосновий Бір» в смт Озерне Житомирського району і області, автомобіль НОМЕР_1; визнати за нею право власності на ? частину вищевказаної квартири; стягнути з відповідача компенсацію вартості ? частини автомобіля та гаража.

Зазначила, що вони перебували у шлюбі з 07.06.1997 року по 12.05.2015, під час якого народилась донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 За спільні кошти ними було придбано у 1997 році гараж, у 2001 році квартиру, а у 2013 році автомобіль. На даний час відповідач без її відома продав автомобіль, а кошти витратив на свої потреби. Крім того, він замінив замки на гаражі та заборонив їм користуватися. Оскільки спір неможливо вирішити у добровільному порядку, просила позов задовольнити.

У січні 2015 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов, в якому просив визнати спільною сумісною власністю майнові права, набуті ними за договором інвестування коштів, укладеним 09.08.2012 року між позивачкою та ТОВ «Еверест-Буд-Інжиніринг», на житлову площу у другій секції будівництва житлового комплексу «Флагман», площею 30,4 кв.м., а у подальшому однокімнатну квартиру № 265 на 9 поверсі будинку № 4 по вул. Лохвицькій в м. Києві. Зазначив, що ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу майнових прав №356/ЕМ, відповідно до якого вона придбала майнові права на вищевказану житлову площу у другій секції будівництва житлового комплексу "Флагман". Вартість інвестиції на час укладення договору становила 227000 грн. Гроші ними внесені у повному обсязі. Оскільки при укладенні цього договору були витрачені спільні кошти, просив визнати спільною сумісною власністю майнові права, згідно Договору інвестування коштів №356/ЕМ.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 і області, гараж № 705 у кооперативі «Сосновий Бір» в смт Озерне Житомирського району і області, автомобіль НОМЕР_1 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 і області, та на ? частину гаража № 705 у кооперативі «Сосновий Бір» в смт Озерне Житомирського району і області.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість ? частини автомобіля ЗАЗ SENS в сумі 94120 грн.

Зустрічний позов задоволено частково. Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 72/100 частини майнових прав вартістю 157421 грн. на обєкт інвестування житлову площу у другій секції будівництва житлового комплексу "Флагман" (м. Київ) площею 30,4 кв.м., згідно з договором №356/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 09.08.2012 року, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Еверест-Буд-Інжиніринг».

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено, вирішено питання про відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині стягнення половини вартості автомобіля, визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину гаража та зміну часток у майнових правах за інвестиційним договором від 09.08.2012 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог про стягнення половини вартості автомобіля та визнання за нею права власності на ? частину гаража, задовольнивши зустрічний позов у повному обсязі.

Апелянт зазначив, що спірний автомобіль він продав 15.07.2014 року за 80000 грн. за згодою позивачки, оскільки вони на той час проживали однією сімєю. Кошти були використані на користь сімї, на лікування і поховання його матері, яка померла 28.08.2014 року, та на поховання двоюрідного брата ОСОБА_3 Сімейні стосунки вони припинили з 19.11.2014 року, після подачі ОСОБА_1 даного позову про поділ майна. Крім того, апелянт не погоджується з вартістю автомобіля, оскільки в довідці не зазначено конкретний тип комплектації автомобіля, рік випуску, не враховано пробіг машини тощо.

Також, апелянт заперечує щодо задоволення вимог про поділ гаража, оскільки він придбаний 17.09.1996 року у ОСОБА_4, тобто до укладення шлюбу (№ 666). Проте, у довідці гаражного кооперативу з невідомих причин зазначено, що гараж придбаний у 1997 році і під номером 705. Судом не взято до уваги і те, що право власності на дане майно не оформлене, він тільки є членом гаражного кооперативу та користується гаражем.

Апелянт вважає, що при вирішенні зустрічного позову судом не враховано, що гроші в сумі 7525 доларів США не були подаровані, а передані позивачці за умови їх повернення на протязі року, що і було зроблено. Відтак, у суду не було підстав змінювати частки у майнових правах за інвестиційним договором.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). При цьому немає значення, на ім'я кого з подружжя майно було придбано.

Частиною 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК).

З розяснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що під час вирішення спорів між подружжям про майно, суду необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, зясувати джерело і час його придбання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 07.06.1997 року по 12.05.2015 року (а.с. 8, 175), під час якого народилася дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1

Подружні стосунки вони припинили з кінця квітня 2014 року, що підтверджується матеріалами цивільної справи про розлучення (з позовом звернулася ОСОБА_1 у листопаді 2014 року), про стягнення аліментів на дитину (з позовом звернулася ОСОБА_1 у серпні 2014 року), матеріалами даної справи, показами свідків допитаних у суді першої та апеляційної інстанцій.

26.10.2001 року ОСОБА_2 купив двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 і області (а.с. 9-10, 11-13), яка є спільною сумісною власністю подружжя. Вказана обставина визнана сторонами та ніким не заперечується.

Рішення в частині визнання даної квартири спільним майном подружжя та визнання за позивачкою права власності на ? частини житла ніким не оспорюється, а тому не є предметом апеляційного розгляду.

Крім того, 11.07.2013 року ОСОБА_2 купив за 64900 грн. (з ПДВ) автомобіль ЗАЗ SENS TF698К22, 2013 р.в., номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, колір ТТ66319 Сріблястий дощ, реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с. 14-22). Даний автомобіль придбаний за спільні кошти подружжя, що сторонами не заперечується.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2014 року відповідач продав вищевказаний автомобіль ОСОБА_6 за 80000 грн., що підтверджується довідкою-рахунком № 673658 від 15.07.2014 року (а.с. 135), довідкою управління Державтоінспекції УМВС України в Житомирській області від 03.09.2014 року № 6/2814 (а.с. 23) та відомостями з облікової картки на даний транспортний засіб (а.с. 135 зворот).

При цьому, судом було достовірно встановлено, що ОСОБА_1 не надавала згоду на вчинення даного правочину, оскільки сторони з кінця квітня 2014 року проживали окремо (відповідач проживає у м. Києві), не вели спільне господарство та не підтримували шлюбні стосунки. Наведене підтверджується показами свідків та матеріалами справи. Крім того, ОСОБА_2 не надано суду будь яких доказів на підтвердження того, що кошти від продажу автомобіля він витратив в інтересах сімї.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка має право на отримання компенсації вартості ? частини автомобіля ЗАЗ SENS TF698К22, оскільки він є спільним майном подружжя та проданий відповідачем без згоди ОСОБА_1

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром даної компенсації, виходячи з наступного.

При визначенні вартості машини судом було прийнято до уваги довідку Житомир-Авто від 11.03.2015 року № 110 про те, що станом на 11.03.2015 року вартість автомобіля ЗАЗ SENS TF698К22 становить 188240 грн., в тому числі з ПДВ 31373 грн. 34 коп. (а.с. 120). Однак, дана довідка не містить року випуску транспортного засобу, який оцінюється, та інших даних щодо конфігурації і комплектації автомобіля, його зносу тощо. Відтак, цей доказ не є належним, та може бути прийнятий до уваги при визначенні розміру компенсації, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1

Крім того, колегія суддів вважає неналежним доказом і довідку акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» Автосервісна філія «Бліц-АВТО» №371 від 12.05.2015 року (а.с. 170), відповідно до якої вартість автомобіля ЗАЗ SENS TF698К22 в період з 28.04.2015 року по 12.05.2015 року складала 139230 грн., оскільки в довідці йдеться про автомобіль 2014 р.в., а спірний автомобіль 2013 р.в.

Також, під час апеляційного розгляду відповідачем було надано експертну оцінку проданого ним автомобіля, яка проведена ТОВ «Агентство експертної оцінки» 22.05.2015 року з дозволу нового власника автомобіля - ОСОБА_6 Згідно даного висновку вартість машини на час оцінювання, тобто на травень 2015 року, з врахуванням пробігу та зносу становить 69556 грн. (а.с. 164-169). Однак, автомобіль ОСОБА_2 продано у липні 2014 року і протягом року використовувався новим власником. Відтак, вказана оцінка також не приймається судом до уваги.

З матеріалів справи вбачається, що спірний автомобіль продано за 80000 грн. Вартість визначена сторонами договору та підтверджується довідкою рахунком № 673658 від 15.07.2014 року. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що розмір компенсації вартості ? частини автомобіля ЗАЗ SENS TF698К22, 2013 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4, повинна становити 40000 грн., виходячи із ціни, визначеної під час укладення договору купівлі-продажу.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції щодо визначення розміру компенсації вартості ? частини автомобіля підлягає зміні.

З розяснень, викладених у постанові Пленуму Верховного суду України № 5 від 28.06.1991 року «Про практику розгляду судами справ, повязаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» вбачається, що член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом. Внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий в користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя. Визначаючи розмір часток подружжя в спільній власності на пай і гараж, суд бере до уваги вкладення на це майно, зроблені ким-небудь із подружжя за рахунок роздільної власності. Оскільки гараж є неподільним майном, у разі спору між подружжям питання про залишення гаража одному з них і присудження грошової компенсації за частку в майні іншому розв'язується з урахуванням правил шлюбно-сімейного законодавства.

При цьому, при переході гаража у власність іншої особі, вказана особа повинна отримати рішення виконавчого органу відповідної ради про переоформлення гаража саме на неї та згоду гаражно-будівельного кооперативу на оформлення права власності цієї особи на гараж.

ОСОБА_1 просила визнати спільним майном подружжя гараж № 705 в гаражному кооперативі «Сосновий Бор», який був придбаний ними у 1997 році, та стягнути з відповідача компенсацію вартості ? частини вказаного майна. Разом з тим, позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, коли гараж був придбаний, чи були повністю сплачені пайові внески за гараж попереднім власником (або ними під час шлюбу), винесення виконавчим комітетом відповідної ради рішення про переоформлення гаража тощо.

Так, з матеріалів справи вбачається, що головою правління обслуговуючого кооперативу «Сосновий Бор» видано дві довідки про те, що ОСОБА_2 є власником гаража № 705 з 1997 року (а.с. 24, 98). Проте кооперативом не надано доказів сплати ОСОБА_2 (або попереднім власником) пайових внесків за спірний гараж, точної дати вступу відповідача в члени гаражного кооперативу та придбання гаражу.

Під час апеляційного розгляду гаражним кооперативом надано витяг з Книги обліку власників гаражів обслуговуючого кооперативу «Сосновий Бор», з якого вбачається, що ОСОБА_2 став членом кооперативу у 1997 році (без визначення точної дати), гараж № 705. При цьому, в кооперативі відсутні відомості щодо попереднього власника (користувача) та сплату пайових внесків.

Відповідачем надано суду розписку, яка була складена 17.09.1996 року про те, що ОСОБА_4 продав ОСОБА_2 гараж № 666 в гаражному кооперативі «Сосновий Бор» за 400 грн. (еквівалент 250 доларів США), яка підписана ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 83). Однак, даних про те, що ОСОБА_4 був членом даного кооперативу та сплатив пайові внески за гараж суду не надані.

Також, суду не надана і членська книжка ОСОБА_2, у звязку з чим неможливо встановити дату всуту відповідачем в гаражний кооператив.

З довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 18.03.2015 року № 257 вбачається, що право власності на обєкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: смт Озерне, вул. Авіаційна, 8а гараж № 666 та № 705 в гаражному кооперативі «Сосновий Бор» станом на 31.12.2012 року не зареєстровано (а.с. 103).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що сторонами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що гараж є їх власністю (або власністю одного з них), внаслідок чого дане майно не може бути предметом поділу. У звязку з цим, рішення суду в частині визнання гаража № 705 в гаражному кооперативі «Сосновий Бір» спільною власністю подружжя, визнання за позивачкою права власності на ? частину даного майна, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні даних вимог та стягненні половини вартості даного майна.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2, колегія суддів приходить до наступного.

09.08.2012 року між ТОВ «Еверест плюс» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав №356/ЕМ, відповідно до якого позивачка придбала майнові права на обєкт нерухомості - на житлову площу у другій секції будівництва житлового комплексу «Флагман», розміром 30,4 кв.м., а у подальшому однокімнатну квартиру № 265 на 9 поверсі будинку № 4 по вул. Лохвицькій в м. Києві (а.с. 78-82). Кошти в сумі 217621 грн. 44 коп. були внесені 09.08.2012 року (а.с. 77).

Позивачкою надано до суду клієнтську виписку до договору SAMDN02000727687451, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_7 грошовий переказ в сумі 7525 доларів США, які вона зняла 09.08.2012 року (а.с. 76).

Відповідач погодився, що кошти в сумі 7525 доларів США, що в еквіваленті станом на серпень 2012 року становили 60200 грн., були надані двоюрідною сестрою позивачки ОСОБА_7, проте зазначив, що в подальшому дані кошти вони повернули. Разом з тим, ОСОБА_2 не надано суду будь-яких доказів на підтвердження повернення коштів (розписки, пояснень свідків тощо).

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що кошти в сумі 60200 грн., які сплачені на виконання умов договору №356/ЕМ, не є спільним майном подружжя, та правильно зменшив частку у майні подружжя.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року в частині визнання спільним майном подружжя та визнання права власності за ОСОБА_1 на ? частину гаража № 705 у гаражному кооперативі «Сосновий Бір» в смт. Озерне Житомирського району і області скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог та стягненні половини вартості вказаного гаража.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року змінити в частині визначення вартості ? частини автомобіля НОМЕР_5, зменшивши її розмір з 94120 грн. до 40000 грн.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча Судді