Рішення № 48782549, 13.08.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/3609/15 Головуючий 1 інстанції Колесник С.А.

Справа № 640/13198/14-ц Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коваленко І.П

суддів - Овсяннікової А.І., Довгаль А.П.

при секретарях - Москаленко Е.А., Огарьовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В обґрунтування вимог посилались на те, що 27 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 525 300 грн., терміном повернення до 27 грудня 2008 року та сплатою 15,3 % річних із терміном користування до 27 грудня 2008 року, протягом другого року кредитування до 27 грудня 2009 року за процентною ставкою 14,7 % річних, протягом третього року кредитування до 27 грудня 2010 року за процентною ставкою 14,7 % річних, протягом четвертого року кредитування до 27 грудня 2011 року - 14,4 % річних, протягом п'ятого року кредитування до 27 грудня 2012 року - 14 % річних, протягом шостого року кредитування до 27 грудня 2013 року - 13 % річних, протягом сьомого року кредитування до 27 грудня 2014 року - 10 % річних. Згідно з умовами вказаного договору відповідач зобов'язався у встановлений договором строк повернути кредитні кошти і сплатити зазначені проценти за користування ними та комісійну винагороду на умовах і в порядку відповідно до п. п. 3.3, 3.4, 4.1, 4.1.1 кредитного договору та графіку погашення кредиту.

Проте відповідачем було порушено умови кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості за кредитом, яка станом на 15 грудня 2009 року склала 687 202 грн. 82 коп.

В зв'язку з цим просили стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором № 345-02-А від 27.12.2007р. станом на 15.12.2009р, в сумі 687 202,82 грн., та стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1700 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2010 року позовні вимоги були задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 687 202 грн. 82 коп., сплачені судові витрати - державне мито у розмірі 1 700 грн.. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., а всього 689 022 грн.. 82 коп.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.08.2014 скасовано вказане заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2010 року.

08.08.2014 позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 15.12.2009 року складається із - пеня за прострочення погашення заборгованості по основному боргу - 107 568, 80 грн.; - пеня за прострочення погашення заборгованості по відсоткам - 77 200, 00 грн.; штраф - 1 100 грн., а всього загальну суму 185 869, 43 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 1 00,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн.

Вказав, що за час розгляду справи у суді відповідачем було сплачено:

28.01.2010 - 81 302,00 грн. (прострочена заборгованість за кредитом) та 54 656,26 грн. (прострочена заборгованість за процентами);

Керуючись умовами Кредитного договору суми, які були сплачені відповідачем відповідно до строків сплати зараховані на погашення прострочених процентів, нарахованих процентів та непростроченої (строкової) заборгованості.

Таким чином заборгованість відповідача станом на дату звернення з позовом склала 185 868,00 грн., а саме: пеня за прострочення погашення заборгованості по основному боргу 107 568.80 грн.; пеня за прострочення погашення заборгованості відсоткам 77 200,63 грн.; штраф 1 100,00 грн. і просив стягнути з відповідача вказану заборгованість.

У судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та застосувати строки позовної давності у даній цивільній справі. При цьому посилалася на те, що з доводами позову категорично не згодна з тих підстав, що позивачем порушено строки позовної давності на стягнення боргу.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 185 869, 43 грн. 43 коп., судовий збір у розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказав на те, що судом першої інстанції безпідставно не застосовані до спірних правовідносин наслідки спливу строків позовної давності. Зазначав, що районний суд не звернув уваги на документи, що підтверджують відсутність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2014 року залишено без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 27.12.2007 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 345-02-А у розмірі 525 300,00 грн. з оплатою за процентною ставкою 15,3 % річних із строком користування до 27.12.2008 року, протягом другого року кредитування до 27.12.2009 за процентною ставкою 14.7 процентів річних, протягом третього року кредитування до 27.12.2010 за процентною ставкою 14.7 процентів річних, протягом четвертого року кредитування до 27.12.2011 за процентною ставкою 14.4 процентів річних, протягом п'ятого року кредитування до 27.12.2012 за процентною ставкою 34.0 процентів річних, протягом шостого кредитування до 27.12.2013 за процентною ставкою 13,00 процентів річних, протягом сьомого кредитування до 27.12.2014 за процентною ставкою 10.00 процентів річних (т.1 а.с.7-11). Кредитні кошти були видані відповідачу позивачем, що підтверджує меморіальний ордер № 4 від 12.2007 року (т.1 а.с.14).

Згідно умов договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язався у встановлений договором строк в вернути кредитні кошти і сплатити проценти за користування ними та комісійну винагороду.

Сплату кредиту, процентів за користування наданим кредитом та комісійної винагороди відповідач повинен був здійснювати на умовах і в порядку, відповідно до пунктів 3.3, 3.4, 4.1, 4.1.1 кредитного договору та Графіку погашення кредиту.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором заборгованість станом на 15.12.2009 складає: строкова заборгованість по основному боргу кредиту - 381 458,00 грн.; прострочена заборгованість по основному боргу по кредиту - 68 794,00 грн.; строкова заборгованість за відсоткам - 2 538,69 грн.; прострочена заборгованість по відсоткам - 48 542,70 грн.; пеня за прострочення погашення заборгованості по основному боргу - 107 568,80 грн.; пеня за прострочення погашення заборгованості відсоткам - 77 200,63 грн.; штраф - 1 100,00 грн., а всього : 687 202, 82 грн.

За час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було сплачено: 28.01.2010 - 81 502,00 грн. (прострочена заборгованість за кредитом) та 54 656,26 грн. (прострочена заборгованість за процентами); 11.02.2010 - 6 254,00 грн. та 6 200,03 грн.; 10.03.2010 - 6 254,00 грн. та 4647,10 грн.; 20.07.2010 - 25 016,00 грн.; 11.08.2012 - 6 254,00 грн.; 15.09.2010 - 6 254,00 грн.; 10.03.2010 - 4 647,10 -грн.; 12.03.2010 - 318 918,00 грн. (т.2 а.с.7-10).

Таким чином заборгованість відповідача станом на дату звернення з позовом до суду а саме 04.01.2010 року складає суму 185 868,00 грн., а саме: пеня за прострочення погашення заборгованості по основному боргу 107 568,80 грн.; пеня за прострочення погашення заборгованості відсоткам 77 200,63 грн.; штраф 1100,00 грн.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч. З ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. З ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Такий правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14, яка в силу вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

На час ухвалення рішення у справі була відсутня основна заборгованість за користуванням кредитом, а заборгованість у розмірі 185 869 грн 43 коп. складається із пені за прострочення погашення заборгованості за основним боргом у сумі 107 568 грн 80 коп., пені за прострочення погашення заборгованості за процентами у сумі 77 200 грн та штрафу у сумі 1 100 грн.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що заступником керуючого філією «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» видавались ОСОБА_1 листи від 12.03.2011 року про те, що у нього відсутня заборгованість по кредитному договору і банк до нього претензій немає (а.с.70 т.1), а також про згоду на зняття заборони відчуження автомобілю, який був оформлений в заставу (а.с.71 т.1), чим ввів в оману ОСОБА_1 щодо існування заборгованості, колегія суддів вважає можливим зменшити розмір пені за прострочення погашення заборгованості по основному боргу та пені за прострочення погашення заборгованості відсоткам з 184769 грн. 43 коп. до 100000 грн.

На підставі наведеного та керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.3 ч.1 ст.307, п.п. 3, 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2014 року в частині стягнення штрафу 1100 грн. та судових витрат залишити без зміни.

В іншій частині рішення суду змінити та зменшити розмір стягнення пені з 184769 грн. 43 коп. до 100000 грн. (ста тис. грн..).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -