Ухвала суду № 48782552, 28.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа 617/2030/14-к

Провадження № 11кп/790/986/15 Головуючий у суді 1 інстанції

Категорія: ч.2 ст.286 КК України ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого, судді Соколенка В.Г.,

суддів Снігерьової Р.І., Ємця О.П.,

при секретарі Рогожинському П.О.,

з участю прокурора Кочетова В.Ю.,

потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

здійснивши у місті Харкові, у приміщенні суду, у відкритому судовому засіданні апеляційний розгляд у кримінальному провадженні №12014220260000584 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 3 березня 2015 року стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, без визначеного роду занять, одруженого, в силу ст.89 КК України судимості не має, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В с т а н о в и л а:

Вовчанський районний суд Харківської області 3 березня 2015 року ухвалив вирок стосовно ОСОБА_4, якого визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначив йому покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Крім того, ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди 18 тисяч 452 гривні 2 копійки, моральної 100 тисяч гривень, а також на користь держави процесуальні витрати 2790 гривень 18 копійок.

Як вбачається із формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, 12 липня 2014 року ОСОБА_4, порушуючи вимоги п.2,9 Правил дорожнього руху України, оскільки керував автомобілем «ГАЗель», реєстраційний номер «АХ 8778 СО», перебуваючи у стані алкогольного спяніння, перевищив швидкість руху, а при виникненні перешкоди у вигляді велосипедиста, який рухався в попутному напрямку і виїхав з правого узбіччя на проїжджу частину, не вжив своєчасних заходів для зниження швидкості руху транспортного засобу аж до його зупинки, здійснив наїзд на велосипед, на якому їхав ОСОБА_5, внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, а саме: закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку, внутрішньочерепні крововиливи, садна обличчя, закриту травму грудної клітини, забій серця та легенів, закриту травму живота, забій кишечника та нирок, розрив кишечника та печінки, закритий перелом правого стегна, множинні садна кінцівок, від яких і помер 18 липня 2014 року у лікарні.

У своїй апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати вирок, при цьому посилається на те, що судовий розгляд проведено необєктивно, неповно, не розглядалися належним чином його клопотання, допитані не всі свідки, експертні висновки недостовірні, оскільки не були враховані особливості автомашини та велосипеда, оцінюючи докази, суд залишив без уваги раптовий виїзд потерпілого на дорогу, допущено порушення його обвинуваченого прав, так-як йому не надали часу підготуватися до останнього слова, також він добровільно зявився до райвідділу міліції, допомагав у встановленні обставин, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, правдиво розповідав про подію, намагався надати матеріальну допомогу рідним потерпілого, має дружину і дитину.

Як стверджує інший апелянт захисник ОСОБА_3, формулювання обвинувачення ОСОБА_4 у вироку неконкретне не вказано місце кримінального правопорушення, допущено неповноту судового розгляду, не зясовані обставини виїзду потерпілого на дорогу, одяг останнього не оглядався, а велосипед досліджено з порушенням встановленого порядку, докази не отримали якісної оцінки з боку суду, частину зібраних даних залишено без уваги, між показами допитаних осіб є суперечності, висновки експертів неповні та недостовірні, стан спяніння обвинуваченого не доведений, не враховано порушення Правил дорожнього руху України потерпілим, велосипед якого до того ж не був належним чином обладнаний, у судовому рішенні не зазначені належні та допустимі докази на підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні злочину.

Крім того, на думку захисника, суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, не врахував винуватість велосипедиста в ДТП, дані стосовно особи обвинуваченого, який характеризується позитивно, згідно ст.89 КК України судимості не має, встановлені обставини, що помякшують покарання, а саме: визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування частини заподіяних збитків і наміри відшкодувати їх повністю, що він - єдиний годувальник у сімї. Тому апелянт наполягає на скасування вироку та призначенні нового розгляду в суді першої інстанції.

Стосовно апеляції потерпілого, то останній просить колегію суддів скасувати вирок в частині призначення покарання, ухвалити свій вирок, збільшити строк позбавлення волі ОСОБА_4 до 8 років, оскільки суд не в повній мірі врахував знаходження його у стані алкогольного спяніння, що він раніше засуджувався і знову вчинив тяжкий злочин, заперечує вину і не розкаявся, не надав допомоги травмованому велосипедисту, а зник з місця події, не відшкодовує заподіяну шкоду.

Вислухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, захисника, які наполягали на скасуванні вироку та призначенні нового судового розгляду, доводи потерпілого на підтримку своєї апеляції, думку прокурора про незаконність судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши обґрунтування всіх апеляційних вимог, колегія суддів вбачає підстави для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Так, ст.9 КПК України передбачено, що суд та службові особи органів державної влади, які мають відношення до здійснення кримінального провадження, повинні неухильно дотримуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України, вимог інших актів законодавства. Крім того, в силу ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи обєктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обовязків.

Згідно ст.ст.20, 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право на захист, в тому числі знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють чи обвинувачують.

Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, окрім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

На підставі ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

В силу ст.ст.370, 374 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, докази на підтвердження встановлених судом обставин, підстави для задоволення цивільного позову або відмови в ньому, мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Проте при здійсненні кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 наведені норми кримінального процесуального закону були порушені.

Зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, викладено в мотивувальній частині вироку неконкретно і неоднозначно, оскільки не зазначено місце кримінального правопорушення, яких же вимог щодо швидкості руху не дотримався ОСОБА_4 і в якій мірі, які конкретні пункти Правил дорожнього руху України він порушив при обрання швидкості руху та після виникнення небезпеки для руху. В обвинувальному акті вказано про порушення ОСОБА_4 пунктів 2.9, 12.3 та 12.6г Правил дорожнього руху України, а суд зазначив тільки перший із перерахованих пунктів, тобто змінив обвинувачення, проте не навів мотиви свого рішення. Одночасно суд відображає ряд порушень цих Правил, не вказуючи їх конкретні пункти.

Такі недоліки вироку обмежують можливості ОСОБА_4 захищатись передбаченими законом засобами від обвинувачення, порушують право обвинуваченого на захист.

Окрім цього, судове рішення не можна вважати обґрунтованим та вмотивованим. Так, суд тільки зазначив у мотивувальній частині пояснення обвинуваченого, потерпілого та декількох свідків, але не дав їм належної оцінки. Як вбачається зі змісту вироку, покази допитаних осіб взаємно суперечливі, також спочатку вказано, що ОСОБА_4 визнав себе винуватим у злочині, а потім наведені доводи останнього про спростування обвинувачення, що він не знаходився у стані спяніння, а велосипедист раптово виник на дорозі.

Більше того, суд перерахував низку документів джерел доказів (протокол огляду місця події, висновок медичного огляду, протокол слідчого експерименту, висновки судових експертів), не розкриваючи їх змісту, не вказав, які ж дані тут є на підтвердження встановлених судом обставин. Не зазначені, в тому числі, й докази, на підставі яких суд прийшов до висновку, що під час ДТП ОСОБА_4 знаходився у стані алкогольного спяніння.

Вирішуючи цивільний позов у кримінальному провадженні, суд не навів ні мотиви прийнятого рішення, ні докази, за наявності яких вів вважає доведеними підстави і розмір позову, ні розрахунки грошових сум, що підлягають стягненню, не вказав і матеріальний закон, який було застосовано.

Таким чином, при здійсненні судового розгляду у провадженні щодо ОСОБА_4 допущені не тільки істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, але й має місце невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Отже, всупереч ст.370 КПК України вирок не є законним, обґрунтованим та вмотивованим, згідно пунктів 2,3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412, ч.1 ст.415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Що ж до обґрунтувань апеляційних вимог відносно несправедливості призначеного ОСОБА_4 покарання, необхідності врахування при цьому низки обставин, на які посилалися апелянти, то колегія суддів позбавлена можливості їх розглянути і зробити відповідні висновки, оскільки судове рішення скасовується, зокрема, у звязку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, буде здійснюватися новий судовий розгляд, під час якого всі ці питання за наявності необхідних даних вирішуватиме суд першої інстанції.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обовязків, запобігання спробам переховуватися від суду, враховуючи обґрунтованість обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ст.ст.177, 178, 183, 419 КПК України колегія суддів вбачає підстави для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 405, 407, 409, 415, 419 КПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а:

Вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 3 березня 2015 року стосовно ОСОБА_4 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_4, залишити без змін, продовживши строк тримання його під вартою до 28 (двадцять восьмого) серпня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_6