Рішення № 48787251, 29.07.2015, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/3341/15-ц

Провадження № 2/234/2131/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Краматорськ

29 липня 2015 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Карпенко О.М.

при секретарі Аксеніної В.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи - позивачки ОСОБА_5

представника третьої особи-позивачки ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 комітету Краматорської міської ради про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради частково, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу квартири, визнання майна обєктом права спільної сумісної власності та поділ майна та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8 комітет Краматорської міської ради про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частку квартири, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2015 року до Краматорського міського суду звернулась ОСОБА_7 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Краматорської міської ради про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради частково, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу квартири, визнання майна обєктом права спільної сумісної власності та поділ майна, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 18.09.1962 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. На підставі рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради №119 від 30.03.1970 року, даним виконавчим комітетом було видано ОСОБА_2, ордер №126 від 23.04.1970 року на право заняття трьохкімнатної квартири жилою площею 41,37 кв.м, розташованої за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№69, кв.№126. У відповідності до рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради №402 від 02.09.1987 року, відбулося перенумерування будинку №69 на №71 по вул. Паркова у м. Краматорську. Дана квартира, що розташована за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126 (до 1987 року вул. Паркова, буд.№69, кв.№126), належала Житлово-будівельному кооперативу «Луч», членом якого був ОСОБА_2 Під час зареєстрованого шлюбу, позивачем разом з ОСОБА_2 за сумісні кошти було сплачено відповідне паєнагромадження в сумі 4550 руб., що становило на той час повну загальну вартість паєнагромадження (повного розміру пайового внеску) даної квартири. У повному обсязі даний пайовий внесок був погашений подружжям ОСОБА_2 станом на 01.10.1985 року. 02.10.1990 року шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 було розірвано. Але в той же час, після розірвання шлюбу, позивачка разом з ОСОБА_2 відновили їх спільні відносини та почали з того ж, 1990 року, проживати разом однією сімєю без реєстрації шлюбу у вищезазначеній квартирі, були повязані спільним побутом, мали спільні права та обовязки. Після розірвання шлюбу, позивачка разом з ОСОБА_2 постійно проживали у вищезазначеній квартирі однією сімєю без реєстрації шлюбу до 1995 року. В 1995 році позивачка разом з ОСОБА_2 прийняли спільне рішення переїхати на постійне проживання у жилий будинок, що розташований за адресою: Донецька область, Словянський район, сел. Привілля, вул. Жовтнева, буд.№122, який позивачка успадкувала після смерті своєї матері, а їх квартиру за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126 залишити для постійного проживання сину ОСОБА_3 За цих обставин ОСОБА_7 разом з ОСОБА_2 переїхали у 1995 році до жилого будинку за адресою: Донецька область, Словянський район, сел. Привілля, вул. Жовтнева, буд.№122, де проживають разом однією сімєю без укладення шлюбу по теперішній час. В той же час у вищезазначеній квартирі за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126 залишився проживати син ОСОБА_3, який проживає у ній по теперішній час. Позивачка зазначала, що при розірванні шлюбу між нею та ОСОБА_2 питання про поділ їх спільного майна (зокрема відповідного паєнагромадження) не вирішувалось, оскільки між ними існувала домовленість про те, що в подальшому (зокрема після виплати пайових внесків за дану квартиру у повному обсязі) вони разом оформлять їх право спільної власності на дану квартиру, а при необхідності в добровільному порядку вирішать питання про поділ вказаної квартири. При цьому за весь час після розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_2 визнавав спільне з позивачкою ОСОБА_7 право власності на вищезазначену квартиру, після повної сплати пайових внесків обіцяв залучити позивачку для спільного оформлення даної квартири як їх спільного майна. Позивачка зазначала, що ОСОБА_2 жодного разу не повідомляв їй про свої наміри оформити право власності на їх спільну квартиру за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126 шляхом отримання у виконавчому комітеті Краматорської міської ради відповідного свідоцтва про право власності на дану квартиру. Позивачка ОСОБА_7 вважала, що до цього часу право власності на дану квартиру не оформлено, а ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_3 зареєстровані у цій квартирі як наймач та член сімї наймача відповідно. Лише в січні 2015 року позивачка випадково довідалась від свого сина ОСОБА_3 про те, що він в січні 2008 року купив у ОСОБА_2 квартиру, що розташована за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126. Після цього позивачка довідалась, що ОСОБА_2 особисто, без повідомлення позивачки ОСОБА_7, звернувся до виконавчого комітету Краматорської міської ради, де отримав на своє імя свідоцтво про право приватної власності на квартиру за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126, зареєстрував його в БТІ м. Краматорська, а 31.01.2008 року ОСОБА_2 продав дану квартиру ОСОБА_3 без повідомлення та за відсутності згоди позивачки ОСОБА_7 Позивачка ОСОБА_7 вважає, що спірна квартира є спільною власністю її та ОСОБА_2, тому оформлення та розпоряджання даною квартирою ОСОБА_2 мав право здійснювати виключно за участю співвласника квартири ОСОБА_7 Таким чином оформлення спірної квартири на своє імя та подальше відчуження даної квартири без участі та без згоди іншого співвласника було здійснено відповідачем ОСОБА_2 всупереч вимог законодавства, внаслідок чого були порушені майнові права та інтереси позивачки. Позивачка ОСОБА_7 просить суд поновити строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, визнати недійсним рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради №410 від 17.09.2003 року в частині оформлення документів та видачі свідоцтва про право особистої власності ОСОБА_2 на кооперативну квартиру АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про право власності на дану кооперативну квартиру, визнати недійсним договір купівлі-продажу даної квартири, укладений 31.01.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнати дану квартиру обєктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_7 та поділити квартиру шляхом визнання за ОСОБА_7 та ОСОБА_2 права спільної часткової власності на вказану квартиру в рівних частках.

27.03.2015 року до участі у справі в якості третьої особи залучена ОСОБА_5.

02.04.2015 року третя особа ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8 комітет Краматорської міської ради, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частку квартири.

В обґрунтування свого позову третя особа ОСОБА_5 зазначала, що 03.06.1995 року між нею та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. Під час шлюбу ними була придбана квартира за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126 шляхом укладення договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Оскільки дана квартира була придбана під час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу, третя особа ОСОБА_5 просить суд визнати вказану квартиру спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5, визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частини квартири за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126. Також третя особа ОСОБА_5 просить відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_7 посилаючись на те, що пайовий внесок за квартиру за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126 був внесений у повній сумі станом на 01.10.1985 року членом житлово-будівельного кооперативу ОСОБА_2 Позивачка за первісним позовом ОСОБА_7, після розірвання у 1990 році шлюбу з ОСОБА_2, не виконала вимоги п.43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та ст..143 Житлового кодексу України в частині поділу пайового внеску та поділу квартири, не була визнана членом житлово-будівельного кооперативу, не ставила перед ОСОБА_2 питання про порушення своїх прав, як співвласника кооперативної квартири, 13.08.2003 року знялась з реєстрації у спірній квартирі та переїхала жити у Словянський район, село Привілля, вул.. Жовтнева, буд.№122, де мешкає до цього часу. ОСОБА_2, продаючи спірну квартиру ОСОБА_3, мав на це усі підстави, проявив своє волевиявлення, бо був єдиним власником даної квартири, що підтверджується довідкою житлово-будівельного кооперативу «Луч» та свідоцтвом про право власності на кооперативну квартиру за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126, виданого виконавчим комітетом Краматорської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради за №410 від 17.09.2003 року. Вважає, що ОСОБА_7 пропустила трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України.

Ухвалою Краматорського міського суду від 02.04.2015 року позови ОСОБА_7 та ОСОБА_5 обєднані в одне провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_7 підтримала позовні вимоги за своїм позовом та надала суду пояснення, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 вони фактично одразу, протягом місяця з дня розірвання шлюбу, відновили свої сімейні відносини і продовжили спільно проживати однією сімєю без реєстрації шлюбу у спірній квартирі, а з 1995 року і по теперішній час переїхали на постійне проживання у жилий будинок у селі Привілля Словянського району, де і проживають однією сімєю до цього часу. Позивачка пояснила, що як після повної виплати подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_7 пайових внесків за спірну кооперативну квартиру у 1985 році, так і після розірвання шлюбу у 1990 році, між нею та ОСОБА_2 існувала домовленість про те, що спірна кооперативна квартира є їх спільною власністю, а тому в майбутньому вони разом оформлять право спільної власності на неї, а в подальшому, при необхідності, також разом та за спільною згодою будуть розпоряджатись квартирою. При цьому будь-які строки спільного оформлення даної квартири між позивачкою та ОСОБА_2 не оговорювались. До 2015 року ні ОСОБА_2, ні будь-які інші особи не повідомляли позивачці ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_2 в 2003 році особисто оформив на своє імя спірну кооперативну квартиру шляхом отримання у виконавчому комітеті Краматорської міської ради відповідного свідоцтва про право власності на квартиру та реєстрації даного свідоцтва в БТІ м. Краматорська, а в 2008 році особисто, без повідомлення та без згоди позивачки ОСОБА_7, особисто розпорядився спірною квартирою, уклавши договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_3 Просила поновити строк позовної давності на її звернення до суду та задовольнити позовні вимоги за її позовом, а крім того відмовити в задоволенні позову третьої особи ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_2 при укладанні 31.01.2008 року договору купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_3 діяв без згоди іншого співвласника даної квартири ОСОБА_7, чим порушив майнове право спільної власності на спірну квартиру позивачки.

Представник позивачки в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_7 та просив задовольнити їх у повному обсязі. Повідомив, що після розірвання шлюбу між позивачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_7 існувала чітка та добровільна домовленість про те, що вони спільно бажали укласти між собою угоду про поділ паєнагромадження на квартиру за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126, оскільки воно є їх спільною власністю, а також кожному з колишнього подружжя можливо виділити ізольоване приміщення в займаній ними квартирі, тому як дана квартира є трьохкімнатною. На підставі даної угоди ОСОБА_7 мала право та бажала подати до ЖБК «Луч» відповідну заяву про її вступ до членів ЖБК «Луч». При цьому дана угода про поділ паю є обовязковою для ЖБК «Луч» при вирішенні питання про членство іншого з подружжя ОСОБА_7 в даному кооперативі. Після прийняття ОСОБА_7 до членів ЖБК «Луч», вони разом з ОСОБА_2 мали право та бажали отримати в ЖБК «Луч» відповідну довідку про сплату ними спільно, як членами ЖБК «Луч», у повному обсязі пайових внесків за кооперативну квартиру за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126. За цих обставин та на підставі вказаних документів, ОСОБА_8 комітет Краматорської міської ради мав винести відповідне рішення про оформлення документів та видачі свідоцтва про право спільної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на кооперативну квартиру за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126, на підставі якого видати відповідне свідоцтво про право власності на дану кооперативну квартиру. При цьому будь-які строки спільного оформлення даної квартири між позивачкою ОСОБА_7 та ОСОБА_2 не оговорювались. За цих обставин позивачка ОСОБА_7 не знала і не могла своєчасно знати про дії ОСОБА_2 у 2003 році щодо оформлення на його імя права особистої приватної власності на спірну кооперативну квартиру, та про дії ОСОБА_2 у 2008 році щодо одноособового розпорядження спірною квартирою без згоди позивачки шляхом укладання договору купівлі-продажу даної квартири, оскільки ні ОСОБА_2, ні будь-які інші особи не повідомляли позивачці про ці дії, вчинені ОСОБА_2 Вважає, що хоча строк позовної давності на звернення ОСОБА_7 до суду фактично не пропущений, оскільки почав перебіг лише в 2015 році, з часу, коли позивачка узнала від ОСОБА_3 про порушення своїх прав, проте у звязку з посиланням третьої особи ОСОБА_5 на пропущення позивачкою ОСОБА_7 строку позовної давності на звернення до суду, просив суд поновити строк позовної давності на звернення ОСОБА_7 до суду. Також представник позивачки повідомив, що чинним законодавством України, зокрема п.43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та ст..143 Житлового кодексу України, не передбачено обовязків колишніх з подружжя, після розірвання шлюбу укладати з іншим з подружжя будь-яких договорів, зокрема, договорів з поділу майна, оскільки це є право цих осіб, а не обовязок. До того ж, чинним законодавством не передбачено будь-яких строків, протягом яких подружжя зобовязані укласти між собою договір або звернутися до суду з позовом про поділ майна після розірвання шлюбу, за умови, що колишні з подружжя не порушують прав іншого з подружжя. Лише у випадку порушення прав іншого з подружжя, законодавством передбачено трирічний строк позовної давності, протягом якого особа має право звернутися за захистом своїх прав до суду. Але при цьому строк позовної давності починає перебіг з часу, коли особа узнала про порушення своїх прав. Також представник позивачки просив суд відмовити в задоволенні позову третьої особи ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_2 при укладанні 31.01.2008 року договору купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_3 діяв без згоди іншого співвласника даної квартири ОСОБА_7, чим порушив майнове право спільної власності на спірну квартиру позивачки, а крім того третьою особою ОСОБА_5 не було заявлено у позові вимогу про поділ спільного майна подружжя, що є правовою підставою для визнання за нею права власності на 1/2 частку спірної квартири.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав у повному обсязі позов ОСОБА_7, а також визнав обставини, на які позивачка ОСОБА_7 посилалась як на підставу своїх вимог, про що також подав суду письмову заяву. Проти позову третьої особи ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_2 заперечував, просив відмовити в задоволенні позову третьої особи.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні також визнав у повному обсязі позов ОСОБА_7, а також визнав обставини, на які позивачка ОСОБА_7 посилалась як на підставу своїх вимог, про що також подав суду письмову заяву. Проти позову третьої особи ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_3 заперечував, просив відмовити в задоволенні позову третьої особи.

Представник відповідача ОСОБА_8 комітету Краматорської міської ради в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_7 в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради, за іншими позовними вимогами за позовом ОСОБА_7 та за позовом третьої особи ОСОБА_5 просила ухвалити рішення на розсуд суду, про що було надано суду письмову заяву.

Третя особа ОСОБА_5 проти позову первісного позивача ОСОБА_7 заперечувала, просила відмовити в його задоволенні. Також просила задовольнити зустрічний позов третьої особи.

Представник третьої особи проти позову первісного позивача ОСОБА_7 заперечувала, просила відмовити в його задоволенні, оскільки позивачка ОСОБА_7 після розірвання шлюбу з ОСОБА_2, не виконала вимоги п.43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та ст..143 Житлового кодексу України в частині поділу пайового внеску та поділу квартири, не була визнана членом житлово-будівельного кооперативу, не ставила перед ОСОБА_2 питання про порушення своїх прав, як співвласника кооперативної квартири, 13.08.2003 року знялась з реєстрації у спірній квартирі та переїхала жити у Словянський район, село Привілля, вул. Жовтнева, буд.№122, позивачка ОСОБА_7 пропустила трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши в сукупності зібрані у справі докази, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову третьої особи ОСОБА_5 слід відмовити.

Як встановлено в судовому засіданні, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було зареєстровано 18.09.1962 року, а розірвано 03.10.1990 року, що підтверджено витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.31, 37).

На підставі рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради №119 від 30.03.1970 року, даним виконавчим комітетом було видано ОСОБА_2, ордер №126 від 23.04.1970 року на право заняття трьохкімнатної квартири жилою площею 41,37 кв.м, розташованої за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№69, кв.№126, яка належала Житлово-будівельному кооперативу «Луч», членом якого був ОСОБА_2 У відповідності до рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради №402 від 02.09.1987 року, відбулося пере нумерування будинку №69 на №71 по вул. Паркова у м. Краматорську (а.с.32, 33, 34, 40, 49).

Під час зареєстрованого шлюбу, позивачем ОСОБА_7 разом з ОСОБА_2 за сумісні кошти було сплачено відповідне паєнагромадження в сумі 4550 руб., що становило на той час повну загальну вартість паєнагромадження (повного розміру пайового внеску) даної квартири. У повному обсязі даний пайовий внесок був погашений подружжям ОСОБА_2 станом на 01.10.1985 року (а.с.40). Крім того, дані обставини були визнані в судовому засіданні відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про що ними також були подані суду письмові заяви (а.с.127,128, 131,132, 169, 170).

Після розірвання шлюбу 03.10.1990 року, позивачка ОСОБА_7 разом з ОСОБА_2 відновили сімейні відносини та продовжили з того ж, 1990 року, проживати разом однією сімєю без реєстрації шлюбу у спірній квартирі, були повязані спільним побутом, мали спільні права та обовязки. Після розірвання шлюбу, позивачка разом з ОСОБА_2 постійно проживали у вищезазначеній квартирі однією сімєю без реєстрації шлюбу до 1995 року. В 1995 році позивачка разом з ОСОБА_2 прийняли спільне рішення переїхати на постійне проживання у жилий будинок, що розташований за адресою: Донецька область, Словянський район, сел. Привілля, вул. Жовтнева, буд.№122, де вони мешкають разом однією сімєю без реєстрації шлюбу до цього часу, а їх квартиру за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126 залишили для постійного проживання сину ОСОБА_3, що підтверджено актом про постійне проживання та довідкою КП «ЖБК» (а.с.38, 39), а також довідкою Привільської селищної ради (а.с.40). Крім того, дані обставини були визнані в судовому засіданні відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про що ними також були подані суду письмові заяви (а.с.127,128, 131,132, 169, 170).

В судовому засіданні було встановлено, що між позивачкою ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_2 після виплати пайових внесків за дану квартиру у повному обсязі існувала домовленість про те, що в подальшому вони разом оформлять їх право спільної власності на дану квартиру, а при необхідності в добровільному порядку вирішать питання про поділ вказаної квартири шляхом укладання між собою угоди про поділ паєнагромадження на спірну квартиру, оскільки воно є їх спільною власністю, а також кожному з колишнього подружжя можливо виділити ізольоване приміщення в займаній ними квартирі, тому як дана квартира є трьохкімнатною. На підставі даної угоди ОСОБА_7 бажала подати до ЖБК «Луч» відповідну заяву про її вступ до членів ЖБК «Луч». При цьому, дана угода про поділ паю є обовязковою для ЖБК «Луч» при вирішенні питання про членство іншого з подружжя ОСОБА_7 в даному кооперативі. Після прийняття ОСОБА_7 до членів ЖБК «Луч», вони разом з ОСОБА_2 мали отримати в ЖБК «Луч» відповідну довідку про сплату ними, як членами ЖБК «Луч», у повному обсязі пайових внесків за кооперативну квартиру за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126. За цих обставин та на підставі вказаних документів, ОСОБА_8 комітет Краматорської міської ради мав винести відповідне рішення про оформлення документів та видачі свідоцтва про право спільної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на кооперативну квартиру за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126, на підставі якого видати відповідне свідоцтво про право власності на дану кооперативну квартиру. При цьому будь-які строки спільного оформлення даної квартири між позивачкою та ОСОБА_2 не оговорювались. Дані обставини були визнані в судовому засіданні відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про що ними також були подані суду письмові заяви (а.с.127,128, 131,132, 169, 170).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про власність» та статті 22 КпШС України, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ч.1 ст.12 КпШС України, шлюб укладається в державних органах реєстрації актів громадянського стану.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.13 КпШС України, права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.

Відповідно до статті 44 КпШС України, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про власність», майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про власність», член житлового, житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває права власності на це майно. Наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім'ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону «Про власність», майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до ч.1 ст.146 Житлового кодексу Української РСР, поділ квартири в будинку житлово-будівельного кооперативу між членом кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири провадиться за згодою між колишнім подружжям, а в разі відсутності згоди - за рішенням суду.

Відповідно до п.43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року за №186 (далі за змістом Примірний статут), поділ квартири між членом житлово-будівельного кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя можливо виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири провадиться за згодою між колишнім подружжям, а при відсутності згоди - за рішенням суду. Угода між колишнім подружжям про поділ паю є обов'язковою для кооперативу і виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів при вирішенні питання про членство іншого з подружжя в кооперативі. При наявності рішення суду про поділ паю особа визнається членом кооперативу з моменту набрання рішенням суду законної чинності.

Відповідно до п.8 Примірного статуту, до членів кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені у пункті 37, абзаці першому пункту 43 і абзаці першому пункту 55 цього Примірного статуту.

Відповідно до п.п.6.1, п.п.6.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445 (в редакції станом на вересень 2003 року), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування…членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об'єднання, які повністю внесли свої пайові внески….Свідоцтво про право власності містить таку інформацію: відомості про власника (власників); форму власності; вид і розмір часток спільної власності.

Відповідно до п.6, п.6-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 18.09.1987 року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилось, судові слід керуватися ст..146 ЖК України, ст..15 Закону України «Про власність», п.43 Примірного Статуту ЖБК і чинним законодавством про шлюб та сімю (статті 22, 24, 28, 29 КпШС України), враховуючи таке:

-пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах;

-до повної сплати пайового внеску за квартиру суд вирішує питання про право власності на частку у паєнагромадженні, а після завершення сплати про право на частку в праві власності на квартиру залежно від належної особі частки у паєнагромадженні.

Відповідно до статті 150 ЖК Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди

Відповідно до ч.ч.4 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦК України, розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Також, відповідно до ч.ч.1-3 ст.65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України, відповідно до яких якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ч.1 ст.28 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.2 ст.65 СК України, дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Крім того, відповідно до розяснень п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до частини другої статті 369 ЦК до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК можуть предявити позов про визнання такого правочину недійсним.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3, ч.5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України,обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що паєнагромадження за спірну квартиру, що було сплачено за сумісні кошти під час шлюбу подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_7, а після його повної сплати спірна квартира, є спільною власністю даного подружжя. В 2003 році ОСОБА_2, всупереч попередніх домовленостей з позивачкою, самостійно, не повідомляючи ОСОБА_7, отримав у житлово-будівельному кооперативі «Луч» довідку про сплату ним пайового внеску на спірну квартиру та звернувся до виконавчого комітету Краматорської міської ради із заявою про оформлення права особистої власності на спірну квартиру. Згідно протоколу 18 засідання виконавчого комітету Краматорської міської ради від 17.09.2003 року №410 «Про оформлення права власності фізичним особам», було вирішено оформити документи та видати свідоцтво про право особистої власності ОСОБА_2 на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.144). 25.09.2003 року виконавчим комітетом Краматорської міської ради було видане на імя ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на кооперативну квартиру, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126 (а.с.88) . В подальшому, 31.01.2008 року ОСОБА_2, всупереч попередніх домовленостей з позивачкою, не повідомляючи ОСОБА_7, самостійно розпорядився спірною квартирою шляхом укладення з ОСОБА_3 договору купівлі-продажу квартири, який було посвідчений державним нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, реєстровий номер 2-834. При цьому позивачка ОСОБА_7 при укладанні даного договору присутня не була, тому письмової та нотаріально засвідченої згоди ОСОБА_2 на укладання цього договору не надавала. Про факт і дату укладання цього договору купівлі-продажу квартири позивачка була обізнана лише в 2015 році від свого сина ОСОБА_3 За цих обставин позивачка ОСОБА_7 до 2015 року не знала і не могла своєчасно знати про дії ОСОБА_2 у 2003 році щодо оформлення на його імя права особистої приватної власності на спірну кооперативну квартиру, та про дії ОСОБА_2 у 2008 році щодо одноособового розпорядження спірною квартирою без згоди позивачки шляхом укладання договору купівлі-продажу даної квартири, оскільки ні ОСОБА_2, ні будь-які інші особи не повідомляли позивачці про ці дії, вчинені ОСОБА_2 Дані обставини були визнані в судовому засіданні відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про що ними також були подані суду письмові заяви (а.с.127,128, 131,132, 169, 170).

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_7 ґрунтуються на законі, а обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги є цілком доведеними наданими нею належними та допустимими доказами, а також визнаними сторонами. Тому позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 комітету Краматорської міської ради про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради частково, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу квартири, визнання майна обєктом права спільної сумісної власності та поділ майна підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд вважає, що строк позовної давності на звернення ОСОБА_7 до суду було пропущено з поважних причин, а тому даний строк на звернення до суду підлягає поновленню, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні, позивачка не знала і не могла своєчасно знати про дії ОСОБА_2 щодо оформлення на його імя права особистої приватної власності на спірну кооперативну квартиру, а також щодо одноособового розпорядження спірною квартирою без згоди позивачки шляхом укладання договору купівлі-продажу даної квартири, тому як ні ОСОБА_2, ні будь-які інші особи не повідомляли позивачці про ці дії, вчинені ОСОБА_2 До того ж третьою особою ОСОБА_5 не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заперечень проти позовних вимог ОСОБА_7, у тому числі стосовно неповажності причин пропуску ОСОБА_7 строку позовної давності на звернення до суду.

Також суд вважає, що оскільки підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126, укладеного 31.01.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідченого державним нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, реєстровий номер 2-834, тому позовні вимоги третьої особи ОСОБА_5 про визнання квартири за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.№71, кв.№126 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а також про визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/2 частину даної квартири, не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене, відповідно до ст.ст.3, 4, 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст..256, 257, 261, 267 ЦК України, ч.2 ст.65, ч.1 ст.70, ч.1 ст.68, ч.1 ст.60 СК України

В И Р І Ш И В:

Поновити строк позовної давності на звернення ОСОБА_7 до суду.

Позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 комітету Краматорської міської ради про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради частково, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу квартири, визнання майна обєктом права спільної сумісної власності та поділ майна задовольнити.

Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради №410 від 17.09.2003 року в частині оформлення документів та видачі свідоцтва про право особистої власності ОСОБА_2 на кооперативну квартиру АДРЕСА_1.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на кооперативну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що видане 25.09.2003 року виконавчим комітетом Краматорської міської ради на імя ОСОБА_2.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 71/126, укладений 31.01.2008 року між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, та посвідчений державним нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, реєстровий номер 2-834.

Визнати квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, обєктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8 комітет Краматорської міської ради про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частку квартири - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Запорізької області через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Рішення ухвалене у нарадчий кімнаті й надруковано у єдиному примірнику.

Суддя