Ухвала суду № 48777607, 15.07.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/22979/14-ц

н/п 4-с/640/43/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2015 р.

Київський районний суд м. Харкова:

головуючого судді Золотарьова Л.І.,

за участю секретаря - Бломберус С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконними та протиправними дії Київського ВДВС ХМУЮ, зацікавлена особа: ПАТ «АКБ «БАЗИС», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить: визнати бездіяльність Київського ВДВС ХМУЮ щодо невжиття заходів примусового виконання рішення суду незаконними, протиправними, що порушують його право як стягувача на примусове виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012/06; зобовязати Київський ВДВС ХМУЮ здійснити заходи примусового виконання рішення суду у строки та спосіб відповідно до чинного законодавства; судові витрати покласти на Київський ВДВС ХМУЮ.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 22.10.2014 року на підставі судових рішень державний виконавець відновив виконавче провадження №34201516. Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний вжити заходів для своєчасного та повного виконання рішень. Станом на 11.12.2014 року державний виконавець не здійснив жодної дії та заходів для примусового виконання рішення. В порушення вимог ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження» не забезпечено реального виконання рішення суду шляхом накладення арешту на майно боржника. В порушення ст. 11 Закону, державний виконавець ніяким чином не реагує на заяви та клопотання заявника.

ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні вимоги підтримали. Представник зазначив, що державний виконавець відмовився відкривати рахунок для прийняття авансового платежу для здійснення необхідних дій; не накладає арешт на майно боржника, що є порушенням ЗУ «Про виконавче провадження», ніяким чином не реагує на заяви та клопотання заявника.

Представник Київського ВДВС проти задоволення скарги заперечував, зазначив, що він діяв відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», робив запити до державних органів, зокрема, ДПІ; двічі були виставлені боржнику платіжні документи для виконання рішення суду. У звязку з витребуванням виконавчого провадження міністерством юстиції він не мав змоги вчиняти виконавчі дії. Подавав апеляційну скаргу, звертався до суду з заявою про розяснення рішення, тому підстави для задоволення заяви відсутні.

Представника зацікавленої особи ПАТ «АКБ «БАЗИС» не зявився, повідомлявся неодноразово належним чином, причини неявки не повідомив, тому суд вважає причини неявки не поважними, вважає можливим розглядати справи у відсутність представника зацікавленої особи.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, зазначає наступне.

06.09.2012 року Київським районним судом м. Харкова виданий виконавчий лист №2/2018/2366/2012/06 про стягнення з поточного рахунку №26206195490022 у ПАТ АКБ Базис на користь ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 2 021 500 грн. 00 коп. та проценти за вкладом у розмірі 376734 грн. 89 коп.

22.10.2014 року державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 було відновлено виконавче провадження ВП №34201516 з примусового виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012/06 виданого 06.09.2012 року.

11.11.2014 року вказане виконавче провадження ВП №34201516 було приєднане до зведеного виконавчого провадження №45931792, яке здійснює Київський ВДВС ХМУЮ.

17.11.2014 року державним виконавцем зроблено запит до Державної податкової служби України про номери рахунків ПАТ АКБ Базис.

19.11.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Київського ВДВС ХМУЮ про надання реквізитів для внесення грошової суми для здійснення необхідних витрат.

19.11.2014 року стягувач звернувся до ВДВС з заявою, у якій просив відповідно до вимог ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» для забезпечення виконання рішення суду накласти арешт на майно боржника шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, провести опис майна боржника та накласти арешт.

21.11.2014 року державним виконавцем були винесені платіжні вимоги направлені 24.11.2014 року ПАТ АКБ Базис для виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012/06 про стягнення з ПАТ АКБ Базис на користь ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 2 021 500 грн. 00 коп. та проценти за вкладом у розмірі 376734 грн. 89 коп.

21.11.2014 року стягувач знову звернувся до ВДВС з заявами, у якій просив відповідно до вимог ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» накласти арешт на нерухоме майно боржника, та видати заборону на його відчуження, звернути стягнення на кошти боржника, направити запити до ДАІ для виявлення транспортних засобів.

22.11.2014 року стягувач надав до Київського ВДВС ХМУЮ заявою з квитанцією від 21.11.2014 року, у якій повідомив про перерахуванням авансового внеску для здійснення необхідних виконавчих дій.

24.11.2014 року постановою управління державної виконавчої служи ГУЮ у Харківській області витребувано з Київського ВДВС ХМУЮ виконавче провадження виконавчого листа №2/2018/2366/2012.

10.12.2014 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012 було повернуто до Київського ВДВС ХМУЮ.

11.12.2014 року державним виконавцем знову були винесені платіжні вимоги направлені ПАТ АКБ Базис для виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012/06 про стягнення з ПАТ АКБ Базис на користь ОСОБА_1 суму вкладу та процентів.

31.12.2014 року державний виконавець подав апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13.06.2014 року.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12.02.2015 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження, яка надійшла до Київського ВДВС ХМУЮ 23.02.2015 року.

04.02.2015 року у лист ПАТ АКБ Базис зазначив, що виконати платіжну вимогу немає можливості, оскільки банк не має чинної банківської ліцензії та не включено до Державного реєстру банків.

10.03.2015 року Київський ВДВС ХМУЮ звернувся до суду з заявою, у якій просить розяснити рішення Київського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 року.

У звязку зі зверненням до суду з заявою про розяснення рішення суду, постановою державного виконавця провадження по справі зупинено, 30.03.2015 року провадження поновлено.

27.03.2015 року державний виконавець зробив запит за №34201516дв/2, адресований ВДАІ з обслуговування Київського р-ну м. Харкова, Управлінню Держземагенства у м. Харкові, Головному управлінню Статистики у Х/о, Державній інспекції сільського господарства у Х/о, з приводу надання інформації щодо володіння, керування та/або розпорядження автомобілем іншими особами, наявності майна та поточних рахунків щодо ПАТ «Базис», керуючись ст.ст. 5, 11, 90 ЗУ «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця від 27.03.2015 року на підставі рішення суду накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках ПАТ «АКБ «Базис» у межах суми 2398234 грн. 89 коп.

27.03.2015 року державний виконавець, керуючись ст.с.т 5,11 ЗУ «Про виконавче провадження», зробив запит за №7634/2 на адресу ПАТ «АКБ «Базис» щодо наявності відкритого рахунку.

03.04.2015 року до Київського ВДВС ХМУЮ надійшла відповідь ПАТ АКБ Базис про неможливість виконання постанови державного виконавця від 27.03.2015 року про арешт коштів боржника, оскільки немає відкритого рахунку, банк не має чинної банківської ліцензії та не включено до Державного реєстру банків.

Згідно зі ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 11 вказаного Закону, державний виконавець:

здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до п. 7.2 ІНСТРУКЦІЇ з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, при виконанні в примусовому порядку виконавчих документів про стягнення сум коштів, що перевищують три мінімальні розміри заробітної плати, державний виконавець у першу чергу перевіряє наявність коштів на рахунках боржника шляхом направлення відповідних запитів, а також перевіряє майновий стан боржника.

Відповідно до п. 4.1.8. ІНСТРУКЦІЇ від 02.04.2012 №512/5, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобовязаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Разом з тим, з часу відновлення виконавчого провадження 22.10.2014 року, майже через місяць (17.11.2014 року) державним виконавцем зроблено запит до ДПІ України про номери рахунків ПАТ АКБ Базис, а запит до державних органів, інших установ щодо виявлення майна боржника, перевірки майнового стану боржника здійснив лише 27.03.2015 року;

враховуючи заяви стягувача від 19.11.2014, 21.11.2014 року про накладання арешту на майно, рахунки боржника, державним виконавцем не були винесені постанови про накладання арешту або про відмову у вчиненні цих дій, порушивши ч.ч. 1-3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», та виніс постанову про арешт коштів лише 27.03.2015 року.

Проведені державним виконавцем дії щодо виконання рішення суду, зокрема, направлення стягувачу державним виконавцем платіжних вимог від 21.11.2014, 11.12.2014, витребування 27.03.2015 року відомостей щодо наявності рахунку боржника тощо, - є недостатніми для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, враховуючи період такого виконання з 22.10.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Посилання державного виконавця на нездійснення певних виконавчих дій через незрозумілість рішення, суд до уваги не приймає, оскільки, навіть, за наявності, на думку державного виконавця, таких обставин, виконавець звернувся до суду з заявою про розяснення рішення лише 10.03.2015 року, отже до цього часу рішення суду було зрозумілим, тому виконавець зобовязаний був вживати заходи для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Суд не приймає до уваги й ту обставину, що 31.12.2014 року державний виконавець подав апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13.06.2014 року про зобовязання вчинити певні дії, оскільки оскарження державним виконавцем цієї ухвали не впливає на вжиття ним заходів для виконання рішення суду.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Відповідно до ч. 8 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 14.05.2015, який набув чинності 06.06.2015 року), державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

В судовому засіданні представник ВДВС зазначив, що в наданій копії виконавчого провадження містяться всі вжиті заходи з примусового виконання, зокрема, останні заходи датовані квітнем-травнем 2015 року.

У звязку з цим, суд вважає, що є підстави для визнання протиправною бездіяльності Київського ВДВС ХМУЮ щодо невжиття заходів для своєчасного і в повному обсязі примусового виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012/06.

21.11.2014 року стягувачем було внесено на депозитний рахунок авансовий внесок для здійснення необхідних виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження», з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

У звязку з цим, порушень в діях державного виконавця щодо не прийняття на депозитний рахунок ДВС авансового внеску не вбачається, оскільки вказана норма не є імперативною для сторін.

Вимоги скаржника щодо зобовязання Київський ВДВС ХМУЮ здійснити заходи примусового виконання рішення суду у строки та спосіб відповідно до чинного законодавства задоволенню не підлягають, оскільки є неконкретизованими та фактично такими, що будуть визначати діяльність державного виконавця, який сам визначає напрямки, порядок своєї діяльності, яка регулюється ЗУ «Про виконавче провадження» та іншими нормами законодавства.

Відповідно до ст. 388 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Враховуючи. що вимоги задоволені частково, суд вважає необхідним стягнути з Київського ВДВС ХМУЮ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп. (243,60 /2 = 121,80).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 383-389 ЦПК України, ст. ст. 11, 20, 39, 42, 57 ЗУ «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Київського ВДВС ХМУЮ щодо невжиття для своєчасного і в повному обсязі заходів примусового виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012/06, виданого 06.09.2012 року Київським районним судом м. Харкова.

Стягнути з Київського ВДВС ХМУЮ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий