Рішення № 4878926, 17.09.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.09.09

Справа № 9/206-09.

за позовом: Виробничого підприємства «Надежда», Полтавська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми

«Хоружівка», Недригайлівського району, Сумської області

про стягнення 16 188 грн. 63 коп.

СУДДЯ ЛУЩИК М.С.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Руденко Я.О., Довіреність б/н від 28.08.2009р.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 16 188 грн. 63 коп. з яких: 12 583 грн. 00 коп. –сума основної заборгованості за поставлене дизельне паливо відповідно до умов Договору про постачання нафтопродуктів №17 від 10.02.2009р., 459 грн. 88 коп. –сума пені за порушення строків проведення розрахунків та 3 145 грн. 75 коп. штрафу.

29.07.2009р. позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає, що після порушення провадження у справі відповідачем було в повному обсязі погашено основну заборгованість в розмірі 12 583 грн. 00 коп., тому позивач просить припинити провадження по даній справі в частині стягнення основної заборгованості та стягнути з відповідача 459 грн. 88 коп. пені та 3 145 грн. 75 коп. штрафу, а також судові витрати

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому відповідно до ст..75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що підтримує свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та просить суд врахувати, що сума основної заборгованості ним сплачена в повному обсязі, стосовно вимог позивача про стягнення пені та штрафу вважає вимоги необґрунтованими оскільки штраф та пеня є одним і тим же вилом юридичної діяльності і відповідно до Конституції України ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й теж саме правопорушення. Відносно стягнення пені відповідач не заперечує проти позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив :

10 лютого 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір постачання нафтопродуктів №17, за умовами якого позивач був зобов’язаний у відповідності із замовленнями передавати партіями у власність ТОВ «Агрофірма «Хоружівка» (відповідача) нафтопродукти, а відповідач зобов’язувався приймати та своєчасно здійснювати оплату на умовах Договору.

Відповідно до п.3.1. вищезазначеного Договору Покупець (відповідач) зобов’язується оплатити товар згідно умов визначених в Додаткових угодах до Договору.

Відповідно до п.4 Додаткової угоди від 22.04.2009р. «Умови оплати», Покупець здійснює оплату товару протягом 10 банківських днів з моменті відвантаження товару.

Як вбачається з матеріалів справи 22.04.2009р. позивачем було відвантажено відповідачу дизельне паливо на суму 47 583 грн. 00 коп., що підтверджується відповідною товарною накладною №1007/ми від 22.04.2009р.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що оплату за отриманий товар відповідачем було здійснено лише частково в сумі 35 000 грн.% 24.04.2009р. – 10 000 грн., 30.04.2009р. – 10 000 грн. та 06.05.2009р. – 15 000 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, станом на 01.06.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за отримані нафтопродукти становила 12 583 грн. 00 коп.

При цьому позивач просить суд врахувати, що ним на адресу відповідача було направлено претензію вих..№977 від 28.05.2009р. з вимогою провести остаточний розрахунок за отримане дизельне паливо, однак відповідач розрахунку не здійснив, відповіді на претензію позивачу не направив.

З урахуванням вищевикладеного позивач просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 12 583 грн. 00 коп. та пеню і штраф, нарахування яких передбачено умовами Договору.

Після порушення провадження у справі позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій позивач зазначав , що після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено суму основної заборгованості тому в даній частині позову просив припинити провадження по справі та стягнути штрафні санкції у вигляді штрафу та пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково виходячи з наступного:

Відповідно до ст..526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином і у відповідності до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст..612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву до суду позивачем – ВП «Надежда» було подано 06.07.2009р.

Як свідчить з доданих до матеріалів справи відповідачем доказів суму основної заборгованості дійсно було сплачено в повному обсязі, але частину – 2000 грн. 00 коп. було сплачено до надходження позовної заяви до суду (Платіжне доручення №330 від 01 липня 2009 року – копія в справі), частину боргу в розмірі 10 583 грн. 00 коп. було сплачено після порушення провадження у справі, а саме 13 липня 2009 року (Платіжне доручення №367 від 13.07.2009р.).

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача частини основної заборгованості в сумі 10 583 грн. 00 коп. підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 ст.80 ГПК України, в іншій частині позовних вимог про стягнення основного боргу – відмові.

Крім цього, п.6.3. вищезазначеного Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором і відповідними додатковими угодами до нього, покупець (відповідач) сплачує Постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності за умовами Договору.

Пунктом 6.4. Договору визначено, що у випадку, якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, Покупець зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, протягом 5-ти календарних днів із дня одержання відповідної письмової вимоги.

З урахуванням вищевикладеного, позивачем було надано до суду розрахунок пені та штрафу, розмір яких відповідно становить 459 грн. 88 коп. пені та 3 145 грн. 75 коп. штрафу.

Суд вважає, що в даній частині позову позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного:

Відповідно до ст..230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарських зобов’язань. Виходячи зі змісту ст..546, 548, 549 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема неустойкою, яку повинен сплатити боржник у разі порушення зобов’язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов’язання, Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення платежу. Таким чином, штраф і пеня є одним і тим же видом юридичної відповідальності. Згідно зі ст..61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Дана позиція суду відповідає практиці ВГС України (Постанова Вищого господарського суду України від 12.07.2007р. по справі №13/710-06, Постанова Вищого господарського суду України від 31.01.2008р. по справі №22/238-07).

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що з урахуванням вимог ст..231 ГК України з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача пеня в розмірі 459 грн. 88 коп. так як відповідач дійсно порушив умови Договору щодо грошових зобов’язань, сплативши лише частину вартості поставленого товару. В частині стягнення штрафу, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, як такі, що суперечать вимогам Конституції України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п.1-1 ст.80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ВП «Надежда» задовольнити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Хоружівка» (Сумська область, Недригайлівський район, м.Хоружівка, вул..Центральна,9, рах.26002000552004 в СФ АТ «Укрінбанк», МФО 337494, код ЄДРПОУ 30133681) на користь Виробничого підприємства «Надежда» (юр.адреса: 39400, Полтавська область, с.м.т.Машівка, вул..Леніна, 130, пошт.адреса: 36008, м.Полтава, вул..Автобазівська, 1, рах.2600901642125 в філії ВАТ «Укрексімбанк» у м.Полтава, МФО 331649, код ЄДРПОУ 22519085) 459 грн. 88 коп. пені, 110 грн. 43 коп. витрат по сплаті державного мита та 214 грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення боргу в сумі 10 583 грн. 00 провадження у справі – ПРИПИНИТИ.

4. В іншій частині позову – ВІДМОВИТИ.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Лущик М.С.

Повний текст рішення підписано 18.09.09 р.

З оригіналом згідно:

Помічник заступника голови

господарського суду

Сумської області Кунець О.М.