Рішення № 48784836, 27.04.2015, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2/225/188/2015

Справа № 225/450/14-ц

Головуючий у справі: Пискунов В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Пискунова В.І.

при секретарі - Голубовій О.О.,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв*язку »Укрпошта» «Про зміну формулювання звільнення,стягнення заборгованості по зарплатні,компенсації за невикористану відпуску,середнього середнього заробітку за час затримки розрахунку,відшкодування моральної шкоди»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить змінити формулювання звільнення,стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку, компенсацію за невикористану відпуску та моральну шкоду.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він працював у відповідача з 14 серпня 2008 року у Центрі обробки та перевозки пошти Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв*язку «Укрпошта».З 16 серпня 2014 року вона знаходилась у черговій відпуски ,по її закінчення -відправлена у безоплатну відпуску у зв*язку із АТО .05 листопада 2014 року її повідомили про звільнення за ст. 40 п.1 КЗпП України .Разом з тим її повідомили про звільнення з 01 грудня 2014 року за домовленістю сторін за ст. 36 КЗпП України. В цей же день розрахунок з нею всіх належних виплат при звільненні не провели. Вважає, що відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, тому повинний виплатити середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку,заборгованість по заробітній платні,компенсацію за невикористану відпуску за 7 робочих днів,змінити формулювання звільнення на ст.40 п.1 КЗпП України,тобто за скороченням чисельності робітників . З вини відповідача він відчуває психічні страждання, які полягають в порушенні його звичайного способу життя. Розмір моральної шкоди оцінює в 3000 гр.

Представник позивача в судове засідання такі вимоги ОСОБА_3 підтримав у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні.

Належно повідомлений представник відповідача в судове засідання не з'явився надіслав свої заперечення та заяву про розгляд справи у його відсутності.

У своїх запереченням вказує,що дійсно робітникам було надано відпуски без збереження зарплатні у зв*язку із активною фазою АТО у відповідності до п.6-6 Прикінцевих положень Закону України»Про державний бюджет України на 2014 рік» без згоди та попередження робітників. Вся відповідна документація відносно позивача залишилась на тимчасово окупованої території та перевірити доводи останньої немає можливості. Ставиться питання відповідачем про відмову у позові ОСОБА_3 у повному обсязі за недоведеністю.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються КзпП України.

Позивачка ОСОБА_3 з 2008 року знаходилась у трудових відносинах з Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв*язку «Укрпошта», працюючи сортировщиком 1 класу у Центрі обробки і перевозки пошти.

01 грудня 2014 року вона була звільнений з займаної посади за домовленістю сторін на підставі ст. 36 КЗпП України згідно наказу № 411/к від 01 грудня 2014 року за ст. 36 КЗпП України.

(а.с. 5-9,11).

Згідно довідки № 74 від 03 грудня 2014 року з Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв*язку «Укрпошта» середньоденний заробіток у позивачка складав 32 гр.73 коп. Мається заборгованість у вигляді компенсації за невикористану відпуску за 7 робочих днів. Відповідачем фактично були сплачені у серпні та вересні суми за щорічну відпуску.

(а.с.10-11 )

Достовірність цієї довідки позивач та його представник не спростовують.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Однак в порушення вказаних положень КЗпП України підприємство остаточний розрахунок з ОСОБА_3 належних до сплати сум не провели.

Згідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Виходячи із змісту ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п. 2, п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Таким чином суд приходить до висновку, що не проведення своєчасного розрахунку з позивачем є порушенням статей 47 та 116 Кодексу. У зв'язку з цим позивачу необхідно сплатити заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки розрахунку належних до сплати сум за період з 01 грудня 2014 року по 27 квітня 2015 року у розмірі середнього заробітку.

Враховуючи зазначене, положення Порядку про обчислення середньої заробітної плати, а також встановлені судом фактичні обставини справи, суд перевірив розрахунок, наданий позивачем та визнав його правильним (а.с.10). Відповідно до зазначеного розрахунку розмір середнього заробітку за період з 01 грудня 2014 року по 27 квітня 2015 року складає 101 робочий днів при середньоденному заробітку у розмірі 32 грн. 73 коп. на загальну суму 3305 грн. 73 коп., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Підлягають задоволенню також вимоги позивача про стягнення заборговані по заробітній платні у розмірі 554 гр.73 коп. згідно наданої довідки від 03 грудня 2014 року та компенсація за невикористану відпуску за період з 14 серпня 2014 року по 01 грудня 2014 року за 7 робочих днів,тобто у сумі 229 гр.11 коп.( 32 гр.73 коп. х 7 днів).

При цьому розрахунок компенсації за невикористану відпуску проводиться у відповідності до вимог ст..24 Закону України «Про відпуски» та Порядку обчислення середнього заробітку ,затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України суд прийняв до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди внаслідок порушення його законних прав. Суд врахував глибину та тривалість моральних страждань, втрату нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, з врахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, керуючись принципом розумності та справедливості, суд знаходить можливим стягнути на користь позивача 200 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеність перед судом їх переконливості. Виходячи із цього принципу, суд не може за власною ініціативою збирати докази або робити інші процесуальні дії, направлені на збирання доказів, а лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оскільки позивачем не доведено у судовому засіданні свої вимоги в частині витребування заяви про звільнення за ст.40 п.1 КЗпП України,а також наданні інших доказів у вигляді довідок про звільнення ОСОБА_3 саме за ст.36 КЗпП України,то суд не може прийняти до уваги пояснення представника позивача у судовому засіданні та вважає їх недоведеними.

Витребувати такі докази за клопотанням сторін суд не може оскільки вся необхідна документація знаходиться не тимчасово окупованої території.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги частково доведеними, тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись Законом України «Про відпуски»,ст.ст.36,40.44,47,84, 116,117,235,237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 59, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв*язку «Укрпошта» «Про зміну формулювання звільнення,стягнення заборгованості по зарплатні,компенсації за невикористану відпуску,середнього середнього заробітку за час затримки розрахунку,відшкодування моральної шкоди» задовольнити частково.

Стягнути з Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв*язку «Укрпошта» на користь ОСОБА_3 заборгованість по зарплатні у розмірі 554 (п*ятьсот п*ятьдесят чотири) гр.73 коп., компенсації за невикористану відпуску - 229 гр.11 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 грудня 2014 року до 27 квітня 2015 року в розмірі 3305 (три тисячі триста п*ять) гр. 73 коп. та моральну шкоду у розмірі 200 гр.

В інший частині у позові ОСОБА_3 - відмовити за недоведеністю. Стягнути з Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв*язку «Укрпошта» на користь держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів із дня виготовлення повного рішення ,тобто 29 квітня 2015 року.

Суддя :